Оскар-2025: краще б ми всі спали

П’ята ранку, піратський стрим англійською (не повторюйте цього вдома), фільм «Анора» про сина російського олігарха виграє свій п’ятий і головний «Оскар» за вечір. Через три години прокидатися на роботу, краще спав би.

Але, з іншого боку, сльози Зої Салдани, яка нарешті отримала «Оскар», зігравши латиноамериканку. Після того, як її не сприймали серйозно з синьої шкірою в «Аватарі» чи зеленою — в «Месниках».  З іншого боку, перемога «Немає іншої землі» від команди палестинських та ізраїльських авторів, які зі сцени розкритикували політику США на Близькому Сході. З іншого боку, нагадування глядачам про цінність кінотеатрів. Цьогорічна нагорода Американської кіноакадемії явно вийшла більш щирою, але чи достатньо цього, щоби зустріти соту річницю «Оскарів» за три роки на вершині? Ні.

Форма

Як ми і передбачали, торішній «Оскар» став останньою церемонією для Джиммі Кіммела, ведучого іменного американського вечірнього шоу, який на цьому етапі очевидно вичерпав гарні жарти й почав розповідати акторам про їхню наркозалежність і стосунки з мамою. Його місце на сцені зайняв Конан О'Браєн, інший, уже колишній американський ведучий вечірніх шоу, зі значно енергійнішим амплуа.

Жарти Конана тонші: «Я не хотів, щоб "Бруталіст" закінчувався і, на щастя, він не закінчився». Цей фільм триває три з половиною години та навіть має вбудовану інтерлюдію. Його жарти більш абсурдні: тут було два ґеґи з черв’яком із «Дюни», який приєднався до оскарівського оркестру. Його жарти все ще колючі, але добрі, як прохання до акторки Карли Софії Гаскон, якщо вона буде твітити про церемонію, не забувати, що ім’я ведучого — Джиммі Кіммел. Карла Софія вляпалася у скандал зі своїми твітами напередодні. 

Насправді у церемонії на три з половиною години було не так багато ведучого. Академія щороку клянеться, що цього разу шоу буде лаконічнішим. Тож, звичайно, Конан вирішив додати пісню про те, що він не буде витрачати наш час:) 

Традиційно вставки були різної якості: запрошення пожежників, які не так давно боролися з пожежами в Каліфорнії, виглядало добре. Крім того, їм віддали найкращий жарт вечора: «Співчуваємо всім, хто втратив свої домівки. Як продюсерам "Джокера-2"». З іншого боку, сценка з Адамом Сендлером, який нібито вдягнувся в непідхожий для «Оскарів» спортивний костюм, виглядала грубувато-затягнуто. Існує 33% шансу, що це натяк на зауваження до костюму Зеленського в Білому домі. Але в американців і без нас загострення цієї теми: є ще Ілон Маск і сенатор Джон Фаттерман, очевидні порушники дрес-коду. 

Конан — занадто істерично-енергійний ведучий, щоб однаково подобатися і дорослим, і малим. Але він вдало заповнював собою простір, рухав цей вечір вперед і, здається, не припустився жодної серйозної скандальної помилки. Це, неочікувано, рідкісне досягнення для ведучих «Оскару». 

До номерів без участі ведучого питань більше. Наприклад, на церемонії була до-о-овга присвята франшизі «Бонда». Вона почалася з акторки Марґарет Кволлі, яка не має до цієї франшизи жодного стосунку, але потанцювала з якимись чоловіками на сцені. Потім зі стелі спустилася співачка і проспівала, ем, кавер? на один із саундтреків 007. Зі сцени піднялася друга і спробувала проспівати ще одну пісню. З-за куліс з’явилася третя і, немов власний голос викликає в неї імунну реакцію, проспівала останню. Була надія, що прямо зараз представлять нового актора на роль легендарного агента. Чи що в усьому цьому дійстві візьме участь хоча би один із попередніх акторів, попередніх співачок. Але ні. Просто дали можливість людям у залі сходити у вбиральню. 

Розділ In Memoriam, де згадують загиблих акторів і який щороку викликає запитання, цього року теж викликав запитання. Чому Девіду Лінчу в ньому присвятили всього кілька секунд? 

