Чи реальний мир у 2025 році та яку пастку створив Путін: інтерв'ю з Казаріним

Дональд Трамп хоче завершити війну в Україні якнайшвидше, однак йому неважливо, на яких умовах це відбудеться. Водночас Росія не готова іти на мирні переговори, адже розуміє, що просувається на фронті – хоч і страшною ціною жертв.

Журналіст, військовослужбовець ЗСУ Павло Казарін в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу сказав, що саме з цієї причини й не варто чекати "швидкого" миру у 2025 році. Ба більше, президент США зараз потрапляє у психологічну пастку Владіміра Путіна – про це та не тільки читайте далі у матеріалі.

Найреалістичніший сценарій миру

Ви написали у себе в соцмережах, що усі, хто вимагають від нас миру, ігнорують, що ціна нашого миру буде вищою за ціну нашої війни. Ви думаєте, що нас схиляють до невигідного миру?

Мені здається, що Дональду Трампу та його найближчому оточенню важливо закінчити війну, але неважливо в який спосіб.

Ба більше, він схиляється до інтерпретації формули "мир через силу" і силу він застосує до жертви російського вторгнення, а не до ініціатора російсько-української війни.

Саме тому для Трампа важливо прозвітувати перед своїми виборцями та прихильниками про те, що він нібито зміг досягти припинення війни. А в який спосіб? Ну, напевно, як для нього, так і для його оточення, для його прихильників це взагалі другорядне питання.

Інтерв'ю з Павлом Казаріним на 24 Каналі: дивіться відео

Тоді який зараз може бути найбільш реалістичний сценарій миру? Чи може Трамп оголосити про те, що готовий зняти санкції проти Росії? Чи утворити, можливо, навіть новий союз із Росією? Чи поставити Україні нові ультиматуми?

Я припускаю, що Трампу, якщо у нього навіть не вийде спромогтися добитися миру, потрібне пояснення, хто саме перешкоджає його "мирним зусиллям".

Він не хоче сваритися з Москвою, він хоче налагоджувати відносини з Росією. Тому, скоріш за все, він намагатиметься звинуватити у не досягненні миру Україну, яка "не поступається".

Важко сказати, які будуть його подальші дії. Зараз бачимо інструменти тиску на нашу країну, наприклад, через призупинення військової допомоги, яку профінансували та замовили на військових заводах Сполучених Штатів ще за часів каденції Джо Байдена.

Цілком ймовірно, що ми можемо почути, наприклад, якісь ініціативи, спрямовані на скасування санкцій проти російської економіки.

Загалом Трамп неодноразово доводив нам за останні 5 тижнів, час, коли він перебуває на посаді, що він здатен бути справді непередбачуваним.

Його останні заяви в соцмережах щодо погроз протестувальникам в американських університетах, щодо найближчих сусідів Сполучених Штатів Америки, тобто Мексики та Канади, ще раз доводять цю тезу.

Тому якщо ви запитаєте мене, чого можна чекати від Трампа, то приблизно всього, що ми вважали неймовірним і нездійсненим ще 2 – 3 місяці тому.

Ми всі сподівались, що США застосують цю "силу для миру" щодо Росії. Однак ситуація виглядає протилежною. Чому Трамп обрав саме таку тактику?

Існує багато припущень, чому Трамп обрав саме таку модель поведінки. Хтось пов'язує це з психологічними травмами його попереднього терміну президентства.

Можливо, він пов'язує саме з українським питанням свою першу спробу імпічменту, коли він намагався від України добитись того, щоб українська влада завела справу проти сина Байдена.

З цього нічого не вийшло, але, можливо, саме з тих часів у нього є звичка сприймати Україну як "занозу".

Можливо, він тяжіє ще до того, щоб товаришувати з "сильними" лідерами. Будь-який диктатор, напевно, в його уяві підпадає під визначення сильного лідера.

