Трамп — продавець і розвідник. Як президент США працює зі свідомістю та оточенням Путіна

Трамп, стратегія павича та управління очікуваннями

Риторика Трампа останній тиждень всіх дуже напружила. Водночас в комунікаціях Білого дому спостерігався реальний хаос. З одного боку, Трамп називає Зеленського диктатором, а з іншого боку, його представник пан Келлог називає Зеленського "відважний лідер нації у стані війни". Вслід за заявами Трампа, що на Україну витрачено 350 млрд доларів, відповідну цифру уточнює Пентагон, яка виявляється значно меншою. І таких прикладів ви знайдете 2–3 десятки.

Тож є законне питання: "Що в біса відбувається?". Мої колеги з різних сфер, зокрема з оборонного сегмента, подають кілька версій:

1. Трамп з’їхав з глузду.
2. Трамп завербований КДБ у 1987 р.
3. У Трампа є хитрий план перемоги над Путіним.
4. Трамп продався росіянам за х00 млрд доларів.

Першу відсікаємо, оскільки є всі ознаки, що його дії прораховані й він усвідомлює, що робить. Друга версія — просто смішне твердження. Всі, хто це розповсюджує, краще пошукайте в Україні агентуру Сівковича, Медведчука та Дмитрієва — їх навіть шукати не потрібно: в нашому "селі" їх всі знають.

Я схиляюсь більше до третьої, але не можу повністю виключати й четвертої версії. Економіка РФ — в такому загоні, що у Путіна є мотив відкупитись від американців. Але сьогодні Трамп має доступ до капіталів, які в десятки разів більші за російські авуари, які сильно схудли. Втім, давайте розглянемо третій варіант в практичній площині.

В підручниках ви часто можете зустріти пояснення, що економіка — це люди, і без людей нічого не буває. Насправді це не зовсім так. Економіка — це поведінка людей, а її формують їх очікування. Уявіть тепер, що перед вами — важкий клієнт з купою психологічних комплексів (Путін) і йому потрібно щось продати. Технологія продажів елітної нерухомості та інших дорогих речей на 50% залежить від того, як продавцю вдасться вмовити покупця, щоб той: (а) думав про покупку, (б) повірив, що вона йому необхідна, (в) готовий був розпрощатися з чимось важливим (фінансовою свободою, репутацією і т.д.).

Дональд Фредович більшу частину свого життя тільки й робив, що продавав нерухомість, перебудовував старе на нове і працював "по крупному". У випадку з Путіним ми маємо справу із симбіозом стратегії управління очікуваннями (економічна частина) і стратегії проникнення в стан ворога (частина спецслужб), що оздоблена човниковою дипломатією, за яку зараз відповідає Держдеп.

А от тепер давайте прослідкуємо, як реагує Москва на зміну риторики Трампа, яка є фактичним інструментом управління очікуваннями. Мої колеги у фінансовому секторі в Москві на 75% не раді війні. Більшість з них мріє про повернення у 2012–2013 рр. — роки розквіту фінансового сектора РФ. І от тут Дональд Фредович дає їм всім надію. Фондові індекси Мосбіржи зростають, рубль укріплюється, великий бізнес оживає, і навіть член федерального уряду Сілуанов починає в голос мріяти, як буде добре світовій економіці без санкцій проти РФ.

Та що там Сілуанов, сам кривавий диктатор готується знову прийняти до РФ натовп іноземних інвесторів, а мер Москви пихато розповідає, що назад французького виробника автомобілів Renault вже не повернуть. Акції одного з виробників титану у РФ злітають на чутках, що Boeing може повернутись до купівлі російського титану.

Ви відчуваєте, як у росіян розквітли очікування, як вони почали будувати плани на майбутнє, лексикою пана Робінсона, зʼявився апетит. Але це ще не все. Особисто кривавий диктор дає розпорядження підготувати перелік податкових пільг для інвесторів у розроблення рідкоземельних металів. Тобто росіяни включились в конкуренцію за увагу Трампа з Україною.

Правда, слину пустили не всі, тільки уряд і сам Путін, можливо, щоб розігріти очікування бізнесу, який знаходиться в стані депресії. Інший табір, який ближче до СВР РФ пана Наришкіна, зокрема спочатку пан Шохін (начальник чоловіка Набіулліної в ВШЕ), а потім і сама Набіулліна заявили, що до кінця року не очікують зняття санкцій з РФ і про жодні переговори щодо розблокування активів не знають.

Такі заяви навіть трохи охолодили російський фондовий та валютний ринок, але ненадовго. Головна мета в управліннях очікуваннями — змусити покупця мріяти, як воно буде після "купівлі". Як на мене, з росіянами ця мета вже досягнута Трампом. У Путіна все одно є оточення, яке страждає від санкцій, і це оточення починає обговорювати, як воно класно буде без санкцій і скільки проблем піде в небуття.

