Трамп, курс гривні, податки, біженці. Інтерв'ю з виконавчим директором ЦЕС Глібом Вишлінським

Економіка України в 2025 році має шанси на розвиток: прогноз зростання ВВП, закладений до бюджету 2025 року – 2,7%. Проте відмова США допомагати Україні може вплинути на всі написані до інавгурації Дональда Трампа економічні прогнози. Тим часом, в Україні збільшується податкове навантаження, а серед біженців зростає частка тих, хто більше не планує повертатись додому. Детально про те, що буде з міжнародною допомогою, навіщо потрібна угода зі США про корисні копалини, чи очікувати нових блекаутів і що впливатиме на рішення українців повернутись Фокус говорив з економістом, виконавчим директором Центру економічної стратегії Глібом Вишлінським.

Міжнародні допомога Україні наразі є одним з головних чинників для забезпечення спроможності країни покривати видатки державного бюджету. Як оцінюєте перспективи 2025 року в плані своєчасності та розмірів надходжень?

Важливі обидві складові допомоги міжнародних партнерів України. З одного боку, це бюджетна допомога, з іншого – військова допомога. Стосовно бюджетної допомоги, то на цей рік маємо підтвердження щодо 38,5 млрд доларів. І загальні погоджені зобов’язання від партнерів наразі навіть перевищують наші потреби у фінансуванні бюджетних видатків. Загалом наша підтримка складається з програми Ukraine Facility – це допомога від Євросоюзу, програми від країн G7 ERA – це прибутки від заморожених російських активів. Також будуть транші від МВФ і окремі суми заходитимуть від певних країн, ймовірно, від Японії, Норвегії та інших.

Важливо Мова грошей: як змусити Трампа розблокувати військову підтримку України

Нещодавно стало відомо, що адміністрація США зупинила надходження військової допомоги, яка була погоджена минулим президентом США Джо Байденом. Як це має вплинути на держбюджет, чи є компенсатори можливих втрат?

На момент, коли усі основні програми фінансування для нас були погоджені, ще не було того ризику зупинки військової допомоги США, який реалізувався нещодавно. Чи має вплив адміністрація США на погоджене фінансування від партнерів в 2025 році? Не має. Окрім механізму ERA, де є частка коштів від США. Проте цей механізм реалізується через Світовий банк, і кошти банку вже були відправлені. Заморозки програми фінансування ERA не має трапитись. Хоча ризики зросли після приходу до влади у США Дональда Трампа. Адже не виключено, що може бути сценарій із тиском на Світовий банк, щоб не допустити отримання Україною частини коштів ERA. Така ж ситуація з кредитами від МВФ. Не виключено, що Трамп вирішить заблокувати рішення МВФ щодо подальшого фінансування. На найближчій Раді Директорів МВФ щодо чергового перегляду це стане зрозумілим. Так чи інакше, станом на зараз немає якихось об'єктивних підстав казати, що Україна отримає менше 38,5 млрд дол., які були погоджені до інавгурації Трампа. Та навіть якщо вони вирішать це зробити, є достатньо ще часу, щоб Євросоюз ухвалив рішення про перекриття нестачі.

Зупинка військової допомоги США може призвести до збільшення потреб України у видатках, зокрема на закупівлю потрібної зброї. Які тут існують рішення?

Наразі складно оцінити, скільки ми не отримали з пакету, погодженого Байденом, тобто, наскільки були виконані поставки, які планувались за попередньої адміністрації. Крім того, не маємо розуміння, які ціни закладались в ці поставки, який обсяг коштів, що не реалізований у вигляді поставок. До кінця не зрозуміло, скільки з того, що нам пообіцяв Джо Байден, Україна фактично отримала. Називаються різні цифри, зокрема, у іноземних ЗМІ було про 90% вже переданого Україні на момент призупинення руху зброї за програмою PDA (передача з запасів армії США за розпорядженням президента), і там залишилося 10%. Водночас, скільки фактично отримано за програмою USAI (нові закупівлі для України) – незрозуміло. На найближчий час закрити нестачу можна, підключивши закупівлі за кошти нашого бюджету, а також за допомогою європейських партнерів.

