Рашисти застосовують нові небезпечні міни

Як російські загарбники намагаються вдосконалювати “шахеди”, якими щоночі обстрілюють Україну? Що робити, якщо влучили в багатоповерховий будинок, а людина в цей час перебуває в квартирі? Які безпілотники допомагають мінерам знешкоджувати міни? І чи можна навчити штучний інтелект міни розпізнавати?

На ці та інші запитання в інтерв’ю “Цензор.НЕТ” відповів директор Департаменту заходів протимінної діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій Сергій Рева.

“ЗАРАЗ НАМАГАЄМОСЬ ВИКОРИСТОВУВАТИ БЕЗПІЛОТНИКИ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ МІН”

– Збільшуючи наприкінці минулого року видатки держбюджету на державні програми “Національний кешбек” і “Зимова єПідтримка”, Кабінет міністрів України це зробив за рахунок урізання видатків на інші програми. Зокрема, за загальним фондом за програмою “Компенсація витрат за гуманітарне розмінування земель сільськогосподарського призначення”. Окрім того, наприкінці січня цього року США призупинили всі програми зовнішньої допомоги, що теж вплинуло на певні програми в Україні. Чи вплинули всі ці зміни на виконання завдань з розмінування територій? Це відчувається у вашій роботі?

– Не відчувається. Ми фінансуємося з бюджетних коштів, які виділяються на ДСНС. Програма, про яку ви говорите, більше розповсюджувалась на операторів протимінної діяльності. Тобто, йдеться про приватні компанії, які працювали в рамках тендерів чи якихось інших договорів.

Ми поки що здійснюємо оперативне реагування на виявлення вибухонебезпечних предметів населенням, проводимо розмінування об’єктів критичної інфраструктури, сільгоспугідь, а також проводимо першочергові заходи з обстеження територій, які необхідно розмінувати.

Міжнародне фінансування ми отримуємо у межах гуманітарних проєктів, але не у вигляді грошових коштів, а через надання обладнання, техніки та оснащення для розмінування. Така підтримка є досить ефективною, оскільки за майже три роки нам вдалося значно підвищити спроможності у сфері механізованого розмінування.

Ми зараз маємо 89 машин з механізованого розмінування, які ефективно використовуються. Варто зазначити, що на початку повномасштабного вторгнення ми не мали жодної такої машини. А це все в першу чергу говорить про безпеку нашого персоналу та ефективність розмінування.

Чи будуть й надалі наші міжнародні партнери допомагати, покаже лише час. Наразі складно робити прогнози, оскільки все залежить від їхніх можливостей. Поки що ми не спостерігали жодних загроз і не отримували повідомлень від партнерів про призупинення тих чи інших проєктів. Тому будемо сподіватись, що наша дієва співпраця продовжиться як з європейськими партнерами, так і зі Сполученими Штатами Америки.

Ми маємо низку важливих спільних проєктів, зокрема з Японією та Південною Кореєю. Загалом співпрацюємо з широким колом міжнародних партнерів, які надають значну підтримку.

– Ви сказали, що за ці три роки повномасштабної війни суттєво вдалося наростити спроможності з механізованого розмінування. Тобто, це дає змогу знизити ризики для саперів, правильно я зрозуміла?

– Так, йдеться про дистанційне керування машинами механізованого розмінування за допомогою пульта з безпечної відстані. Це справді надзвичайно важливо для нас, адже значна частина територій зараз забруднена протипіхотними та касетними мінами, які спрацьовують у разі наближення сапера. Ворог використовує нові, особливо небезпечні міни, що, на жаль, призвело до втрат минулого року. Саме тому ми докладаємо максимум зусиль, щоб працювати дистанційно, використовуючи спеціалізовану техніку, аби забезпечити безпеку нашого персоналу.

Такі машини дійсно рятують життя. Тому, коли ми говоримо про якийсь грошовий еквівалент, він геть не зіставний з життям людини.

– Наскільки такі машини прискорюють процес розмінування?

