CHEEV: Вдячний, що на «Голосі країни» мене вигнали одним із перших, це мотивувало написати альбом

Візитівкою CHEEV (Владислав Чижиков) часто називають пісню «Гарно так» з першого україномовного альбому Drama 2021 року. Хоча сам артист її своєю улюбленою не вважає.

Минулого року CHEEV був вперше номінований на премію YUNA у категорії «Найкращий альбом». І хоча перемогу тоді здобула Джамала, пісні з його другого альбому Noir - «Мрієшся», «Пазл», «Де моя любов живе» - мають мільйони прослуховувань на стрімінгових платформах.

В інтерв’ю Коротко про CHEEV розповів, яким буде його новий тур країною, що стартує 8 березня, про третій альбом, який планує випустити цього року, чи стикався з проблемами, маючи білоруський паспорт, чи хотів би знову спробувати себе на «Євробаченні», як йому допомогло шоу «Голос країни» та чим живе, окрім музики.   

Пісню «Гарно так» вважаю дуже вдалою, просто вона не моя улюблена

- Владе, у вас уже розпланований тур на рік, але із середини квітня до початку жовтня - перерва. Що робитиме в цей час?

- Концерти забирають багато сил, тому треба вміти вчасно перемкнутись з одного на інше. І щоб трохи відпочити від концертів, влітку перемкнусь на написання і запис нових пісень. Адже цього року планую випуск свого третього альбому.

Насправді, на цей момент графік ще неповний, ми додамо концерти на літо.

- Що буде в рамках вашого туру?

- У турі, який стартує 8 березня у Вінниці, співатиму свої хіти, на які люди, власне, і приходять. Але, окрім цих пісень, у мене є ще багато композицій в абсолютно різних жанрах, які дивують людей. Бо з хітами у мене склався один образ, але на сцені я трохи інший.

Будуть пісні-сюрпризи. У деяких містах будуть премʼєри пісень, які я ще ніде не співав.

На концерті 23 березня в «Жовтневому палаці» моєю гостею буде Анна Трінчер. Через щільні графіки ми рідко співаємо разом нашу дуетну пісню «Не знаю». У Києві це буде лише вдруге.

Завжди проводимо аукціони, а гроші відправляємо на підтримку ЗСУ.

- Цікаво, яку пісню у вас завжди просять на біс?

- Найчастіше на біс співаю пісні «Мрієшся», «Пазл», «Рана» й «Гарно так». Фани взагалі просять непопулярні пісні. Наприклад, «Ким завгодно», «Драма», «Інший світ». Я підлаштовуюся під глядачів і співаю одночасно і те, що хочу сам заспівати вдруге, і те, що, на мою думку, хотіла би почути більшість глядачів у залі.

- Ви казали, що пісню «Гарно так» не вважаєте своєю найкращою піснею. Чому? Бо люди, судячи з прослуховувань, з вами не згодні.

- Судячи з прослуховувань на Spotify, пісня «Мрієшся» популярніша. Просто кажу про себе. На мою думку, в мене є пісні цікавіші. Пісні «Гарно так» пощастило бути в правильному місці в правильний час. Тут можу провести паралель з іншими артистами. Комусь більше щастить у карʼєрі, комусь - менше, але це не робить їх менш чи більш талановитими. Пісню «Гарно так» вважаю дуже вдалою, просто вона не моя улюблена.

- Тоді яка на сьогодні композиція вам найближча?

- Як тільки-но я записав пісню і випустив, вона стає моєю нелюбимою. Мій медовий місяць з піснею, яку я обожнюю, припадає на момент її створення. Тому коли її випускаю, знаходжу собі нову любов серед своїх демок.

Зараз я в процесі створення матеріалу для третього альбому, й наразі моя улюблена пісня - «Бувай». Але не знаю, чи випущу її взагалі. Бо кожен сингл я ретельно відбираю з багатьох варіантів.

Для мене закрита тема з конкурсами, в тому числі й з «Євробаченням»

- На початку кар’єри, як і багато музикантів, ви співали в барах та ресторанах. Що вам дав цей досвід?

