Пам'яті сапера Богдана Лягова

19-річний доброволець батальйону "Братство" Богдан Лягов із позивним "Аполлон" загинув 25 грудня 2022 року разом із трьома побратимами під час виконання бойового завдання на території Брянської області РФ. Юний воїн, який мав одні з найкращих поміж побратимів результати з фізичної і тактичної підготовки, відмовився здаватися у полон та прийняв останній бій.

Богдан народився 11 лютого 2003 року в місті Жовті Води на Дніпропетровщині. Був єдиним сином у родині. Змалку захоплювався малюванням, класичною українською музикою та спортом – став чемпіоном області з легкої атлетики. Навчався у Жовтоводському промисловому фаховому коледжі Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, де здобув спеціальність "Економіка підприємства". Після закінчення коледжу переїхав до Києва, де планував відкрити бізнес із пошиття одягу. Однак його плани змінило повномасштабне російське вторгнення.

"На диво я відреагував спокійно, відразу знаючи, чим займатимуся найближчі роки", – такими були перші думки хлопця, коли він прокинувся від вибухів 24 лютого 2022 року. До війни Богдан будував амбітні плани: у 17 років почав заробляти на криптовалютах і розробці телеграм-ботів, мріяв про власну справу.

Рішення боронити Батьківщину визрівало давно: "Важко сказати, коли та чому я вирішив захищати країну. Це не сталося в одну мить. Ще у 2013 році, коли почався Майдан, а згодом гібридна війна з Росією, мене, десятирічного, "розривало" і серце краялося від того, що не міг взяти участь у тих подіях. Мабуть, одна із причин - відчуття незадоволеності. Тоді думав, що ті події - це кульмінація, а виявилося, що то була лише експозиція", - ділився Богдан в інтерв’ю онлайн-виданню Жовті Води.Сity. 

З першого дня повномасштабного вторгнення він намагався потрапити до лав захисників України: відстоював величезні черги до пунктів територіальної оборони, ночами ховаючись від обстрілів у бомбосховищах, щоб не втратити своє місце. Однак після трьох діб очікування Богданові повідомили, що набір закритий.

"І найбільший страх, який відчував 24 лютого 2022 року, – страх від думки, що не зможу взяти участь у війні. І як дивиться згодом в очі своїм дітям, які поцікавляться: «Тату, а де ти був під час війни?», - пояснював він згодом, коли таки приєднався до лав захисників.   

Побратими, які дали юнакові позивний "Аполлон", згадують його як надзвичайно сміливого воїна.

"Дев’ятнадцятирічний хлопець воював з початку великої війни. Відразу зголосився в диверсійну групу. Можете уявити кількість вдалих операцій із лютого… Хлопець надзвичайно сміливий. Завжди зголошувався добровольцем. І хоча нарікав, що часто через юний вік не беруть на найскладніші завдання, "Аполлон" був щасливий. Його вважали геніально здібним, бо демонстрував одні з кращих результатів із фізичної і тактичної підготовки. Всі побратими казали, що війна  - це його покликання», - написав у Фейсбуці побратим Євген Карать. 

Бойова медикиня Дарина написала в соцмережі X про Богдана так: "Гарний, нахабний, гострий на язик. Він не переймався тим, щоб комусь догодити чи не образити. Єдине, що його по-справжньому цікавило, – це краса в усьому". 

Вона розповідала, що хлопець захоплювався радикальною літературою, любив фільми Рефна, плекав особливу ніжність до творів Данте. 

«Він був Аполлоном. Світловолосий, блакитноокий, з важкою щелепою, тонким тілом. Йому так личила форма. Як молодим офіцерам Першої світової», - ділиться дівчина.

Після місяця навчання Богдана відправили під Ізюм на Харківщині, де батальйон "Братство" співпрацював з 93-ю бригадою "Холодний яр". Згодом підрозділ переїхав в Одеську область, де допомагав прикордонникам патрулювати кордон і виявляти диверсійні групи із Придністров'я. Пізніше були важливі стратегічні завдання на Запорізькому напрямку.

"Ми - добровольчий батальйон і не отримуємо ні зарплатні, ні пільг та привілеїв. Ми повністю тримаємося на підтримці волонтерів і на власних силах. Не падати духом допомагає віра в Бога і перемогу", - розповідав Богдан.

Юнак не любив будувати далекосяжних планів. Він часто іронізував із тих, хто багато говорив про майбутнє, не усвідомлюючи, наскільки крихким і непередбачуваним може бути життя. Та все ж одну мрію він плекав - після перемоги хотів помандрувати до південної Італії, щоб провести вечір на узбережжі Середземного моря, споглядаючи захід сонця з келихом Брунелло ді Монтальчино. 

"Він завжди робив те, що хотів, – каже мама. – А ми завжди хотіли, щоб син був щасливим".

24 грудня 2022 року ФСБ РФ оприлюднила інформацію про загибель чотирьох українських воїнів на території Брянської області. Серед світлин захопленої ворогом зброї було фото автомата, який належав "Аполлону".

"Я одразу якось відчув, що один з автоматів належить синові, – згадує батько. – Зрозумів це за певними маркерами, що характеризують його".

Характерними ознаками зброї Богдана були напис "Мужність" білими літерами на чорному стволі і цитата Ліни Костенко "Мужність не дається напрокат". Особливою позначкою було зображення Тараса Шевченка на приймачі магазина, яке російські ЗМІ старанно замальовували на світлинах. Як зазначив батько загиблого героя, окупанти бояться Кобзаря, бо його слово стало духовною зброєю для таких воїнів, як його син.

«Він би вам не сподобався. Ви би звинуватили його в недостатній русофобії, у варварських позиціях, в жорстокості, у браваді. Він би вам не сподобався, але він віддав за ваш спокійний сон своє життя. Пішов генералом в небесну Фіуме. Йому було 19 років. Малий вмів “тягнути прикол” і бути гарним, як молодий бог. Ніякого “спочивай з миром”, Аполлоне. Сподіваюсь, у тебе там небесна республіка Фіуме. Де ти чекаєш і на мене. І будуть заборонені книги. І буде найсмачніше пиво. І буде та Україна, яку ти хотів. Така, де все можна», - прощалася у дописах з Богданом бойова медикиня Дарина. 

Попрощалися із чотирма українськими воїнами батальйону "Братство" - Максимом Михайловим, Юрієм Горовцем, Тарасом Карпюком та Богданом Ляговим - 7 березня 2023 року у Михайлівському Золотоверхому соборі та на Майдані Незалежності у Києві. Поховали бійців на Байковому кладовищі.

Честь і слава Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Олександр Лягов, з відкритих джерел