Зеленський обіграв Трампа? Що отримає Україна в угоді зі США про корисні копалини

Україна та США домовились про деталі так званої "мінеральної угоди", і вже 28 лютого, швидше за все, президент Зеленський полетить до Вашингтона в гості до свого американського колеги Трампа на церемонію її офіційного ухвалення. Принаймні запрошення, за його словами, він отримав.

Президент Зеленський вже встиг прокоментувати кінцевий варіант угоди із США щодо рідкісноземельних металів. За його словами, головне, що Україна вже не буде боржником. Водночас він зазначив, що рано говорити про гроші, оскільки це рамкова угода. Однак буде інший договір, що стосуватиметься саме фонду, і в якому будуть прописані деталі щодо партнерських відносин. За словами президента, ця угода має бути обов’язково ратифікована в українському парламенті.

Як проходили переговори, що це за угода та як працюватиме для України – розповідаємо в матеріалі 24 Каналу.

Звідки взялася ідея спільної розробки українських ресурсів

Відправною точкою для "мінеральної угоди", як її називають у США, вважається український План перемоги, представлений президентом Зеленським ще восени 2024 року. Зокрема, четвертий пункт стратегії пропонував стратегічним партнерам України укласти спеціальну угоду щодо спільного захисту наявних у нашій державі критичних ресурсів, спільного інвестування та використання відповідного економічного потенціалу.

Поклади критичних ресурсів в Україні разом із глобально важливим потенціалом України у виробництві енергії та продовольства є одними з ключових загарбницьких цілей Російської Федерації в цій війні. І це наша можливість зростання,
– президент Зеленський 16 жовтня 2024 року про важливість українських корисних копалин.

Також Зеленський повідомив, що цей пункт має таємний додаток, який передають лише визначеним партнерам. Але також і наголосив, що мовиться про природні ресурси та критично важливі метали ціною в трильйони доларів США.

• Зокрема, мова йде уран, титан, літій, графіт тощо. Водночас до оцінок в трильйони є питання, як і про собівартість та доцільність видобутку та взагалі цю можливість як таку, але це тема для окремої статті.
• До того ж Україна, схоже, не була автором ідеї угод про спільний та на особливих умовах для союзників видобуток українських корисних копалин. Цю ідею публічно висунув американський сенатор Ліндсі Грем, коли восени 2023 – взимку 2024 розігралася криза в Конгресі США з блокуванням допомоги Україні.

Карта рідкісноземельних металів в Україні / Інфографіка FT

Її ініціатором, нагадаємо, був ніхто інший як Дональд Трамп, який фактично наказав своїм прихильникам, обраним до Палати Представників і Сенату, блокувати голосування про допомогу під надуманими приводами, щоб послабити позиції президента Байдена. Це призвело до великої кризи на фронті, чималих жертв серед українців і втрат значних територій на Донбасі.

Дивлячись на все це та уявляючи Трампа як жорсткого бізнесмена, сенатор Грем (до речі, він також голосував проти допомоги Україні) висунув ідею обміняти допомогу США на доступ до корисних копалин. Фактично це була така собі ідея раціоналізації допомоги Україні відповідно до світогляду Трампа. Україна на це погодилась, адже така співпраця – це добрий знак для економіки та вигода для всіх. Тому відповідний пункт з'явився у Плані перемоги Зеленського.

Ліндсі Грем та Дональд Трамп / Фото AP

Тиск і зрада США, пропозиція Путіна і приклади з історії подібних угод

Після утвердження в Білому Домі Дональд Трамп почав періодично згадувати про чудові та цінні українські рідкоземельні ресурси, натякаючи на угоду. В Україні це сприйняли як добрий сигнал і як знак того, що непердбачуваний, але міцний союзник не зрадить Україну й тепер буде з нами не через абстрактні цінності демократії, а й із суто прагматичних міркувань.

Трамп усіляко цей наратив підігрівав і навіть напередодні Мюнхенської конференції з безпеки 13 лютого направив до Києва свого міністра фінансів Скота Бессента з готовим варіантом угоди.

А далі почалися дивні речі. Президент Зеленський відмовився підписувати угоди і відкрив портал у пекло. Його атрибутами стали гнів оточення Трампа та самого господаря Овального кабінету.

