Юрій Ванетик про те, на які думки наштовхнув його нещодавній скандал в Овальному кабінеті Білого дому?

Думаю, що сьогодні на цю тему відбувається кілька речей. Знову проявляється та сама ситуація – позиція республіканців, як тих, хто бореться за мир і припинення корупції. Наступний пункт – економічна та фінансова відповідальність. Це саме те, чого хочуть американці, і це дуже потужно відгукується у тієї частини людей, які втомилися від того, що США допомагає «незрозумілим країнам із незрозумілих причин». Пролобіювати цю логіку означає відвернути електорат від демократів. Такою є перша стадія аналізу.

Друга стадія у тому, що Америка справді хоче зупинити війну. Це означає якось домовлятися з росією, змінювати певні позиції і так далі. Крім того, є і такий фактор: сьогоднішні США, як я бачу, сприймають українську владу як військову адміністрацію. Коли війна закінчиться, швидше за все, такий підхід має змінитись. Не думаю, що це принциповий момент, швидше за циклічне явище: будуть нові обставини – буде нова позиція у США.

Наступний цікавий момент – те, що зараз дедалі більше переговорів зміщується до арабського світу. ОАЕ, які спочатку були просто офшорним фінансовим центром, стали також торговим, культурним та політичним центром. Емірати проводять безліч конференцій, стаючи чимось на зразок Нової Швейцарії. Саудівська Аравія рухається в тому ж напрямку, але йде дещо своїм шляхом. Вона залишається великою країною зі своєю динамікою, хоч теж активно залучає туризм. Переміщення переговорних процесів з Європи до держав Перської затоки – важливий чинник, який, на мій погляд, залишить значний слід. Можливо, це навіть призведе до того, що переговори, пов'язані з Ізраїлем, також перенесуться до ОАЕ або Саудівської Аравії. Звичайно, тут не все так однозначно, але багато що може вирішуватися саме в Еміратах, які залишаються найдинамічнішим «гравцем» у подібних процесах.

Що стосується того, чому нещодавно сталося те, що вже сталося в Овальному кабінеті Білого дому США, що викликало таку величезну хвилю коментарів як у світових ЗМІ, так і у світових політичних колах. Є у нас думка, що Зеленському на тій зустрічі з Трампом варто було б гідно мовчати і не залучатися до динаміки конфлікту. Хоча, так легко сказати, але дуже складно виконати за тих обставин, що склалися. Йому бажано було все ж таки мати перекладача, тому що, якщо не говориш вільно нерідною мовою (хоч його і знаєш), то це все одно створює додаткові складності і негативно позначається на сприйнятті почутої від носіїв мови. Однак, так чи інакше, це все було частиною якогось шоу.

Основна ідея полягала у тому, щоб спробувати досягти миру. Я не думаю, що цей конфлікт вплине на відносини США та України в цілому. Проте, зважаючи на все, все вже багато в чому владналося, за винятком злих жартів і уїдливих мемів у соціальних мережах. Думаю, що ситуація вже увійшла до конструктивного русла: хтось подякував, хтось вибачився, хтось сказав, що тепер усе налагоджуватиметься. Ймовірно, так і буде.

Однією з головних переваг президента Трампа є те, що в досягненні економічних цілей Америки його не стримують жодних принципів чи якоїсь глибокої ідеології. Він діє виходячи з практичності та ефективності, орієнтуючись на результат. Він не має чіткої «політичної релігії», якщо можна так висловитися. Він піде саме тим шляхом, що веде до мети, а за потреби й змінить курс. Подібні моменти слід враховувати.

В рамках цього всього, я думаю, що дипломатичні переговори мають стабілізуватися, але їхня головна мета залишиться незмінною – якнайшвидше врегулювати конфлікт і припинити війну. Я припускаю, що це може статися протягом найближчих кількох місяців, якщо не швидше.

Юрій ВАНЕТИК, адвокат, політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції West Support, старший науковий співробітник Claremont Lincoln University (Каліфорнія, США)