Тиск китайського флоту: як армія захистить Австралію від загрози з моря

Доволі груба спроба Китаю застосувати "дипломатію канонерок" за останні два тижні викликала обурення в Австралії та в усьому регіоні. Багато хто зазначив, що прохід оперативної групи з трьох кораблів приблизно за 500 кілометрів від східного узбережжя Австралії відбувся в міжнародних водах — Китай вторить цій заяві, а його офіційні особи звинуватили австралійських політиків у "навмисному роздмухуванні" цієї проблеми.

Фокус переклав статтю професора Іена Ленгфорда про оборонні можливості Австралії на тлі загроз з боку китайського військового флоту.

Багато аналітиків скористалися цією можливістю, щоб підкреслити, що австралійська програма військового суднобудування протягом багатьох поколінь не змогла забезпечити достатню кількість кораблів для національної безпеки. Вони також вказують на те, що поточна програма будівництва надводних кораблів почне діяти тільки у 2030-х роках.

Однак при цьому не береться до уваги більш тонкий момент: що якби китайський флот здійснив вилазку в наші води або, що ще гірше, вирішив втрутитися в наші повітряні та морські маневри, пославшись, наприклад, на розпізнавальну зону ППО, як це відбувається у водах поблизу Тайваню щоразу, коли тайванці турбують китайську комуністичну партію? Чи зможемо ми що-небудь зробити?

Відповідь на це питання лежить в основі оборонної політики Австралії у 2025 році.

Військову стратегію часто описують як "цілі, шляхи та засоби", що слугує корисною моделлю пояснення застосування стратегії. У цьому контексті мета виражена в Національній оборонній стратегії 2024 року, яка спрямована на стримування будь-яких ворожих дій проти території Австралії, її населення та міжнародних інтересів. Стримування досягається за допомогою ефективної дипломатії, сильної економіки і, в даному випадку, військової могутності.

Коли стримування закріплено в політиці як мету, звідси логічно випливають і шляхи його досягнення. Судячи з наших спостережень за останні два тижні, то шляхи проявляться у вигляді оперативної концепції або плану з позбавлення китайців відкритого доступу до наших внутрішніх вод. Для цього може знадобитися оперативна морська цільова група під австралійським прапором, здатна швидко розвернутися і забезпечити стримування китайців. Як правило, така цільова група складатиметься з фрегатів, підводних човнів і суден постачання. Інші методи передбачають використання авіації, наприклад, літаків морської розвідки та ударних літаків Королівських ВПС Австралії.

Коли цілі та шляхи визначені, останнім елементом застосування військової стратегії стають засоби, що являють собою сили і платформи, необхідні для проведення військових операцій. Тут австралійські Сили оборони можуть зіткнутися з проблемами в період до 2030 року, оскільки більша частина потенціалу, набутого урядом у рамках Національної оборонної стратегії, не зможе стати до ладу до кінця цього десятиліття. Хоча в Стратегії національної оборони окреслено цілі, шляхи та засоби на початок 2030-х років, існує певний ризик для створення інструментів військової стратегії в проміжний період.

Це повертає нас до дилеми, яку поставила перед нами китайська військово-морська група біля берегів Австралії в останні два тижні. Незважаючи на те, що група кораблів залишалася в міжнародних водах, а багато хто заявив, що ця активність не викликає побоювань щодо нашої майбутньої обороноздатності, вона, тим не менш, відображає наш нинішній військовий потенціал і наголошує на гострій необхідності постійного вдосконалення проєктування сили, контролю над морем і, за необхідності, нанесення морських ударів.

Збільшення кількості кораблів, підводних човнів і ракет дальнього радіусу дії буде необхідним після 2030 року. Але як бути з сьогоденням? Одним із можливих рішень є використання австралійської армії, чиї успіхи у створенні сил майбутнього, орієнтованих на морські та прибережні підходи до Австралії, часто не беруть до уваги в політичних дискусіях про Сили оборони країни.

Що стосується ударних можливостей наземного базування, то уряд може піти на певний ризик, щоб прискорити придбання протикорабельних ракет наземного базування. Ці системи здатні утримати будь-який іноземний флот або ворожу державу від проникнення в домашні води. Армія може стримати глибоководний флот зі своїх вод подібно до того, як українська армія стримувала російський Чорноморський флот. Хоча Тихий океан величезний, а удари наземного базування мають свої обмеження, ця стратегія пропонує негайний потенціал для захисту внутрішніх вод і реагування на нещодавні події, на відміну від кораблів і ракет, які мають з'явитися не раніше 2030 року.

Швидко ввівши в дію армійську систему, що доповнює розробки Військово-морського флоту і Військово-повітряних сил, Австралія зможе підтримувати в актуальному стані свої цілі, шляхи і засоби як зараз, так і після 2030 року в міру реалізації великих проєктів.

Минулого тижня поява китайської військово-морської оперативної групи в міжнародних водах біля нашого східного узбережжя показала, який раптовий і різкий тиск може чинити китайський флот на своїх сусідів. Австралія повинна реалізувати ефективну військову стратегію вже зараз; вона не може чекати до 2030 року.

Про автора

Іен Ленгфорд — професор Університету Нового Південного Уельсу, виконавчий директор дослідницької організації Security Defence PLuS і колишній старший офіцер армії, який захоплюється роботою сил спеціального призначення.