Можливо, він просто тяжіє до політичних практик 30-х років минулого століття, коли світ будувався не з цінностей, а з цінників. Ми пам'ятаємо, що саме тоді, в 30-х роках минулого століття, зокрема і американський бізнес будував Радянському Союзу промисловість.

Тому важко сказати, чи є якийсь один чинник, один фактор, який штовхає Трампа саме до такої моделі поведінки. На мою думку, таких факторів є декілька, всі вони базуються на його уявленні про те, як повинен бути влаштований світ навколо.

Психологічна пастка Путіна

Останніми днями ширяться відео, де Трамп начебто цитував Владіміра Путіна та назвав його генієм. Чи дійсно Трамп є таким сильним нарцисом, що заздрить обсягу диктатури Путіна? Чи справді Трамп в такий спосіб рівняється на Путіна і хоче йому сподобатись?

Трамп сприймає себе, безумовно, як такого "tough guy", тобто сильний хлопець. Напевно, він так само і хоче визнання з боку інших політиків або диктаторів, яких він вважає такими ж "tough guy".

Трампа справді дуже тягне до будь-яких добрих слів на його адресу. Особливо, коли вони лунають з боку тих людей, на яких би він хотів бути схожим.

Путін доволі майстерно грає на цій особливості Трампа. Він, з моменту обрання Трампа на посаду, раз за разом каже йому речі, які той хоче почути. Мовляв, що у Трампа "вкрали перемогу" під час попередніх президентських перегонів у США, що, якби був Трамп, то ця війна б ніколи не почалась.

Тобто він фактично йому підтакує, і Трамп ведеться на цю не дуже хитру психологічну пастку, починає грати за правилами і сценаріями, які йому пропонують в Москві.

Саме тому, справді, формулу "мир через силу", яку приписують республіканцям, Трамп почав використовувати навпаки – застосовувати силу не до агресора, а до жертви агресії. Я думаю, що це не останнє здивування, яке нас чекає впродовж наступних місяців.

Як призупинення військової допомоги вплине на ЗСУ

Трамп посилює тиск на Україну, а не на Росію, зокрема призупинив військову допомогу Україні. Що про це думають наші військові, ваші побратими? Чи справді це стане дуже болючим ударом?

Я – сержант в роті ударних БпЛА. Наша рота працює з тими засобами, які виробляють в нашій країні. Мовиться про ударні FPV-дрони, розвідувальні крила. Є й продукція китайських фабрик – Mavic, Matrice. В цьому сенсі, наприклад, мій підрозділ, можливо, і не відчує (призупинення військової допомоги – 24 Канал).

Однак треба розуміти, що Збройні Сили – це величезна інституція на мільйон людей. І деякі позиції дуже критично залежать від американського постачання.

Якщо американці не будуть постачати нам ракети для Patriot, більше ніхто не зможе постачати нам ракети для Patriot. Або якесь технологічне обладнання на кшталт радарів для NASAMS і всього іншого. Тому, безумовно, ми відчуємо, коли почнуть закінчуватись ті запаси, які у нас є.

Однак на скільки їх вистачить – тут краще запитувати офіцерів Генштабу. Водночас я розумію, що вони ніколи не дадуть чесну відповідь просто через гриф секретності.

Найскладніший момент від 24 лютого 2022 року

The Telegraph пише, що Україна за 3 роки повномасштабного вторгнення стала міцнішою і навіть без США зможе продовжити боротьбу. На вашу думку, який момент є важчим – ситуація зараз чи 24 лютого 2022 року?

З огляду на реальне співвідношення сили та засобів, у 2022 році було складніше. Нагадаю, що перші організовані та фундаментальні постачання масово почалися десь ближче до травня (2022 року – 24 Канал). Березень і квітень ми воювали на тих запасах, які на той момент були в розпорядженні Збройних Сил України.

Однак з якого боку зараз складніше?

