/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F133%2F7b65d026cd6153124ac169f8adc5805c.jpg)
Як працюють шлюбні аферисти у Харкові: у прицілі – іноземці
Шахраї, що грають на романтичних почуттях потенційної жертви, – один із найпоширеніших різновидів злодіїв на довірі, зазначає харківське видання “Думка“. Шлюбні аферисти добре знають, як активувати в жертві любовні переживання та увійти в довіру, вміло використовуючи свою чарівність та маніпулятивні навички.
Літературно-кіношний стереотип шлюбного афериста – жиголо, прощілига з гарненькою зовнішністю та добре підвішеною мовою. Насправді до поширення інтернет-знайомств це була одна із найскладніших і вузькоспрямованих спеціалізацій у кримінальному світі, хоч і не найшанованіша серед шахраїв. Це були, як правило, люди з унікальними психологічними здібностями, потужною енергетикою та харизмою, чітким розумінням жіночої натури та необов’язково супер-привабливими зовні. І в переважній більшості лиходіями були чоловіки, а жінки – жертвами.
Із поширенням мережного спілкування відпала необхідність у звабленні віч-на-віч. Харизма, переважна енергетика, зовнішність та чарівність – всі ці необхідні раніше якості, як виявилося, не передаються через монітор чи екран смартфона. Але головне – на арену міжстатевих афер дуже впевнено вийшли представники жіночої статі та захопили першість.
У прицілі – іноземці
Цей вигідний кримінальний бізнес зародився в каламутні та голодні 1990-ті. Особливо просунуті жінки почали пропонувати свою жіночу відданість, красу та домашні навички багатим іноземцям (тоді всі іноземці були “багатими”). Самотні інтернет-вовчиці, які часто виглядали зовсім не як вовчиці, “потрошили” самотніх іноземців. З’явилося безліч способів виманити гроші у недалеких іноземців, які пристрасно бажають отримати дружину-слов’янку.
Із падінням “залізної завіси” захід дізнався про красу українок. Бюргери в Німеччині, фермери в Америці, австралійці, канадці та французи, всіх не перерахувати, були вражені не лише красою перших наших жінок, які приїхали до їхніх країн, а й їхньою спритністю, жіночністю, легким характером і готовністю завжди виглядати добре, навіть у суто домашніх та побутових умовах. І всі “наречені” різного віку, достатку та привабливості різко захотіли дружин саме слов’янок, особливо з України.
Після отримання перших результатів знайомства у вигляді зізнань у коханні починалися дрібні прохання “переслати грошей” на дрібні витрати, наприклад, на манікюр чи придбання нових речей, “щоб бути в тебе найкрасивішою”. Спілкування могло навіть початися з прохання купити (вислати грошей) банальний букет квітів або “щось смачненьке”. Діяв непорушний принцип всіх шахраїв: “Упіймав миша, май його неспіша”. Далі, якщо клієнт “не зіскакував”, вже йшли більш об’ємні побажання, наприклад, колечко в “знак нашого кохання” або ремонт у квартирі. І так далі доти, поки стурбований іноземець не починав “сходити”, тобто щось підозрювати і гроші вже надсилалися з натяжкою. Тоді наставав фінал, розв’язка: “Я приїду, житимемо разом! Треба грошей на квитки, візу, валізи тощо”. Під такими побажаннями озвучувалася сума вже кілька тисяч доларів (євро).
І якщо іноземні “інвестиції” приходили, будь-яка інтернет-хижачка, що поважає себе, мала спробувати і останній варіант: “Гроші на митниці забрали, документи вкрали (або гроші вкрали, а документи забрали), вийшли ще!”. І висилали. А потім “улюблена” просто пропадала.
Можна довго сперечатися, де жінки привабливіші. Але історичний факт – дружини іноземних уболівальників, які їдуть в Україну вболівати за свої команди на Євро-2012, не пускали своїх чоловіків через побоювання, що їх там “відіб’ють” гарні українки.
Агентство знайомств
Перші “агентства знайомств”, які допомагають за винагороду влаштувати свою долю, почали з’являтися в Україні наприкінці 1990-х. Перше харківське агентство, про яке йтиметься далі, відкрилося 1999 року і працює досі. Спочатку мова справді йшла про знайомства з метою укладання шлюбу з іноземцями, причому для харків’янок усі послуги були безкоштовні – платили виключно “покупці”, тобто іноземні завойовники. Агентство було своєрідною сучасною “свахою”.
Професія жінок-свах, які раніше приходили до наречених і розповідали про кількість посагу, про родоводи місцевих дівчат на виданні, була поважною та поширеною в Україні, особливо у сільській місцевості. У Харкові у 1930-х роках відбувалася масштабна індустріалізація. Будувалися заводи та фабрики, дуже потрібні були працівники. Тому в ті роки багато сільських жителів переїжджали до міста на постійне місце проживання. Відповідно, із собою переселенці привозили і свої традиції, звички, намагаючись зберегти звичний спосіб життя.
