Путін поставив все на Трампа: інтерв'ю з генералом Годжесом про завершення війни та втрати Росії

Диктатор Владімір Путін вже зазнав шаленого тиску з боку України та її союзників. Втрати Росії в особовому складі становлять понад 874 тисячі, а за кілька місяців можуть перевалити за позначку в 1 мільйон. Однак це не змусить Путіна зупинити війну, адже від її продовження та створення ілюзії , що нібито Росія перемагає, залежить виживання диктатора.

Про це в інтерв'ю 24 Каналу розповів генерал США у відставці Бен Годжес, додавши, що остання надія Путіна у цій війні – сподівання, що Сполучені Штати відвернуться від України та змусять її укласти невигідну угоду. Більше про це, коли може завершитися війна та на який крок здатен Трамп, щоб дійсно її закінчити, – читайте далі в матеріалі.

Головні здобутки України за 11 років війни

Війна в Україні триває вже 3 роки. Як ви вважаєте, куди вона рухається зараз?

Після 11 років війни та всіх втрат і руйнувань, яких зазнала Росія, Чорноморський флот вже не є суттєвим фактором впливу. Російські військово-повітряні сили не змогли досягти переваги в повітрі навіть за підтримки своїх військ. Російська економіка перебуває в складному становищі.

Водночас Україна зміцнює свої можливості, знищуючи російську нафтову та газову інфраструктуру. За інформацією, яку я отримую від українців, інтенсивність російських атак стала меншою, ніж кілька тижнів тому. Росія не в змозі знищити український плацдарм на території Курської області. І це без прямої участі США чи інших країн, які б відкрито заявили, що хочуть перемоги України, а також без застосування повного економічного тиску на Росію.

Якщо ви запитаєте мене про ситуацію в цілому, то, звісно, для піхотинця в окопах під Покровськом усе виглядає дуже важко, але якщо поглянути на загальну картину, то Україна перебуває в дуже вигідній позиції для переговорів. Мені б хотілося, щоб мій уряд та інші країни чітко заявили, що хочуть, аби Україна перемогла, і зроблять усе необхідне для її перемоги. Однак цього не відбувається.

Повне інтерв'ю з генералом Беном Годжесом: дивіться відео

Коли може завершитися війна

Чи наближається війна до завершення? Чи є ознаки цього?

Я вважаю, що спочатку були хибні очікування, зокрема через заяву президента Дональда Трампа ще до його обрання про те, що, мовляв, усе буде вирішено за 24 години. Потім це переросло в 100 днів. А тепер хто знає? Сьогодні з'являються різні сигнали.

Я слухав президента Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції і мушу сказати, що він справді неймовірний лідер. Він прекрасно розуміє ситуацію. Як він сказав, це його країна, тому він розроблятиме свій план, а не просто прийматиме умови двох інших лідерів. І я вважаю, що це правильний підхід, тому переговорний процес, імовірно, триватиме ще досить довго. Не думаю, що війна завершиться найближчими місяцями, якщо лише не станеться якийсь масштабний прорив.

Абсолютно ніхто на світі не вірить, що Путін дотримуватиметься будь-якої угоди. Без певної сили змусити його виконати угоду навряд чи вдасться. Тому доведеться зважити на пошук тих, хто може забезпечити цей тиск.

На що може піти Трамп, щоб завершити війну

Віцепрезидент США Джей Ді Венс заявив в інтерв'ю для Wall Street Journal, що США можуть застосувати військовий тиск на Владіміра Путіна, і він навіть не виключає відправлення американських військ в Україну. Які військові варіанти можуть бути у США для підтримки України в разі припинення вогню? Як уряд США може підтримати цю місію – через повітряні операції, сухопутні війська, фінансову підтримку чи лише через розвідку?

