В одних пенсія п'ять тисяч, в інших — двадцять при інших рівних. Як це виправити

Хоч би якою була пенсійна система — солідарною, накопичувальною чи якоюсь іще, однаково для забезпечення гідної старості тим, хто гідно трудився, потрібні гроші. Це не новина. Це аксіома. Коли ж мінімальна пенсія втричі нижча за реальний прожитковий мінімум, жодні алгебраїчні формули не в змозі переконати новоспеченого пенсіонера, що це не пропозиція якнайшвидше вмерти.

За даними Київської школи економіки, 79% українців вважають пенсійні системи в Україні несправедливими. Такою інформацією поділилася заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко, яка модерувала нещодавнє обговорення «Майбутнє солідарної пенсійної системи: сценарії та прогнози».

Депопуляція та старішання населення — проблеми, характерні для багатьох країн світу. В Україні ж усе складніше. Це високий рівень смертності, низький рівень народжуваності, еміграція населення, низький рівень очікуваної тривалості життя. Співвідношення між працездатним населенням і пенсіонерами скорочується, і нині один платник єдиного соціального внеску (ЄСВ) утримує одного пенсіонера, нагадала під час обговорення провідна наукова співробітниця Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександра Бетлій.

Експерт також зазначила, що розібратися в існуючій пенсійній системі дуже складно — є десяток різних підсистем розрахунків пенсій. Крім законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, це, зокрема, окремий закон щодо виплат потерпілим у результаті аварії на ЧАЕС, окремі закони по секторах, по військових і ветеранах війни, по пенсіях за особливі заслуги, по виплатах суддям тощо.

«У нас є кілька розмірів мінімальної пенсії залежно від того, повний чи неповний стаж у пенсіонера; чи досяг пенсіонер 70 років, 75 років, 80 років тощо. Тобто… ми не можемо говорити сьогодні чітко про рівень мінімальних пенсій і від чого вони залежать: доплати, надбавки, різні списки (№1, №2) тощо... — зазначила спікер і підкреслила: — Коли ми кажемо про фінансування Пенсійного фонду з державного бюджету, то маємо розуміти, що це вже не страхові пенсії, а соціальні виплати».

А ось ще одне джерело несправедливості. Середні розміри пенсій дуже різняться залежно від того, за яким законом людина вийшла на пенсію. Станом на 1 січня минулого року майже 5 тис. грн становила середня пенсія за загальним законом. За списком №1 — 9 тис., за «ЧАЕС» — понад 13 тис., 134 тис. грн — це середня сума утримання суддів-пенсіонерів.

Олександра Бетлій також зазначила, що люди з однаковим страховим стажем, але які вийшли на пенсію в різні роки, отримують ну дуже різні пенсії. Наприклад, якщо людина вийшла на пенсію 2015 року, отримуватиме пенсію (умовно) 5 тис. грн, а якщо 2021-го з таким самим страховим стажем, то отримає 9 тис. грн, і все через особливості нарахування. Справедливо? Ні.

Справедливо — це коли розмір призначеної пенсії пропорційний внеску людини в ПФУ. Але так буває далеко не завжди. Експерт навела приклад схеми, що дає можливість отримувати пенсії в рази більше, ніж сплачені внески, — «пенсійний туризм». Йдеться про мисливців за чорнобильськими пенсіями. Знаючи про діри в законодавстві, такі «мисливці», перш ніж вийти на пенсію, переїжджають до забруднених радіонуклідами зон. Виходять там на пенсію, потім через суди вибивають собі виплати по 10–20 тис. грн на місяць. Водночас ліквідатори, у яких немає інвалідності, отримують доплату лише 178 грн.

«Основний критерій для справедливої пенсійної системи — її прозорість і скасування необґрунтованих привілеїв», — наголосила О.Бетлій.

