Довбик відмовив — з'явився ідеальний джокер. Атлетіко еволюціонує, але Сімеоне не готовий показати яйця

Потужне підсилення та прогрес з аутсайдерами

Атлетіко влітку потратив 185 мільйонів євро на нових футболістів – стільки ж, як Реал, Барса, Атлетік і Бетіс разом взяті. Очевидна заява про амбіції, зважаючи на імена новачків. Хуліан Альварес взяв требл з Ман Сіті, Конор Галлагер був одним з найкращих у минулому сезоні в Челсі, Робін Ле Норман виграв в основі збірної Іспанії  Євро-2024, Александер Серлот прийшов у статусі другого найкращого бомбардира Ла Ліги.

Амбіції – це не лише про трофеї, а й про ігрову еволюцію. Сімеоне давно перетворив свій захисний футбол на бренд і досяг у ньому ледь не ідеалу. Останні роки він намагається перейти до гри з позиції сили, покращити гру першим номером. Гучною декларацією про наміри було придбання Феліша, але португалець виявився занадто ніжним, а тодішній Атлетіко – не готовим до змін.

Дієго Сімеоне зробив висновки. Атлетіко бере висококласних трудяг, які додають команді фарб у роботі з м'ячем, але не цураються пахати без нього. За образом і подобою Грізманна. Родріго Де Пауль і Хуліан Альварес – копії Антуана в плані робочої етики. Саме вони забезпечують "матрацникам" нинішній прогрес без відмови від базових принципів.

У цьому сезоні Атлетіко має найкраще співвідношення між створеними та допущеними моментами в еру Сімеоне (+0,82xG за матч Прімери). Логічний наслідок – друге місце в чемпіонаті з одним очком відставання від лідера. Вдома взагалі жодної поразки.

Атлетіко тепер значно цікавіший у грі з аутсайдерами. Команда сміливіше розігрує від власних воріт. У центрі поля змінилася динаміка завдяки Де Паулю. Активний Барріос бере на себе значний обсяг чорнової роботи, завдяки чому аргентинець отримав більше свободи та вибився в лідери Прімери за передачами в розріз (20). На правій половині поля часто можна побачити комбінації за участю Де Пауля, Грізманна, Льоренте на Сімеоне-молодшого. Трикутники з передачами на третього, зміни позицій. Це точно команда Ель Чоло, а не Наполі Саррі? Приємний сюрприз.

Повернув хорошу форму Грізманн. Француз знову здатен на все, знову творить магію. Тільки вже не сам. З жовтня по січень Атлетіко видав 15-матчеву переможну серію. Майже у всіх поєдинках мадридці мали статус фаворита й спокійно його підтверджували.

Широченна лава запасних і тіньовий герой

Атлетіко має прекрасний склад – по два футболісти на позицію, часто з різними профілями. До трансферів можна додати вільного агента Клемана Лангле (забезпечив глибину в центрі оборони) та Джуліано Сімеоне. Син тренера отримав підвищення в першу команду й завдяки працьовитості став основним правим хавом.

На флангах конкуренція між Галлагером і Ліно, Льоренте та Моліною. Завжди є вибір в обороні, Корреа та Коке розподіляють навантаження в центрі. Розкішний вибір між динамічним Альваресом (21 гол у дебютний сезон) і фінішером Серлотом під потреби атаки.

У розпорядженні Ель Чоло багато інструментів. І він ними активно користується. Чотири-п'ять замін в кожному матчі. Три футболісти на бровці біля 60-ї хвилини – стандартна картина. Сімеоне завжди має половину свіжої команди на кінцівку. Не дивно, що Атлетіко забив найбільше в Прімері після 75-ї хвилини (32 голи).

Александер Серлот – найкращий джокер топ-ліг. 8 голів у всіх турнірах після появи з лави запасних. Доля норвежця залежала від Довбика. Атлетіко не приховував, що Артем був у пріоритеті. За Серлотом прийшли тільки після відмови українця. Старт не задався: 10 важких матчів без голів, критика. Але потім після теплої розмови з Сімеоне форвард знайшов свій ритм. Переможні голи у ворота Барселони, Хетафе та Алавеса повернули впевненість. Ще один факт для замилування: Серлот має 70% виграних повітряних дуелей у Прімері. Джокер, який літає, наче Бетмен.