– Я би тут не говорив про якусь швидкість, я би більше концентрувався на безпеці й ефективності. Якщо ми знаходимо, наприклад, поле, забруднене касетами, і запускаємо туди машину, вона може здетонувати їх, і саперу залишиться лише провести контрольну перевірку.

Якщо туди підуть лише люди – це буде менш безпечно і не так швидко, тому що доведеться усе вручну виймати, а потім дистанційно знешкоджувати.

– З новин ми бачимо, що росіяни намагаються вдосконалювати технічні засоби, зброю. Міни вони теж вдосконалюють чи у них є якійсь незмінний набір, з яким вам постійно доводиться мати справу і тут нічого не змінюється?

– До 2022 року не було такого різноманіття застосування протипіхотних і протитанкових мін. Також зараз активно застосовуються FPV-дрони, які мають в собі вибухівку. І росіяни постійно вдосконалюють методи її ініціювання.

З мінами те саме. У них є міни нового виробництва. Є міни, які реагують на наближення людини. Є такі, які реагують на зміну магнітного поля. Якщо на саперові будуть якісь металеві предмети – наприклад, пластини для бронезахисту чи якісь радіостанції – це все може спровокувати вибух.

Звісно, ми теж не стоїмо на місці, і застосовуємо інновації при розмінуванні. Наприклад, зараз намагаємось використовувати безпілотники для виявлення мін. Зокрема, безпілотники з магнітометрами. А нещодавно на зустрічі з партнерами говорили про застосування штучного інтелекту. Щоб програмне забезпечення могло опрацьовувати фотознімки, зроблені дроном і ідентифікувати те, що лежить на землі.

– Це вже в якихось країнах активно застосовувалось чи ми тут інноватори?

– Технологій, які б мали вже багаторічний досвід використання, напевно, немає. Тому ми якоюсь мірою інноватори, починаємо використовувати на практиці ці технології. Але ж подивіться, що зробили наші Збройні сили. Хто раніше воював FPV-дронами? Навряд чи ще хтось може похвалитися тим, що завдяки цьому змінили ситуацію на полі бою.

Так само й у випадку з мінами. Ми першими будемо використовувати технології, про які я сказав, на практиці в полях. Ми до цього готові.

– Безпілотники ж можуть знімати лише те, що видно. Як вони допоможуть з мінами, які в землі?

– Йдеться про два типи безпілотників. Ті міни, що в землі, можна виявляти за допомогою магнітометрів. А ті, які на поверхні – з допомогою штучного інтелекту. Штучний інтелект вчиться, аналізує фотознімки, і згодом з якоюсь долею вірогідності зможе нам сказати, що саме лежить на землі.

– Штучний інтелект теж помиляється. Як уникнути таких ризиків?

– Що більше ми його використовуватимемо, то більше він буде вчитися і збільшувати відсоток вірогідності правильного визначення.

До того ж ми ніколи не виключаємо роботу людини. Це так само, як при роботі з машинами механічного розмінування. Завжди останнє слово повинно бути за людиною. І сапер має пройти територію з металодетектором, щупом, усім тим необхідним обладнанням, яке у нього є, щоб переконатися, що там дійсно безпечно.

– Ви плануєте використовувати безпілотники локально, для розмінування якоїсь невеликої території чи плануєте масштабне обстеження територій, щоб усі накопичені дані зібрати в окрему базу? Бо зараз така ситуація, коли не зрозуміло, хто, де і що мінував.

– Щоб визначити, хто, що і де мінував, необхідне завершення війни. Бо у нас є багато випадків, коли ми в Харківській чи Херсонській області розмінували поля, а через день чи тиждень вони знову були забруднені. Це відбувається на територіях, які розташовані ближче до лінії зіткнення, і куди можна дістати засобами дистанційного мінування.

Звичайно, десь глибоко в тилу можна говорити про якість розмінування, про подальше використання землі. Тому ми хочемо зараз усі ці технології спробувати використовувати на деокупованих територіях – це Миколаївська, Херсонська, Харківська області. Там, де ми можемо політати.

В процесі ми будемо напрацьовувати базу даних, зокрема, й для штучного інтелекту. Щоб надалі ми могли використовувати дані, які будуть напрацьовані нашими підрозділами.

