ZN.UA запитало Grok 3 про суперечку Трампа і Зеленського: ШІ Маска показав, де були маніпуляції, тиск і гра на емоціях

Президент України Володимир Зеленський передчасно покинув Білий дім у п’ятницю після напруженої розмови з американським лідером Дональдом Трампом і віцепрезидентом США Джей Ді Венсом. Пізніше Трамп звинуватив Зеленського у "зневажливому ставленні" до Сполучених Штатів і заявив, що той "не готовий до миру".

На тлі цієї події видання ZN.UA звернулося до моделі штучного інтелекту Grok 3, розробленої компанією близького соратника Трампа, бізнесмена Ілона Маска, з проханням проаналізувати перебіг зустрічі в Овальному кабінеті. Зазначимо, що Grok 3, коли користувачі просять оцінити мільярдера, іноді нещадно і аргументовано критикує свого творця, а сам Маск, за деякими повідомленнями, уже почав обмежувати певні судження моделі.

Коротка оцінка зустрічі від Grok 3

Штучний інтелект проаналізував динаміку переговорів, визначивши, хто займав домінуючу позицію, які заяви були найслабшими, а також чи використовувалися маніпулятивні або нечесні риторичні прийоми.

За висновками Grok 3:

• Трамп відігравав домінуючу роль завдяки своїй посаді та агресивній тактиці, хоча його заяви та висловлювання Венса подекуди були нелогічними або недостовірними.
• Зеленський намагався відстоювати позицію України, проте його риторика була ослаблена захисною позицією та вразливістю країни.
• Маніпуляції використовували всі учасники зустрічі: Трамп і Венс апелювали до почуттів провини, страху та сорому, тоді як Зеленський зосереджувався на моральних аргументах і вибірковому висвітленні проблем.
• Окрему увагу привернули нечесні методи зокрема деякі висловлювання Трампа щодо дій Росії перегукувалися з наративами кремлівської пропаганди, а критика Венса на адресу України мала безпідставний характер.
• Риторика Трампа затьмарила опір Зеленського і сприяла підриву авторитету США на світовій арені.

Повний аналіз зустрічі у Білому домі від Grok 3 на запит ZN.UA виглядає так:

Контекст

Зустріч відбулася в Овальному кабінеті та була присвячена підписанню угоди між Україною та США щодо видобутку українських корисних копалин. Це питання потенційно пов’язувалося з подальшою підтримкою України у війні з Росією. Однак переговори переросли у публічну суперечку: Трамп і Венс звинувачували Зеленського у невдячності та тиснули на нього, вимагаючи почати переговори про мир із Росією. Водночас Зеленський захищав позицію України, наголошуючи на неприпустимості довіри до очільника Кремля Владіміра Путіна та його намірів.

Протистояння відбувалося перед камерами журналістів, що значно посилило його міжнародний резонанс. Зрештою, Зеленський достроково покинув зустріч, через що угода так і не була підписана, а заплановану спільну пресконференцію довелося скасувати.

Домінація президента США

Головну роль у дискусії відігравав Трамп.

• Базова перевага: Як президент США та господар зустрічі, Трамп контролював її порядок денний. США є найбільшим військовим і фінансовим партнером України, що надавало Трампу важелі впливу. Його пряма загроза припинити допомогу ("Або ви укладаєте угоду, або ми йдемо") лише підкреслила цей дисбаланс.
• Тон і перебивання: Трамп і Венс часто перебивали Зеленського, направляючи розмову у вигідне для себе русло. Коли Зеленський наголошував, що Росія неодноразово порушувала перемир’я і США також можуть опинитися під загрозою, Трамп перебив його:
  "Ви не в тій позиції, щоби вказувати нам, що ми будемо відчувати. Ми будемо почуватися дуже добре і дуже сильними".
  Це змушувало Зеленського відповідати на звинувачення, а не вести розмову з позиції лідерства.
• Емоційні важелі: Трамп звинувачував Зеленського у невдячності та застерігав щодо "азартної гри з Третьою світовою війною", позиціонуючи себе як морального арбітра. Це створювало тиск на українського лідера.