З одного боку, Росія 3 роки тому не була готова до війни, вона не була адаптована до цієї війни. Ви пам'ятаєте, як вони йшли колонами без прикриття, просто маршем на Київ. А зараз вони вміють вести сучасну війну. Як вміємо ми, так вміють і вони.

З іншого боку, є ще один важливий фактор – це втома. Втома за 3 роки від війни, яка накопичується в Збройних Силах та в суспільстві.

Це ще один дуже важливий показник, тому що насправді цей настрій, ця готовність, жертовність, бажання вдягати на себе військову форму і доєднатись до лав захисників – це той фактор, який дуже сильно впливає на боєздатність Збройних Сил.

Я думаю, що жодна війна не набуває популярності з часом, це світовий досвід. І, на жаль, ми зараз переконуємось в цьому через певну втому. Однак якщо казати з військового погляду, то мені здається, що три роки тому Збройним Силам України було важче, ніж зараз.

Чи може Європа захистити себе без США

У Європі різко усвідомили загрозу, яку може становити Росія. Президентка Єврокомісії уже представила оборонний план ЄС, також вона сказала, що потрібно надавати допомогу Україні. Чому саме так різко європейці вирішили реагувати? Можливо, вони розуміють, що Трамп залишив їх сам на сам і чи зможе в такому випадку Європа впоратися самостійно?

Треба розуміти, що "безпекову парасольку" над Європою впродовж багатьох десятиліть тримали саме Сполучені Штати. Це взагалі дуже дивна ситуація. Якщо уявити, що, наприклад, у вас є здоров'я, вам пощастило з генетикою, ви не хворієте, – то ви ніколи не цінуватимете здоров'я. А коли вам хтось порадить його поберегти, то ви не зрозумієте, до чого вас взагалі закликають, якщо у вас і так все гаразд.

Так само, якщо хтось народився в дуже заможній сім'ї і ніколи не знав ціни грошам. Якщо таку людину хтось закликатиме до економії або просто подумати про майбутнє – вона теж нічого не зрозуміє, бо гроші у неї завжди були.

У Європі впродовж останніх 30 років завжди була безпека. Вони ніколи не замислювалися про неї, не сприймали безпекові фактори, як такі, що варті уваги. А все тому, що над європейцями тримали "безпекову парасольку" Сполучені Штати.

Зараз вони раптом усвідомлюють, що цієї "парасольки" більше немає і якщо хтось почне гібридну війну, наприклад, Росія проти країн Балтії, то, можливо, американських десантників ні в Таллінні, ні в Ризі, ні у Вільнюсі ніхто не побачать.

Тепер безпекові проблеми на континенті Європі доведеться вирішувати самостійно. І це не може їх не хвилювати, бо вони раптом усвідомлюють, що залишаються сам на сам з ядерною державою, яка вже багато років веде війну проти їхнього сусіда – України. Саме тому європейці намагаються якось реагувати.

Наскільки це буде ефективним – сказати важко. Адже наявність грошей, заводів з виробництва зброї ще не означає, що завтра у вас буде ця зброя. Я нагадаю, що коли в 2022 році Сполучені Штати надали Україні понад 6 тисяч комплексів Stinger, то вони одразу розмістили на своїх заводах замовлення для того, щоб компенсувати на складах ту кількість, яку віддали.

Тоді термін контракту на виробництво 6,5 тисячі Stinger становив 6 років – до 2028 року. Тобто лише комплекси Stinger, які ми отримали, зайдуть на склади Сполучених Штатів у 2028 році. Це ще одна ілюстрація того, що у вас можуть бути гроші, виробництво, але це не означає, що вже завтра ви матимете необхідну кількість зброї.

Все залежить не тільки від рішучості США, європейських країн, але й від того, наскільки вони знають логістику, масштабування виробництва, вміють пріоритизувати постачання виробленої зброї, чи спершу кластимуть їх на власні арсенали, чи все-таки надаватимуть Україні. Це ми побачимо згодом.

