Корупція в Києві. Хто замовив НАБУ бек-офіс Комарницького та до чого тут Банкова?

Сили антикорблоку (НАБУ/САП/ВАКС) апріорі не розраховані на всю державну машину, але на сьогодні є єдиною точкою опори в боротьбі з топкорупцією. На початку лютого НАБУ провело обшуки в приміщеннях бізнес-центру IQ, які орендує виходець із команди ексмера Києва Леоніда Черновецького бізнесмен Денис Комарницький. Уже повідомлено про підозри учасникам однієї з розкритих схем включно з організаторами та виконавцями зі столичної влади. Комарницький переховується. Проте викриття хазяїна бек-офісу столиці — а саме там, починаючи з 2020 (!) року, політична влада конвертувалася в корупційні частки — призвело до різночитання в оцінках коментаторів.

Основних версій дві.

Перша. НАБУ — все. Банкова завела на посаду начальника військової адміністрації столиці Тимура Ткаченка. (Він же — «свояк» директора НАБУ Семена Кривоноса та людина нового фаворита президента — віцепрем’єра Олексія Кулеби. — Тут і далі прим. авт.) Майбутні вибори змусили офіс президента не тільки активізуватися на рівні ресурсів уряду, а й використати шанс на тлі війни законно впровадити до системи управління столиці свого кадра. Мовляв, тепер можна пожертвувати тіньовим Комарницьким, який засідає в бізнес-центрі IQ, на користь легального Ткаченка, який із першого дня почав активно перебирати на себе повноваження Кличка. Новий начальник КМВА повністю в темі, оскільки свого часу був справним гвинтиком у системі столиці, очолюючи «схемний» департамент благоустрою КМДА. Тепер детективи копатимуть виключно у бік Кличка, а ОПУ остаточно «сяде на Київ» і виявиться нібито непричетним.

Друга версія. НАБУ відреагувало на давній суспільний запит і все-таки дотягнулося до зміїного кубла, звитого ще за Черновецького, де злилися бізнес-інтереси столичної влади та офісу чергового президента. Комарницького, який витиснув 2019 року Вадима Столара та з допомогою керівника ОПУ Андрія Єрмака сів на «столичні потоки», рано чи пізно буде затримано, підозрювані різномасні «фунти» з Київради та КМДА підуть на угоду зі слідством і заговорять (секретар Володимир Бондаренко ось-ось може опинитисясеред них), а НАБУ отримає безпрецедентну можливість зруйнувати глобальну корупцію в столиці.

Що відбувається насправді? Як корупційним схемам, закладеним за Черновецького, вдалося не тільки вижити, а й розвинутися? Чи вдасться НАБУ здійснити ціннісний прорив у Києві, чи ми спостерігаємо чергову політичну виставу, в якій уже неодноразово брали участь ручні правоохоронці офісу президента включно з СБУ, ДБР, БЕП і Нацполом?

Щоб відповісти на ці запитання й дати об’єктивну оцінку тому, що відбувається, ми поговорили з багатьма людьми в правоохоронних органах, столичній і центральній владі.

Конфлікт інтересів Кривоноса

Безперечно, Семен Кривонос керує НАБУ не з космосу й чудово усвідомлює політичні ризики, які несе це розслідування. Як не крути, а конфлікту інтересів, пов’язаного з пулом «близьких людей» на ключових посадах у вищій владі, куди входить і «свояк» Ткаченка Кривонос, нікуди не подіти. З огляду на це багато наших співрозмовників цілковито впевнені, що за каденції чинного директора руки НАБУ до Банкової не дотягнуться. Тут, однак, одразу варто нагадати, що руки НАБУ не дотяглися до Банкової й за каденції його попередника Артема Ситника, а також у проміжний люфт правління в.о. директора Гізо Углави, який був звільнений Кривоносом унаслідок службового розслідування, а також є фігурантом кримінального розслідування справи про злиття інформації на Банкову.

Тож не дивно, що, комунікуючи гучний кейс столиці на своїх інформаційних ресурсах, НАБУ особливо акцентує увагу на даті початку розслідування справи Комарницького — 3 квітня 2023 року. Тобто Кривонос став директором Бюро за місяць до. Ба більше, згідно з нашою інформацією, розробляти бек-офіси (зокрема «Укрзалізниці», в межах якого НАБУ повідомило про підозру ексраднику ОПУ та заступнику голови СБУ Артему Шилу) почали ще за Углави. Тобто розробка Комарницького та Ко тривала майже два (!) роки. До чого ці дати? Це відповідь тим, хто задля красного слівця закидає, що Київ Кривоносу замовила Банкова через новопризначеного Ткаченка. За місяць такі замовлення не реалізуються, а розслідування не проводяться. Тобто нічого лінійного в цій історії точно немає. Все може бути набагато складнішим. Тому йдемо далі.