Але проблема у невизначеності з майбутнім поставок, затверджених Конгресом США минулого року. Тому що тепер зупинка поставок американської зброї, на яку розраховували наші Генштаб Міноборони, а також Мінфін при складанні бюджету, щоб оцінити, скільки нам буде потрібно витратити з внутрішніх джерел, матиме вплив на бюджетні витрати. За позитивним сценарієм, можливо, Європа надасть кошти за тією самою данською моделлю, аби закупити потрібну зброю в Україні, або ж надасть щось з власних запасів чи законтрактує своїм виробникам чи купить в інших країн. Проте є і варіант, що нам доведеться більше контрактувати зброї всередині України коштом нашого бюджету, намагаючись перекрити нестачу іншими видами техніки, тобто використовувати можливості внутрішнього виробництва. Отже реалізується таким чином ризик зростання витрат на війну.

Проте є і третій сценарій – завершення бойових дій внаслідок укладеного перемир’я. При всьому очевидному позитиві, зокрема, і для економіки, в цьому сценарії будуть теж свої ризики, проблеми, окремий пласт проблем державної політики: як проводити демобілізацію, як фінансувати бюджетний розрив, яким буде дефіцит бюджету, тому що одразу всіх не демобілізують, плюс будуть виплати сім'ям загиблих, і буде меншим зовнішнє фінансування. Тобто на кожен сценарій є свої ризики, які доведеться нейтралізовувати шляхом рішень внутрішньої і зовнішньої політики.

Чи маємо план щодо зовнішньої допомоги на 2026 рік?

На 2026-й рік ми маємо підтвердження по залишкам програми ERA, Ukraine Facility та МВФ. Та нагадаю – у базовому сценарії йдеться про закінчення війни цього року. В такому разі, якщо дійсно військові дії завершуються в 2025 році, то в 2026 році Трамп нічого нам перекривати не буде, бо буде закінчення війни, яке він пообіцяв. Тобто залишків коштів по ERA плюс Ukraine Facility плюс транші від МВФ має вистачити на 2026 рік для фінансування дефіциту держбюджету. Звісно, якщо проводити здорову економічну політику, а не розповсюджувати популізм, як це полюбляють робити політики перед виборами.

Як оцінюєте угоду про корисні копалини зі США? Це реалістичний проєкт і може привести до залучення інвестицій?

Загалом певна реалізація угоди можлива, зокрема через другу угоду, яку буде ратифіковувати Верховна Рада. І якщо йдеться про те, що це нові родовища, а кошти будуть реінвестовувати в Україні, то нічого жахливого для української економіки від такої угоди у довгостроковій перспективі немає. Я не думаю, насправді, що ця угода в тому форматі, як вона є зараз, матиме якийсь критичний вплив ані як гарантія безпеки, ані як форма рейдерства. Документ наразі досить нейтральний і боятись його підписання немає причин. Зараз робити економічний аналіз немає можливості, адже всі деталі мають бути у другій угоді, про яку ще немає даних. Наразі я оцінюю цю угоду, якщо вона буде підписана, як щось, що десь перебуватиме і колись, можливо, вимагатиме уваги. З позитивного – розмови про угоду провокують інтерес до українських природних ресурсів.

Раніше США заявили про зупинку програм USAID, частина яких була спрямована на фінансування енергетичних проєктів. Що буде з генерацією без підтримки USAID? Чи очікувати на складнощі в ремонтах, адже це напряму може вплинути на потребу у відключеннях влітку, коли споживання зросте?

Дійсно, програми Агентства США були спрямовані на підтримку ремонтів електромереж, і наразі фінансування зупинене. Найбільше інформації про цю ситуацію має бути у НАЕК "Укренерго", адже саме оператор отримував суттєву допомогу від USAID на електричні мережі, а також знає про ситуацію в інших постраждалих від атак енергокомпаній. Для нас же зараз публічно немає детального пояснення, що відбуватиметься тепер, коли у США ухвалили зупинку фінансування.

Як і з військовою допомогою, немає повної картини, яке обладнання та який обсяг коштів. Звісно, з певними проблемними енергопитаннями тепер розбиратиметься український держбюджет. Якесь обладнання все ще може потрапити до нас, якщо воно було вже закуплене і залишився лише момент логістики. Щодо дефіциту в енергосистемі та майбутніх відключень, то ми це все вже проходили.

Важливо Морози і світло: коли розпочнуться відключення електроенергії та скільки триватимуть

Я сподіваюсь, що міністр Герман Галущенко та керівник Енергоатому пан Котін можуть займатися не тільки схемами з будівництва нових блоків . Минулого року був доволі різкий дефіцит в енергосистемі влітку, адже графік ремонтів і графік перезавантаження палива в енергоблоки АЕС співпали з періодом спеки і зростання попиту на електроенергію.