Згодом з'явились інсайди в західних ЗМІ, які все прояснили. Виявилось, що міністр Трампа привіз до Києва кабальну угоду, яка не лише обдирала Україну як липку, але й позбавляла її практично всього – не лише рідкоземельних металів та літію з титаном, але й нафти, газу та контролю над портами. Ба більше, вона не давала Україні нічого в обмін – про жодні гарантії безпеки там навіть не йшлося.

Довідково, приклади з історії! Тут насправді нічого нового. США вже укладали подібні сировинні угоди з союзниками раніше. Наприклад, з гоміньданівським Китаєм, коли в обмін на військову допомогу проти Японії американці отримали ексклюзивне право на розвідку та видобуток нафти у Сіньцзяні.

Або з Іраном, де США спільно з Великою Британією організували державний переворот у 1953 році (відомо навіть, що операція, яка отримала кодову назву "Аякс", коштувала ЦРУ 1 мільйон доларів, документи про це розсекретили в 2013-му) і повернули до влади лояльних собі персонажів, натомість самі отримали нафтові концесії та фактичний контроль над іранською нафтовою промисловістю.

Схожа історія була й з Південним В’єтнамом, де місцевий уряд гарантував ексклюзивні контракти американським корпораціям на видобуток корисних копалин у разі перемоги США у війні з комуністами.

За дивним збігом, усі ці дуже вигідні угоди (на папері вони такими й були, але тільки для США) не протрималися й кількох років, натомість обернулися великими геополітичним поразками як для Америки, так і для тих, хто їх підписував з іншого боку.

Фактично, Україна мала заплатити майбутнім кількох своїх поколінь в обмін ні на що, тобто просто віддати все США, як залік вже отриманої допомоги. Її, нагадаємо, Україна отримала від Америки як гранти, які не потрібно було повертати. І це рішення ухвалив не лише президент США Байден, але й обидві палати Конгресу, де засідали і засідають донині трампісти.

Також з'явилися інші деталі – міністр Бессент шантажував Зеленського і погрожував скасувати його зустріч в Мюнхені з Джей Ді Венсом. Схоже, американці планували оголосити про укладання угоди в Мюнхені, а коли отримали відмову – дуже образились, розвернули літак з держсекретарем Рубіо, намагаючись налякати Україну. Але шантаж не пройшов – зустріч Зеленського і Венса все ж відбулася, але обом політикам не було про що говорити.

Зустріч української та американської делегацій у Мюнхені / Фото AFP

Далі все калейдоскопічно прискорилось: паралельно США розпочали сепаратні переговори з Росією, а Трамп вийшов в ефір і почав "сипати напалмом".

• Він зажадав повернення того, що повертати не потрібно, а бонусом до цього потроїв суми допомоги та почав говорити чи то про 350, чи то про цілих 500 мільярдів витрат США на Україну.
• Все це супроводжувалось образами на адресу Зеленського, якого президент США назвав "диктатором без виборів", а також небувалою істерикою, коли Зеленський відповів на закиди Трампа.
• Апогеєм зради стало голосування на Генасамблеї ООН у треті роковини вторгнення Росії до України, коли США закликали відкликати українську резолюцію і голосували проти неї спільно з Росією, КНДР, Еритреєю та іншими сателітами Кремля, ніби формуючи нову химерну конструкцію "вісі зла".

Найдивніше, що переговори з Україною при цьому не припинялися (їх з нашого боку вели віцепрем'єрка Свириденко, голова МЗС Сибіга та голова Офісу Президента Єрмак), що наводить на думку, що вся ця нездорова активність від Трампа і компанії, яку б в Росії цілком справедливо могли б назвати "двіжухою", була нічим іншим як інформаційним супроводом "мінеральної угоди" та засобом тиску на Україну.

Усі репутаційні наслідки таких дій передбачити складно, але фактично за кілька днів Трамп і його люди зруйнували весь баланс сил і стали на бік Росії, зрадивши не лише Україну, але й своїх європейських союзників. Водночас словниковий запас образ Трампа почав потроху закінчуватись – в якийсь момент він навіть почав говорити правду, коли заявив про "десятки мільярдів" (а не сотні) як потенційні зиски від угоди.

Тим часом російський диктатор Путін вирішив додати й без того дивній історії ще більше абсурду, тому заявив, що українські рідкоземельні ресурси "слабенькі", натомість російські рідкоземельні мінерали найбільш рідкоземельніші в світі, й саме з них має заробляти велична Америка.

Трамп від цього був у захваті і відразу ж оголосив про чергову величну перемогу.