 За інформацією наших джерел у правоохоронних органах, розслідування НАБУ почалося з витребування в СБУ матеріалів справи, про яку колись публічно повідомив опозиційний депутат Гео Лерос. Ви, напевно, пам’ятаєте цей скандал 2020 року, коли ми всі почули опубліковані нардепом записи з кабінету Комарницького в тому ж таки бізнес-центрі IQ. Гео Лерос також передав журналістам Bihus.Info флешку з копіями даних одного з робочих комп’ютерів Комарницького, вилучених під час обшуків СБУ. На комп’ютері знайшлися так звані понятійки, що стосувалися будівельного ринку Києва. Згідно з опублікованими матеріалами, Комарницький за останній рік став головним «смотрящим» у галузі будівництва та комунального господарства столиці. Також він був бенефіціаром компанії «Укрбудтрейд» — генпідрядника будівництва Подільського мостового переходу в Києві. (Київрада збільшила вартість проєкту з 11,2 млрд грн до 19,9 млрд.)

На аудіозаписах, оприлюднених Гео Леросом, нібито фігурував не тільки нині опальний нардеп Микола Тищенко — кум Андрія Єрмака, через якого й було укладено найпершу угоду Банкової з Кличком 2019 року, — а й брат керівника ОПУ Денис Єрмак.

 За інформацією наших джерел у СБУ, НАБУ за жодних умов не могло й уже ніколи не зможе отримати матеріали справи. Тому що жодних офіційних записів оперативно-розшукової діяльності (ОРД), зокрема з офісу Комарницького, та документів немає. Їх знищено. За командою ексголови СБУ Івана Баканова. Залишилися тільки записи на YouTube-каналі самого Лероса, якого Банкова технологічно вивела за межі парламенту, позбавивши великої трибуни. (Зі свого боку ми написали запити щодо цього й до СБУ, й до НАБУ. Уточнимо також, що нардеп передавав записи й НАБУ. Однак без санкціонованих оригіналів вони були нікчемними. Чи зверталося НАБУ 2020 року до СБУ з проханням надати оригінали, нам достеменно невідомо. Про це ми також запитали в НАБУ.)
     За нашою інформацією, після зміни керівництва СБУ на ключових посадах у Службі дотепер залишаються адепти кубла Комарницького. Тож навряд чи варто дивуватися тому, що після затримки одного з фігурантів розслідування Петра Оленича (заступника голови КМДА) у вилученому в нього телефоні було виявлено десятки контактів працівників Служби.

Та перш ніж заглибитися в розслідування злочинної діяльності бек-офісу столиці в бізнес-центрі IQ і пояснити, чому цього разу у виконанні НАБУ воно має шанси бути успішним, варто зробити важливий відступ.

Столиця на ручнику Банкової

Суть багаторічного правління Віталія Кличка в столиці, а також відносин київської влади з Банковою, хоч би який президент там сидів, можна звести до однієї нашої давньої цитати: «Люди, які вкрали за Черновецького тисячі гектарів київської землі і створили десятки бюджетних схем, досі здають столицю політикам в оренду. Для них майбутні вибори — це не про мера й місто, це — про розподіл у Київраді часток між забудовниками та бізнесів на бюджеті, — писало ZN.UA у жовтні 2020-го напередодні місцевих виборів, у яких брав участь Кличко. — Нинішній мер Віталій Кличко виявився відповідальним «орендарем». Перепланування не робив, гучних компаній не водив. Щоб, не дай Боже, хазяям малину не спалити. Так із приходом Кличка стіни Київради тихо й непомітно залишила політика, остаточно поступившись місцем договірняку».

 Під час першої каденції (а Кличко став мером і головою КМДА 2014 року, коли за домовленістю з Петром Порошенком та Дмитром Фірташем не став балотуватися в президенти) містом, по суті, керував виходець із ОПЗЖ Вадим Столар — колишній улюбленець Черновецького, який за нового мера сидів у кабінеті навпроти Кличка. Від Порошенка в Київраді питання вирішували Сергій Березенко та Олександр Кононенко. У парламенті в п’ятого президента «розвідним» працював Олесь Довгий — колишня права рука Черновецького в Київраді. За участі всіх цих людей Київ за Черновецького був повністю розграбований, про що ZN.UA також першим і детально написало.