У ході дискусії перша заступниця міністра соціальної політики України Дарія Марчак перейнялася питанням, чому в Україні такі низькі пенсії, і назвала низку причин. Зокрема такі:

• значна кількість громадян або не платять ЄСВ, або платять у незначних обсягах — близько двох мільйонів людей платять внески лише з мінімалки;
• значна кількість громадян виходять на пенсію достроково. Ранній вихід на пенсію для них означає менший стаж і менший обсяг сплачених внесків, а, як наслідок, і менший розмір пенсії. Коли ми кажемо, що даємо пільгу для багатодітної мами, яка народила п'ятьох дітей, — право вийти на пенсію з 50 років, то при цьому замовчуємо, що ця мама, найшвидше, отримуватиме тільки мінімальну пенсію;
• нарешті, спеціальні статусні категорії. Абсолютна більшість цих категорій передбачає істотні розміри виплат, які не відповідають тому, скільки людина зробила внесків до системи. Очевидно, що люди відчувають несправедливість.

Дуже важливий фактор — інтенсивна судова практика, зазначає Дарія Марчак. За її словами, є понад дві тисячі людей, які через суди намагаються стягнути з держави виплати ретроспективно, заднім числом. Найбільший розмір такої виплати, яку людина відсудила, — 17 млн грн. Разом у цих осіб розмір заборгованості держави перевищує 2 млрд грн.

Через суди обізнані люди отримують виплати вищі, ніж середній розмір доходів, які вони отримували під час професійного життя. Наприклад, в одного з них середній розмір заробітної плати становив 13 467 грн, а розмір пенсії після звернення до суду — 32 тисячі. В іншого розмір заробітної плати був 16 574 грн, а розмір пенсії — 121 тис. (!) грн.

«Очевидно, що така ситуація ламає систему, створює дуже великі перекоси, ще й додатково зменшує той фінансовий ресурс, який у нас в Україні обмежений і який ми могли б спрямовувати на те, щоб підвищувати розміри пенсій для звичайних громадян. Це системна проблема», — підкреслила Дарія Марчак.

На її думку, потрібно повністю переписати правила нарахування солідарної пенсії. Вона також зазначила ось який парадокс: наша пенсійна система знецінює пенсії з часом. Якщо спочатку наша пенсія становитиме 40–45% нашої середньої заробітної плати, то вже через три роки виплата «знецінюється» десь до 27% від середньої зарплати. От чому нам необхідна реформа загальної солідарної системи та, що дуже важливо, потрібно нарешті починати називати речі своїми іменами. Пенсія має бути тільки контрибутивною виплатою й нічим більше. Тобто якщо в тебе є внески, ти отримуєш виплату на суму своїх внесків, якщо в тебе немає внесків, то це може бути що завгодно: бенефіти, привілеї, преференції від держави, але не пенсія. Це перше.

Друге: у міністерстві переконані, що треба всіма можливими способами привчати людей до накопичень і впроваджувати обов'язкову накопичувальну систему.

І, нарешті, третій великий елемент, який необхідний для реформи, — це перегляд системи спеціальних пенсій. Команда профільного міністерства є прибічниками того, що спеціальні пенсії мають бути побудовані за принципом контрибутивності. Тобто твій роботодавець має право надати тобі додаткову пенсію, але ця додаткова пенсія має бути забезпечена додатковими внесками. А не так, що ми всі платимо по 22% зі своєї заробітної плати, але хтось із цих 22% отримує 1 гривню пенсії, а хтось — 2,5 гривні. Це несправедливо.

За словами Марчак, не має мінімальна пенсія в 10, 15, 20, 30 разів бути меншою за максимальну. У країнах Європи, зокрема в Данії, різниця між мінімальною та максимальною пенсіями може становити 5–7 разів, не більше.

«Ми вважаємо, що правила мають бути одні для всіх. Не може бути ситуації, коли для суддів, для прокурорів у нас немає обмежень (розмірів пенсій або утримання), а для звичайного громадянина обмеження є», — переконана Дарія Марчак.

Заступник голови Федерації профспілок України Олександр Шубін навів цікаву динаміку зниження відрахувань ЄСВ за останні понад тридцять років. Вразило:

• 56% при СРСР;
• 49,7% — одразу після здобуття незалежності;
• 38,7–38,5% — перед реформою 2014 року;
• 22% — далі й донині.

Тобто більш як удвічі знизився розмір ЄСВ. Сподівання на те, що радикальне зниження відрахувань виведе доходи громадян із «тіні», не справдилися. Отже, питання риторичне: чи спроможна держава забезпечити соціальні зобов'язання в тому самому обсязі, що й на той час, коли відрахування становили 56%?