- Все своє життя я боявся виступати на сцені. Більше того, навіть боявся щось говорити на сцені. А робота в барах і ресторанах дала мені цей досвід. Я нарешті зміг розслабитись і отримати трохи більше впевненості в собі. Публіка бувала не завжди приємною, але треба вміти працювати з різними глядачами.

- У 2018-му ви брали участь у білоруському нацвідборі на «Євробачення», але поступилися у фіналі правом представляти країну Микиті Алєксєєву. У якихось старих коментарях натрапила на фразу, що ви виношували план помсти, приїхали в Україну, де й закрутилася ваша кар’єра. Про план помсти - це, звісно, жарти. Але як ви тоді це сприйняли?

- Насправді ні на яке «Євробачення» я не розраховував. Я брав там участь для отримання досвіду і просування творчості мого гурту.

Думаю, якби у 2018-му поїхав на «Євробачення», мені б це мало що дало. Можливо, це була би велика помилка. Пісня була не дуже сильною, і програш міг би мене зламати.

- З «Євробаченням» уже зав’язали чи ще є бажання?

- Для мене закрита тема з конкурсами, в тому числі й з «Євробаченням». На конкурсах, коли мене з кимось порівнюють, я себе почуваю некомфортно, не можу розслабитись і видати свій максимум.

А ще помітив якусь неприємну закономірність, що після «Євробачення» карʼєра більшості артистів йде на спад. Не знаю, з чим це повʼязано. Можливо, з великою втомою після конкурсу, бо представляти країну - велика відповідальність.

- А шоу «Голос країни» що для вас означало? Дав вам цей проєкт те, що ви хотіли?

- Після участі в «Голосі країни» я отримав цінний досвід, який став поштовхом для мого творчого зростання. Це був виклик, що спонукав мене рухатися вперед і працювати ще більше.

Я навіть вдячний, що мене вигнали одним із перших, бо це мене дуже розлютило й мотивувало написати альбом. З цього програшу я черпав емоції для написання пісень. То ж одразу після проєкту почав писати альбом Drama, у який увійшла й пісня «Гарно так». Після цього по-справжньому почалася моя музична карʼєра.

На початку війни майже весь березень провів у підвалі

- Часто, що в пресі, що в коментарях у соцмережах після виходу романтичних дуетів, які супроводжуються спільними фото, анонсами, з’являються чутки про романи між артистами. Так було й у вас після виходу кліпів з Анною Трінчер, Гелею Зозулею. Які у вас стосунки з дівчатами?

- У нас чудові стосунки, з великим теплом ставлюся до дівчат. Вони справжні професіонали.

- У кліпі на пісню «Таро» однією з танцівниць була донька Олени Кравець - Марія. Так співпало чи ви знайомі з Машею?

- Це була ідея режисера Назара Баланова. Раніше з Марією ми не були знайомі, але на майданчику одразу відбулася синергія - вона неймовірно талановита, професійна та відкрита до творчості. Олена Кравець виховала чудову доньку, і я тішуся, що в Україні стільки яскравих і обдарованих людей.

- У ваших інтерв’ю я не бачила навіть запитань про ваше особисте життя. Інколи артисти кажуть, що не розповідають, бо в них питають. Тому запитаю навіть словами з вашої пісні - де живе ваша любов? 

- Особисте хай залишається особистим. Якщо щось буде відбуватися цікаве, я однаково не розкажу. Але поки штиль.

- Між іншим, на вашому YouTube-каналі зазначено, що CHEEV співає українською та білоруською мовою. Здається, це вже не актуальна інформація?

- У першому альбомі є одна з моїх улюблених пісень - «Водар». І в мене ще лежать кілька демок білоруською, які, впевнений, у майбутньому випущу.

- Ви розповідали, що Україна стала для вас новим домом. А що для вас значить дім?

- Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, пригадав розповіді своєї прабабусі про війну, які чув у дитинстві. Кожного разу, слухаючи її, мені здавалося, що це сюжет якогось фільму. Тепер сам опинився в цьому фільмі, і він став моїм реальним життям.

