Почему антиукраинские шаги не помогли лидерам президентской гонки в Польше

Антиукраїнські настрої, що задають тон нинішній президентської кампанії у Польщі, призвели до принципових змін у рейтингу кандидатів.

Останні соціологічні опитування, оприлюднені наприкінці минулого тижня, зафіксували, що вперше шанс потрапити у другий тур отримав Славомір Менцен, кандидат у президенти від ультраправої та відверто антиукраїнської партії "Конфедерація".

Опитування SW Research стало першим, де фіксується, що Менцен піднявся на другу сходинку (тепер за нього готові віддати голоси майже 19% польських виборців), посунувши формально незалежного кандидата, а де-факто – висуванця від опозиційної партії "Право і справедливість" Кароля Навроцького (за останнього готові проголосувати лише 16,5% поляків).

Звичайно, даних одного лише соціологічного опитування явно недостатньо для глобальних висновків.

Втім, варто визнати, що.

такий стрибок ультраправого кандидата не є чимось дивовижним.

Зокрема, політологи відзначають, що кампанія кандидата від "Конфедерації" наразі виглядає більш яскраво та цікаво.

Навроцький яскраво стартував – і, як наслідок, почав було скорочувати відставання від фаворита, проте потім його виборча кампанія явно забуксувала.

Натомість Менцен лише набирає обертів.

Зокрема, він до річниці повномасштабного вторгнення Росії відвідав Львів, де записав провокативне відео, спровокувавши тим самим міжнародний скандал.

Така невтішна динаміка, за даними польських ЗМІ, вже змусила керівництво "ПіС" обговорювати можливість термінової заміни.

Благо, можливість для цього є – партія формально не висувала свого кандидата, а відповідно, ще може це зробити.

Щоправда, ймовірність такого сценарію невелика – занадто мало часу залишилося до 18 травня, коли має відбутися перший тур президентських виборів, а головне – у партії немає іншого кандидата, який був би явно перспективніше за Навроцького.

Проте навіть такі розмови є дуже показовими.

Своєю чергою, можливість виходу Менцена у другий тур може повністю зламати усі виборчі розклади.

Так, фаворитом перегонів залишається кандидат від партії влади та чинний мер Варшави Рафал Тшасковський.

З одного боку, його лідерство є безумовним – наразі за обрання Тшасковського новим президентом Польщі готові проголосувати близько 33,6% виборців.

Проте з іншого – Менцен може виявитися набагато більш небезпечним суперником у другому турі, оскільки не має жодного стосунку до влади, ані нинішньої, ані попередньої.

Однак нинішній поворот електоральних симпатій поляків має ще один вимір, і він напряму пов’язаний з Україною.

Довгий час "Конфедерація" була єдиною польською політичною силою, що виступала з відверто антиукраїнськими тезами.

Наприклад, ще на парламентські вибори 2023 року вони йшли з тезою, що Київ має заплатити за всю надану Польщею допомогу.

Цю суму вони оцінили більш ніж у 100 млрд злотих, включивши туди навіть допомогу українським біженцям від пересічних поляків.

Звичайно, що "проукраїнський консенсус" польських партій не був надто міцним – і вже тоді почав тріщати.

Проте його остаточну руйнацію ми побачили тільки зараз – і президентські вибори стали однією з ключових причин цього.

Ситуація, за якою кандидат від "Конфедерації" мав здобути трете місце, давала ультраправим своєрідну "золоту акцію" – саме їхня підтримка могла би стати визначальною у визначенні переможця другого туру.

Необхідність залучення виборців, що голосують за "Конфедерацію", вплинула на вибір "ПіС" – головна опозиційна сила вирішила підтримати кандидата, відомого своїми антиукраїнськими заявами.

Проте ця логіка діє і на провладні сили – невипадково Рафал Тшасковський раптом висунув ініціативу про обмеження соціальних виплат 800+ для українців (а уряд Дональда Туска швидко її підтримав).

Такі кроки, за логікою кандидатів від провідних партій Польщі, мали дати їм певні переваги у другому турі.

Однак, схоже, що ці дії мають геть інший ефект – вони остаточно зробили прийнятною антиукраїнську риторику.

Але тут "раптом" виявилося, що в цій сфері "Конфедерація" не має конкурентів і нова реальність лише додала їм респектабельності.

Втім, існує щонайменше ще одна причина посилення антиукраїнської риторики серед польських політиків.

Принаймні – серед правого флангу.

Це – перемога у США Дональда Трампа.

І мова не лише про те, що новий президент Сполучених Штатів дав "друге дихання" європейським ультраправим.

Численні антиукраїнські заяви, що протягом останнього місяця лунають із Білого дому, схоже, остаточно зняли табу на такі висловлювання від польських політиків.

Насамперед це стосується "ПіС", де такі настрої були завжди, проте довгий час це не схвалювалося.

Тепер усе інакше, і депутати від "ПіС" більше не стримують себе у висловлюваннях.

А чітка проукраїнська позиція, здається, залишається тільки у середовищі старожилів партії, що стояли біля її витоків.

Залишається відкритим питання, чи влаштовує президента партії Ярослава Качинського такий явний відхід від принципів, закладених його покійним братом, президентом Лехом Качинським?.

А разом із тим, й інше питання: чи розуміють у "ПіС", що для Трампа часів другої каденції "Конфедерація" виглядає більш органічним партнером, аніж традиційні консерватори? І тим більше – органічнішим за польських праволібералів.

І за таких обставин успіх Менцена вже не видається дивним.

А разом із тим – не видається він і останнім.

Принаймні, доти, доки провідні польські партії продовжують підігравати ультраправим.

Здається, розуміння цього вже приходить.

Показово, що вже після оприлюднення рейтингів у "ПіС" нарешті почали критикувати "Конфедерацію" за "нагнітання ненависті до України та українців".

Головне, щоб не було запізно...

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів.