MY.UAНовини
Альона Наталуха, «Суспільне Запоріжжя»: «Я прокидаюся — а мама сидить наді мною і плаче: “Ти ж більше туди не поїдеш?”»
Альона Наталуха, «Суспільне Запоріжжя»: «Я прокидаюся — а мама сидить наді мною і плаче: “Ти ж більше туди не поїдеш?”»

Альона Наталуха, «Суспільне Запоріжжя»: «Я прокидаюся — а мама сидить наді мною і плаче: “Ти ж більше туди не поїдеш?”»

Головна редакторка «Суспільне Запоріжжя» розповіла, якою є робота медійників під час війни у прифронтовому місті, про нові проєкти, навички та історії людей, а також про значення для команди премії «Суспільний код».

— Альоно, коли ви доєдналися до команди Суспільного?

— Я прийшла на Суспільне, ще навчаючись в університеті в магістратурі. Була на практиці в Києві, а після того, як повернулася в Запоріжжя, підпрацьовувала на радіостанції. Тоді ще це було не Суспільне, а Запорізька обласна телерадіокомпанія. Моя викладачка запрошувала приходити на програми, послухати. Я постійно бігала з диктофоном. Тоді ця ж викладачка запропонувала: «Слухай, ти ж така активна, може, спробуєш в новини? Там потрібні кореспонденти». Я кажу: «Та давайте». І так почала працювати в новинах як кореспондентка. Це було у 2015—2016 роках, тобто вже практично десять років я з цією командою.

Потім була велика реформа — реформа Суспільного, яка все змінила, показала кардинально інший підхід — якісний, як потрібно працювати. Реформа навчила нас створювати контент за стандартами журналістики. Це була велика тривала дорога до того, щоб ми почали працювати інакше, не так, як це було на облдержтелерадіокомпанії. І це прекрасно. Це дало можливість стати вільними. Ми перестали брати інтерв’ю тільки тому, що «так потрібно було комусь» — меру чи голові облдержадміністрації. Ми працювали й працюємо так, як цього вимагає суспільство. Я була ведучою радіоефірів, новинних ефірів, випусковою редакторкою. Два роки тому стала головною редакторкою «Суспільне Запоріжжя».

Альона Наталуха. Робота в студії «Суспільне Запоріжжя»

— Як змінилося життя та робота з початком повномасштабного вторгнення?

— Перед початком повномасштабної війни тодішнє керівництво зібрало нас і пояснило, що може бути, скільки у нас годин на евакуацію, що ми маємо скласти, що маємо зробити. Ми тоді вийшли з жахом в очах. Ніхто не пішов збирати речі, думали: «Та ні, напевно обійдеться, не треба так кардинально». Не те що ми не вірили — певно, хотіли трохи відсторонитися.

На ранок 24 лютого, десь о шостій годині, крізь сон чую розмову тата телефоном: «Почали перші ракети летіти на Київ». Задзвонив мій телефон: «Прокидайся. Почалася війна. Треба виходити в ефір». Я одразу згадала ту розмову, сказала батькам збирати речі, документи, а сама поїхала на роботу.

Тоді у Запоріжжі було, як і скрізь: усі були в паніці, магазини переповнені людьми, усе все згрібали, на заправках неможливо купити бензин — черги машин стояли. Мій перший репортаж був про цей ранок. Ми пішли дивитися, яка ситуація в аптеках, магазинах, заправках. Після цього вийшла в перший свій ефір. Я пам’ятаю величезну кількість тексту, де пів години говорила про те, що сталося. Ми ввімкнулися на всі 100%.

Були колеги, які просто ночували в офісі, а були ті, які жили, місяць не виходили з філії. Було кілька причин цьому. Філія величезна, у важливій для інфраструктури міста зоні. Наші були налаштовані охороняти філію і тому тут ще й ночували. Ми вмикали тривожний сигнал вручну, оскільки в місті не було ще оповіщення. І взагалі нам здавалося, що тут безпечніше. І якщо щось станеться, то зможемо швидко вийти в ефір.

Команда «Суспільне Запоріжжя»

— З якими викликами та труднощами зіткнулася команда з початком повномасштабного вторгнення та як вдалося перелаштувати роботу до нових реалій життя?