Моя відповідь на ці питання – так. І це була одна з позитивних заяв віцепрезидента, що Росія має хвилюватися, тому що все, що ми можемо зробити, лежить на столі. Чи мають намір США це робити – невідомо, але я вважаю, що це була помилка, коли експрезидент Джо Байден у 2021 році заявив, що не буде американських сухопутних військ. Це було сказано ще до повномасштабного вторгнення Росії.

Хоч у мене є деякі зауваження до підходу адміністрації Трампа, я приємно здивований тим, що віцепрезидент зараз підтвердив: "Ми можемо зробити все що потрібно". Кремль має турбуватися щодо цього. У президента Трампа нині набагато більше важелів впливу на Кремль, ніж було 4 чи 8 років тому.

Як я вже говорив, Росія перебуває в поганому становищі. Водночас президент Трамп має дуже сильну економіку США. Нещодавно я спілкувався з республіканським сенатором, і він сказав, що більшість Конгресу підтримує Україну. Тож у президента США є всі необхідні важелі. Нагадаю, що генерал Кіт Келлог сказав, що за шкалою від 1 до 10 ми перебуваємо на трійці щодо санкцій проти Росії.

Це означає, що ще багато чого можна зробити, і саме це є важелями впливу. Президент США може сказати Путіну, що, мовляв, якщо він не вестиме переговори добросовісно, то США відкриють свої запаси та відправлять все, що потрібно Україні, без жодних обмежень. Це все можна зробити. Звісно, це не станеться миттєво, але росіяни мають хвилюватися, що це може статися.

Останнім часом набуває популярності ідея, що США, Польща, Румунія та інші країни можуть забезпечити певну протиповітряну оборону для України. Принаймні допомогти збивати ракети й дрони в західній частині країни. Це буде складніше, ніж здається, але сподіваюся, що хтось над цим працює. Вони мають зробити це до того, як миротворчі сили увійдуть в Україну.

Думаю, є багато способів прискорити постачання. Хоча, з різних причин, ми були більш повільними, ніж хотілося б військовому керівництву США, і постачання було складнішим, ніж планувалося, але все це можна вирішити.

Ви впевнені, що адміністрація Трампа має достатньо сил, щоб змусити Путіна погодитися на припинення вогню, якщо будуть застосовані такі заходи?

Я цілком впевнений у цьому. Звісно, це тільки частина більшого процесу. Я вважаю, що переговори не обмежуватимуться лише припиненням вогню або кордонами. Вони, ймовірно, охоплюватимуть й інші важливі питання.

І, звісно, кожен член адміністрації згадує Китай – що б не вирішувалося щодо України Пекін все одно залишається важливою частиною цих переговорів. Китайці мають побачити, що ми готові робити все можливе для захисту наших інтересів, суверенітету та свободи судноплавства. Якщо вони не побачать цього, то навряд чи будуть вражені нашими заявами про Тихоокеанський регіон.

Видання Bloomberg повідомляло, що Путін формує професійну команду переговорників і посередників. Скільки часу знадобиться Трампу, щоб змусити диктатора до припинення вогню?

Не думаю, що на це питання можна дати точну відповідь. Ті, хто стверджує, що це станеться до певної дати, – це або припущення, або бажання. Я чув, як люди кажуть, що все має бути завершено до 9 травня, щоб організувати "велику перемогу".

Я певен, що Путін нічого б не хотів більше, ніж перемогу і можливість зробити так, щоб американський президент був на Червоній площі, але це лише спекуляції. Будь-яка дата чи термін, принаймні публічно озвучені, виглядають штучними. Росія повинна вірити, що ми готові це робити до того моменту, поки президент Зеленський не скаже, що це (завершення війни – 24 Канал) його влаштовує. Не має значення, скільки часу це займе.

Путін мріє, щоб Трамп приїхав у Росію / Getty Images

Чи може Україна стримати Росію без ядерки

Міністр оборони США Піт Гегсет заявив, що не відкидає надання Україні ядерної зброї, якщо Трамп вирішить це зробити. Яку реакцію викликала ця заява?