• А от у Росії чимало людей були просто шоковані, бо весь цей час пропаганда їх вчила, що Росія воює в Україні, щоб туди не прийшли хижі американці й не розграбували нещасну як сировинний придаток.
• Нині ж Путін запропонував своїм американським друзям і партнерам перетворити на сировинний придаток США вже Росію. Про таке усунення "першопричин конфлікту" в стилі "Океанія завжди воювала з Остазією" не мріяв навіть Джордж Орвел.

Сердечна згода і лагідніші заяви Трампа

Нарешті надвечір 25 лютого стало відомо, що Україна та США дійшли згоди щодо "мінеральної угоди". Про це повідомили ЗМІ, а також сам президент США. Крім того, він заявив, що чекає найближчої п’ятниці в гості самого Зеленського на урочисту церемонію підписання угоди.

Ось, що про це говорив сам Трамп 24 лютого за підсумками віртуальної наради G7, де був присутнім і Володимир Зеленський:

Усі висловили своє прагнення побачити кінець цієї війни, а я наголосив на важливості критично необхідної "Угоди про критичні мінерали та рідкоземельні елементи" між США та Україною, яку ми сподіваємося підписати дуже скоро! Ця угода, яка є "економічним партнерством", забезпечить повернення американському народу десятків мільярдів доларів і військового обладнання, надісланих до України, а також сприятиме зростанню української економіки, коли ця жорстока та варварська війна наближатиметься до завершення. Водночас я веду серйозні переговори з президентом Росії Володимиром Путіним щодо припинення війни, а також щодо великих угод у сфері економічного розвитку між США та Росією. Переговори проходять дуже добре!

А це вже заяви, що пролунали в Овальному кабінеті наступного дня – 25 лютого:

Так, я чув, що він приїде у пʼятницю. Якщо він хоче, мені це підходить. Він хотів би підписати її зі мною. Я розумію, що це велика угода, дуже велика угода. … Вона може бути на трильйон, може бути на будь-яку суму, але це рідкісноземельні мінерали та інші речі. І дивіться, ми витрачаємо сотні мільярдів на те, що Україна та Росія воюють. … Ми витратили 350 мільярдів доларів (ні – 24 Канал), і хочемо їх повернути. Тож американські платники податків отримають свої гроші назад.

Україна отримає 350 мільярдів доларів, багато військової техніки, право воювати далі, і першочергово – право воювати. Україна дуже смілива, вони хороші солдати. Але без США, наших грошей і військового обладнання ця війна закінчилася б за дуже короткий проміжок часу. Взагалі, пам'ятаєте знамениті Джавеліни? Це був я. Це був не Обама, не Байден, не хтось інший. Це був я…

Це може тривати деякий час, можливо, поки ми не досягнемо угоди з Росією. Нам треба домовитися з Росією, інакше – це буде продовжуватися. … Але тепер ми повернемо наші гроші в тому чи іншому вигляді…

Я хотів би також купити корисні копалини на російській землі. Вони теж мають дуже хороші рідкісноземельні мінерали. Це також чудово для Росії, тому що ми могли б укладати угоди. У них дуже цінні землі, які не використовуються, тому щось подібне може статися.

Що за угоду ми уклали зі США та чи вигідна вона Україні

Якщо життя чомусь і вчить, так це тому, що не треба вірити тому, що говорить Трамп, а лише документам і вчинкам. А також тому, що Трамп і США взагалі поважають лише силу та кураж. На щастя, Україна має ці якості, тому змогла наполягти на власному варіанті угоди.

Крім того, в Америці досі зважають на громадську думку, а вона на боці України, ми маємо підтримку як серед суспільства, так і двопалатний консенсус у Конгресі, нехай парламентарі і налякані своєю залежністю від Трампа. Також є міцна підтримка України в Європі, яка вустами французького міністра Сежурне натякнула, що також готова співпрацювати з нами у питанні "мінералів".

Все це разом, схоже, дозволило Україні "пропетляти".

Президент Зеленський під час пресконференції 23 лютого чітко окреслив позицію України, коли заявив, що допомога США становить 100 мільярдів доларів, це був грант, який Україна повертати не буде. Нова угода має бути Win-Win для наших народів, і він не буде підписувати те, що "потім будуть виплачувати 10 поколінь українців".