— Ми відчули, наскільки люди потребують новин. Тоді всі ми не відходили від телевізора, постійно щось читали в телеграмі. Нам потрібна була інформація, без інформації ми почували себе незахищеними. Ми підлаштовувалися під ці реалії. Ми з колегою виходили в ефір кожні  дві й чотири години, як тільки з’являлась інформація.

Пам’ятаю, як після ефірів виходила о п’ятій вечора. Ще не пізно, але жодної людини на вулиці не було, не було транспорту, щоб доїхати. Я і більшість колег живемо на правому березі, щоб дістатись лівого, потрібно проїхати два мости, які на той момент проїхати було дуже складно. Діставалися якимись машинами, їхали з незнайомими людьми. У мене є колега, який ішов пішки на роботу, а це 12 км. Він мав забезпечувати ефірний зв’язок.

Ми перелаштувалися просто за один день. Спочатку нам здавалося, що це коротка дистанція, але потім зрозуміли, що бігтимемо марафон, причому він буде дуже довгий. Навчалися акумулювати свої сили, підміняти один одного, спати вдень на кріслах, якщо вночі не вдалося поспати через обстріли. Ми розуміли, що маємо відпрацювати, а головне — маємо тут вижити. Бо нам тут жити. Це не просто «ми відзняли та поїхали десь спати у спокійному місті». Ні, ми відзняли, а завтра знову буде така ж історія. Ми навчилися бути великою командою.

Коли стала головною редакторкою, то відчула, що таке — мати чудову команду колег, які знають свою справу та які завжди підставлять плече. Це те, чому ти не «їдеш кукухою», бо тут є велика підтримка. Наша сила — в команді, в підтримці. Щось стається о третій ночі, треба їхати — й усі прокинулись і пишуть у чаті: «Я готовий», «Я заберу розшифровку», «Я зараз напишу сюжет», «Якщо потрібно, зранку підміню». Ти їх відправляєш відпочити, а вони у відповідь: «Та ні, ми зараз усе зробимо». Їх не треба збирати, їм не треба щось казати — якщо обстріл, то вони знають, що робити. Це круто, це те, чого нас навчила війна і ті обставини, у яких ми живемо.

  1. sp;     Читайте також: «Альоно, не нервуйся, але тебе додали в групу “нацистів”». Альона Мовчан, «Суспільне. Херсон» — про життя в окупації та роботу у прифронтовому місті

— Як змінився ефір, які нові програми та проєкти з’явилися?

— У нас з’явилася рубрика «Прифронтове інтерв’ю». Є спецрепортажі, які відрізняються хронометражем від звичайних новин. Наприклад, розповідь про те, як працює з новою технікою певна бригада. На постійній основі з початком повномасштабного вторгнення ми їх робимо. Є радіоподкаст «Моя історія війни». Тут ми розповідаємо історії різних людей, які приїхали в Запоріжжя чи родом із Запоріжжя, про те, якою є війна для них. Для когось вона розпочалася ще у 2014 році… Про те, як вони переселялися — хтось двічі, хтось тричі. Вчора ми розробили план спецрепортажу «Запоріжжя стоятиме» про долі чотирьох людей, які пережили горе. Хтось втратив дім, хтось здоров’я, а хтось — усю родину. Вони намагаються жити далі, жити саме в Запоріжжі, бо вважають його своїм містом сили, вважають, що треба відбудовувати Запоріжжя. Є ще багато ідей щодо виготовлення документальних спецпроєктів, але на це треба більше часу і ресурсу. Зараз важко з кадрами, бо багато людей виїхало. І в таких умовах морально і фізично важкувато працювати.

Під час зйомок в Оріхівському районі

— Розкажіть про поїздки в зону бойових дій. Чи були в роботі моменти, коли було справді страшно? Чи доводилося потрапляти в екстремальні ситуації?

— Чесно кажучи, я не горіла бажанням їхати в область, ближче до лінії фронту, коли почалася повномасштабна війна. Було страшно. Тоді все розгорталося дуже стрімко. За тиждень росіяни окупували 75% Запорізької області, а фронт вдалося зупинити й стабілізувати десь на другий місяць війни. Перші тижні я працювала винятково в студії, але бажання подивитися, що відбувається в області, поговорити з людьми перемогло, і я поїхала в один із населених пунктів після обстрілу. Раніше ми завжди запитували у людей: «Чому ви не виїжджаєте?», після якогось часу ми це зрозуміли й більше ніколи не питали.

