Учені зробили відкриття, як Мойсей розділив Червоне море

Мойсей справді міг перейти Червоне море – навіть без допомоги вищих сил.

Перехід єврейського народу на чолі з Мойсеєм через Червоне море – ключовий момент в історії як християнства, так і юдаїзму та одне з найбільш вражаючих чудес Біблії.

Тепер вчені розкрили, як Мойсей справді міг "розділити" Червоне море 3500 років тому і кажуть, що цей вчинок міг і не потребувати божественного втручання. Детальніше розповідає Daily Mail.

Нові дослідження показують, що поєднання знань про погоду та геологію може пояснити кожну деталь біблійної розповіді.

У біблійному описі та в екранізаціях, таких як "Десять заповідей" або "Принц Єгипту", Мойсей наказує водам Червоного моря відкритися достатньо довго, щоб тікати з Єгипту.

Насправді комп’ютерне моделювання показує, що сильний вітер зі швидкістю 100 км/год, який дме з правильного напрямку, може відкрити канал шириною 5 км у воді. І коли ці вітри вщухли, води кинулися назад зі швидкістю цунамі, щоб поглинути єгиптян, що переслідували євреїв.

"Перетин Червоного моря — це надприродне явище, яке включає в себе природні компоненти", — каже Карл Дрюз, океанограф з Національного центру атмосферних досліджень.

Згідно з біблійним описом, після семи кар Єгипту Мойсей вивів євреїв у пустелю на пошуки землі обітованої. Проте незабаром іудеї, які втікали, опинилися в пастці між наступаючими військами фараона з одного боку та простором Червоного моря з іншого.

Прочекавши всю ніч, Мойсей нібито простяг руку, і море розступилося, утворивши прохід зі стінами води з обох боків.

Де євреї могли перейти Червоне море пішки

Традиційно вважалося, що цей перехід відбувся в Акабській затоці – одній із найширших і найглибших ділянок Червоного моря. Ця водойма має ширину 25 км у найширшому місці, середню глибину 900 метрів і максимальну глибину майже 1850 метрів.

З її глибоким, неправильним дном, перетнути цей регіон пішки було б майже неможливо навіть з рукою допомоги божественної сили. Проте сучасні археологічні дослідження припускають інше місце розташування точки, де Мойсей міг переходити Червоне море.

Якщо Мойсей справді перетнув частину сучасного Червоного моря, то, як правило, вважається більш імовірним, що перехід відбувся в Суецькій затоці.

Ця довга вузька водойма утворює північно-західну частину Червоного моря, що відділяє основну частину Єгипту на заході від Синайського півострова на сході. Що ще важливіше, Суецька затока має середню глибину лише 20-30 метрів і відносно плоске дно, що робить перетин набагато правдоподібнішим.

Не лише Мойсей переходив Червоне море

Насправді, перетин Суецької затоки з сухими ногами не тільки правдоподібний, але й траплявся раніше в історії.

Біля північного краю Червоного моря сильні припливи регулярно залишають ділянки морського дна повністю оголеними.

У 1789 році Наполеон Бонапарт провів невелику групу солдатів верхи на конях через частину Суецької затоки під час відливу.

Луї-Антуан Фовле де Бур'єнн, особистий секретар Наполеона, писав: "Вранці ми перетнули Червоне море сухими і взутими".

Однак, як і війська фараона, людей Наполеона ледь не знесло, коли припливи, що досягли 10 футів (понад 3 метри) над землею, раптово знову понеслися по каналу.

Як наука може пояснити розповідь Біблії?

За словами доктора Брюса Паркера, колишнього головного наукового співробітника Національного управління океанічних і атмосферних досліджень, Мойсей міг використати свої знання про ці припливи, щоб втекти від фараона.

Доктор Паркер написав у статті для Wall Street Journal: "Мойсей жив у сусідній пустелі в свої ранні роки, і він знав, де каравани перетинають Червоне море під час відпливу. Він знав нічне небо та стародавні методи передбачення припливу, засновані на тому, де місяць був над головою та наскільки він був повним".

Тим часом люди фараона жили на річці Ніл без припливів і не знали про небезпеку, яка призвела до того, що вони потрапили у пастку, коли приплив знову прийшов.

Однак пояснення, що розглядає лише припливи, упускає важливу деталь біблійної розповіді.

У Біблії сказано: "Господь цілу ніч бив море сильним східним вітром, і висушив море, і розділилися води".

На думку деяких вчених, згадка про сильний вітер є ключем до розуміння того, як насправді Мойсей перетнув Червоне море.

Подібно до того, як подув на чашку кави переміщує рідину біля поверхні до дальньої сторони чашки, сильний вітер може рухати великі водойми.

Професор Натан Палдор, океанолог з Єврейського університету в Єрусалимі, сказав: "Коли сильний вітер дме на південь від вершини Перської затоки протягом приблизно одного дня, вода штовхається в бік моря, таким чином оголюючи дно, яке раніше було під водою".

Розрахунки професора Палдора показують, що вітер зі швидкістю 65-70 кілометрів на годину (40-45 миль/год) із північного заходу міг прокласти шлях для ізраїльтян.

Такий вітер, що дме цілу ніч, міг відштовхнути воду назад на милю, опустивши рівень моря приблизно на три метри та дозволивши ізраїльтянам переправитися.

Критика цієї гіпотези

Однак одна з основних критики цієї теорії полягає в тому, що Біблія вказує, що вітер походить зі сходу, тоді як ці розрахунки визначають вітер з північного заходу.

У своїй оригінальній дослідницькій статті професор Палдор стверджує, що оригінальний єврейський опис — "Раух кадім", що може означати як північний, так і південний схід.

Але якщо ми хочемо точно зіставити деталі біблійної розповіді та стверджувати, що вітер справді прийшов зі сходу, знадобиться інша теорія.

За словами згадуваного вище океанографа Карла Дрюза, єдине правдоподібне пояснення полягає в тому, що перехід насправді відбувся в дельті Нілу, в місці під назвою Озеро Танніс. Ця лагуна була розташована біля сучасного озера Манзала, де Пелусійський рукав Нілу виходив в море.

Однією з найкращих причин вважати, що це справжнє місце перетину, є те, що воно відповідає тому, що багато хто вважає правильним перекладом єврейської Біблії.

На івриті описується, що ізраїльтяни перетинають "ям суф", яке, хоча традиційно перекладається як "Червоне море", насправді має перекладатися як Очеретяне море". Це розглядається як посилання на очерет, який густо росте в солонуватих водах дельти Нілу.

І, що важливо, моделювання професора Дрю показує, що озеро Танніс могло бути висушене сильним вітром зі сходу. У процесі, який називається "затихання вітру", особливо сильні та стійкі вітри над неглибокою водоймою можуть оголити сушу, накопичуючи воду проти вітру.

"Моделювання океану та звіт 1882 року показують, що сильні вітри над східною дельтою Нілу здуватимуть два метри води, оголюючи тимчасово сушу", — каже Дрюз.

Теорія про цунамі

Інша популярна теорія, згідно з якою місце переходу знаходиться в Червоному морі, полягає в тому, що води могли відступити через цунамі. Коли землетрус викликає цунамі, западина хвилі, що наближається, відтягує воду від берега, через що приплив здається на багато сотень метрів далі, ніж зазвичай.

У фільмі Рідлі Скотта "Вихід: Боги та царі" режисер показав версію про те, що перетин Червоного моря міг стати можливим завдяки цунамі, яке відтягнуло води Червоного моря, а потім знову обрушилося на війська фараона.

Теоретично, цунамі в Червоному морі могло б створити коротку суху ділянку суші в Червоному морі, яка потім налетіла б величезною хвилею, щоб змітати війська фараона. Однак професор Дрюз стверджує, що це пояснення не збігається з біблійним описом.

"Сучасні звіти про цунамі вказують на те, що період наростання хвилі становить менше однієї години. Цей період хвилі не збігається з оповіддю у Вихід 14, яка вказує на те, що Мойсей та ізраїльтяни мали кілька годин, щоб завершити свій перехід", — зазначає вчений

Крім того, цунамі не створило б каналу через море з водою з обох боків. Отже, якщо ми хочемо пояснити біблійний опис природних явищ, цунамі не підходить.

Тому найкращим поясненням біблійної розповіді у виданні називають гіпотезу, що Мойсей перевів ізраїльтян через дельту Нілу під час шторму після того, як стихання вітру розчистило сухопутний міст.

Раніше вчені зробили шокувальне відкриття там, де, за Біблією, Мойсей розділив Червоне море.