Справжні дикі танці: як міфічний ритуал греків зберігся до наших часів

Пірріх — це давньогрецький військовий танець який бере свій початок від міфічних куретів, які виконували його, щоб захистити новонародженого Зевса від його батька, Кроноса. Згідно з легендою, вони билися щитами і шуміли під час танцю, щоб Кронос не дізнався про те, що Зевс вижив, пише Greek Reporter.

Танець пройшов крізь століття, еволюціонуючи від свого міфічного початку до традиційного військового танцю понтійських греків, який виконується і сьогодні. Згадки про пірріх можна знайти в епічній поемі Гесіода "Теогонія", яка розповідає історію народження Зевса.

У поемі Зевса ховає його мати, Рея, щоб врятувати від Кроноса, який з'їв інших своїх дітей. Щоб приховати новонародженого від його батька, курети танцювали навколо Зевса у печері на Криті, а брязкіт їхніх обладунків заглушував його плач.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Як один із найдавніших відомих танців у грецькій міфології, пірріх став важливою частиною грецької військової культури. Згодом його перейняли понтійські греки Требізонду на березі Чорного моря, перетворивши на яскраву традицію, яка існує і сьогодні. Історично він також використовувався як форма військової підготовки, відточування спритності та бойових навичок.

Історичні свідчення Аристотеля та Гомера описують пірріх як військовий танець, який виконували люди різного віку та статі. Він включав динамічні рухи, такі як повороти, сальто назад, стрибки та захисні дії, що супроводжувалися голосовими вигуками.

Гомер згадує, що Ахілл виконував танець навколо похоронного багаття Патрокла. За легендою, син Ахілла, Пірр, пізніше відомий як Неоптолем, також виконував танець на святкуванні після помсти за смерть батька під Троєю.

Філософи, такі як Платон, вважали пірріх божественним даром людству, розрізняючи його на "мирний" і "войовничий" стилі. Його навіть пов'язували з культом Діоніса. Історик Страбон зазначав, що Пірр першим виконав танець на честь переможної битви, тоді як інші вважають, що спочатку його танцювали курети в жалобі за Патроклом.

Стародавні тексти зображують танцюристів, озброєних щитами та списами, що імітують бойові рухи. В Афінах пірріх виконували під час фестивалю Панафіней, а в Спарті це був важливий аспект військової підготовки. Спартанські воїни практикували танець, щоб підвищити свою спритність і маневреність у бою, під акомпанемент аулоса, стародавнього духового інструмента.

Серед понтійських греків танець пірріх відомий як Серра, названий на честь місцевої річки. Його виконують чоловіки, одягнені в традиційне чорне вбрання, стоячи в лінію зі зчепленими руками і високо піднятими головами. Танець починається повільно, але поступово нарощує темп та енергію.

Понтійська версія танцю вважається найбільш автентичним продовженням античної традиції. Попри зміни, яких він зазнав з плином часу, його виразний стиль продовжує зачаровувати глядачів, зберігаючи зв'язок зі своїм історичним та культурним корінням.

Раніше Фокус писав про розкопки на острові Файкала, Кувейт. Дослідники виявили древні споруди, яким близько 2000 років.

Також ми розповідали про відкриття на північному заході Англії. Археологи розкопали залу вікінгів, яка виявилася найбільшою зі знайдених у Британії.