Я вважаю, що Гегсет зазнав критики навіть від республіканських сенаторів після того, як зробив цю заяву у Брюсселі. Уже наступного дня він почав її заперечувати. Це все-таки перший тиждень нової адміністрації, і деякі помилки можуть бути допущені. Важко уявити сценарій, за якого це могло б бути схвалено.

Не забуваймо, що в Україні є люди, які пам'ятають, як дорого обходилась наявність ядерної зброї. Приміром, з оборонного бюджету Великої Британії розміром 2,5% ВВП 1% іде лише на утримання ядерних сил, які є дуже обмеженими. Тобто майже половина британського оборонного бюджету йде на підтримку сучасної ядерної зброї.

Отже, не думаю, що серйозні люди справді вважають, що це було б корисно для України, навіть якби таке рішення було ухвалено. Я вірю, що ні демократи, ні республіканці у Конгресі США не побачать жодної вигоди від порушення Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. У наших інтересах, щоб Україна не відчувала, що їй потрібно йти на такий крок.

Ви впевнені, що для стримування нових нападів Росії у майбутньому достатньо звичайної зброї?

Так. Чи можливості, які Україна забезпечує сама, чи далекобійна зброя, протиповітряна оборона, звичайна артилерія – всі ці засоби є критично важливими для перемоги України у цій війні. Ми маємо забезпечити безперервну підтримку в цьому.

Чи готовий Путін завершити війну

Чи вважаєте ви, що Владімір Путін і всі союзники Росії зазнали достатньо тиску, щоб погодитися на укладення угоди про припинення вогню вже у 2025 році?

Звісно. Путіну не важливо, скільки його солдатів гине або яка шкода завдається. Він продовжуватиме цю війну, поки не вважатиме, що ми здаємося. Путін не сказав, що Росія має мільйон загиблих, а це може статися вже за кілька місяців, можливо, навіть раніше. Не думаю, що він скаже, мовляв, цього вже забагато й треба зупинятися.

Виживання Путіна залежить від того, щоб бути в стані війни та створювати ілюзію, що Росія виграє або збирається виграти. Тому я переконаний, що останні кілька років його єдиною надією є чекати та сподіватися, що США від нас (від України – 24 Канал) відвернуться, спробують укласти якусь угоду, і потім все завершиться. У той день, коли Путін зрозуміє, що цього не станеться, він почне шукати спосіб, як вийти з цієї ситуації.

Чи відчуваєте ви, що в Кремлі є хоч якесь почуття жалю щодо військового лиха в Україні?

Можу говорити, базуючись на тому, що кажуть різні люди в Росії. Частина тих, хто з'являється у російських ток-шоу, пропагандисти, кажуть, що Росія мала б застосувати ядерну зброю, що вони мають вбити українців, а інша частина – що це була б величезна помилка.

Здається, що дедалі більше людей виходять і заявляють, що це була б помилка. Вони досить сміливі, щоб сказати це публічно. Вважаю, що це щось означає. Але щодо серйозних урядових фігур навряд чи ми почуємо від них про те, що це була помилка.

Чи можете уявити почуття жалю в голові Путіна?

Диктатори не йдуть на пенсію – вони залишаються при владі довічно, тому що зазвичай з ними трапляються погані речі, коли вони намагаються піти у відставку. Якщо тільки в них немає чіткої та сильної програми наступництва. Не уявляю, хто буде наступником Путіна.

Тому, імовірно, жаль відчувають олігархи, які більше не мають своєї квартири в Лондоні, не відправляють дітей до школи у Швейцарії або їхні яхти конфісковані в Неаполі чи десь ще. Вони, можливо, відчувають особистий жаль щодо свого життя. Проте я не знаю, скільки з них скажуть, що мали зупинити Путіна, що це була жахлива ідея. У мене такого відчуття щодо них немає.

За якої умови миротворча місія в Україні дійсно спрацює

Якщо буде досягнута угода про припинення вогню між Україною та Росією і з введенням європейських миротворців, яка має бути кількість миротворчого контингенту? Скільки часу може тривати ця угода?