Думаю, цього літа цей ризик вже врахують. Адже вже навесні можна вивести певні блоки в ремонт, щоб не провокувати різкий дефіцит влітку, коли пікове споживання. Звісно, Україні доведеться шукати нові варіанти, як профінансувати заміну обладнання електромереж, частково перекривати потреби Укренерго власними коштами, а також залучати нових донорів, європейські країни, що і раніше часто брали участь у допомозі для енергетичного сектору .

Податки в Україні, як неодноразово підкреслювали в уряді, вкрай важливі для фінансування армії та нашої оборони, і минулого року були ухвалені зміни до Податкового кодексу. Ці зміни дозволять розраховувати на істотне зростання надходжень?

У базовому сценарії, якщо не будуть реалізовані ризики з зовнішнім фінансуванням, то закладених до проєкту держбюджету коштів від податків нам вистачить. А зміни до законодавства, внесені минулорічним проектом №11416-д, передбачають залучення до бюджету додатково 30 млрд грн. Ці податкові зміни були неминучі, і заплановані кошти, ймовірніше, будуть бюджетом отримані. Але більш важливе питання — що буде далі. Якою буде податкова політика в разі ускладнення бюджетної ситуації через дії партнерів, або якою вона буде в разі припинення бойових дій.

Чи потребує змін податкова політика в Україні?

Насправді проблеми є. По-перше, в українському суспільстві недостатньо адекватне сприйняття, що в Україні є якийсь надзвичайний податковий тиск,і, адже він, насправді, не є дуже сильним. У нас є свої проблеми з адмініструванням податків, але якщо дивитися на ставки податків, то вони взагалі не катастрофічні. По-друге – це загальне сприйняття, яке підживлюється, зокрема, і лідерами думок з бізнесу, про те, що влада марнує купу грошей, і що "цьому уряду нічого не треба більше давати". Звідси поширена думка, що не платити податки – це нормально. Тим часом, якщо ми говоримо про бізнес, то в Україні для малого бізнесу взагалі ситуація ідеальна. У нас проблеми для середнього бізнесу.

Важливо Новий податковий рік. Скільки податків в 2025 році платитимуть ФОПи і кому нададуть пільги

Податкова система, яка є у нас зараз, заточена якраз під мікробізнес. Тому що у нас дуже проста і при цьому фактично субсидована і пільгова з точки зору податків система для мікробізнесу. Малий бізнес може реєструватись на третій групі платників єдиного податку – це 5% від доходів, може отримувати кеш від клієнтів, який не показувати у звітності, відповідно, і податки з цих доходів не сплачувати. Сама по собі ставка 5% вже є пільговою. Тобто вона не пільгова лише для виробників , де великі обсяги вхідного ПДВ, і бути платником ПДВ вигідніше. Далі – є ЄСВ та ПДФО на зарплати працівників. Але мікробізнес може або не оформлювати людей офіційно, або платити мінімалку, таким чином ще більше створюючи для себе комфортне пільгове податкове поле. І грати з податками простіше малому бізнесу.

Середньому, який вже виходить на інший рівень і хоче мати якісну звітність для залучення банківського кредитування чи-то зовнішнього капіталу , навряд чи може собі дозволити ризикувати, особливо коли мова про виробництво товарів, а не сектор послуг. І тут вже, коли певний бізнес починає масштабуватись, відходячи від практики ФОП, у нього з’являється адміністративне навантаження і всі ризики, пов'язані з чесним веденням бізнесу на загальній системі оподаткування з ПДВ і податком на прибуток.

Це той момент, який дуже багато хто не переростає: власники вирішують, що краще залишитись ФОП на спрощенці, ніж зв’язуватись з усіма складнощами росту і масштабування. Це основна проблема податкової політики: все, що стосується адміністрування і тих питань, де є дискреція податкових органів, загрожує негативними наслідками.

Чи потрібна країні спрощена система оподаткування, як спосіб покращити ситуацію з безробіттям?

Спрощена система надає можливості працевлаштування, але сьогодні в Україні немає проблеми безробіття. Я дивився дослідження Інституту демографії, де йдеться про умови життя і економічну активність. І там 2023 рік порівнюють з довоєнним 2021 роком. Є дані про працевлаштування осіб в економічно активному віці, і от безробіття у нас впало з 10% в 2021 році до 6% в 2023-му. Тобто враховуючи, що у нас вибуло 2 млн працівників, які є біженці, плюс тисячі тих, хто загинули чи стали непрацездатними внаслідок війни, у нас немає проблеми з безробіттям.