Водночас у Банкової завжди були два ключові важелі тиску на Кличка, які вона постійно використовувала, щоби тримати його в тонусі, а бізнес-домовленості — в силі. Перший — силовики, другий — призначення свого голови столичної адміністрації, як це колись із Черновецьким зробив Янукович, внісши зміни до закону й призначивши головою КМДА (під якою — виконавча влада столиці) Олександра Попова.

Прихід до влади 2019 року команди Володимира Зеленського був ознаменований оперативним «наїздом» на Кличка. Зеленський тиснув на ті самі «педалі». Модерував процес іскрометний перший керівник ОПУ Андрій Богдан. Тут важливо розуміти, що президент Зеленський від самого початку не сприймав Кличка й відчував до нього особисту неприязнь. Як розповідають очевидці, все почалося відтоді, як Зеленський працював тамадою на заходах, де був присутній Кличко. Зрештою чемпіонське «Вово, повесели нас» обернулося для Кличка ще тими веселощами.

У вересні 2019 року Кабмін Гончарука узгоджує зняття Кличка з посади голови КМДА, паралельно в медіа викривають Столара та його підручного — голову «Укрбуду» Микитася (який у межах кримінального провадження заговорив, але так і не договорив). Мотиви самого Богдана, який спробував тоді перевернути дошку й віддати Київ іншій групі забудовників на чолі з Андрієм Вавришем, опускаємо. Врятував Кличка його друг, мер Нью-Йорка Джуліані, а також страх ОПУ на старті каденції Зеленського та «слуг народу» раптом набути слави авторитарної команди. Банкова панічно шукала вихід і знайшла. Відставка Богдана та прихід до ОПУ Єрмака скоригували стратегію офісу стосовно Кличка: «Віталіка потрібно тримати в шорах, але паралельно домовлятися».

Вже в лютому 2020-го було укладено першу угоду між офісом президента та Кличком: замість Столара на «потоки сів» Комарницький — ексголова фракції Черновецького в Київраді, друг Миколи Тищенка — нардепа «Слуги народу» та кума Єрмака. Починаючи з 2019 року, Комарницький вів для Тищенка виборчу кампанію до Ради, а також керував його штабом. І Тищенко після того, як переміг на окрузі Олександра Третьякова, очолював групу з близько 12 «слуг народу» у Верховній Раді. Отже, Комарницький на старті угоди становив інтерес Банкової, а давній друг Кличка Артур Палатний —  мера.

У жовтні 2020 року відбулися місцеві вибори, на яких Кличко переміг не без допомоги Комарницького й «сіток» Алли Шлапак, побудованих іще за часів Черновецького. (Цією послугою скористався не тільки Кличко, а й практично всі фракції, які пройшли до Київради і яких Комарницький замазав «електоральною кров’ю».) Потім був другий пакт Кличка з Єрмаком: розподіл комісій Київради плюс заведення на першого заступника Кличка людини Єрмака Олексія Кулеби. Тимур Ткаченко тоді працював першим заступником директора Департаменту міського благоустрою КМДА. Вникав у тему (читай — у схему) аж до 2023 року. Але вже тоді Банкова чудово відчувала свою утиснену позицію в Києві — 12 депутатів фракції СН і відмова Кличка взяти секретарем Київради людину Банкової не обіцяли можливості не те що правити в столиці, а й навіть серйозно впливати.

Розкол між Комарницьким і Банковою намітився відразу після місцевих виборів. Одним із головних завдань Комарницького було не тільки завести потрібних людей до складу різних фракцій, а й забезпечити Банковій свого секретаря Київради. Тільки секретар може поставити на голосування питання про відсторонення мера від влади. Тільки він може стати гарантією вирішення питань так, як це потрібно Банковій. Однак секретарем став Володимир Бондаренко, на той момент людина Кличка. Акела промахнувся. Переговори з Кличком довелося вести особисто Єрмаку. Все, що йому зрештою вдалося, — це розміняти секретаря Кличка на бюджетну комісію без золотої акції.