Це залежатиме від складу місії та того, хто її забезпечує, які є очікування. У 1995 році НАТО створило миротворчі сили IFOR для реалізації Дейтонської мирної угоди (в Боснії та Герцеговині – 24 Канал). Хтось тоді сказав, що це триватиме один рік. Тоді виникло питання, що буде після цього року. Генерал Джон сказав, що його турбує не майбутнє, а те, що відбувається зараз. Це було правильне рішення для командира – залишити політичним лідерам суперечки про те, що буде далі.

Контингент IFOR перебував два роки. Потім він став SFOR – стабілізаційною силою і продовжив свою місію. Насправді це була дуже успішна інтервенція. Але вона розпочалася з дуже сильної військової сили – трьох дивізій, штабу корпусу, авіаційних та наземних можливостей із правилами ведення бою, які дозволяли солдатам IFOR застосовувати силу проти будь-якого серба, боснійця чи хорвата, який порушив угоду.

Тож будь-яка миротворча сила, якою б вона не була та хто б у неї не входив, має мати чітку місію. Коли хтось каже, що потрібно 200 тисяч, 100 тисяч або 50 тисяч, я запитую: на чому це ґрунтується? Ми ж навіть ще не знаємо, яка це місія. Розмір залежатиме від завдання. Наприклад, якщо це буде зона відокремлення від північного кордону України до Чорного моря, яка має бути 40 – 50 кілометрів, то це велика кількість людей. Ідеться про 200 тисяч.

Було б дуже складно утримувати таку кількість сил на невизначений період часу. Якщо це будуть менші за кількістю сили реагування, то звісно людей буде менше, але це також буде легше для росіян. Впевнений, що росіяни вже з першого дня перевірятимуть, чи ми дійсно готові зробити все потрібне.

Також ведуться обговорення щодо цих миротворчих місій. З вашого погляду, яким має бути їхній мандат? Такі війська повинні мати змогу дати відсіч у разі нападу з боку Росії. Чи згодні ви з цим?

Так. Це правила ведення бою. Одна з причин, чому місія IFOR була такою успішною, полягала в тому, що серби знали, що будь-який солдат IFOR може стріляти на ураження, якщо на нього нападуть сербські війська. Дуже чіткі та сильні правила ведення бою. Це має бути сила, здатна до ведення бойових дій, а не 10 тисяч людей в блакитних шоломах. Це не спрацює.

Які ризики від Росії існують після завершення війни

Чи існують ризики нової повномасштабної війни в Україні після припинення вогню?

Звісно. Якщо Кремль побачить, що Європа, Канада та США скажуть, що, мовляв, добре, ми домовились, повертаємось до звичайного порядку денного. Наприклад, США зосереджені на Тихому океані, зменшують свої можливості в Європі, люди знову хочуть купувати газ у Росії. Якщо росіяни побачать швидке повернення до звичайного порядку, що означає відсутність терміновості для європейських країн нарощувати власні можливості, то конфлікт може відновитись.

Отже, ключовим моментом в будь-якому узгодженому врегулюванні буде те, що росіяни мають побачити, що ми готові, ми не витрачаємо цей час даремно, українці намагаються виправити всі проблеми, реорганізуватися, навчитися, готуватися, зробити себе невразливими. Росія має бачити, як Європа поступово нарощує свої можливості в Україні, одночасно збільшуючи власну здатність до стримування. Якщо Росія не побачить цього та сильної прихильності США, то ризик зросте.

У Німеччині багато говорять про те, що вони мають бути готові до 2029 року. За їх оцінкою, потрібно 4 – 5 років для того, щоб досягти того рівня, до якого вони хочуть дійти. Якщо це так, то росіяни скажуть: а навіщо нам чекати до 2029 року? Тож небезпечний період – це між теперішнім часом і тим, коли Німеччина та інші європейські країни вважатимуть себе остаточно готовими.