Усемогутній Трамп, неслухняна Україна та «миролюбний Путін»

Якщо хтось вважає, наче призупинення Трампом військової допомоги Україні є наслідком неввічливої поведінки президента Зеленського в Овальному кабінеті Білого дому, то це дуже наївна (якщо не сказати більше) людина.

«Я не хочу витрачати мільярди доларів на безглузду війну в Україні», – заявив Трамп після зустрічі з прем’єром Великої Британії, який умовляв президента США і далі підтримувати Україну. Це відбулося до Овального кабінету. Можна навести ще чимало висловів президента США про «безглузду війну», покласти край якій не хотіла начебто саме Україна.

Ба більше: Трамп під час виступу у своєму клубі у Палм-Біч 18 лютого наголосив: «Росія дуже добре себе показала. Вона хоче зупинити цю дикість, що там відбувається… Міста зруйновані… Росія не зробила цього у Києві, бо думаю, вони не хочуть запускати надто багато ракет. Вони зробили це на 20%, але не на 100%. Якби вони хотіли зробити це на 100%, ймовірно, це сталося б дуже швидко».

І ще на адресу України: «Ви повинні були закінчити це три роки тому. Ви повинні були ніколи цього не починати. Ви могли укласти угоду… В Україні весь час триває воєнний стан, лідер цієї країни вже за популярністю впав до 4%. Міста зруйновані, вони виглядають як згарища… Подивіться, їхні міста просто зруйновані, там каменю на камені не залишилося… Українські міста виглядають, як Газа. У багатьох з них відсоток знищених будівель навіть вищий, ніж у Газі». І, звісно, знову і знову про «безглузду війну».

Усе дуже чітко прописано, чи не так?

І – своєрідна вишенька на тортику. «Кожен день гинуть люди. Гинуть молоді красиві солдати. Молоді чоловіки, як мої сини. З обох боків. Повсюди на полі бою». Це сказано Трампом після телефонної розмови з Путіним.

Що ж маємо у підсумку?

• По-перше, неправду (це найм’якіший термін, який тут можна вжити).
• По-друге, відверту зневагу до українців і високу повагу до рашистських загарбників, власне, схиляння перед ними.
• По-третє, неприховані симпатії до РФ і «колективного Путіна».
• По-четверте, зневагу до американської зброї та до її творців (адже не дають рашистам вільно нищити українські міста не в останню чергу ракети Patriot і винищувачі F-16). І так далі, і таке інше.

Тобто настанова на припинення американської допомоги українським «унтерменшам» виникла не раптово, не спорадично – вона є загальником діяльності команди Трампа.

Власне, її згортання розпочалося одразу ж по приході до влади нинішньої американської адміністрації – бо ж і медичні проєкти, і підтримка незалежних мас-медіа, і допомога у відновленні енергетичної інфраструктури за широкомасштабної війни – надзвичайно важливі чинники нормального функціонування і фронту, і тилу. Додайте до цього начебто ефемерні моральні виміри – і картина стане повною.

І нічого дивного немає у тому, що рішення Трампа та його команди припинити військову допомогу Україні стало несподіванкою для партнерів США по НАТО, ба більше – публічним ляпасом їм. Адже Ілон Маск не даремно наголошував – із НАТО кінчати. І кінчають! І з НАТО, і з Європою.

Дійшло до того, що навіть Марін Ле Пен, давня симпатизантка Путіна й однодумниця Трампа, вкрай негативно оцінила цей акт: «Я вважаю, що безцеремонність цього рішення підлягає засудженню. Воно дуже жорстоке щодо українських солдатів, які патріотично захищають свою країну».

На її думку, Штати повинні були дати час Україні перелаштувати логістику, навіть якщо більше не хотіли допомагати. Крім того, експерти з правової системи США вважають, що президент не має повноважень зупиняти ті дії, за які проголосував Конгрес. Але чинні республіканські лідери обох палат Конгресу наполягають, що президент може все. Така от нині демократія…

І своєрідний підсумок усього цього підбив віцепрезидент Джей Ді Венс: «Зараз важливо сісти за стіл переговорів: ані Європа, ані Україна, ані США не можуть продовжувати конфлікт із Путіним».

Тобто Путін такий могутній. що із ними упоратися неможливо, тож постачання зброї Україні не має жодного сенсу, чи не так? Принаймні, чесно та відверто.

Але це вже після Овального кабінету. Як і численні заяви посадовців, що Зеленський, мовляв, образив увесь американський народ, тому він або має вибачитися публічно, або піти у відставку. Знов-таки. цікава ситуація: декілька не обраних, а призначених чиновників беруться вирішувати за весь американський народ…

Утім, до них приєднався й один обраний, а саме спікер нижньої палати Конгресу Джонсон. Той самий, який не так давно заявив: у конгресменів «немає апетиту» ухвалювати новий пакет військової допомоги Україні. А згодом пояснив, що нинішнє призупинення допомоги є лише «тимчасовою паузою».

А пауза ця триватиме, згідно з розпорядженням Трампа, доки той не побачить, що керівництво України «демонструє добру волю до миру». Які будуть критерії цієї «доброї волі»? Загадка сезону.

А щодо виборів… Читачі, мабуть, пам’ятають, із якою наполегливістю представники команди Трампа наполягали на необхідності якомога швидше провести в Україні президентські вибори, щоби легітимізувати владу, а то, мовляв, Зеленський виглядає диктатором.

Сам Трамп. зокрема, сказав: «Це не Росія каже Україні, що треба вибори. Це об’єктивна ситуація». Цікава картина: у Росії з виборами все ОК, Путін – цілком легітимний глава держави, Путін прагне миру, та ніяк не може зупинити війну… No comments.

Нарешті, не міг не відзначитися Ілон Маск, що чи то першим, чи одним із перших назвав президента України «диктатором», який понищив усі пагони демократії. Маск написав: «Як би неприємно це не було, Зеленському слід запропонувати свого роду амністію у нейтральній країні в обмін на мирний перехід до демократії в Україні».

Термін «амністія» застосовується, як відомо, до злочинців, тобто гидкий злочинець Зеленський усе ж може сподіватися на те, що США не заарештують і не знищать його, займаючись (очевидно, разом з Путіним?) «мирним переходом до демократії в Україні».

І, нарешті, програмна промова Трампа у Конгресі засвідчила марність надій на «американського союзника». У ній ужитий улюблений рашистський термін «український конфлікт» (у такому разі Голокост – «єврейський конфлікт», чи не так?) і вкотре вже підкреслено – «Путін хоче миру».

А хіба можна давати українцям зброю, щоб вони стріляли у вояків «миролюбця»? У цих «молодих красивих солдатів»? Ясна річ, що ні.

Отакою, як на мене, є загальна картина. Можливо, втім, що бізнесмен Трамп в обмін на щось важливе для нього «розморозить» визначені ще Байденом поставки зброї – на якийсь час. Але не факт. Як би влада України не «прогиналася» під американські вимоги.

Звісно, треба якось виживати у світі, де «лідер демократичного світу» на наших очах перетворюється на одну з опор «вісі зла», звичайно, може статися якесь диво – і позиція Вашингтона зміниться. То що, мобілізуємо мольфарів, чи як?

…Але ж за великим рахунком не Зеленський має вибачатися перед Трампом, а останній перед усім українським народом за те, що рашистські ґвалтівники, вбивці, садисти та геноцидники для нього «молоді красиві солдати, як мої сини».

Цікаво, чого він не каже так само про російських союзників і поплічників – бойовиків ХАМАС?