Скандал у Раді: «судовий» закон Власенка підмінили? Депутат зриває стоп-кран

«Ліквідація Окружного адміністративного суду Києва – це була велика помилка. Тоді Верховну Раду і президента «зґвалтували» громадські активісти і «соросята». Внаслідок недалекоглядності рішень влади, яка повелася на вказані вимоги, понад 55 тис. громадян втратили доступ до правосуддя. Саме стільки справ на кінець 2023 року, які зареєстрував ОАСК, очікували на розгляд». Таку думку висловив народний депутат чотирьох скликань, член парламентського комітету з питань правової політики Сергій Власенко у розмові з «Главкомом». Обранець від партії «Батьківщина», по суті, врятував владу, яка два роки виношувала ідею створення спеціалізованого адміністративного суду на місці ОАСК.

«Декілька тижнів тому, коли Кабмін вніс у сесійну залу Верховної Ради абсолютно неконституційний Закон про створення Вищого адміністративного суду, Верховна Рада тоді набралася політичної мужності, здоровий глузд переміг, і тоді депутати не проголосували за абсолютно неконституційний законопроект Кабміну, підтримали альтернативний законопроект мого авторства», – з парламентської трибуни 26 лютого заявив Сергій Власенко.

Врешті, законопроєкт Власенка, що передбачав появу Київського міського окружного адміністративного суду і Київського міського апеляційного адміністративного суду, зазнав суттєвих змін. За його словами, між першим та другим читанням туди запхали свої поправки лояльні до влади депутати і безпосередньо Кабмін. До слова, про симбіоз у законопроєкті Власенка «гарних рис, узятих із раніше проваленого урядового законопроєкту та свіжих комітетських правок», «Главкому» раніше говорив нардеп-«слуга» Ігор Фріс.

Відтак після ухвалення парламентом кінцевого варіанту документа Сергій Власенко та лідерка фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко зареєстрували… «блокуючу» постанову фактично до свого ж законопроєкту.

У бесіді з «Главкомом» нардеп Власенко визнав: розуміє, що у сесійній залі не знайдеться достатньої кількості голосів, щоб «збити» його підтриманий «судовий» законопроєкт. Натомість парламентар розраховує достукатися до совісті колег, аби ті у майбутньому, готуючи законопроєкти, не «впихали невпихуєме», як говорив класик українського парламентаризму.

Пане Сергію, почнемо з першопричини. Чому ви публічно назвали урядовий законопроєкт про створення Вищого адміністративного суду неконституційним?

Близько півтора року тому тодішній міністр юстиції Денис Малюська презентував перед нардепами з комітетів правової політики та правоохоронної діяльності законопроєкт про створення Вищого адміністративного суду замість ОАСК. Концептуально проєкт був майже ідентичний тому, який нині проштовхував Кабмін. На тій зустрічі я висловив застереження щодо неконституційності проєкту закону. По-перше, недотримання принципу апеляції. Урядовий законопроєкт визначав створення Вищого адміністративного суду, який мав складатися із суду першої інстанції та апеляції. За такої конструкції, коли перегляд справи відбувається в одному і тому ж суді (нема різниці, що це апеляційна палата з іншими суддями), це називається судовим наглядом. Це не є апеляційним розглядом.

По-друге, сумнів викликала предметна підсудність нового суду. І, по-третє, уряд відводив визначальну роль міжнародним експертам під час добору суддів. При цьому Конституція не надає жодних прав іноземцям приймати рішення зобов’язального характеру для Вищої ради правосуддя – незалежного судового органу, який в Україні призначає та звільняє суддів. На жаль, норма про те, що Експертна рада визнає кандидата на посаду судді недоброчесним, то його не можна призначати суддею, перекочувала до остаточного законопроєкту. Я неодноразово говорив про те, що українці – це велика нація, яка сьогодні боронить принципи Європи і Європейського Союзу і  гине за це. Тому якщо українці здатні гинути за європейські цінності, то українці здатні самі реалізувати європейські цінності в Україні, обравши власних незаангажованих експертів для добору суддів.