І на ґрунті цих розмов, які лунають в колах від пітерських бандитів до чиновників в офісі Путіна, позиція диктатора починає розставати, як морозиво на сонці. Тобто звичайну технологію продажів запустили в політичний формат, а оскільки навіть в РФ є залишки ухвалення колегіальних рішень, то все одно навіть початкове проникнення в голови топ 100 росіян за статками, які впливають на долю країни, може дати досить потужний результат у формі тиску на диктатора. Та і сам диктатор не знає, що робити з російською економікою.

Щоб занести цей вірус управління очікуваннями в голови росіян, Трампу знадобилась технологія спецслужб. Пам’ятаєте, що Сенат США призначив на посаду голови Національної розвідки США Тулсі Габбард? Ту саму Габбард, яка ходила на ефіри до Соловйова та співала дифірамби Путіну та РФ. Так от, в Сенаті вона різко змінила риторику щодо війни Росії проти України, визнавши Путіна агресором та заявивши, що "РФ ніколи не оселиться в її серці".

Це звичайний прийом професійного розвідника, який приходить в стан ворога і починає його активно вихваляти. Це збиває з пантелику і вмикає режим маскування. А головне, коли це відбувається на публіці, то ворог вже не може відрізати контакти з такою особою. Ну от уявіть, що після таких красномовних промов Трампа Путін зненацька скаже, що йому мир непотрібний і будемо воювати далі. Що на таке скаже оточення Путіна? А оскільки ми маємо "теплого" Трампа і вимотану російську еліту, то в такому форматі відмова від перемовин просто неможлива.

Про човникову дипломатію я вам розповідати не буду, у свій час Леонід Данилович нам все дуже якісно показав, як це працює. Дипломати розповідають тільки приємні речі одній країні та іншій, іноді змінюючи градус риторики навіть на грубість.

Важливо Трампа не просили про Гренландію і дружбу з Путіним. Чому президент США виграє вдома і програє у світі

Звісно, у поведінці Трампа є всі ознаки комерційної складової. Груба риторика стосовно ЄС лякає Європу, яка відразу для України вже і знайшла 700 млрд євро на війну, а також почала швидше думати, як бути з тими 300 млрд євро активів росіян, які заморожені в ЄС. По суті, Дональд Фредович їм просто дав копняка під зад, і він точно розраховує, що ЄС буде купувати зброю в США, оскільки точно знає, що потужності в ЄС недостатні.

Плани зі скорочення 30–40% бюджету Пентагона на наступні 5 років вже обвалили акції оборонних компаній. Якщо це продовжиться, то власники цих компаній підуть до Трампа розбиратись, і не відповісти він їм не зможе, бо вони тоді підуть до демократів. Тому у Трампа є гостра політична необхідність підвищувати попит на зброю США за кордоном, бажано — подалі від США.

На Україну Трамп звертає мало уваги, оскільки ми доволі слабкі, в нас і до війни економічним питанням приділялась другорядна роль. Звичка брати гроші на війну у друзів, причому часто не позичати їх, а просто брати, знаходиться десь на межі з комуністичною ідеологією. А по-друге (головне), чим більше кричить "Україна", тим більше схильна домовлятись зі США Європа. І знову ми приходимо до управління очікуваннями. Трамп (через Україну) сильно погіршив очікування в Європі. В нього тепленько у Москві й холодно в Брюсселі та в Лондоні. 100%, що полярність може дуже швидко змінитись, особливо якщо Путін себе невірно поведе.

Якщо всю мозаїку зібрати до купи, то нас очікує несподіваний висновок. Ви ж не думаєте, що коли павич розправляє свій хвіст, то він хоче всім показати, який в нього красивий хвіст і пір’ячко? Павич хоче самочку і привертає її увагу саме таким способом. Так і з Трампом: його хвіст (риторика) — це не мета, а засіб досягнення мети. Єдине, що поки є незрозумілим: хто для нього самочка? Чи тільки Путін, чи все ж таки і ми, і Європа.

Тому потрібно готуватись до того, що основною формулою Трампа на найближчі місяці буде гасло: "Нічого особистого, тільки бізнес". А Україні варто пошукати козирі в себе і на кордоні з РФ. Непогана пропозиція була щодо експорту скрапленого газу зі США, але цього замало. Якщо хочеш бути гравцем в геополітичному покері, то потрібні ще козирі. Угоду зі США про інвестиційне партнерство також варто підписувати, навіть не дивлячись на опір українського олігархату, але торгуватись за умови цієї угоди.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо "Псевдонім Краснов": ексглава Управління КДБ Казахстану звинуватив Трампа у роботі на РФ (скріншот)