Зеленський, попри складну ситуацію, не залишався пасивним:

• Він прибув із чіткою метою ‒ забезпечити підтримку США та підписати економічно вигідну угоду. Однак складне воєнне становище України значно звужувало його можливості для маневру.
• Його спроби відстоювати позицію України й протистояти тиску були менш гучними, ніж агресивна риторика Трампа та Венса. Наприклад, коли Трамп заявив, що Зеленський "не має козирів", український президент відповів: "Я не приїхав сюди грати в карти".

Роль Венса була допоміжною. Він підсилював позицію Трампа, звинувачував Зеленського в неповазі та наполягав на дипломатії з Росією. Проте йому бракувало авторитету Трампа, і він не міг самостійно задавати тон дискусії.

Найсильніші та найслабші заяви

Зеленський озвучив аргументовані, але послаблені контекстом тези:

• Найсильніший момент: "Путін порушив перемир’я, він убив наших людей... Про яку дипломатію ви говорите"?
  Це було фактично обґрунтоване твердження, що спиралося на історію численних порушень угод із боку Росії. Водночас воно могло сприйматися не як заклик до дій, а як благання, враховуючи залежність України від допомоги США.
• Найслабший момент: "Ви маєте гарний океан і не відчуваєте проблем зараз. Але відчуєте їх у майбутньому".
  Попри важливий меседж, заяві бракувало конкретики, і вона прозвучала радше емоційно, ніж стратегічно. Це дозволило Трампу легко її нейтралізувати.

Трамп демонстрував силу, але не завжди логічність:

• Найсильніший момент: "У вас зараз немає козирів".
  Хоча заява була жорсткою, вона правдиво відображала переговорні позиції сторін.
• Найслабший момент: "Путін пройшов зі мною через пекло. Він пройшов через фальшиве полювання на відьом, де вони використовували його та Росію". Цей відступ від теми війни в Україні наголошував на особистих образах Трампа, що могло викликати відчуження серед його союзників.

Венс вставляв свої зауваження:

• Найсильніший момент: "Шлях до миру, можливо, лежить через дипломатію".
  Це узгоджувалося із заявленою метою Трампа ‒ припинити війну.
• Найслабший момент: Реакція на слова Зеленського про те, що американці розповідають про внутрішні проблеми України, хоч і не відвідували її.
  Джей Ді Венс перебив Зеленського і заявив: "Насправді, я дивився і бачив історії і, і я знаю, що відбувається, коли ви привозите людей, ви привозите їх у пропагандистський тур, пане президенте". Така відповідь підкреслила необізнаність і дріб'язковість Венса, що й послабило його позицію.

Маніпуляції, дискредитації та спрощення

Під час розмови у Білому домі Трамп використовував:

• Маніпуляцію почуттям провини ("Ви зовсім не вдячні"), щоб змусити Зеленського підкоритися, представляючи допомогу США як послугу, а не як взаємний стратегічний інтерес.
  Страх ("Ви граєте в азартні ігри з Третьою світовою війною") для тиску на Зеленського. Це типова тактика Трампа, коли бракує безпосередніх доказів.
  Викривлення фактів ("Ви ніколи не повинні були починати це") ‒ натяк на те, що Україна нібито сама винна у війні був спробою перекласти провину і відповідає кремлівській пропаганді, ігноруючи факт неспровокованого вторгнення Росії.

Також очільник Білого дому заявив: "Я ні з ким не пов'язаний. Я на боці Сполучених Штатів Америки", що мало створити враження нейтральності. Однак його м’якший тон щодо Путіна та жорсткіша позиція щодо Зеленського суперечать цьому твердженню, що свідчить про неявну упередженість.