Наразі офіційного тексту "мінеральної угроди" ми не маємо, також невідомо, чи будуть в ній таємні пункти та які, але з відомих і, ймовірно, контрольованих "витоків" ми знаємо, що це більше не кабальна угода про пограбування "бананової республіки", а дійсно угода у форматі Win-Win. Вона вже містить значно менше точних цифр і тяжіє в бік рамкової, а значить – не може бути інструментом пограбування України, натомість відкриває можливості для плідної співпраці України та США.

Повний імовірний текст угоди, опублікований у ЗМІ:

26 лютого це підвердив очільник українського уряду Денис Шмигаль. Він заявив, що сторони знайшли компроміс:

Протягом двох тижнів, інтенсивно опрацьовуючи між урядами США та України угоду про наше економічне співробітництво, ми фактично виробили остаточний варіант… станом на сьогодні документ називається "Угода про встановлення правил та умов Інвестиційного фонду відновлення України". Це попередня угода, яка передбачає юридичну дію і майбутнє створення Інвестиційного фонду відновлення України – за якого і Україна, і США на рівних управлятимуть ним і наповнюватимуть його.

• Фінальна конструкція передбачає скасування кабальних умов США про "повернення" 500 мільярдів доларів.
• Натомість угода передбачає створення фонду, до якого Україна відраховуватиме 50% доходів від "майбутньої монетизації" корисних копалин і супутньої логістики.
• Найцікавіше, що і ці гроші мають залишитися в Україні та піти на інвестиції в її відбудову. США не матимуть там 100%, як передбачалося спочатку. Долі у фонді будуть згідно із фактичними внесками країн.
• З угоди виключили прибуток від видобутку корисних копалин, який вже надходить до українського держбюджету, йдеться про діяльність "Нафтогазу" й "Укрнафти". Тобто все це стосуватиметься майбутніх розвідданих і видобутих мінералів.
• Також нічого там немає про концесію портів.
• Немає там і про гарантії безпеки. Хоча прем'єр Шмигаль це також заперечив, заявивши, що угода передбачає низку інших положень і, зокрема, "напряму прив'язана до гарантій безпеки", тому варто все ж дочекатися фінального тексту і подивитися, як буде проходити її ратифікація. Якщо вона взагалі буде.

Звісно, радіти зарано, але це варто сприймати як сигнал, що боротьба триває, але черговий раунд за нами.

Фактично за тиждень Україна змінила кабальну угоду на рамкову (меморандум про наміри), але дуже пафосну та розпіарену Трампом до планетарного рівня. В умілих та зацікавлених руках вона може бути дуже корисним інструментом. Її навіть не складно буде вписати в архітектуру Безпекової угоди терміном на 10 років між Україною та США, яку Зеленський та Байден підписали менше року тому в Італії (а ніби пройшли вже роки).

Пам'ятаєте про таку? Нагадаємо, Стаття третя угоди мала назву "Співробітництво у сфері економічного відновлення та реформ" і серед іншого передбачала:

• Пошук можливостей для надання технічної допомоги та розбудови потенціалу для підтримки економічних потреб України, спричинених російською агресією;
• Визначення стратегічних інвестиційних можливостей, які є взаємовигідними для сторін, та заохочення розвитку проєктів, які підтримують український та американський економічний розвиток і партнерство, зокрема у сферах оборонного виробництва та інфраструктури.

Все це дійсно передбачає "мінеральна угода" 2025 року. На словах. Насправді ж реалізувати все це буде складно. Дуже. Але наразі це і не потрібно Трампу – тепер він має всі підстави оголосити, що здобув небувалу перемогу – повернув до США гроші, які необачно віддав Україні Байден разом зі ста сенаторами і 435 конгресменами, нарешті перегорнути цю сторінку та почату мудрувати над іншими мегаломанськими планами, як і належить наймогутнішій людині світу.

Україна ж натомість отримує тимчасовий спокій у відносинах зі своїм найбільшим союзником (попри всі пестощі з росіянами Америка продовжує надсилати нам гроші та зброю відповідно до рішень попередньої Адміністрації й не припиняє свої союзницькі зобов’язання з підтримки ЗСУ логістикою, розвідувальними даними та цінними порадами).

Українці можуть видихнути та шукати нові підстави для хвилювань, а вони неодмінно будуть. Ну, а президент Зеленський підтвердив своє реноме "найкращого продавця у світі" і вочевидь колись напише про це книгу. Можливо, вона називатиметься "Мистецтво укладати угоди-2", а його співатором буде сам творець першої частини.