Тому офіс завжди тримав напоготові «ломаку» — свого голову КМДА, якого ось-ось призначить (прізвища претендентів постійно змінювалися), підкріплюючи свою позицію наїздами на Кличка за допомогою силовиків. Закон про столицю, який міг би реально навести лад із системою влади в Києві (потрібно розвести повноваження мера та голови КМДА, віддавши виконавчу владу меру) був не вигідний нікому — ні Кличку, ні Банковій. Кличко так звик, а офісу за наявності своєї людини на потоках голови КМДА жоден лад не потрібен. Звідси й стратегія більшості в парламенті — вічне ухвалення нікому не цікавого закону про столицю. У підсумку вигідний бізнес-компроміс завжди перемагав. Якщо скласти всю цю єзуїтську політику в якусь хронологічну картину, то чудово видно справжні цілі Банкової, коли ручні силовики біжать-біжать і ніяк не добіжать до мети. Заразом «обілечуючи» на своєму рівні столичний бізнес.

Картина олією

Квітень 2020-го. СБУ документує хабар у 125 тис. дол. заступнику Кличка Миколі Поворознику від одного із забудовників. Мимо! Поворозник досі в строю.

Травень 2020-го. У мережі опубліковано запис телефонної розмови Комарницького із заступником Кличка Вячеславом Непопом — багаторічним директором муніципальної будівельної компанії «Житлоінвестбуд-УКБ». Хамська розмова хазяїна з васалом показала, хто в домі тепер головний. «Повернення під парасольку Кличка Комарницького й активне пожвавлення забудов, які були заморожені з моменту витиснення зі схем Столара, свідчать про те, що господарі життя віддихалися. Вони вже не бояться діяти самі й не хочуть витрачатися на маріонеток», — писало ZN.UA тоді. Ганебна була історія. Але тільки не для Кличка. Непоп, як і Поворозник, і далі працюють заступниками в Кличка на благо столиці.

Жовтень 2020 року минув під антикорупційним прапором Гео Лероса, який, як ми вже зрозуміли, ніхто не підхопив. На брифінгу опозиційний нардеп СН Гео Лерос заявив, що недавно мер Києва Віталій Кличко без жодного конкурсу виділив тій-таки «Еко-Буд-Трейд» 359 млн грн на будівництво транспортної розв’язки Великої Кільцевої дороги. Лерос також протягнув «нитку» від Комарницького до Тищенка. І не тільки. Що підтвердили опубліковані тоді ж Леросом записи розмов із кабінету Комарницького. Підсумок роботи СБУ нам уже відомий — знищення матеріалів розслідування разом зі слідами брата керівника ОПУ Дениса Єрмака.

Квітень 2021-го. Банкова знову намагається призначити свого голову КМДА. В атаку йде вже новий прем’єр Шмигаль, заявляючи про можливість такого призначення. Кличко у відповідь погрожує створити виконком під Київрадою. Відразу ж — обшуки СБУ й ДФС, зокрема в Артура Палатного, якого нібито довго вели та документували. «Йдеться про частки та відсотки від роботи трьох-чотирьох комунальних підприємств. На руках у силовиків — величезний архів інформації. За словами прокурора Києва Олега Кіпера, в межах 10 кримінальних справ за ці дні відбулося понад 60 обшуків. Повідомлено про 11 підозр колишнім і чинним головам комунальних підприємств». Згідно з матеріалами, один із епізодів слідства — «учасники злочинного угруповання, до складу якого входять близько 20 осіб, у тому числі колишній народний депутат (Палатний), чинні та колишні депутати Київської міської ради, щомісяця отримують… від 5 до 7 млн грн доходу від оренди торговельних точок, нелегально обладнаних у підземних пішохідних переходах станцій метро…»

І що? Знову домовилися. У тому самому бек-офісі. А справедливий прокурор Кіпер — «улюбленець» Єрмака, який роздав десятки інтерв’ю про справедливість і неминучість покарання, — з чистою совістю, зберігши повний вплив на столичну прокуратуру, поїхав від Банкової до Одеси. Замість Кауфмана та Грановського? (Тут варто уточнити, що свою роль відіграли не тільки політичні зв’язки та звичний саботаж із боку СБУ, а й дрібна корисливість міської прокуратури, працівники якої справно отримували від КМДА квартири).