Також у нас був досить вдалий і ефективний проєкт, який ми реалізували зі Всесвітньою організацією продовольства і за підтримки наших швейцарських колег. Це аналіз супутникових знімків.

Спільно з громадською організацією “Дослідники України” ми проаналізували супутникові знімки аграрних полів до повномасштабного вторгнення і після. Для того, щоб зрозуміти, що зараз вже використовується аграріями, а на чому треба сконцентрувати увагу. Таким чином, ми отримали данні про те, куди нашим підрозділам в першу чергу треба виїхати.

Складно зібрати такий обсяг інформації одразу, але якщо проаналізувати супутникові знімки, ми можемо побачити, де були обстріли і мінування, а де поля вже використовуються для вирощування сільгосппродукції.

Ці данні ми оновлюємо двічі на рік – до початку посівної кампанії на весні і після збору врожаю восени.

“ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ МІНИ-ПАСТКИ, ЯКІ МОЖУТЬ СПРАЦЮВАТИ У ТИХ МІСЦЯХ, ДЕ ЦЬОГО НЕ ОЧІКУЄШ”

– В одному з інтерв’ю ви сказали, що відповісти на питання, скільки нам загалом треба років на розмінування, можуть хіба що екстрасенси. Але навряд чи й вони з цим впораються, враховуючи, скільки усього мінується цієї війни.

– Відповідь була на рівні жарту, але в ній є частинка правди. Тільки після закінчення війни, після проведення технічного обстеження територій ми зможемо дати якийсь прогноз про те, скільки років нам потрібно для розмінування.

Разом з тим, урядом прийнята стратегія протимінної діяльності й операційний план щодо її виконання, і там прописано, що за чим треба робити. Ми її дотримуємось. Але є й об’єктивні фактори, які на неї також впливають.

– Як, наприклад, поля, які вони повторно намагаються мінувати. Вони це роблять навмисно, коли бачать, що ви розміновуєте?

– Відповідь на це питання ми почуємо хіба що на допитах, коли переможемо. Можливо, це спеціально робиться тому, що проводиться робота проти наших саперів.

Чому, наприклад, ідуть повторні обстріли з FPV і інших безпілотників, коли вже проводиться ліквідація пожеж чи інших наслідків прильотів? Для того, щоб завдати якнайбільше шкоди тому ж пожежному підрозділу, щоб він не міг працювати. І таким чином завдати ще більше шкоди як економіці країни, так і безпосередньо нашим підрозділам. Так само відбувається і з нашими саперами. Встановлюються міни-пастки, які можуть спрацювати у тих місцях, де цього не очікуєш. Наприклад, після деокупації в Київській області ми знаходили вибухонебезпечні предмети в будинках, замасковані під предмети побуту.

Також спеціально встановлені міни-пастки росіяни залишають на полях. Фантазія ворога немає меж.

– Як на це все швидко й адекватно реагувати?

– За ці три роки повномасштабної війни наші сапери набули вже такого унікального досвіду, якого, напевно, немає в жодних саперів світу. Тому що працювали в таких умовах і з такими боєприпасами, які ніде раніше не зустрічалися. Звичайно, усе це досягається з практикою, вивченням різних матеріалів. Ми намагаємось усю інформацію, яка у нас з’являється, зокрема, й від партнерів, доводити до наших підрозділів, створюємо комунікаційні групи, де вони можуть ділитися досвідом. В ці групи ми додали викладачів з вищих навчальних закладів, з навчальних центрів, всіх керівників підрозділів.

Також ми зараз напрацьовуємо нові навчальні програми, покращуємо навчальну базу. Потрібно постійно вдосконалювати знання і навички наших людей, бо від цього перш за все залежить їхнє життя.

– Як визначаєте пріоритетність у розмінуванні територій?

– Ми з самого початку повномасштабної війни поставили перед собою певні пріоритети з розмінування територій і ми їх дотримуємось. В першу чергу ми розміновуємо об’єкти критичної інфраструктури, дороги, населені пункти. Потім переходимо до сільгоспугідь. Далі – ліси, підводне розмінування.

