Чому кішки роблять дивні гримаси, відчуваючи запахи

Кішки, як і багато інших тварин, включаючи їхніх диких родичів, сприймають феромони – хімічні сигнали, які використовуються для спілкування між представниками одного виду.

Часом, коли кішка щось нюхає, її мордочка набуває незвичайного виразу, ніби вона вражена або навіть відштовхнута запахом. Однак це зовсім не означає, що вона відчуває неприємний аромат. Насправді така реакція – частина складного процесу аналізу хімічних сигналів у навколишньому середовищі.

Про це розповідає Live Science. 

Кішки, як і багато інших тварин, включаючи їхніх диких родичів, сприймають феромони – хімічні сигнали, які використовуються для спілкування між представниками одного виду. Для їхнього розпізнавання вони використовують вомероназальний орган, також відомий як орган Якобсона, розташований у верхньому піднебінні.

Цей орган працює незалежно від основної нюхової системи, яка сприймає звичайні запахи. "Коли кішка зіштовхується з феромонами, вона аналізує їх не так, як звичайні запахи. Вона інстинктивно відкриває рот, трохи задирає губи – це називається реакцією Флемена", – пояснює Алекс Тейлор, консультант з поведінки котів в International Cat Care. Завдяки такій реакції молекули феромону легше потрапляють у вомероназальний орган, що підсилює здатність кішки розшифровувати хімічні повідомлення.

Феромони мають широкий спектр функцій. За словами Тейлора, вони допомагають кішкам позначати територію, встановлювати соціальні зв’язки між матерями та кошенятами, а також сигналізувати про готовність до спаровування. "Може здатися, що кішка гримасує, але насправді ця поведінка не має емоційного значення – це просто спосіб виявлення та аналізу феромонів", – підкреслює експерт.

"Цікаво, що собаки відомі своїм винятковим нюхом, але це стосується головним чином їхньої носової системи", — зазначив Лосос. "Коти, натомість, мають у три рази більше різновидів рецепторів у своєму вомероназальному органі, ніж собаки. Це змушує деяких дослідників припускати, що загальна здатність котів розпізнавати запахи може бути не менш розвиненою, ніж у собак."

Дослідження також показують, що сліди вомероназального органу можна знайти навіть у людей — рудиментарні залишки цієї структури розташовані в носовій перегородці. Проте немає чітких доказів того, що ця рудиментарна версія органу виконує якусь функцію в сучасному хімічному сприйнятті людини.

Читайте також: