Бюджети 3 років війни: як Україна розпорядилася трильйонами гривень через Prozorro – аналіз

Війна змінює все – людей, міста, країни. Вона перекроює пріоритети, змушує переосмислювати цінності, ламає і водночас дисциплінує, диктує нові правила виживання. Війна змінює наше ставлення до зброї та насилля, до втрат і розлук. І, щонайважливіше, вона змінює державу: як поводяться чиновники, куди йдуть гроші, що вважається критично необхідним, а що відкладається на потім.

Останніми тижнями журналісти 24 Каналу в рамках проєкту "Бюджети війни" до третіх роковин повномасштабного вторгнення досліджували, що для нас стало життєво важливим і куди держава спрямовувала мільярди гривень. У десяти матеріалах ми розповідали про дрони, генератори, укриття, старлінки, дороги й навіть поховання військових – речі, що в мирний час були б лише частиною бюджетних розписів, а тепер стали питанням виживання.

Ми уважно аналізували, як країна витрачала кошти упродовж цих трьох воєнних років. І тепер настав час підбити підсумки – подивитися на цифри без емоцій, але з розумінням їхньої ваги, і побачити всю картину загалом.

Prozorro – економічний барометр країни

За період від 24 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року Україна оголосила понад 10 мільйонів тендерів на платформі Prozorro, а поточна сума договорів за цей час сягнула майже 2,8 трильйона гривень. Якщо розглядати динаміку по роках, то видно, що після обвалу у 2022 році (485,6 мільярда гривень) система швидко адаптувалася: у 2023-му ривок до 872,9 мільярда, а 2024-й став абсолютним рекордсменом із 1,39 трильйона – більше, ніж будь-коли за всю історію Prozorro.

Це стільки, скільки за 2017-2019 разом узяті. Хоча й не варто забувати про інфляцію. 2025-й навіть у свої перші місяці вже показує, що темпи збережуться: 162,4 мільярда гривень за неповні два місяці.

Платформу Prozorro можна сміливо назвати економічним барометром країни: куди йдуть гроші, там і найбільші виклики. Трійка лідерів за кількістю тендерів показує, що найголовнішим для держави за цей період було: будівництво, харчування та ремонт.

Найбільше закупівель стосувалося конструкцій та матеріалів – понад 1,3 мільйона тендерів. Це бетон, метал, ізоляція – усе, що потрібно для відновлення зруйнованого, зміцнення оборонних позицій і побудови нових об'єктів. Друге місце – харчові продукти, майже 900 тисяч закупівель. Це їжа для військових, лікарень, шкіл, соціальних установ – базова потреба, яку війна лише загострила. Третя позиція – ремонт і технічне обслуговування. Понад 700 тисяч тендерів на лагодження техніки, будівель, доріг, комунальних мереж – без цього країна просто не змогла б функціонувати.

Великий обсяг закупівель припав на меблі та техніку – здавалося б, не першочергова річ, але насправді це обладнання для лікарень, військових частин, пунктів незламності. Медицина теж серед пріоритетів: сотні тисяч тендерів на ліки, апарати, засоби реанімації. Є в цьому списку і, звісно, будівельні роботи – не просто матеріали, а повноцінне зведення та відновлення зруйнованого. Загалом навіть у війні Україну на зло ворогу залишається повноцінною державою: ремонтує, годує, лікує і старається забезпечити армію всім необхідним.

А от підсумовуючи дані саме з серії матеріалів "Бюджети війни", то вимальовується така картина з витратами упродовж трьох років через Prozorro:

• будівництво – 424,2 мільярда гривень;
• генератори – 12,5 мільярда гривень;
• укриття – 12,5 мільярда гривень;
• дрони – 11,6 мільярда гривень;
• камери – 3,8 мільярда гривень;
• поховання – 428,7 мільйона гривень;
• протези – 826,2 мільйона гривень;
• пандуси – 826,2 мільйона гривень;
• старлінки – 157,9 мільйона гривень;
• аптечки – 163,6 мільйона гривень;
• турнікети – 114,9 мільйона гривень.

Яка ситуація по регіонах зі закупівлями

За три роки повномасштабного вторгнення через Prozorro Україна витратила сотні мільярдів гривень на критично важливі закупівлі, і розподіл цих коштів по регіонах показує реальну картину війни.

Найбільші витрати припали на Київ – 1,03 трильйона гривень. Це не лише наслідок того, що столиця є адміністративним і економічним центром країни. Київ займається активною відбудовою, забезпеченням державних органів та оборонними закупівлями. Значні суми освоїли, крім того, Київська область (220,4 мільярда гривень) і Дніпропетровщина (177,2 мільярда гривень).

Також варто виділити Львівську (130,4 мільярда гривень) і Харківську (107,1 мільярда гривень) області. Львів став важливим гуманітарним і військовим центром, прийнявши велику кількість переселенців та підприємств, тоді як Харківщина – один із регіонів, що найбільше постраждав від бойових дій і потребує відновлення. Разом з тим Одещина з витратами у 93,4 мільярда гривень посідає одне з перших місць в цьому рейтингу.

