Життя на Марсі схоже на те, що міститься в нашому шлунку: що кажуть учені

Якщо життя існує на інших планетах, зокрема на Марсі, воно має бути здатне адаптуватися до екстремальних умов. Щоб уявити, який вигляд воно може мати, потрібно зазирнути всередину нашого шлунка, вважає Марія Роса Піно Отін з Університету Сан Хорхе (Іспанія), пише Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Поки що вважається, що Земля може бути єдиною планетою, здатною підтримувати життя. Схоже життя на нашій планеті виникало виникло у формі чогось на кшталт сучасних одноклітинних прокаріотичних організмів. Але вчені не втрачають надії віднайти так званого останнього універсального спільного предка, тобто популяцію організмів, від якої походять усі живі істоти на Землі, та на інших планетах, наприклад, на Марсі.

Марсоходи NASA вже виявили на Марсі ознаки того, що ця планета в далекому минулому також могла підтримувати життя, адже там була вода в рідкому вигляді і прийнятна температура. Але якщо на Марсі й було життя, то найімовірніше це були найпростіші одноклітинні мікроорганізми. Тобто вони могли бути схожі на ті, що живуть на Землі. За межами Сонячної системи вже виявлено понад 5000 планет і деякі з них можуть бути придатними для життя, тобто там також можуть існувати одноклітинні організми.

До середини XX століття вважалося, що ніде, крім Землі, не може існувати життя, адже на інших планетах та їхніх супутниках немає необхідних для цього умов. Учені вважали, що життя може виникнути лише в умовах, де можуть вижити багатоклітинні організми. Тобто на інших світах має бути рідка вода з низькою солоністю, температура від 0 до 40 градусів Цельсія, а також достатній рівень сонячного світла. Але в середині XX століття вчені виявили, що бактерії можуть жити в гідротермальних джерелах за температури понад 70 градусів Цельсія.

Відтоді організми, відомі як екстремофіли, були виявлені в різних екстремальних умовах на Землі: від великих глибин океанів до дуже холодних полярних льодів. Деякі організми можуть вижити за дуже високого рівня кислотності, а також радіації. Найцікавіше, що екстремофіли були також виявлені в шлунку людини.

У 1980-х роках Баррі Маршалл і Робін Воррен почали вивчати гастродуоденальні виразки. У той час цю хворобу приписували стресу або надлишковій секреції шлункової кислоти, що мало допомагало в лікуванні цього захворювання. Але вчені виявили бактерії, які, як виявилося, є причиною хвороби. При цьому вченим довелося довго доводити, що мікроорганізми можуть вижити в шлунку в середовищі з дуже високою кислотністю. У 2005 році Маршалл і Воррен отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття бактерії Helicobacter pylori та її ролі в хворобах шлунка.

Helicobacter pylori має набір особливостей, які допомагають бактерії вижити в екстремальному середовищі. За допомогою ферменту уреази бактерія розщеплює рідину в шлунку на аміак і CO2, створюючи вищий рівень pH, що дає їй змогу розмножуватися. У міру збільшення чисельності бактерії виділяють екзотоксини, які спричиняють запалення і пошкоджують шлункову тканину в шлунку. Саме так зрештою розвиваються виразки, оскільки основна сполучна тканина піддається впливу кислотності шлунка.

Відкриття вчених показало, що навіть бактерія, яка живе при високій кислотності і в повній темряві, здатна вижити в нашому шлунку і розмножуватися. Вивчення екстремофілів дає надію, що на інших світах у Сонячній системі або на жодній з відомих планет за її межами, навіть в екстремальних умовах, може бути присутнім незвичайне життя. Можливо, на Марсі й зараз живуть мікроорганізми, які схожі на Helicobacter pylori.

Фокус уже писав про те, чому фізики ніколи не вимірювали швидкість світла в одному напрямку. Вчені завжди вимірюють швидкість світла у двох напрямках, адже вимірювання її в одному напрямку може виявитися неможливим.

Також Фокус писав про те, що вже другий приватний посадковий модуль в історії успішно приземлився на Місяці і зробив приголомшливі фотографії супутника Землі.