Пам’яті футболіста, бойового медика «Азову» Дмитра Богачова

За свою кар'єру 32-річний футболіст виступав за «Суми», «Вікторію», «Тростянець» та «Орлету» із четвертого дивізіону Польщі. На його рахунку 162 матчі, 26 забитих голів та сім гольових передач. Дмитро був наймолодшим капітаном команди ПФК «Суми», до війни працював тренером. Після повномасштабного вторгнення долучився спочатку до Сумської ТрО, потім до «Азову» – був бойовим медиком. Трагічно загинув восени 2024 року. 

Дмитро був наймолодшим сином у родині. 

«В ранньому віці полюбив футбол – змалку ганяв м’яча у дворі, потім був футзал, виступи за першу в Сумах дитячу команду «Колосок». У її складі упродовж кількох років він ставав переможцем і призером чемпіонатів України, а згодом тренувався у Спеціалізованій дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву «Зміна». Талановитого юнака помітили й запросили до ПФК «Суми», де він став наймолодшим капітаном команди й загалом відіграв 10 сезонів – провів понад 200 матчів і забив майже 30 м’ячів», - згадують про футболіста колеги.

Згодом хлопець грав за аматорські колективи області, а також – польську «Орлету».

«Дмитро був лідером, подавав приклад ровесникам, був першим капітаном юнацької збірної України Ю-15. У нас в команді всі вели щоденники, куди записували думки і враження – все, що їм запам’яталося. У Дмитра був такий запис, згадка про який накочує сльози: «Я дуже люблю свою маму. Вона найкраща у мене у світі!». На жаль, мама вже ніколи не зможе обійняти сина…» - цитують на спортивному порталі одного з тренерів дитячої команди «Колосок».

«Дмитро був дуже гарний, вихований хлопець, спокійний, доброзичливий, професійний футболіст. Великий патріот нашої держави, пішов на фронт захищати нас, наших дітей», - розповів Альберт Молгамова, перший заступник голови асоціації футболу Сумської області.

«Ще у дитинстві, коли він прийшов в команду, він мав дуже потужний удар, стійкий характер. Був матч в Одесі на Чемпіонаті України, де ми вигравали 2:1, був напружений матч, Дмитро з середини поля потужно пробив і забив тоді 3:1, для команди це було дуже важливо. Ми з ним грали в одній команді "Колосок", Суми. Дмитро був прикладом для команди, неодноразово був капітаном. Це людина, що неодноразово підставляла плече», - згадував про товариша Артем Бугай, з яким разом грали у футбол.

«Познайомилися ми у 2001 році, коли хлопцям було 8-10 років. Відкрили секцію футзалу при команді вищої ліги, почали тренуватися. Дмитро – один із самих талановитих, самих впевнених. Перший капітан юніорської збірної команди України, яка була на базі нашого клубу», - розповів перший тренер Дмитра Олександр Єлшанський.

Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, сумчанин Дмитро Богачов долучився до захисту рідного міста.

«Він з Тероборони починав. Коли все трапилося, пішов до війська через два дні, обрав медицину. Сказав: "Я хочу рятувати людей". Так і вийшло. Ці два з половиною роки обстріли, постріли… Всі кажуть: "Куди ти лізеш, ти подивись, що робиться", а він з аптечкою своєю каже: "Я його забираю, хоч він і двохсотий, але щоб батькам було куди прийти на кладовище», - згадує брат Дмитра Олександр.

За інформацією начальника групи психологічної підтримки персоналу Сумського центру комплектування Руслана Флорчука, Дмитро Богачов помер 21 жовтня під час лікування у Головному військовому клінічному госпіталі внаслідок ДТП.

«Скільки ми відмовляли, він: піду на війну і все. Тільки в «Азов». Долучився до полку у травні 2022 року. Як приїжджав у відпустку – ми його й не бачили: весь час їздив до побратимів по шпиталях, по аптеках – купував необхідні ліки» - згадує батько Дмитра Іван.

Побратими з «Азову» пообіцяли, що ніколи і нікому не дадуть забути Дмитра, який врятував на війні сотні життів.

Прощалися із Дмитром Богачовим  25 жовтня 2024 року в Сумах. Захисника України поховали на Алеї Слави місцевого Баранівського кладовища.

Шана і честь Герою!

Фото: Сумська школа №27, Суспільне. Суми, Асоціація футболу в Сумській області, Sport.ua