Нові зміни до КПК: захист підприємців від свавілля правоохоронців

Відносини між бізнесом і правоохоронними органами мають складну та тривалу історію. Штучно відкриті кримінальні провадження проти представників бізнесу, обшуки, арешт майна, допити та слідчі дії, що тривають роками, — все це заважає нормальному функціонуванню легального бізнесу: завдає репутаційної шкоди підприємствам і їхнім власникам, заважає здійснювати операційну діяльність. Саме на цьому підґрунті протягом усього часу виникали ініціативи з урегулювання взаємовідносин між бізнесом і правоохоронцями:

створення Бюро економічної безпеки (БЕБ) як єдиного органу, що займається економічними злочинами, ліквідація всіх інших органів і підрозділів;
«поправки Лозового» щодо встановлення чітких строків досудового розслідування;
проєкти «маски-шоу стоп-1», «маски-шоу стоп-2» і «маски-шоу стоп-3», щоб унеможливити паралізування роботи інноваційних видів бізнесу і притягнути до відповідальності правоохоронців, що приймали незаконні рішення про відкриття проваджень.

Резонансна справа Ігоря Мазепи на початку 2024 року сколихнула бізнес-середовище і вивела проблему на рівень президента. Президент створив Раду з питань підтримки підприємництва, було запроваджено тримісячний мораторій на розслідування проти бізнесу, Офіс генпрокурора здійснив аудит усіх справ проти підприємців. Проте із завершенням дії мораторію повернулися старі практики, правоохоронні органи, які мають приділяти увагу справ чиновників і правоохоронців, займаються справами бізнесу, підіймаючи справи 20–30-річної давності.

Навесні 2024 року фахівці провідних бізнес-асоціацій, представники адвокатської спільноти, Ради з питань підтримки підприємництва, парламентарії та бізнес-омбудсмен взяли участь у конференції «Взаємодія бізнесу та правоохоронних органів: ключові необхідні зміни до КПК для захисту бізнесу», де детально обговорили пропозиції змін до Кримінального процесуального кодексу України (КПК), які є вкрай необхідними для врегулювання проблеми тиску на бізнес. Пропозиції, напрацьовані Радою з питань підтримки підприємництва, були доповнені бізнес-асоціаціями і враховували неправомірні дії правоохоронців, які було зафіксовано в реальних кейсах.

Зареєстрований у січні 2025 року у Верховній Раді проєкт закону №12439 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення гарантій захисту суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження» був прийнятий за основу і зараз готується до другого читання.

Провідні бізнес-асоціації детально проаналізували законопроєкт і висловили підтримку його положенням, що мають на меті покращити становище потерпілого та сторони захисту, забезпечивши дотримання принципу рівності сторін у кримінальному провадженні. Але аналіз, виконаний експертами з кримінального та кримінально-процесуального права, висвітлює спірні юридичні норми та системні недосконалості законопроєкту, якими суттєво обмежуються права й інтереси бізнесу та громадян.

До таких недосконалостей зокрема належать:

Недостатній обсяг прав, передбачених нормами КПК України стосовно інших осіб (у розумінні цього кодексу), права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування.

Положеннями КПК України визначено статус іншої особи, стосовно якої здійснюються процесуальні дії і яку віднесено до учасників кримінального та судового провадження. Але, крім положень щодо можливості подати клопотання в кримінальному провадженні або оскаржити арешт майна, діючі норми не містять положень, які надавали б процесуальні права для захисту їхніх інтересів у кримінальному провадженні. Пропозицією експертів є віднесення таких осіб до сторін кримінального провадження та визначення їхніх додаткових прав під час обшуку, тимчасового доступу до речей і документів, у частині можливості залучити експерта, ознайомитися з матеріалами досудового розслідування до його завершення та отримання постанови про закриття кримінального провадження.

Недостатня визначеність статусу тимчасово вилученого майна під час обшуків, унаслідок чого учасники провадження позбавляються можливості оскаржити необґрунтоване вилучення майна й повернути його.

Законопроєктом №12439 удосконалюються обґрунтованість і строковість арешту майна, але не визначений статус майна. Аналізуючи практичний досвід вилучення майна під час обшуків, варто зауважити, що доволі часто вилучається майно, яке фактично не має значення для кримінального провадження. Через недостатню визначеність статусу такого майна його власники позбавлені можливості користуватися ним та оскаржити безпідставність його вилучення.

Недостатній обсяг прав осіб, майно яких арештовується, та відсутність чітких обмежень щодо повторного накладення арешту на майно з одних і тих самих підстав, якщо раніше в такому арешті було відмовлено або такий арешт було скасовано.

Мають місце непоодинокі випадки повторного арешту майна з тих самих підстав навіть після відмови в арешті або в разі його скасування. Заборона на законодавчому рівні таких практик і надання права скасувати арешт майна за обґрунтованих підстав є рекомендацією експертів.

Відсутність належного обґрунтування під час обрання запобіжного заходу у вигляді застави виключності визначення розміру застави в обсягах, що перевищують максимально визначені у частині 5 статті 182 КПК України межі, та безпосередньо розрахунку застосованих у такому випадку розмірів застави.

Застосування застави у розмірах, які перевищують визначені законодавством межі відповідно до класифікації, стало буденністю і використовується як додатковий механізм тиску на бізнес. Таким чином, штучно створюються умови для «вирішення» питання у неофіційний спосіб, за ставками, що значно нижчі розміру застави.

Відсутність положень, які були в попередніх редакціях КПК України, щодо обов’язкового проведення експертиз у кримінальному провадженні з метою визначити розмір матеріальних збитків і посилити права підозрюваних при призначенні та проведенні стороною обвинувачення експертиз у кримінальному провадженні, а також щодо необхідності їхнього ознайомлення з матеріалами таких експертиз тощо.

Непоодинокі факти вказують на те, що правоохоронними органами матеріальні збитки у кримінальних провадженнях визначаються за їхніми власними підрахунками на підставі документів, які не містять належних відомостей (рапортів, довідок оперативних співробітників, протоколів, аналітичних продуктів БЕБ). У багатьох випадках стороною обвинувачення необхідні для визначення розміру збитків експертизи не призначаються, що призводить до неправильних висновків і необґрунтованого відкриття кримінальних проваджень.

Основним способом обґрунтувати претензії у кримінальних провадженнях щодо визначення шкоди (збитків) є проведення судових експертиз та отримання їхніх висновків. Діючі норми КПК України не передбачають права сторони захисту порушувати питання про призначення таких експертиз та ознайомлення з їхніми матеріалами. Отже, сторона захисту позбавлена можливості спростувати необґрунтовані претензії сторони обвинувачення. Ця прогалина в діючих нормах КПК України суттєво позбавляє підозрювану сторону права на належний захист і фактично унеможливлює збір доказів стороною захисту.

***

Для удосконалення гарантій захисту бізнесу в межах кримінальних проваджень, що заявлено як мета зазначеного законопроєкту, він потребує доповнення його положень нормами, спрямованими на протидію зловживанням слідства та забезпечення інтересів бізнесу. Зокрема, йдеться про можливість оскаржити ухвали про обшуки, відкритість судових рішень, а також закріплення норм, які дадуть змогу забезпечити більш ефективний захист прав суб’єктів господарювання у процесі кримінального провадження.