Жовтень 2021-го. Державне бюро розслідувань виходить із безпрецедентним звинуваченням на адресу мера столиці та голови КМДА Віталія Кличка про можливі 10 (!) мільярдів, які щорічно вимиваються з 65-мільярдного бюджету столиці на злочинних схемах із комунальними підприємствами. Зеленський на той момент зробив достатньо гнівних заяв, а чинний міністр національної єдності Олексій Чернишов проходив кастинг на голову КМДА. Упс… Знову силовики недопрацювали, і де ті 10 мільярдів?.. Чи на тлі вкладень у «Велике будівництво» оточенню президента цифра в майже 20% бюджету столиці не здалася масштабною?

3 лютого 2022 року — за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення —Банкова ще раз «натягнула повідець» на шиї Кличка. «Слуга народу», голова комісії з благоустрою Владислав Трубіцин, якому теж пророкували крісло голови КМДА, звинуватив Кличка в узурпації влади, зазначивши, що мер замість районних рад незаконно створює департаменти районів. Стара пісня… Однак 9 лютого детективи НАБУ викрили Трубіцина на вимаганні в бізнесмена хабара в розмірі 1,2 млн грн за дозвіл на вуличну торгівлю. Запам’ятаймо цей момент.

Війна як привід забрати Київ і готуватися до виборів

Повномасштабне вторгнення трохи загальмувало бажання та можливість Банкової переформатувати владу в столиці на свою користь. Однак війна не переформатувала того, що відбувається в Київраді. Щоправда, картини про корупцію тепер пишуть не олією, а кров’ю: «У Київраді діє одна велика єдина фракція. Всі земельні питання розглядаються пакетом по 150–300 рішень. Вивчити за кілька днів ці матеріали фізично неможливо, — розповідає наш співрозмовник, депутат Київради. — Голосують за номерами рішень, із шаленою швидкістю, по кілька разів повертаючись до тем рішень, на які не вистачило голосів. Дотискають усі заплановані питання. Голови комісій не реагують на жодні зауваження та репліки. Поодинокі опозиціонери вважаються міськими божевільними. Усе, як за Черновецького, тільки під час війни. Депутати приходять виключно натискати на кнопки в організованому хаосі, яким керують конкретні люди».

Однак сьогодні ці конкретні люди — вже точно не Банкова. Офіс почав остаточно втрачати столицю саме після підозри Трубіцину навесні 2022-го. (Троюрідний брат Владислава Трубіцина — близький друг заступника голови ОПУ Олега Татарова.) Зрештою Трубіцин тікає до Ізраїлю, з посади заступника Кличка головою Київської обласної військової адміністрації йде Олексій Кулеба, за ним улітку 2023 року ласий Департамент міського благоустрою КМДА залишає його голова Тимур Ткаченко, й ці позиції займають люди від інших політичних сил. Фракція з 12 «слуг народу» апріорі не може зробити погоди в залі. Бюджетна комісія хоч і під Банковою (її голова — Вітренко зі СН), але більшість її членів представляє інші фракції, які й визначають результат голосувань. Плюс у Київраді за ці роки сформувалася ситуативна, але дуже ефективна більшість у складі УДАРу, «Батьківщини» та «Єдності». Коли необхідно, голосують на розмін за свої питання ЄС і СН. Голови районних адміністрацій, яких призначає президент, теж дрейфують у бік столичної влади.

Золота акція опинилась у Комарницького, який на старті зірвав домовленість Кличка з Порошенком і відтоді успішно вирішує питання за рахунок УДАРу та вищезгаданих дрібних фракцій, де контролює більшість підгодованих людей. Щодо секретаря Київради Володимира Бондаренка, то він швидко був «навернений у віру» і сів на зарплату до Комарницького. Що, власне, підтверджують записи, опубліковані НАБУ минулого тижня. Тобто у певний момент Комарницький почав працювати з Бондаренком на себе. Що, безперечно, спричинило велике роздратування Банкової. Особливо на тлі посилення Артура Палатного, через якого Комарницький не міг прямо контролювати Кличка. Його закривав саме Палатний, який і контактував із Комарницьким. Тобто Комарницький мав власну групу впливу та використовував групу впливу Палатного, щоби забезпечувати процеси в раді й департаментах КМДА. «Особливо запрацювала схема в 2023–2024 роках, коли вони навіть без голів депутатських фракцій могли зібрати голоси для просування своїх інтересів», — розповідає наш співрозмовник із Київради. У певний момент уже стало важко визначити, яка з цих груп сильніша.