Якщо говорити про Київщину, Чернігівщину, Сумщину, які були першими деокуповані, то там ми вже працюємо на полях. Все, що було першочерговим, розміновано. Але, є звісно випадки, коли в результаті нових обстрілів населені пункти залишаються без електроенергії, тому ми знову працюємо і на об’єктах критичної інфраструктури.

Зараз основні зусилля зосереджені на Харківщині, Миколаївщині, Донеччині, Херсонщині.

– Нас щоночі обстрілюють “шахеди”. Багато хто звик і вже не йде в укриття. Але якщо в багатоквартирний будинок все ж “прилетіло” і він частково пошкоджений, можете розказати, як правильно діяти в такій ситуації? Намагатися вибратись і дорогою можливо на щось небезпечне наступити, чи чекати інструкцій від рятувальників?

– Кожна ситуація унікальна. І якщо є руйнування і неможливо вибратись самостійно, чекати на рятувальників, вони розблокують і виведуть. Звісно, там можуть бути залишки “шахеда” чи ракети, тому треба бути максимально уважними й обережними. Хоча в такій стресовій ситуації це дуже складно.

– Якщо людина заблокована, то очевидно, що потрібно дочекатись рятувальників. А як бути у випадках, коли вийти можна? Є сенс швидко вибігати?

– Складно так сказати загалом і спрогнозувати можливий сценарій, кожна ситуація індивідуальна, Але головне в таких ситуаціях намагатися не піддаватися паніці.

– Ракети і “шахеди” теж вдосконалюються? Вони їх чимось “дошпиговують”, щоб завдати ще більше шкоди?

– Так, у нас траплялися ракети з касетними елементами. Зараз бойові частини “шахедів” в основному фугасні. Вони збільшують їхню масу, щоб руйнування були більшими. Також ставлять термобаричні бойові частини, подвійні.

– Зараз у прифронтових територіях активно застосовуються дрони зі скидами. Якщо був скид на автомобіль чи на людину, це фіксується. Чи є випадки, коли дрони просто залишають вибухові предмети на вулицях, на дахах будинків тощо і вони не спрацьовують? Які служби на це мають реагувати?

– Бувають ситуації, що й не спрацьовують. Щоб щось робити, треба мати інформацію, де і що сталося, чи виявлено. Тому реагування залежить від того, хто саме може спрацювати в конкретній ситуації і куди надійшов виклик. Це може бути наша служба, а також поліція і військові. Є затверджені алгоритми, за якими ми працюємо.

– Буває, що не знайшли те, що скинуто вчасно, і хтось на такий вибухонебезпечний предмет наступив?

– Так, буває. Тому треба бути дуже уважним. Особливо в тих регіонах, які зараз поруч з лінією зіткнення.

– У деяких країнах після війни залишилися так звані “зони, що не підлягають розмінуванню”. Чи є ризик появи таких зон в Україні?

– Не можу нічого вам сказати з цього приводу, бо таке питання з нами не обговорювалось. Це не компетенція ДСНС.

– Чи переймає ДСНС досвід у країн, які стикалися з масовим мінуванням, і як саме цей досвід інтегрується у вашу роботу?

– Ми вивчали досвід Хорватії, Камбоджі, Лівану. В них є цікаві практики, на що подивитись. Але масштаби того, що зараз відбувається в Україні непорівнянні з жодною країною.

У колег з інших країн ми запозичили досвід щодо розмінування за допомогою пошукових собак. Використовуємо іноземні машини для механічного розмінування. Як я вже казав, раніше у нас їх взагалі не було. Тепер даємо поради виробникам цих машин про те, що треба допрацювати. Бо є специфіка українських ґрунтів, і вона значно відрізняться від, наприклад, ґрунту в Лівані чи Камбоджі, де пісок. Наш чорнозем не так просто подолати. Машини перевантажуються, виходять з ладу. Тому ми на зв’язку з виробниками, обмінюємося думками, щоб якомога швидше розв’язувати проблеми і працювати ще ефективніше.  

Автор: Тетяна Бодня

Джерело: “Цензор.НЕТ”