Та якщо ми не інвестуємо в розвиток бізнесу, в нові технології, у фізичний капітал, який дозволяє людям працювати більш ефективно, то ми викидаємо цей людський капітал в смітник. Якщо інвестувати в обладнання, технології і тощо, то люди будуть створювати за кожну одиницю часу більше доданої вартості, але вони і заробляти будуть більше. Сьогодні нам катастрофічно не вистачає тих інвестицій, які могли бути зроблені в якихось інших форматах бізнесів, не кав’ярні-ФОПи на першому поверсі ЖК, а інші, виробництва, технологічні проєкти, які б дозволяли створювати додану вартість.

У владі часто говорять про згубну роль тіньового сектору економіки, зокрема і про сірий імпорт та порушення на митниці. Проте ця тема триває вже багато років, і кожен рік заявляють про реформи на митниці та прозорість імпортних поставок. На ваш погляд, чи можна взагалі вирішити проблему сірого імпорту?

Перш за все, це питання пов’язане і з оподаткуванням посилок, яке зараз обговорюють у парламенті, як законопроєкт, адже помітили, що забагато товарів з маркетплейсів надходять в Україну без мит і ПДВ. Однак ще більшою проблемою є можливість вільного збуту нелегально чи за занижченою ціною завезеного через ФОПи на спрощенці. Щодо митниці, то ця ситуація (корупційна складова імпортних постачань, коли товари заходять в країну поза оподаткуванням), — це від того, що у нас всі президенти, можливо, крім Кравчука і Ющенка, намагалися і успішно брали під контроль силову вертикаль. Відповідно, коли береться під контроль силова вертикаль, ти в обмін на те, щоб вони по твоєму дзвінку чи по дзвінку твого посіпаки робили те, що тобі потрібно з політичних міркувань, отримують індульгенцію, наприклад, кришувати схеми на митниці.

Важливо Винять владу: понад 87% українців вважають рівень корупції високим, — опитування (інфографіка)

І ці схеми процвітають не лише тому, що сама митниця проблемна. А й тому що будь-які зміни в бік виконання законодавчих норм загрожують приїздом СБУ і Нацполу, які швидко пояснять працівникам митниці, що і як вони мають робити. І єдиний, хто може і має наводити лад на митниці, є президент, але шляхом змін не лише на митниці, а в устрої всієї правоохоронної системи.

Загалом як оцінюєте обсяг тіні в Україні, і чи зменшується її частка?

До війни був тіньовий сектор десь 30%, але зараз менше. Обсяг тіньового сектору зменшився за останні три роки. Одна з причин: війна. Люди, які неофіційно працювали десь, тепер в ЗСУ отримують білу зарплату. Компанії працюють на оборонні замовлення, більше компаній в секторі ВПК, і там не може бути стільки тіні. Тому, думаю, насправді тіньовий сектор зменшився. На жаль, проблема залишається, багато кому в тіні — доволі комфортно, виходити сенсу немає, можна заробляти і продовжувати приховувати доходи. Але це те, що суттєво обмежує можливості для розвитку економіки. Потрібна нормальна система, коли капітал спрямовується у розвиток бізнесу, а не на рахунки на Кайманових островах умовних чи то квартири в нових ЖК у Львові.

Важливо, коли сама існуюча система тебе спрямовує до зростання. Тобто коли працюєш з банкіром, і він каже: "У нас тут знизилися ставки за кредитами, а я бачу, у вас залишки зменшуються вільних коштів. Можливо, вам потрібен кредит на розвиток?". Тобто має формуватися великий пласт білого бізнесу, який працює в системі, що спонукає до розвитку, що надає можливості для залучення фінансування і до інвестицій.

Національний банк України продовжує з осені 2023 року політику керованої гнучкості курсу. Чи вплине потенційно зупинка допомоги США на ситуацію на валютному ринку? Чи очікувати на девальвацію в 2025 році?

Все залежить від розміру зовнішнього фінансування. Якщо з ним буде все за планом, то ризиків особливих не виникне. Тому що буде достатній і обсяг резервів, і попит на валюту Нацбанк буде задовольняти. Також важливо розуміти, що в цій ситуації, яка є зараз, коли в нас інфляція суттєво перевищує цільовий показник, то курсом її можна успішно притиснути. Щонайменше в перспективі півроку, до кінця першого півріччя точно, не буде жодних різких коливань курсових, девальвувати суттєво гривня не буде, тому що Нацбанк буде використовувати курс для того, щоб стабілізувати цінову ситуацію. А далі все залежатиме від зовнішньої допомоги та головного чинника – війни.

ЦЕС постійно аналізує ситуацію на ринку праці та з можливим поверненням біженців до України. Наразі які у вас висновки та прогнози? В якому разі очікувати на повернення? Який відсоток може не повернутися після війни?