Банкова панічно шукала способи зайти до Києва хазяйкою. Введення 5 березня 2022 року військової адміністрації столиці, начальником якої став не Кличко, — перший тактичний крок ОПУ в новій військовій стратегії захоплення ресурсів (бюджет столиці у 2025 році — 90 млрд. грн) й електорату (понад трьох мільйонів жителів) столиці.

Кейс військових адміністрацій у громадах непрозорий, антидемократичний і виріс на основі протистояння центральної та місцевої влади впродовж трьох років війни. Фішка в тому, що повноваження місцевого самоврядування та держави на рівні громад (а Київ — це насамперед громада) законом не розмежовані, тож, по суті, голова військової адміністрації стає повноправним хазяїном міста. Попередники Тимура Ткаченка генерали Жирнов і Попко до виконавчої влади не лізли. Але Банкова вичікувала й готувала підґрунтя.

У лютому 2024 року було створено парламентську тимчасову слідчу комісію по Києву, де офіс руками нардепів тримав Кличка в напрузі, розбираючи по кістках «проблеми Києва». Ну, а в грудні 2024-го, коли дуже сильно запахло виборами, генерала Попка замінили людиною системи: головою КМВА став Тимур Ткаченко. Коло замкнулося. І сьогодні на повну владу в столиці претендує «маріонетка» Банкової — виходець із корупційної системи Києва. На цьому тлі пости Тимура Ткаченка у Фейсбуці про створення робочої групи, яка почала розбиратися з проблемами корупції в Києві, розраховані, м’яко кажучи, на лохів. Причому з двох конкретних причин.

По-перше, за нашою інформацією, нині чинний голова КМВА, відповідальний за безпеку столиці, покинув її в момент повномасштабного вторгнення, осівши десь у Закарпатському «котлі». З’явившись у місті 15 березня, тоді ще начальник департаменту благоустрою столиці знову виїхав із Києва й до середини квітня не повертався.

 По-друге, щодо корупції, з якою Ткаченко зібрався боротися, назвемо лише одне ім’я — Ігор Полозун. Нині це чинний голова Бучанської РДА, а колись — підручний Ткаченка в департаменті благоустрою КМДА, з допомогою якого той вирішував особисті питання. Що, за нашою інформацією, зафіксовано в оперативних матеріалах НАБУ. Успіхів, як то кажуть, на новій ниві.

А схему відбирання міста відпрацьовано на Чернігові, де після відсторонення від влади мера Атрошенка в.о. міського голови Олександр Ломако два роки боровся з головою військової адміністрації, але спершу суд віддав під військову адміністрацію бюджет (законно, оскільки повноваження не розділені), а потім влада, натиснувши силовиками, змусила Ломака піти у відставку. В Києві реалізується дуже схожий сценарій. З тією лише різницею, що тисне на Київ НАБУ.

Операція НАБУ. Основні запитання та відповіді

Якою була стратегія НАБУ й розслідування?

За нашою інформацією, директор НАБУ Семен Кривонос буквально за місяць після свого призначення (6 березня 2023 року) разом із оборонкою визначив Київ як один із пріоритетів роботи НАБУ. Нині це закріплено нормативно. Підрозділ детективів, який давно займався Києвом, а ще МВС, ДСНС, Податковою тощо, отримав змогу не розмінюватися на дрібниці й не гнатися за показниками, а зосередитися на великих кейсах. Отже, за словами одного з наших співрозмовників, у НАБУ змінилася філософія діяльності. «У підсумку, звісно, частина дрібних справ залишилася поза увагою Бюро, — уточнює він. — Однак акцент було зроблено на топкейсах, розслідування яких може докорінно змінити систему. І це багатьом зайшло. Детективи відійшли від «текучки» й дозволили собі ризикнути зануритись у кейси системної корупції».

 Під розробку бек-офісу (про який на той момент було написано чимало розслідувань, зокрема й журналістських) у складі підрозділу було виділено окрему групу детективів, які займалися виключно столицею. За весь час існування НАБУ, крім справи Трубіцина, 2019 року зачепило депутата Київради Кримчака, а також розслідувало корупцію в «Київзеленбуді». Усі три справи — в суді.

«Розкритий НАБУ кейс Комарницького виходить далеко за межі київської влади, — уточнює джерело в правоохоронних органах. — Ідеться про найбільше злочинне угруповання в країні на сьогодні. Земля, комунальна власність, дозволи на будівництво, бюджетні схеми... Щоб зафіксувати корупцію в Києві, необхідно було все документувати на етапі складання планів, коли готується тендер і обговорюються умови. Тому що далі вмикався механізм, настільки налагоджений роками (а ми пам’ятаємо, що налаштовувався він за Черновецького), що прив’язатися до конкретних грошей, до конкретних людей, пов’язаних із корупцією, дуже важко. Усе розподіляється заздалегідь. Усі знають свій відсоток. Схеми вибудувані так, що все проводиться практично легально, оплачуються нібито реальні послуги реальних компаній».