Альона Наталуха: «Журналісти навчилися бути більш мобільними й самостійними. Ми часто знімаємо самі, без оператора».

Пам’ятаю один із перших своїх виїздів у Оріхів. Це місто в Запорізькій області, яке зараз за сім кілометрів від лінії фронту. Його просто знищує ворог. Росіяни дуже хочуть його захопити, але їм не вдається. Там немає жодної будівлі, яка б не була побита, але ще деяка частина людей там залишається. Ми приїхали туди, нас вивезли дуже близько до того місця, де стоять окупанти. Ми тільки почали знімати — і почули свист. Це вперше я почула, як свистить і летить над головою. Ми заховалися за будівлею. Той вибух, тріск — як воно падає, як воно летить! — ніколи не забуду. Нас дуже швидко звідти вивозили. Я повернулася в Запоріжжя розгубленою, у мене було багато емоцій.

На той момент я не говорила батькам, що їжджу на зйомки в область, не хотіла, щоб вони хвилювалися через мене. Але треба було комусь розповідати — і ми ділилися на роботі досвідом таких поїздок один з одним.

Пам’ятаю, як прокидаюсь, а мама сидить наді мною, гладить мене і каже: «Ти ж більше нікуди не поїдеш?». І плаче. Кажу, що це моя робота. Ми маємо це знімати й показувати, бо якщо ми перестанемо це робити, то ці новини зникнуть з інформаційного поля, а це для нас дуже важливо, нам це болить. І батьки якось змирилися з цим.

Хліб з Оріхова, який місцеві жителі випікали у Пункті незламності

— Яких навичок вдалося набути в нових реаліях життя та роботи під час війни?

— Коли починала їздити на фронт, то не мала жодних навичок. Нас навчали ті, хто супроводжував. Завжди потрібно слухати, не сидіти в машині й слухати музику, а відчиняти вікна й слухати, що летить — чи вихід, чи дрон. Потрібно постійно бути уважним. Обов’язково має бути спорядження. Каска — зручна, не зручна — постійно має бути на тобі. Так само бронежилет та аптечка. Це те, без чого ми не виїжджаємо. Під час свого першого обстрілу на зйомках зрозуміла, що у мене ступор: я просто стояла і роздивлялася, де ж воно летить. У мене не було навички, що треба впасти. Потім проходила курси домедичної допомоги, ми працювали з психологами, які розповідали, чому виникає саме така реакція та що треба робити.

У нас ще був такий епізод. Ми поїхали знімати наслідки обстрілу в Запоріжжі, їхали з іншої зйомки й у нас не було з собою бронежилету. Коли працювали, то почули свист і шелест, що сигналізує, що ракета вже ось-ось підлітає. У тебе є секунд десять, щоб зрозуміти, що робити. А ти нічого не можеш зробити — ти в пастці! Ти не знаєш, куди летить, по відчуттях — зліва і прямо в тебе. Тоді ракета поцілила, може, в 300 метрах від нас. Мої колеги були ще ближче, я — трохи далі. На нас впало гілля, прикрило нас. Знімальна група Суспільного не постраждала, але це було диво. Журналістка з «Укрінформу» Ольга Звонарьова отримала дуже серйозні поранення, а моя колега стояла просто поруч із нею. Це нас навчило, що ніколи не можна бути без захисту. Ворог підступний, ніколи не було повторного удару, а тут він стався.

Коли виїжджаємо в область, то слухаємо військових, як нам діяти. Ще одне правило — не можна стояти на місці довго, потрібно рухатись. Особливо коли літають дрони. Я на виїздах максимально зібрана, все слухаю, дивлюся, намагаюся не затягувати і якомога швидше покинути територію. А от коли в Запоріжжі, попри те, що його обстрілюють, ти почуваєшся вдома, але від того ще страшніше.

Альона Наталуха знімає наслідки російських обстрілів

— Які історії з тих, що знімали, особливо вразили?

— Я завжди говорю своїм колегам-журналістам, коли вони їдуть на зйомки: хочу знати, хто загиблий. Це не має бути просто цифра: «Загинуло шість людей». Цифра згодом забудеться людьми. Я хочу розказати, що загинув батько чотирьох дітей чи людина, яка волонтерила. Хочу розказати історію, щоб люди запам’ятали. Для мене кожен будинок, у який влетіла ракета, має історію людей.

Є будинок на Анголенка (нині — Базарна), куди влетіла С-300. Ми приїхали о третій ночі, ще темно, метушня, люди розбирають речі, хтось п’є чай у розгорнутому пункті. Я запам’ятала одну жінку, яка стояла і, не відводячи погляду, дивилася вгору на будинок. Вона не плакала, просто дивилася вгору, опускала погляд, лише коли виходив рятувальник. Вона дивилася на нього з надією. А рятувальник був із купою речей, які просто кидав і йшов знову. До речей ця жінка не підходила. Просто дивилася на будинок. І так було до ранку. У будинку жило молоде подружжя, вони тільки одружились, і ця жінка — мати молодого хлопця. Подружжя загинуло, як ми вже потім дізналися. Нам розповідали, що коли прозвучали перші вибухи, пара почала рятуватися і вибігла в коридор, він тримав її за руку, але обвалилося перекриття і вони опинилися під завалами. Коли матері про це повідомили, вона дуже плакала, але з такою надією дивилась усю ніч на цей будинок. Хоч цей будинок нині відбудовують, для мене там назавжди буде «діра». Я проїжджаю повз і згадую це подружжя, життя якого забрали росіяни.

З останніх історій пам’ятаю, коли прилетів КАБ і забрав життя одразу всієї родини однієї жінки, Юлії. Загинули її мати, донька й онук. Ми писали репортаж із нею до третьої річниці війни. Вона хоче нести ту пам’ять, яка в неї є про родину, хоче розповідати цю історію, аби ніхто і ніколи про це не забув. Це жахлива історія: скільки разів переглядаю — стільки й плачу.

Ці дві історії мені найбільше запам’ятались. У нас багато будинків, у які влучили ракети, і кожен болить і досі. Був масштабний обстріл, один із перших в Запоріжжі, влучили в дев’ятиповерхівку, повністю впав проліт. І в цей же день влучили в приватні будинки. Історія така. Молода родина з маленькою дитиною, коли почався обстріл (це було восени 2022 року, тиждень били по одному з будинків), привезла хлопчика до бабусі з дідусем у приватний будинок. У той час усі намагалися кудись виїхати, ми навіть виїжджали на Дніпропетровську трасу, ночували в машині, а на ранок повертались на роботу. Родина привезла сина в приватний будинок, бо думали, що б’ють по багатоповерхівках, і тут він буде в більшій безпеці. Ракета влетіла в цей будинок. Ми працювали на цьому місці. На місці «прильоту» нічого не лишилося, лише трішки фундаменту. Розбирали завали. Залишки тіла дитини сусіди шукали у себе на городі, на горищі у сусідньому будинку. Це важкі історії, вони не залишають байдужими. Біль іншої людини ти відчуваєш і сприймаєш дуже близько до серця. Це те, з чим ми стикаємося. Ми з цим живемо і маємо розповісти людям так само як самі відчуваємо. Так само як ми побачили той жах. У людей горе. Просто те, що вони пережили, це велика трагедія.

  • Читайте також: Катерина Гладенко, «Суспільне. Суми»: Ми не були воєнкорами, не були готові їздити під обстріли

— А трапляються у вас історії, що надихають, після яких розумієш, що життя все ж триває?

— Такі відчуття у мене залишаються після весіль. Наприклад, є прекрасна історія. Військовий, який тільки вийшов із позицій, був дуже голодний, підійшов до кіоску щось купити. Поки дівчина готувала йому хотдог, він закохався. Ми знімали, як він їй освідчувався біля нашої стели, що для нас дуже символічна. Вони вже одружилися. Така історія дає надію, що попри все люди продовжують жити, радіти, кохати. Мене надихають люди, які наважуються народжувати, ми частенько їздимо в пологові. Це прояв того, що ти не можеш своє життя поставити на паузу. Дуже круті історії про дітей-волонтерів. Дітки, які роблять щось своїми руками та продають просто неба і збирають гроші на ЗСУ. Ці історії дають сили, дають розуміння, чому ми боремося, дають жагу працювати далі.

