Банкова, незалежно від того, хто там сидів, завжди мала два основні важелі тиску на Віталія Кличка

Корупційні схеми, створені у Києві ще за часів Леоніда Черновецького, дозволили тим, хто «сидить на потоках» керувати столицею незалежно від того, як змінюється влада чи то у країні, чи то у місті. Чому чинному міському голові Києва Віталію Кличку вдається вже стільки років очолювати громаду, розповіла Інна Ведернікова у статті «Корупція в Києві. Хто замовив НАБУ бек-офіс Комарницького та до чого тут Банкова?».

За словами авторки, багаторічне правління Віталія Кличка в столиці, а також відносини київської влади з Банковою незалежно від президента можна описати однією нашою цитатою: «Люди, які вкрали за Черновецького тисячі гектарів київської землі і створили десятки бюджетних схем, досі здають столицю політикам в оренду. Для них майбутні вибори — це не про мера й місто, це — про розподіл у Київраді часток між забудовниками та бізнесів на бюджеті. Нинішній мер Віталій Кличко виявився відповідальним «орендарем».

Авторка пояснила, що Кличко перепланування у столиці не робив, гучних компаній не водив. Словом «не палив» так званих господарів міста. І з приходом Кличка до влади, зазначила Ведернікова, у Київраді місце політики зайняли договірняки.

Під час першої каденції Кличка 2014 року містом, по суті, керував виходець з ОПЗЖ Вадим Столар — ексулюбленець Леоніда Черновецького. Коли ж мером став Кличко, то Столар сів у кабінеті навпроти міського голови.

Від Петра Порошенка у Київраді питання вирішували Сергій Березенко та Олександр Кононенко. У Верховній Раді в п’ятого президента «розвідним» працював Олесь Довгий – колишня права рука Черновецького в Київраді. Саме ці люди за часів Черновецького доклали руки до розграбування Києва, про що ZN.UA такожпершим і детально написало.

Тоді як Банкова завжди мала два основні важелі тиску на Кличка, які вона постійно використовувала, аби мера тримати в тонусі, а бізнес-домовленості — в силі. Зокрема, це силовики та призначення свого голови адміністрації Києва. Колись так вже зробив Віктор Янукович із Черновецьким, коли вніс зміни до закону й призначив головою КМДА Олександра Попова.

Нова команда Володимира Зеленського 2019 року оперативно «наїхала» на Кличка. Новий президент використовував ті самі інструменти, а модератором процесу став Андрій Богдан, який на той час очолював ОПУ.

«Тут важливо розуміти, що президент Зеленський від самого початку не сприймав Кличка й відчував до нього особисту неприязнь. Як розповідають очевидці, все почалося відтоді, як Зеленський працював тамадою на заходах, де був присутній Кличко. Зрештою чемпіонське «Вово, повесели нас» обернулося для Кличка ще тими веселощами», – пише авторка.

У вересні 2019 року уряд, який тоді очолював Олексій Гончарук, узгодив зняття Кличка з посади голови КМДА. Паралельно з цим рішенням в медіа тоді викрили Столара та його підручного — голову «Укрбуду» Микитася.

Врятував Кличка його друг, вже колишній мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані, а також страх офісу президента на старті каденції Зеленського та «слуг народу» раптом набути слави авторитарної команди.

«Банкова панічно шукала вихід і знайшла. Відставка Богдана та прихід до ОПУ Єрмака скоригували стратегію офісу стосовно Кличка: «Віталіка потрібно тримати в шорах, але паралельно домовлятися», – зазначає Ведернікова.

Тому в лютому 2020-го ОПУ уклав із Кличком першу угоду. Вона полягала у тому, що замість Столара на «потоки сів» Денис Комарницький — ексголова фракції Черновецького в Київраді та друг Миколи Тищенка — кума голови ОПУ Єрмака. Починаючи з 2019 року, Комарницький вів для Тищенка виборчу кампанію до Верховної Ради, а також керував його штабом. Сам же Тищенко після того, як переміг на окрузі Олександра Третьякова, очолював групу з близько 12 «слуг народу» у парламенті. Отже, Комарницький на старті угоди становив інтерес Банкової, а давній друг Кличка Артур Палатний —  мера.

У жовтні 2020 року відбулися місцеві вибори, на яких Кличко здобув перемогу не без допомоги Комарницького й «сіток» Алли Шлапак, побудованих іще за часів Черновецького. Після чого знову обраний мер та Єрмак почали розподіл комісій Київради, а також голова ОПУ хотів, аби його людину – Олексія Кулебу – призначили заступником Кличка. Тимур Ткаченко тоді ще був першим заступником директора Департаменту міського благоустрою КМДА. І хоч знайомився зі схемою Ткаченко аж до 2023 року, на Банковій вже тоді відчували свою утиснену позицію у столиці. Зокрема, 12 депутатів фракції «Слуга народу» та відмова Кличка поставити секретарем Київради людину Банкової не обіцяли можливості не те що правити в Києві, а навіть серйозно впливати.

«Розкол між Комарницьким і Банковою намітився відразу після місцевих виборів. Одним із головних завдань Комарницького було не тільки завести потрібних людей до складу різних фракцій, а й забезпечити Банковій свого секретаря Київради. Тільки секретар може поставити на голосування питання про відсторонення мера від влади. Тільки він може стати гарантією вирішення питань так, як це потрібно Банковій», – пише Ведернікова.

Однак секретарем Київради став Володимир Бондаренко, який тоді був людиною Кличка. Після чого переговори з мером Києва тоді довелося вести Єрмаку особисто. Однак єдине чого зміг досягти очільник ОПУ – це розміняти секретаря Кличка на бюджетну комісію без золотої акції.

«Тому офіс завжди тримав напоготові «ломаку» — свого голову КМДА, якого ось-ось призначить (прізвища претендентів постійно змінювалися), підкріплюючи свою позицію наїздами на Кличка за допомогою силовиків. Закон про столицю, який міг би реально навести лад із системою влади в Києві (потрібно розвести повноваження мера та голови КМДА, віддавши виконавчу владу меру) був не вигідний нікому — ні Кличку, ні Банковій. Кличко так звик, а офісу за наявності своєї людини на потоках голови КМДА жоден лад не потрібен. Звідси й стратегія більшості в парламенті — вічне ухвалення нікому не цікавого закону про столицю», – йдеться у статті.

Зазначимо, що повномасштабне вторгнення РФ до України трохи загальмувало бажання та можливість Банкової переформатувати під себе владу у Києві. Однак з іншого боку створення військових адміністрацій дало можливість контролювати столицю. І призначення на посаду голови Київської міської військової адміністрації Тимура Ткаченка – один зі стратегічних кроків до мети Банкової.

Джерело ZN.UA пояснювало, що ускладнення розслідування корупції в Києві полягає не лише у вивченні величезного масиву інформації детективами та збиранням доказів, а й у суміщенні посад мера, голови КМДА та Київради.

Ба більше, аби у Київраді відбувалися голосування, ведеться взаємний торг між фракціями та укладаються домовленості: ти — мені, я — тобі. Пиріг ділиться на частини руками Комарницького та його найближчих партнерів. Найбільш скривджені зараз — «слуги народу».

Водночас аби зафіксувати корупцію в Києві, потрібно все документувати ще на етапі планування. Тобто, коли готується тендер та обговорюються умови. Адже потім починав працювати механізм, налаштований ще за часів Леоніда Черновецького, через який дуже важко прив’язатися до конкретних грошей чи людей, пов’язаних із корупцією.