Як вдалося дістатися до бек-офісу?

Як стверджують наші джерела, оперативники слухали Комарницького майже півтора року. Прослуховування та відеокамери в приміщенні бек-офісу встановили з допомогою охорони бізнес-центру. Спілкування всіх відвідувачів було зашифровано, прізвища майже не звучали (частіше «позивні» — у цих «героїв» своя війна), назви об’єктів і ділянок — також. Слідчі буквально розгадують ребуси.

Як працює злочинне угруповання?

«Усі політичні сили, присутні в Київраді, — на паях. Кожна партія має свою квоту в бюджеті. У кожної партії — свої керівники комунальних підприємств, які підпорядковуються своїм босам, керівникам фракцій. Щоб відбувалися голосування, ведеться взаємний торг і укладаються домовленості: ти — мені, я — тобі. Пиріг ділиться на частини руками Комарницького та його найближчих партнерів. Найбільш скривджені зараз — «слуги народу».

Чому пред’явили підозри щодо дрібної «туалетної схеми» лише на 12 мільйонів?

Як стверджують джерела, НАБУ довелося проводити операцію раніше, ніж було заплановано, оскільки було злито інформацію про встановлене прослуховування. Тому Комарницький встиг утекти. Однак слідство взяло один — найпідготовленіший — епізод із можливих десятків. Це те, що вже було вичленовано з багатогодинних, практично півторарічних записів. У розпорядженні слідства — тисячі годин розмов, вилучені комп’ютери, телефони та інша техніка.

У чому суть схеми?

Про те, що величезні орендовані ділянки землі без аукціону відходили конкретним забудовникам, бо там вчасно виростала чиясь будка — приватна власність, написано достатньо й медіа, й НАБУ. Головне, що це одна з безлічі чинних схем, у якій підозри пред’явлено всім учасникам ланцюжка — замовникам і виконавцям включно з хазяїном бек-офісу Комарницьким, заступником Кличка Петром Оленичем (сидів на землі й цифровізації), головою земельної комісії Михайлом Терентьєвим, а також дрібнішими клерками, які готували документи, тощо. Частина фігурантів справи вийшла із СІЗО під заставу. (До речі, рідкісний чесний птах залітає до Київради, але трапляється. Вікторія Пташник, яка відбилася від зграї ЄС, ще минулого року звертала увагу колег депутатів та прокурорів Солом'янського району на неприпустимість «туалетних схем».)

Що ускладнює розслідування?

«Крім того, що групі детективів потрібно буде виконати велику роботу з вивчення величезного масиву матеріалів і збирання доказів, проблема ще й у тому, що Київ — важкий об’єкт для розслідування через суміщення посад мера, голови КМДА та Київради, — розповідає наш співрозмовник. — Із появою в системі влади очільника військової адміністрації ситуація ще більше ускладнилася. Хто за що відповідає — незрозуміло. Кличко призначає голів усіх департаментів, а Ткаченко нібито ними керує. Начальник КМВА запускає відео про незаконні забудови, але чиї це повноваження насправді? З ким мати справу детективам? Кому ставити запитання? Це хаос, організований на законодавчому рівні, дуже хороше тло для продовження корупції».

Поєднання фінансових функцій держави та місцевого самоврядування — чорна діра, куди немає сенсу заходити тим, хто не озброєний знаннями. Тому на перших дрібних справах детективи НАБУ вчилися й розбиралися в системі. А в кейс Комарницького вони зайшли, вже розуміючи те, чого зараз в Україні про систему влади в Києві не розуміє ніхто.

Чи можна дотягнутися до Кличка?