Альона Наталуха під час зйомок

— Що дає сили залишатися в прифронтовому місті?

— Особисто мені — моя родина, моє місто. Я поїду звідси, лише якщо буде загроза окупації, в іншому випадку, напевно, ні. Це мої друзі, мої колеги. Вони дають силу рухатися далі. Я дуже прив’язана до цього міста. Дуже люблю кудись поїхати, але завжди повертаюся додому. Моє місто для мене прекрасне. Найкраще у світі. Не хочу ніде більше жити.

Нагороди «Суспільний код», які цьогоріч отримала команда «Суспільне Запоріжжя»

— Ви стали переможницею у цьогорічній премії «Суспільний код» у підномінації «М’яка сила». Яке значення це для вас має?

— Насамперед це відзнака для всієї команди. Цьогоріч ми отримали три відзнаки. Наша менеджерка та я, а також за подкаст «Моя історія війни». Співробітники голосують за людей, команду, яку ми представляємо. Для мене це було неочікувано. До останнього не виходило ввімкнутися на нагородження, яке проходило в режимі онлайн, але коли вийшло, то я була вражена, що називають моє ім’я. Це дуже приємно, це надихає робити ще і ще більше. Проєкти — це те, як ми показуємо Запоріжжя для всієї України, життя в Запоріжжі, яке воно є. Адже це сповна знають тільки місцеві. Мене надихає показати всі довкола ще більше, зацікавити інших людей. Моя номінація — «М’яка сила» (людина, яка в культурній площині говорить про життя українців і його переосмислення після початку великої війни). Я б сказала, що ми не тільки в культурній площині говоримо, але й у ній зокрема. Ми дуже багато уваги надаємо тому, скільки зруйновано культурних пам’яток, скільки таких залишилося на тимчасово окупованій території. Усі наші матеріали пронизані війною, бо ми живемо в цьому щодня.

Є позитивні матеріали, а є сумні. Ми намагаємося не перевантажувати людей треш-історіями, розповідаємо і легкі. Як коти й собаки рятують господарів. Одна з моїх улюблених історій — про бичка Мартина, якого військовий забрав із передової. Він просто зірка тіктоку. Мене ця нагорода мотивує і показує, що команда з інших регіонів знає про «Суспільне Запоріжжя», знає про те, чим ми займаємося, вони зацікавлені в тому, що ми робимо.

Фото: з особистого архіву Альони Наталухи

Читайте також
Благодійну допомогу на Херсонщину зібрала команда «Суспільне Запоріжжя»
Із Суспільного звільнилися продюсерки Запорізької та Херсонської філій
Три проєкти Суспільного стали переможцями премії «Честь Професії»
Денис Астаф’єв, «Суспільне. Запоріжжя»: «Готую себе до того, що війна може бути тривалою»
Коли «Детектор медіа» тільки розпочинав роботу, найпопулярніші українські медіа ще дослухалися до темників. Але завдяки спільній боротьбі журналістів та суспільства це змінилося. Найпоказовіше: Україна пройшла шлях від державного телебачення до Суспільного.

Тепер наша команда прагне розширювати аудиторію та впливовість Суспільного мовлення заради ідей та ідеалів, які воно продовжує ілюструвати.