Атлетіко проходить сезон з малою кількістю травм. Восени вилітали Ле Норман, Льоренте та Барріос, по кілька матчів пропустили Хіменес і Моліна, другу частину сезону доведеться пройти без Коке. А більше втрат і не було. Контраст з лазаретом Барселони та жахливою ситуацією в Реалі. Хоча Атлеті має третій найстарший склад в Іспанії (28 років 246 днів).
 
Гарант здорових футболістів – Луїс Піньєдо. Влітку він перейшов з дубля в першу команду на посаду фізіотерапевта. Ще до початку сезону його хвалили за зміни в тренувальному процесі. Тепер помітні результати роботи. Для кожного гравця розробили індивідуальний план тренувань. Серлот прокачує позиційну гру, Галан працює над ривками, а Лангле набирає форму. Завдяки рішенню Піньєдо в критичний момент вдалося зберегти здоров'я Де Пауля. Фізіотерапевт підтримує близькі стосунки зі всіма футболістами та інструктує про цілі під час тренувань. Можна сказати, що Атлетіко просто щастить з травмами, але в минулому сезоні тренер дубля теж мав у розпорядженні 90% складу завдяки Піньєдо.

Комплекси з молитвами на Облака

Коли настає пора топових матчів, "матрацники" ховають свою магію. На полі знову з'являється старий Атлетіко з компактним оборонним блоком. Сімеоне та Галлахер (Ліно) опускаються так низько, що схема перетворюється на 6-2-2. Терпіння, максимальна концентрація і надія на подарунок.

У цьому сезоні подарунків задосить. Перемога над ПСЖ і Байєром в ЛЧ, три очки на полі Барселони в чемпіонаті, нічия з Реалом, нічия в кубку з Барсою. Але проблема в тому, що в цих поєдинках Атлетіко не був переконливим. Той самий сталевий Атлетіко не був сталевим. Кожна з названих команд переграла "кольчонерос". Пощастило. Стримувати Реал вдавалось лише перший тайм – потім знищення, в кубковому матчі проти Барси можна похвалити за 15 хвилин на початку і в кінці гри – далі знищення, про грудневий виїзд в Каталонію не варто навіть говорити. Загадка, як Атлетіко виніс звідти ноги.

Ну, тобто загадка простенька, звичайно. Відповідь – голкіпер. Ян Облак тоді зробив 6 сейвів, з ПСЖ і Реалом було по 8. Словенець рятує знову і знову. 12 сухих матчів у чемпіонаті, 79,5% парируваних ударів.

Облак намагається змінюватися разом з командою. Зараз він віддає більше коротких передач, вище розташовується і частіше грає за межами штрафного майданчика, ніж в перший мадридський сезон. Але в ключовий момент на перший план все одно виходять сейви.

Дієго Сімеоне не хоче ризикувати. Він відмовляється тиснути на знекровлену лінію оборони Реала, паркує автобус проти молодої Барселони (нехай 4:4 вас не обманюють). Моторні й тактично підковані Грізманн і Альварес не пресингують, а терплять зі всіма на власній половині. Де Пауль не потрапляє в ситуації, щоб відрізати передачами суперників, зате потрапляє в ситуації, коли треба перекривати в центрі кілька ліній передач.

Здається, команда готова зіграти з позиції сили. Є всі складники… крім сміливості тренера. Навіть з менталітетом порядок – 4 чинні чемпіони світу в складі. Можливо, варто було хоча б спробувати? Показати яйця, як любить Сімеоне.

Тепер вирішальні матчі, а перед очима Ель Чоло – оманливий успіх в описаних вище матчах. Атлетіко досі претендує на три трофеї. Все вирішиться протягом наступного місяця: двоматчева дуель з Реалом у плей-офф Ліги чемпіонів, домашня гра з Барселоною в чемпіонаті (-1 від каталонців у таблиці) та матч-відповідь Кубка Іспанії проти Барси.

Якщо Сімеоне так і не зважиться на боротьбу за ініціативу, тоді в нього тільки один варіант. Поєднати якісну оборону, як до перерви на Бернабеу, з контратаками, як в дебюті на Монжуїку. І молитись, молитись, молитись на Облака.