На кінець листопада 2024 року за кордоном залишається 5,2 млн українських біженців. Дослідження, проведене ЦЕС разом з Info Sapiens у листопаді-грудні 2024 року показало, що лише 43% біженців мають намір повернутись з-за кордону. Загалом ми виокремили чотири групи біженців: "патріотичні" (28% від усіх біженців), "квазітрудові мігранти" (25%), "класичні біженці" (22%) та "люди з зони бойових дій" (26%). І плани щодо повернення в Україну суттєво відрізняються між різними групами. Найбільше прагнення повернутися демонструють представники групи "Патріотичних" біженців: 86% із них планують повернутися додому. "Квазітрудові мігранти" виїхали здебільшого з економічних, а не з безпекових причин: 13,5% із них хочуть повернутися.

"Класичні біженці" — це переважно жінки з дітьми, які виїхали в перші місяці війни, — також демонструють невисокий рівень бажання повернутися: лише 23%. Ця група найбільше змінила свої наміри щодо повернення порівняно з минулим роком. Там багато хто успішно інтегрувався, а ті, хто планував повернутись, уже це зробили. Цікавою є ситуація з групою "Людей із зони бойових дій": 43% планують повернутися.

Якщо ми говоримо про чинники впливу на рішення, чи повернутись, то важливими є дві передумови. Перша – це безпекові гарантії, тому що без гарантій не буде більшого повернення людей, не буде припливу інвестицій, не буде внутрішніх інвестицій в такому обсязі, в якому вони були б можливі. Безпекові гарантії є дуже важливими, щоб в країні створювалися хороші робочі місця, куди люди будуть повертатися. Друга складова – це економічна політика. Популізм точно не потрібен. Усі ці "ми знизимо вартість комуналки" — це не те, чого прагнуть люди.

Важливіше показати, що в Україну можна повертатись, адже тут є безпека і є гарні перспективи і щодо житла, і щодо освіти, і щодо доходів. Крім того, важливо, щоб наші партнери, країни ЄС, не мали намірів згорнути свою міграційну політику, щоб люди не боялись "Якщо зараз поїду до України, а тоді вирішу повернутись, мене не пустять". Потрібно, щоб у людей була можливість їхати і додому, і в іншу країну, якщо так вони вирішать, і щоб ринок праці в ЄС для наших людей залишався відкритим. Ця відкритість певною мірою вплине на наших громадян, які захочуть повернутись в Україну.

Вже в розмовах про дефіцит на ринку праці часто спливає тема залучення іноземних мігрантів, зокрема з азійського регіону. Які країни можуть в перспективі бути постачальниками до України трудових ресурсів?

Україні потрібна ефективна міграційна політика. Бо зараз для МВС міграція за замовчуванням – то якісь етнічні злочинні угруповання. Найперше, що має бути зроблено, це винести за межі МВС питання міграційної політики. Нехай цими питаннями, як і ринком праці, опікується, наприклад, Мінекономіки.

Важливо Трамп хоче позбавити українських біженців правового статусу у США, — Reuters

Також потрібно змінити всю логіку надання послуг мігрантам, почати, наприклад, з громадян країн ЄС, щоб на них відпрацювати алгоритми спрощення усіх дозвільних процедур, зокрема створити цифровізацію міграційних послуг. А що стосується, власне, залучення мігрантів з інших країн, то ми можемо досить непогано "списувати" у поляків, переймаючи їх досвід. Звісно, такого точно досвіду не буде, бо у нас немає під боком "такої України". Думаю, певна кількість людей приїде з Середньої Азії. Можливо, частково буде міграція з бідних регіонів Туреччини. А може і бізнес з Туреччини підтягнеться теж, адже по європейському досвіду бачимо, що турецький бізнес дуже швидко адаптується. Можливо, нам і не знадобиться так вже й багато мігрантів з огляду на ту структуру економіки, що буде в Україні після війни.

Але насамперед важливо перед тим, як фокусуватися на залученні зовнішньої робочої сили, перевірити, чи все ми зробили для залучення українців, які сьогодні мешкають за кордоном. Набагато важливіше створити умови для повернення українців з-за кордону. Для цього знову ж таки потрібні грамотні інвестиційні проєкти, коли в певному регіоні може бути створений, наприклад, індустріальний парк з житловими комплексами, щоб після повернення громадяни могли не лише працевлаштуватись, але й мати житло. Варіантів насправді багато. Головне, щоб ці кроки держава почала правильно з гарною комунікацією втілювати в життя.