Запрошуємо приєднатися до нас у цьому завданні, ставши частиною Спільноти «Детектора медіа».
Долучитись
Теги за темою
Запорожье
Поділитися
Поділитися сюжетом
Джерело матеріала
Опоздание не простят: украинцам дали три месяца, иначе пенсии не ждите
Знай
2025-04-21T04:30:57Z
Народная артистка Ада Роговцева сообщила о тяжелой утрате/Актриса рассказала, что ушел из жизни близкий ей человек
Апостроф
2025-04-12T16:17:49Z
”Дима Комаров – г*вноед”: продюсер-военный ВСУ нашел у телеведущего русскоязычный контент
Апостроф
2025-04-15T18:33:12Z
Тайна с деньгами Папы Франциска для ВСУ: историк анонсировал новые интересные подробности
Апостроф
2025-04-21T14:27:08Z
ТЦК даст всего три дня: мужчин предупредили, как не превратиться в уклонистов
Знай
2025-04-22T11:30:26Z
Российским военным уже «простили» около 3 миллиардов рублей долгов
Comments UA
2025-04-22T11:24:58Z
Компенсация расходов на коммунальные услуги: украинцы могут получить новую помощь
Знай
2025-04-21T16:12:03Z
Женщина в центре Киева бросилась спасать писателя от мобилизации — он ее осадил
Апостроф
2025-04-22T09:24:45Z
Спасти жизнь только через минуту: украинцев предостерегли от смертельной опасности
Знай
2025-04-16T18:30:54Z
Стало известно, на что США могут обменять четыре области в Украине
Comments UA
2025-04-12T15:18:21Z
Захарова вспомнила слова Зеленского о «лохе» и обвинила его в трагедии в Сумах
Comments UA
2025-04-17T12:39:43Z
Путин ответил на предложение Зеленского не бить по гражданским объектам и вспомнил удар по Сумам
Comments UA
2025-04-21T17:31:01Z
Утвердили новое административно-территориальное деление Украины
Gazeta UA
2025-04-12T07:12:37Z
Экстрасенс назвала точную дату, когда Украина и Россия подпишут первое соглашение о перемирии
Comments UA
2025-04-22T11:42:29Z
Мобилизация в Украине: сколько аспирантов отчислили за последние 2 года, — политик
Фокус
2025-04-22T11:42:15Z
Телефонный звонок Путина Трампу: в РФ указали на важный нюанс
Comments UA
2025-04-17T11:54:36Z
Ответ на парад. Планы Украины на 9 мая
Корреспондент
2025-04-14T22:28:35Z
У Путина осталось совсем немного времени откладывать перемирие: что об этом говорит
Comments UA
2025-04-14T14:06:52Z
Когда лучше пить магний — утром или вечером
TSN
2025-04-21T04:25:33Z
В Украине расширили программу Доступные лекарства
Корреспондент
2025-04-12T18:51:26Z
Можно ли засыпать с включенным телевизором: эксперты шокировали ответом
Gazeta UA
2025-04-20T16:15:00Z
Непригодных к службе могут неожиданно "вылечить": украинцам массово переписывают диагнозы
Знай
2025-04-12T19:30:30Z
Какие овощи теряют свою пользу после приготовления: об этом никто не знает
TSN
2025-04-22T10:28:50Z
Орехи, капуста, фрикадельки: назвали продукты и блюда для развития ребенка
Gazeta UA
2025-04-22T10:00:22Z
Диетолог раскрыла рецепт блюда, которое убережет от рака
Comments UA
2025-04-12T14:39:43Z
Украинцам приходится экономить на еде, чтоб хватило на лекарства: в селах ситуация критическая
Знай
2025-04-20T17:30:52Z
Почему с возрастом портятся зубы: главные факторы
Comments UA
2025-04-19T15:45:54Z
”Обменять на наших подонков”: смелая речь россиянки Дарьи Козыревой натолкнула украинскую актрису на идею
Апостроф
2025-04-20T09:30:34Z
80-летний Майкл Дуглас разводится с Кэтрин Зетой-Джонс: что разрушило 25-летний брак — СМИ
TSN
2025-04-21T04:25:04Z
Екатерина Кузнецова сказала, что произошло с ее квартирой в Москве
Gazeta UA
2025-04-17T16:36:17Z
Марина Боржемская поделилась фото юности: стройная модель
GlavRed
2025-04-22T09:43:08Z