На противагу цим регіонам, найменше державних закупівель відбулося в Луганській області (2,4 мільярда гривень) та Херсонській (14,3 мільярда гривень) – двох областях, що перебували під частковою або майже повною окупацією, а тому не могли повноцінно функціонувати у фінансовій системі країни. Загалом же витрати по регіонах чітко показують, де війна завдала найбільших втрат, де триває відновлення, а де зосереджені стратегічні оборонні та гуманітарні ресурси.

Як не дивно, майже у всіх категоріях, які ми аналізували (дрони, генератори, укриття, аптечки), лідери залишалися незмінними: Київ, Київщина, Харківщина, Одещина, Львівщина та Дніпропетровщина. Однак іноді траплялися й неочікувані відкриття. Наприклад, Запоріжжя та Рівненщина витратили на термінали Starlink, за нашими даними, 11 і 10 мільйонів гривень відповідно. Це більше, ніж суми аналогічних закупівель у Львівській, Харківській та Одеській областях.

Приємно здивувала й Полтавщина в контексті безбар'єрності. Цей регіон виділив на пандуси 150 мільйонів гривень, що перевищує витрати на цю категорію, навіть у таких великих областях, як Харківська, Одеська, Львівська чи Київська.

Не менш цікава ситуація з турнікетами. Хмельницька область витратила на них 6,5 мільйона гривень, посівши третє місце у рейтингу витрат після столиці та Львівщини. Це показує, що пріоритети різних регіонів можуть суттєво відрізнятися, і це важливо показувати, аби розуміти, яку роль кожен з регіонів відіграє в цій війні.

Проблеми, скандали та корупційні кейси

У кожній з публікації проєкту "Бюджети війни" ми не лише розповідали з цифрами, на що держава витрачає кошти, а також акцентували на проблемах, які існують в різних галузях життя країни. Для цього спілкувалися з посадовцями, бізнесменами, волонтерами, досліджували інші публікації в медіа на цю тему.

Одним із найкращих, на думку редакції, вийшов матеріал про закупівлю Україною камер відеоспостереження. Профільний заступник голови МВС дав ексклюзивний коментар щодо цього питання, у якому розповів про ситуацію з камерами станом на зараз та плани відомства на найближчу перспективу. Не обійшлося в інтерв'ю і без гострих питань про те, чи приділяє держава належну увагу цифровій безпеці, чи не перетвориться Україна на Росію або Китай, нарощуючи систему відеоспостереження.

Майже в кожному з текстів йшлося про проблеми з тендерними закупівлями та конкуренцією.

Статистика підтверджує: після 24 лютого 2022 року суттєво зросла частка неконкурентних закупівель. Замовники дедалі частіше обирають прямі контракти замість відкритих торгів, оскільки це дозволяє швидше отримати необхідні товари чи послуги та зменшує адміністративне навантаження. Проте така практика несе високі корупційні ризики – без прозорого змагання між постачальниками ціни можуть завищуватися, а якість продукції залишатися без належного контролю.

До того ж навіть у конкурентних лотах конкуренція залишається слабкою.

Ще до повномасштабного вторгнення середня кількість учасників у відкритих торгах не дотягувала навіть до двох. Після 24 лютого 2022 року цей показник обвалився ще більше. Лише у 2024 році ситуація дещо стабілізувалася, проте цей прогрес є відносним, адже частка неконкурентних процедур все ще залишається високою.

До українських чиновників завжди виникало багато запитань щодо пріоритетів у бюджетних витратах. Це особливо помітно у контексті фінансування будівництва за три роки війни, про що в нас є окремий матеріал. Справді, значну частину коштів спрямовували на відновлення зруйнованих будівель, зведення фортифікацій та укріплень. Водночас чимало ресурсів витратили на дороги в глибокому тилу, що спричинило дискусії про доцільність таких рішень.

Попри різні погляди на другорядні витрати, суспільний консенсус залишається незмінним: спочатку – армія, потім – усе інше.

Коли ми говорили про протези, пандуси чи поховання військових, неможливо було оминути глибші суспільні проблеми. На жаль, і досі трапляються ситуації, коли ветерани стикаються з байдужістю або навіть неповагою, особливо у випадках, коли їм відмовляють у безбар'єрності. Так само не всі усвідомлюють важливість гідного вшанування полеглих – певна частина суспільство, видається, що просто не готова до належного ставлення до тих, хто віддав життя за країну.

Ці історії виходять за межі державної політики: вони, радше, про соціальні вади, які потребують змін не на рівні законів чи постанов, а на рівні свідомості та культури. І це вже завдання не чиновників у кабінетах, а всіх нас як суспільства.

Редакція 24 Каналу щиро сподівається, що вам було цікаво читати матеріали з серії "Бюджети війни". Кожна з публікацій потребувала годин аналізу тендерних закупівель за допомогою інструменту BI.Prozorro, а також спілкування з експертами в тій чи тій галузі. Обіцяємо продовжувати слідкувати за державними витратами, оцінювати корупційні ризики та висвітлювати суспільно важливі питання. Залишайтеся з нами, аби бути в курсі найголовнішого!