Розповідали, що на Новоселівці жила спадкова жінка-сваха на прізвисько “баба Крамаренчиха”. Була вона родом із Лозової Харківської області. І спочатку допомагала лише своїм землякам. Але згодом у неї в “клієнтах” була вся Новоселівка з прилеглими районами Липовий гай та Холодна гора. Вона завжди якимось дивом була в курсі всіх подій, знала майже всіх незаміжніх “дівок на виданні” в районі та була справжнім професіоналом.
Ганна Семенівна Ч. 1930 року народження згадувала, що аж до кінця 1940-х років послуги “баби Крамаренчихи” були потрібні.
Спочатку такі агенції працювали саме як свахи. Але згодом комусь прийшла (за чутками, саме харківському агентству) ідея використати, тобто “видавати заміж”, одну й ту саму жінку кілька разів.
Схема така. “Рекрутери”. Вони підшукують привабливих жінок відповідного віку. На сайтах знайомств – ідеальний варіант. На сайтах знайомств дівчата самотні та бажають познайомитись. Такій претендентиці пропонують безкоштовне портфоліо з професійним стилістом і фотографом, з гарним вбранням. Яка жінка відмовиться? За це дівчині лише треба дати згоду на розміщення її фотографій на сайті Агентства, а їй лише потрібно буде, можливо, зустрітися з претендентом-іноземцем, якщо такий з’явиться.
Далі у справу вступають “Оператори”. Це жінки (пробувалися і чоловіки, але чомусь у чоловіків не дуже виходило писати від імені жінок), які добре знають іноземну мову, як правило, англійську і мають певний досвід (можлива освіта психолога або просто багатий життєвий досвід). Ці “працівники” вже від імені інших дівчат листуються з “нареченими”. Причому кожна має невелике “досьє” на кожну з жінок, від чийого імені вони пишуть, переваги, історія життя, діти і так далі. Існує певний алгоритм спілкування, відпрацьований роками, як, що і коли писати. Мета, звісно, гроші, а у результаті – бажання “іноземного нареченого” приїхати, щоб особисто зустрітися з предметом своїх мрій. Звісно, кожен етап оплачується за розцінками Агентства.
Клієнт уже закоханий та готовий виїхати. На цьому етапі у справу вступають “Перекладачі”. Дівчину, в “яку закохався іноземець” і з якою “переписувався кілька місяців і надсилав гроші на всякі дрібниці”, сповіщають про зустріч. Їй пропонують зустрітися з чоловіком (про інтим не йдеться) у ресторані (як правило, перша зустріч – у ресторані) у присутності перекладача. Щоб просто поспілкуватись.
Гонорар для дівчини з фотографії від ста доларів, плата з іноземця від тисячі. Безневинна бесіда відбувається повністю під контролем “Перекладача”. І якщо виникнуть незручні питання, наприклад, з приводу попередніх грошових переказів або “подарунків” нареченого, питання та відповідь будуть перекладені так, як треба. І таких зустрічей може бути кілька. Не обов’язково у ресторані. У Харкові багато гарних локацій. Оплата кожного разу окремо.
У деяких “наречених” таких зустрічей було кілька, до десяти. Деякі, вже влаштовані в особистому житті, все одно виходять на подібні “завдання”, це просто легкі гроші. Мета подібних приїздів – якнайбільше “хитнути” грошей з претендента. Як правило, за підсумками кількох зустрічей “Перекладач” заявляв, що дівчині він не сподобався і йому пропонується подальша співпраця з Агентством у тому ж форматі. Він повертається до своєї країни, а йому продовжують шукати “наречену”, а він продовжує платити, на тих же умовах. Ну, може, як постійному клієнту і знижку запропонують…
Через деякий час і певну кількість зустрічей з різними іноземцями дівчину реально можуть відпустити з нареченим. І укладання шлюбів теж були нерідкі. Але й випадків, коли приїжджі здалеку наречені відчували себе ошуканими, теж було чимало. У нульових у ЗМІ була інформація про кримінальні справи щодо шахрайства проти Агентства із заяв іноземців. Але все було залагоджено, кримінальні справи подальшого ходу не мали.
Шлюбні агенції у Харкові працюють і зараз. А в мережі маса оголошень про прийом на роботу в агентство нерухомості перекладачів, операторів чатів і веб-моделей. Напевно, повномасштабна війна в Україні внесла корективи до схем роботи таких агентств, адже дуже багато привабливих і вільних харків’янок вже й так за кордоном і самі влаштовують своє особисте життя. На жаль. Але подібний “бізнес” завжди процвітатиме.