"Вы действительно защищаете весь мир": легенда Голливуда Шон Пенн посетил ВСУ и сделал заявление
Апостроф
2025-04-22T10:52:33Z
Елена Зеленская продемонстрировала новую вышиванку, которая поражает цветом и значением символики/Первая леди впервые появилась в ней на публике
Апостроф
2025-04-22T10:06:28Z
68-летняя актриса Нина Набока удивила, почему живет со студентом под одной крышей
TSN
2025-04-12T18:03:18Z
Джон Траволта растрогал фото с покойным сыном и довел до слез обращением к нему
TSN
2025-04-14T22:18:17Z
Умерла заслуженная артистка Украины Изабелла Павлова-Рушковская
Факти ICTV
2025-04-21T15:36:34Z
Вместо "спасибо" - нож: в Винницкой области женщина спасла мужчину, а он ее убил
Новости Украины
2025-04-12T18:33:05Z
В Германии взорвался аккумулятор электросамоката, пять человек получили ранения
Известия Киев
2025-04-22T09:28:14Z
Врачи были удивлены, когда на рентгене увидели, что проглотил 11-летний мальчик
Comments UA
2025-04-20T10:45:09Z
В Польше загорелся дом: есть жертвы, среди эвакуированных - украинцы
Корреспондент
2025-04-14T19:25:45Z
Атака на Запорожье: пострадали десятки гражданских
Корреспондент
2025-04-22T11:39:38Z
Ціна тонни експорту української аграрної продукції зросла в 1,4 р
AgroNews
2025-04-22T11:13:44Z
Месть за Сумы продолжается: какая область РФ содрогалась от взрывов
Comments UA
2025-04-17T06:15:22Z
Ночная атака россиян на Днепр унесла жизни трех человек
Gazeta UA
2025-04-17T04:36:05Z
Россиянину, который изнасиловал жительницу Киевской области, и сообщнику дали по 12 лет
Лига
2025-04-21T08:03:33Z
Ходжес назвал единственного человека в Украине, который все еще способен разрушить Крымский мост
Comments UA
2025-04-11T14:00:32Z
В Николаеве СБУ задержала российского информатора
Корреспондент
2025-04-22T10:09:49Z
Известный волонтер указал на положительный момент в истории с гибелью украинского пилота F-16
Апостроф
2025-04-12T13:18:23Z
Россияне атаковали жилую застройку в густозаселенном районе Одессы, детали
Фокус
2025-04-21T23:27:56Z
Отключение газа в Одесской области 23 апреля: появилось важное предупреждение
Политека
2025-04-22T11:31:03Z
Россияне дронами обстреляли Харьков: что известно
Gazeta UA
2025-04-22T11:09:10Z
Погиб украинский пилот F-16
Апостроф
2025-04-12T20:58:52Z
РФ обстреляла КАБами регионы Украины сразу после "Пасхального перемирия"
Корреспондент
2025-04-21T05:42:14Z
Одесса раньше была защищена лучше - Зеленский
Корреспондент
2025-04-16T00:03:09Z
Минсоцполитики назвало самую большую пенсию в Украине
Корреспондент
2025-04-22T11:01:03Z
Будьте готовы вернуть "лишнее": Пенсионный фонд может потребовать деньги
Знай
2025-04-22T09:30:00Z
Ціна на газ з 1 травня 2025: чого очікувати споживачам
AgroNews
2025-04-21T07:13:32Z
Звонок "из банка" обернется потерей 34 600 гривен: клиентов Приватбанка предупредили
Знай
2025-04-21T20:10:23Z
Землю выводят из-под носа у государства: экс-владелец "Дельта Банка" Лагун может продавать активы окружению Парцхаладзе – СМИ
Апостроф
2025-04-22T11:36:53Z
Банки фиксируют рост спроса населения на кредиты
Хвиля
2025-04-22T11:27:37Z
Ситуация изменилась: какой теперь дают прогноз роста экономики Украины
Comments UA
2025-04-17T13:57:33Z
Тарифы на газ на лето: Кабмин принял важное решение
Апостроф
2025-04-11T13:39:52Z
В Украине могут резко упасть цены на топливо в случае перемирия на Черном море - совладелец сети АЗС
Gazeta UA
2025-04-19T11:03:18Z
Обязательно пересадите в новый горшок: какие комнатные растения любят весеннее "обновление"
Апостроф
2025-04-21T15:06:19Z
Пасхальный гороскоп: какая вы паска по знаку зодиака
Comments UA