Та головне питання до форми цьогорічних «Оскарів» — це представлення номінантів. Здається, торік Академія нарешті знайшла ідеальний формат: колеги кіномитці коротко розповідають про кожного претендента. І кілька нагород, наприклад, за костюми чи музику дійсно вручали так. Роберт Дауні-молодший вирішив сам перерахувати кілька приємних речей про кожного з номінантів на кращу роль другого плану. Але в інших категоріях, наприклад, кращої акторки, від цього відмовилися. Імовірно, через скандал зі вже згаданою Карлою Софією Гаскон, про яку просто не знайшлося би політично коректних слів.

Також «Оскар» цьогоріч відмовився від виконання кожної номінованої пісні. Можливо, хтось нарешті послухав, що вони наномінували з «Емілії Перез»? Менше з тим, саундтреки фільмів коротко виконав місцевий оркестр. Та і тут нагороду підкачав власний звук: короткі уривки мелодій тонули в оплексах і фонових шумах залу. 

Загалом це був менш видовищний і добре зібраний «Оскар», ніж торік. Але він випереджав попередника за щирістю.

Зміст

Індустрія кіно страждає. Люди менше відвідують кінотеатри. Стримінг переманює все більше талантів, грошей і проєктів. На «Оскарі» цього року була така інтрига, бо не вийшло жодного фільму-фаворита.

Ба більше, до самого позиціювання «Оскару» накопичуються запитання. Колись це була індустріальна нагорода, тобто на неї номінували фільми, які, з усією повагою, хтось подивився. Серед переможців «Найкращого фільму року» є «Мовчання ягнят», «Титанік», «Гладіатор», «Володар перснів». Історії та ролі, про які говорили та про які говорять досі. Проте в останні десятиріччя «Оскар» перетворюється на ще один фестиваль, де перемагають часто хороші, не зрозумійте неправильно, але далекі від аудиторії фільми. Відповідно церемонія втрачає глядачів і відчуття себе. 

І цьому зовсім не допомагає склад Американської кіноакадемії, який напередодні кожної церемонії вибірково анонімно опитують медіа. Так ми дізналися, що цьогоріч кілька людей навіть не дивилися «Дюну-2», але мали якимось чином її оцінити. Кілька людей були вражені Тімоті Шаламе в «Цілковитому незнайомці», але вирішили, що він поки «замолодий». Щонайменше одна людина не голосувала за Синтію Еріво в «Чародійці», бо вона нібито, навпаки, застара. І «Емілія Перез», недомюзикл із поганою іспанською, поганими піснями, поганими діалогами та поганою грою акторів, отримав 13 номінацій.

Очевидно, що нагорода, за яку голосують тисячі людей, ніколи не буде об’єктивною. Але наразі дійсно незрозуміло, що взагалі означає перемога на «Оскарі»? Це досі неймовірне визнання, але визнання чого та чиє?

Що ж, принаймні кіномитцям досі приємно отримувати статуетку і деяким із них є що про це сказати. Мабуть, найкраща промова вечора була в Зої Салдани, акторки, яка розчулилася на сцені, згадуючи імігрантське минуле своєї родини. Команда, що отримала «Оскар» за мультфільм «Потік», була дуже гордою — це перша нагорода Латвії. Кіран Калкін, який отримав нагороду за другорядну роль у «Справжньому болі», повеселив усю залу, нагадавши дружині, що та не вірила в нього, тож необережно обіцяла за цю перемогу четверту дитину. Команда фільму «Немає іншої землі» з американської сцени розповіла про жахи, які відбуваються в Палестині. 

Але далеко не всі виступи були такими сильними. Частина переможців відверто губилася перед великою публікою і просто некомфортно зачитувала ряд власних назв із папірця. Одразу кілька з них відзначили, що мають на промову 45 секунд. І це, як завжди, суперечливе обмеження. Першу половину церемонії оркестр не переривав навіть найдовші та порожні промови. У другій, коли вечір явно почав виходити з часових берегів, музика почала виганяти переможців зі сцени доволі агресивно. Це очевидно нечесно. З іншого боку, багатьом і не було чого сказати. Але знайшлася людина, яка подолала це брутальне обмеження.