Повертаючись до виступу ексміністра Малюськи півтора року тому перед нардепами, він наголошував, що, зокрема, Міжнародний валютний фонд ставив перед владою жорсткі умови з формування нового адмінсуду. На що я разом із іншими обранцями категорично з цим не погодилися, вказавши на порушення норм Конституції.

Ситуація мала ще й карикатурний вигляд, оскільки ніхто з Міністерства юстиції не міг пояснити, здавалося б, просту річ: ви хочете створити Вищий адміністративний суд. Окей. Однак він має бути вищим щодо якої адміністративної інстанції?

Наскільки «Главкому» пояснили у Мін’юсті, за основу було взято концепцію створення Вищого антикорупційного суду.

Є суттєва відмінність. На момент створення Вищого антикорупційного суду в Україні була відсутня інфраструктура антикорупційних судів…

Можливо, Кабмін керувався логікою, що на папері замість ОАСК створено Київський міський окружний адміністративний суд, а тому має бути Вищий адміністративний суд.

Даруйте, але це якась маячня. Той Київський міський окружний адміністративний суд потрібно буде ліквідовувати, оскільки він виконуватиме дублюючі функції Спеціалізованого окружного адміністративного суду, за функціонування якого парламент проголосував 26 лютого.  

До речі, між першим та другим читаннями парламентський комітет з питань правової політики провів кілька раундів перемовин із міжнародними партнерами щодо створення нових адмінсудів. Депутатам вдалося (раніше подібні зустрічі проводили урядовці) відстояти дві ключові позиції. Перша – чіткий поділ адмінсуду на першу та апеляційну інстанції. Урядовий варіант, нагадаю, передбачав створення Вищого адміністративного суду.

Друга позиція стосувалася предметної та територіальної підсудності. Окрім усього, що раніше пропонував уряд, наш комітет зумів закріпити у повноваження двох судів розгляд виборчих спорів.

Єдине, чого не вдалося досягти у дискусіях з іноземцями (вважаю, що через брак часу) – це недопущення ключового голосу за Експертною радою, до якої входитимуть міжнародні представники. Це мав бути дорадчий орган при Вищій кваліфікаційній комісії суддів.

Тому під час розгляду законопроєкту №12368-1 мого авторства я з трибуни заявив: «Хлопці, ви хотіли з мого законопроєкту зробити законопроєкт Кабміну? Вам це частково вдалося, бо я був проти вирішальної ролі міжнародних експертів». Ба більше: чи не вперше за каденцію Верховної Ради IX скликання поправки до депутатського законопроєкту між першим та другим читаннями вніс Кабінет міністрів. Тому це не мій законпроєкт, а кабмінівський.

На жаль, це вже стало сумною традицією у цьому скликанні. Адже під час підготовки різних законопроєктів до другого читання буває так, що їх перекроюють таким чином, прибравши саму ідеологію, закладену авторами-нардепами. Може бути так, що у законі про суд з’являться поправки, які стосуватимуться антикорупційної політики.

Зважаючи на це, мені довелося реєструвати так званий проєкт постанови про скасування рішення Ради про прийняття у другому читанні та в цілому проекту щодо утворення та функціонування двох адмінсудів.

Ще цікавий момент. Ваш колега з профільного комітету, рідний брат Голови Ради Микола Стефанчук вніс поправку, яку у підсумку підтримав комітет та більшість нардепів у сесійній залі. Вона полягала у зміні назв судів. Зокрема, ви пропонували створити Київський міський окружний адміністративний суд і Київський міський апеляційний адміністративний суд, а Стефанчук поміняв назви на Спеціалізований окружний адміністративний суд та Спеціалізований апеляційний адміністративний суд.

Цей суд і так є спеціалізованим, оскільки розглядатиме адміністративні справи. За аналогією, як господарські суди слухають справи господарського характеру. Відповідно, слово «спеціалізований» у назві законопроєкту апріорі є зайвим.

Віталій Тараненко, «Главком»