Тактика Венса

• Маніпуляція через сором. Венс намагався дискредитувати Зеленського, заявляючи, що той проявляє неповагу, використовуючи формат "гість-господар", щоб змусити його мовчати. Це тактика, яка зображає Україну як підлеглу США, а не як рівноправного партнера.
  Нечесна дискредитація. Заява про "пропагандистський тур" була необґрунтованим особистим нападом, що мав на меті поставити під сумнів щирість дипломатичних зусиль Зеленського без жодних доказів.
  Спрощення аргументів. Венс сказав: "Ми спробували піти шляхом Джо Байдена, бити себе в груди", що є свідомим применшенням складної зовнішньої політики США за часів колишньої адміністрації, ігнорування складних санкцій та військової допомоги, щоб нечесно підтримати підхід Трампа.

Дії Зеленського

• Маніпуляція через моральну апеляцію. Його слова про Путіна "Він вбивав наших людей" є обґрунтованими фактами, проте також емоційним аргументом, що має викликати співчуття та тиск на опонентів.
  Збереження політичного іміджу. Фраза "Я не приїхав сюди грати в карти" була риторично ефектною відповіддю Трампу, проте могла применшити залежність України від підтримки США, що могло ввести в оману щодо реального стану справ.
  Невизначені попередження. Зеленський сказав: "Ви відчуєте це в майбутньому" ‒ розпливчастий натяк без озвучення конкретних доказів, що міг бути спрямований на посилення напруги в дискусії.

Політичний, емоційний та риторичний вимір

Трамп і Венс використовували домінуюче становище США як важіль впливу, однак їхній агресивний стиль порушував дипломатичні норми та міг послабити довіру союзників. Натомість Зеленський, попри складне становище, дотримувався стриманої лінії, що дозволило йому зберегти моральний авторитет України на міжнародній арені.

Позиція Трампа відображала скептицизм його електорату щодо зовнішньої допомоги, що сприяло зміцненню його підтримки серед ізоляціоністів. Венс, зі свого боку, намагався утвердитися як вірний союзник Трампа, використовуючи агресивну риторику для посилення власної політичної ваги. Для Зеленського ситуація була складнішою: його жорстка позиція знаходила відгук у міжнародній спільноті, проте водночас могла відштовхнути американських політиків, які віддають перевагу компромісу.

Емоційно Трамп і Венс демонстрували агресію та зневагу, що могло сприйматися їхніми прихильниками як прояв сили. У відповідь Зеленський зберігав спокій, що підкреслювало його стійкість, але водночас могло створювати враження його ізольованості.

Риторично Трамп і Венс робили ставку на гучні заяви, моральний тиск і звинувачення, що нерідко затемнювало зміст їхніх слів. Натомість Зеленський опирався на факти, але його аргументам могло бракувати емоційного підсилення, щоб змінити перебіг дискусії.

Висновок штучного інтелекту

Трамп домінував у розмові завдяки своїй владі та агресивній риториці, хоча його твердження часто були суперечливими та упередженими. Венс підтримував цей натиск, посилюючи напругу маніпулятивними висловлюваннями.

Зеленський, перебуваючи під значним емоційним тиском, уникав відкритих конфронтацій і намагався зберегти власну позицію. Втім, його аргументи могли не мати достатньої переконливості, щоб змінити динаміку обговорення.

Усі учасники вдавалися до маніпулятивних прийомів: Трамп і Венс апелювали до почуття провини, страху й сорому, тоді як Зеленський робив ставку на моральний аспект і вибіркове подання інформації. Найбільш відверті маніпуляції спостерігалися у висловлюваннях Трампа та Венса ‒ вони спотворювали факти, використовували заяви, які перегукувалися з російськими наративами, і вдавалися до безпідставних звинувачень.

"Зустріч продемонструвала протистояння сил, особистостей і цінностей. Трамп контролював дискусію, Зеленський чинив опір, але не міг радикально змінити хід подій. Це поставило США в неоднозначне становище на міжнародній арені, викликавши сумніви щодо їхньої надійності як союзника", ‒ підсумував Grok 3.

Хаос і плутанина у поєднанні з тиском, шантажем і задобрюванням зрештою можуть бути стратегією переговорів такої складної особистості як Дональд Трамп. Але чи означає все це, що США вже ухвалили рішення припинити підтримувати Україну?

Про це у статті "Хаос, який створив Трамп: Як вижити Україні" розбирався Петро Герасименко.