Едріен Броуді, який отримав статуетку за головну роль у «Бруталісті», говорив кілька хвилин. Загалом це міг бути імейл: «Я виграв "Оскар" двадцять років тому, потім мене всі забули, але тепер я знову тут. Ура». Проте актор розмазував цю думку так, наче має весь час у світі, багато приправлючи монолог іменами всіх, кому дякує. У якийсь момент щедра повага до Броуді закінчилася, почала грати музика і… актор попросив її зупинити. Мовляв, є ще одна коротка, але важлива річ. Це була брехня. Броуді ще майже дві хвилини розмазано-нечітко дякував батькам і попросив людей відмовитися від ненависті. Інколи задумуєшся, як всі ці люди пишуть і говорять для кіно, але потім не можуть зв’язати кілька слів уживу. Другий оркестр нарешті зігнав зірку зі сцени. Фактично, як і в «Бруталіста», у цієї промови була своя інтерлюдія. 

Щодо самих переможців, то цьогорічний «Оскар» вийшов доволі суперечливим. Він приніс заслужені статуетки: наприклад, «Бруталісту» за роботу оператора. Неочікувано приємні сюрпризи: «Потоку» за анімацію. Очікувані, але неприємні нагороди: «Емілії Перез» за найкращу пісню. Очікувані, але неприємні сюрпризи: Тімоті Шаламе знову без «Оскара». І неочікувані та неприємні сюрпризи: Демі Мур не отримала нагороду за найкращу головну жіночу роль, бо натомість одразу п’ять призів вечора забрала…

Гівно собаче

«Анора», проститутка, яка зустрічається з сином російського олігарха. Ні, це не пародія на Трампа, а незалежний фільм Шона Бейкера, режисера, монтажера і сценариста, який цього вечора отримав «Оскари» за кожну з цих іпостасей. А також за найкращий фільм, тим часом як його головна акторка Майкі Медісон забрала свій приз.

Чесно кажучи, на уривки цього фільму в усіх шести номінаціях, де він змагався, було складно дивитися. До істеричних російських гопників ми більше звикли на відео з FPV-дронів. Та і присутність у залі, а потім на сцені номінованого Юри Борисова викликала винятково огиду. Частково тому, що Борисов незаконно відвідував український Крим. А частково тому, що його обличчя виглядає наче лопата, з якої росіяни їдять млинці. 

Складно сказати, чому американці останніми роками так помішалися на Росії. Спочатку перемога фільму про Навального. Потім його згадка в In Memoriam. Тепер п’ять «Оскарів» для фільму з російськими акторами. Імовірно, це як любов до піратів, убивць і бандитів, яких прикольно романтизувати на контрасті. Але, можливо, тоді варто почекати триста років, як після Золотої доби піратства? А не відбілювати терористів просто зараз, коли в Києві, під час «Оскару» лунає тривога? 

На щастя, вечір не обійшовся зовсім без підтримки України. Конан О’Браєн пожартував про успіхи «Анори»: «Американцям подобається бачити, як хтось нарешті протистоїть росіянам», очевидний натяк на Трампа. Акторка Деріл Ганна, оголошуючи номінантів на кращий монтаж, викрикнула «Слава Україні!». Пітер Строган, який виграв статуетку за сценарій до «Конклаву», був з українською брошкою. І, власне, номінація «Порцелянової війни» — документального фільму про російську агресію — це теж немало. У сумі, за стандартами аполітичної Академії та Конана, це навіть багато. Просто інколи сумуєш за часами Холодної війни, коли хороший росіянин у кіно був мертвим росіянином. Ну нічого, таких фільмів для майбутніх церемоній назнімаємо ми.

Але нагороді Американської академії все одно настав час укотре масштабно змінитися. «Оскару» час перейти на доступну по всьому світу інтернет-трансляцію, якщо він дійсно хоче залучити нових глядачів. Перейняти найкращі уроки The Game Awards й, наприклад, оголосити зі сцени нового Бонда. Провести санацію своїх членів і якось змусити тих, хто залишиться, дивитися номіновані фільми. Зрозуміти, чи «Оскар» — це ще одна, просто гірша, фестивальна нагорода чи масова індустріальна? 

Інакше всі ці зміни з одного ведучого вечірнього шоу на іншого та експерименти з презентацією номінантів нагадують радше косметичний ремонт. Коли сама будівля потребує огляду за віком. А навколо неї, буквально та метафорично, вирує пожежа.