Чи вистачить зброї, яку може надати Україні Європа?

Якщо ми говоримо про пакет допомоги на 1,5 мільярда фунтів, то мені здається, що це той пакет, який анонсували ще в жовтні 2024 року. Тобто він не новий. Це важливо розуміти.

З одного боку, ми бачимо, що Європа усвідомлює ризики, розуміє, що США не можуть гарантувати своїм союзникам безпеку, що вони здатні домовлятися з диктаторами й тиснути на своїх друзів. Тому зараз Європа намагається заповнити цей вакуум лідерства на континенті.

Можливо, ми справді побачимо якісь рішучі кроки Фрідріха Мерца (новий канцлер Німеччини – 24 Канал). Дуже хочеться, щоб Україні знайшлося місце в новій формулі безпеки, яку розроблятиме колективний Брюссель.

Сполучені Штати за часів президентства Дональда Трампа виявилися настільки стрімким геймченджером, що зараз ти навіть не можеш уявити, як виглядатиме світ за пів року.

Я нагадаю, що Дональд Трамп на своїй посаді лише 5 тижнів, але ці 5 тижнів настільки змінили світ.

План Макрона щодо перемир'я на місяць

Президент Франції Еммануель Макрон запропонував свій план перемир'я на один місяць в повітрі, на морях і в енергетичній інфраструктурі. Він його представив як спільний план з Великою Британією, але британський прем'єр спростував таку заяву. Чи реалістичний план Макрона й чи ви його підтримуєте?

Неважливо, чи підтримую я цей план. Росія не буде підтримувати жодних мирних перемовин. Коли Сполучені Штати намагалися про щось домовлятися, говорити про якусь формулу миру, – то росіяни казали, що готові ввести перемовини без режиму припинення вогню.

У Кремлі вважають, що час грає на їхню користь, що вони військовим шляхом, нехай і ціною величезних жертв, але все-таки можуть просуватися вперед. Тож навіщо їм ставити армію на паузу, якщо вона кожного дня хоч потрошки, але повзе на захід?

Якщо Росія давала таку відповідь Вашингтону, то навряд чи скаже щось інше Лондону чи Парижу, враховуючи те, що за ними не стоять широкі плечі американської військової машини. Тому я б не розраховував на встановлення швидкого миру або якогось іншого у 2025 році.

Як тоді варто будувати комунікацію зі США? Адже європейські лідери все одно заявляють про потребу будувати мости з Америкою, щоб разом висувати умови миру. Чи справді США можуть надати нам реальні гарантії безпеки? Можливо, вони є в угоді про рідкісноземельні метали чи на це навіть не варто сподіватися?

Дональд Трамп неодноразово казав, що єдині гарантії безпеки, які він готовий комусь надавати, – це економічні відносини з тією чи іншою країною. Мовляв, присутність американського бізнесу захищатиме цю країну просто самим фактом присутності американських грошей громадян на певних територіях. Але насправді ми розуміємо, що це аж ніяк не є гарантіями безпеки.

Ми можемо повернутися до угоди щодо українських надр, Україна навіть може її підписати, але я не вважаю її чимось таким, що може наблизити мир.

Ця угода може наблизити ще один тріумфальний твіт Дональда Трампа у своїй соцмережі для своїх прихильників, мовляв, Джо Байден роздавав гроші, а я навпаки їх повертаю. Неважливо, наскільки це далеко від реальності, бо Дональд Трамп – це людина, що живе у своїй реальності й не дуже зважає на те, що відбувається навколо.

Тому я не певен, що навіть якби офіційний Київ абсолютно слухняно поводився так, як хоче чинна адміністрація у Вашингтоні, – що це б наближало закінчення війни.

Особливо на умовах, які є прийнятними для України. Бо для того, щоб умови були прийнятними для української сторони, – треба тиснути на Москву, а не на Україну. Чинний американський президент не хоче цього робити.