2025-04-21T05:51:26Z
Восемь пород собак, которых считают самыми спокойными
Gazeta UA
2025-04-20T14:46:29Z
Спасите свой урожай: вот чем следует обработать деревья после заморозков
Telegraf
2025-04-12T15:06:31Z
Сколько можно хранить вареные яйца: названо точное время
Comments UA
2025-04-22T11:24:17Z
Спешить не стоит: как долго нужно ждать первого секса в новых отношениях
Знай
2025-04-22T10:51:01Z
Те самые ириски из детства: рецепт конфет, вкус которых мы потеряли, но можем вернуть
Знай
2025-04-16T04:51:06Z
Посевной календарь на май 2025: что и когда сажать для щедрого урожая
Факти ICTV
2025-04-22T10:42:27Z
Как защитить двор и клумбы от собаки, не повредив пушистику
Знай
2025-04-22T09:51:57Z
Патрульная полиция Киева провела задержание с наручниками бывшего футболиста Алиева
ZN UA
2025-04-12T18:33:09Z
Буяльский прокомментировал яркий гол Ярмоленко
Корреспондент
2025-04-19T05:46:00Z
В Руане Свитолина обыграла всех, не проиграв ни единого сета
Корреспондент
2025-04-20T20:36:04Z
«Усика из меню не уберём!» - в Донецке в кафе «вольничали», пока не пришла «полиция». ФОТО
Новости Украины
2025-04-13T19:27:57Z
Звездный игрок может стать одноклубником Трубина
Корреспондент
2025-04-22T11:12:38Z
"Полесье" – "Шахтер": видео онлайн-трансляция полуфинала Кубка Украины
ZN UA
2025-04-22T11:06:45Z
Экс-чемпион мира считает, что Александр Усик будет бороться за титулы столько, сколько физически сможет
Известия Киев
2025-04-22T10:37:34Z
Уайлдер жестко высказался о Миллере: Надеюсь, он уже оплатил свои похороны
Корреспондент
2025-04-22T10:33:06Z
Дюплантис и гимнастка Байлс удостоились наград за достижения прошлого года
Корреспондент
2025-04-22T09:21:01Z
От внешности зависело все: ученые выяснили, какие бороды вызывают больше доверия
Фокус
2025-04-19T15:45:55Z
Авторы Barotrauma анонсировали Frostrail — кооперативный хоррор про выживание машиниста в ледяной пустоши
GameMag
2025-04-12T14:42:34Z
ИИ посоветовал готовиться к концу света
Корреспондент
2025-04-21T02:12:41Z
В Македонии археологи нашли 2500-летний город
Корреспондент
2025-04-10T19:09:54Z
Україна переходить на митні правила ЄС
AgroNews
2025-04-22T11:31:51Z
Самый яркий телевизор OLED на рынке: эксперты протестировали Samsung S95F
Фокус
2025-04-22T11:21:42Z
Исследование Astrum Entertainment: 85% российских геймеров не готовы платить за игру больше 4 тысяч рублей
GameMag
2025-04-12T18:58:41Z
S.T.A.L.K.E.R. 2 получил официальную «дорожную карту» — новое оружие, лут из мутантов и многое другое
ITC
2025-04-14T14:25:37Z
Официально: Ubisoft издаст инди-рогалик Morbid Metal
GameMag
2025-04-10T18:49:55Z
Самый маленький и дешевый кроссовер Mazda показали до презентации
Фокус
2025-04-19T09:42:29Z
Инженеры разобрали батареи Tesla и BYD: какие выводы они сделали
UAToday
2025-04-12T13:03:39Z
В "Дии" появится новая полезная функция для водителей: детали
Comments UA
2025-04-22T11:27:10Z
Перекус за рулем может обойтись в 275 000 гривен: о каком правиле не знает большинство водителей
Comments UA
2025-04-22T11:18:52Z
Ключевые причины поломок АКПП: большинство водителей этого не знает
Comments UA
2025-04-22T07:54:27Z
Лишат прав и отберут авто: водителям переписали наказание за распространенное правонарушение
Знай
2025-04-22T02:51:05Z
Китайский бренд автогиганта Stellantis представит свой первый седан
Корреспондент
2025-04-21T18:30:22Z
Дебютировал самый дорогой автомобиль Bentley
Корреспондент
2025-04-21T18:09:58Z
Единственный в Украине: известный украинский бодибилдер приобрел эксклюзивный суперкар
Telegraf
2025-04-21T16:54:36Z