Як ми вже казали, Артур Палатний — ключовий партнер Комарницького від команди Кличка. Комарницький був у цій схемі першим, але першим серед рівних. За нашою інформацією, голосу Палатного на плівках ОРД немає, однак Комарницький постійно перебував із ним на зв’язку. На плівках він умовно називає Палатного «сусідом». Їхні зустрічі, про результати яких Комарницький часто розповідає, відбувалися на виїзді. Тож коли НАБУ пред’явить Палатному підозру — це справа часу. Але питання в тому, як прив’язати Палатного до Кличка? За політичний зв’язок кримінальної відповідальності немає. Чи буде знайдено інші докази, чи Кличко публічно розчарується в Комарницькому, який діяв за його спиною, а він нічого не знав? Як колись «розчарувався» в Столарі? Кличко вже заявив про готовність допомагати слідству й відсторонив від посад усіх офіційних фігурантів розслідування. І я не я, і хата не моя. «Очевидна провина Кличка — в тому, що він допустив повний бардак у столиці, де кожен краде, як захоче. Поворозник — на медицині, Пантелєєв — на ЖКГ, Непоп — на будівництвах, Комарницький — на своїх схемах», — каже джерело в правоохоронних органах.

Хто ще може з’явитися на плівках?

На опублікованому НАБУ 20-хвилинному відео вже з’явився голос секретаря Київради Володимира Бондаренка. Але сюрпризів і прізвищ буде багато.

Чи розробляється Банкова?

За нашою інформацією, нині опальний на Банковій нардеп-посередник Микола Тищенко в період розробки НАБУ бек-офісу в Комарницького не з’являвся. Однак повторимо, що масив записів, який є в слідства, величезний і ще до кінця не вивчений. «Якщо людей Банкової немає на плівках, це не означає, що їх немає в принципі. Та й підозрювані можуть заговорити», — впевнений інший наш співрозмовник у правоохоронних органах.

Тут настав час надати слово прибічникам третьої версії того, хто замовив НАБУ бек-офіс Комарницького. Вона теж є: «Річ у пріоритетах і моменті. Слідчі НАБУ після відкриття справи навесні 2023 року могли чесно виконувати свою роботу. І, найімовірніше, продовжують це робити. Питання в іншому: чому пріоритетом для нового директора НАБУ Кривоноса став саме Київ? Чому саме для його розробки було створено всі умови, виділено окрему групу детективів тощо? Влада руками Кривоноса могла використовувати слідчих НАБУ просто втемну».

«Та навіть якщо припустити, що Семеном Кривоносом керує Банкова, директор НАБУ суто процесуально не може втручатися в розслідування, — парирує інший співрозмовник. — Ба більше, і він, і команда детективів чудово усвідомлюють, під якою лупою перебувають. Тому чинний директор, стримуваний жорсткими етичними рамками,  навряд чи наважиться вийти за їх межі. Адже про це відразу стане відомо громадськості. Як стало відомо про скандал зі злиттям інформації на Банкову. І це остаточно поховає його репутацію».

…Як не крути, хоч у яку версію вір, а ця історія є тестом для НАБУ. Тільки результати розслідування можуть зняти тінь підозри, яку тепер дуже легко кидають на інституцію навіть ті, хто ще зовсім недавно беззастережно вірив у НАБУ. На тлі прогнилої правоохоронної системи (СБУ, Нацпол, ДБР, БЕП), яка давно стала підручною у паразитів від влади, це дуже серйозний виклик не лише для колективу та чинного директора НАБУ, а й для антикорблоку загалом. А отже, й держави, для якої гідність усередині має бути не менш важливою, ніж здатність обстоювати її зовні.

Адже річ не лише в НАБУ. Те, що відбувається протягом останніх 20 років у столиці, не має нічого спільного із захистом інтересів громади. Ба більше, Київ — це концентрована правда про те, як діють корупційні схеми на всіх рівнях української влади — центральної та місцевої. У Київраді присутні практично всі парламентські партії — «Слуга народу», «Європейська солідарність», «Батьківщина», «Голос» плюс УДАР і «Єдність». Усі вони — на паях та у схемі на своїй столичній кухні. Хоч як гарно виступають перед гостями в залі парламенту. І хоч скільки дронів відправляють на фронт.

Може статися так, що в Україні скоро зміниться влада. Але вся кримінально-політична історія Києва, яку ми описали, відсутність закону про столицю, непрозорість системи влади, продажність силовиків — завжди будуть основою для того, щоб корупційний бур’ян проростав знов і знов. Навіть після наймасштабніших викриттів НАБУ. Можуть змінюватися Черновецький, Порошенко, Кличко, Зеленський, але бек-офіс кермуватиме. Забудовники кермуватимуть. А нові політики отримуватимуть свій відкат. Поки Київраду та парламент не наповнять політичні загони, які обстоюватимуть інтереси громади й держави.