Я люблю Україну, мову, якою спілкуюся, на якій пишу пісні, місцеву кухню, що неймовірно смачна. І, звісно ж, українських красунь.

- Зараз бувають моменти, коли вам страшно за життя?

- У перший день повномасштабного вторгнення я був у Києві. Прокинувшись, почув перші слова: «Вставай, почалася війна». Це було приголомшливо, але паніки не відчував. Слідкував за новинами, безперервно оновлюючи стрічку, обдумуючи, що робити далі.

Оскільки мешкав на першому поверсі, майже весь березень провів у підвалі. Спускався туди при кожній повітряній тривозі. Відчуття були змішані - злість, відчай і, звичайно, страх. Це не ті спогади, які хочеться зберігати, але і стерти їх неможливо.

Найсильніше закарбувалося в пам’яті те, як люди з першого дня згуртувалися. Це  -  безцінне. Зараз усі вже адаптувалися до реальності, але ми віримо: мир обов’язково настане.

Не збрешу, якщо скажу, що 70 % мого життя - це робота

- Актор Павло Вишняков, який теж родом із Білорусі, розповідав, що стикнувся з труднощами після початку повномасштабної війни, маючи білоруський паспорт. Зокрема, більшість кастинг-директорів відмовляли йому в зйомках через відсутність українського громадянства. Були й проблеми з переміщенням, кожного разу йому доводилося пояснювати, хто він, чому тут, що тут робить. У вас були проблеми?

- Раніше це і правда було проблемою. Особливо, коли тур багатьма містами і всюди треба розповідати, хто я такий і що тут роблю.

У мене зараз є тимчасова посвідка, тому проблем трохи менше. На кастинги не ходжу, тому і відмов немає. Але сумно, коли таке відбувається з моїми співвітчизниками, які живуть в Україні і стикаються з цими проблемами тільки через їхній паспорт.

- З білоруським гуртом Naviband у вас вийшла пісня «Мамо» українською. Це неймовірно красиво. Чия була ідея?

- Ми знайомі вже років вісім. З самого початку їхньої музичної карʼєри я був їхнім прихильником. Радів, коли вони виступали на «Євробаченні» у Києві у 2017 році.

Влітку минулого року вони запропонували зробити українську версію їхньої пісні «Мама». Вирішили записати шматочок і викласти в тіктоці: якщо зайде, то випустимо повну версію. Людям сподобалося, то ж ця пісня побачила світ у вересні.

Мені здається, в нас є щось спільне в музичному стилі, тому ця колаба вийшла вдалою.

- У ваших соцмережах - лише анонси треків, альбомів, суто музична сторінка. Мені, як людині, яка слухає чиюсь музику, цікаво, чим артист живе у звичайному житті, щоб розуміти людину глибше. Чим ви живете, окрім музики?

- Напевно, я просто дуже скучний у житті (сміється). Не збрешу, якщо скажу, що 70 % мого життя - це робота. Якщо не працюю в студії, то - в турі. Якщо в турі, тоді скоро піду в студію.

Дуже люблю кінематограф. Передивися вже, напевно, дві тисячі фільмів. Кіно - це моя пристрасть. Якщо я б не був музикантом, можливо, почав би знімати або зніматися. Мені подобається черпати натхнення з фільмів.

Від роботи відволікаюсь спортом. І - слухаю багато музики, але ж це, знову таки, повʼязано з роботою.

Це властивість мого характеру. Я не той, хто любить притягувати до себе увагу. Роль спостерігача мені більш характерна. Спостерігати, аналізувати поведінку оточуючих і розказувати про це в піснях. Напевно, тому менше розповідаю про себе, ніж від мене хотіли би почути прихильники.

- Може, це й наївно, але питаю співбесідників, про що вони сьогодні мріють. Ви про що мрієте?

- Я не дуже люблю мріяти. Мені більше подобається ставити цілі й досягати їх.

І навіть якщо вони фантастично далекі і великі, краще зроблю хоча б один незначний крок до мети, ніж буду просто мріяти й нічого не робити.