Обшуки в офісі Комарницького: Bihus.Info опублікувало нові записи розмов

Нещодавно Національне антикорупційне бюро викрило посадовців Київської міської держадміністрації та Київської міськради, причетних до розпилу землі у столиці. За даними слідства, очолював угрупування колишній депутат та соратник ексмера Києва Леоніда Черновецького – Денис Комарницький. Журналісти Bihus.Info отримали розсекречені розмови, записані завдяки прослуховуванню правоохоронців, на яких Комарницький спілкується з депутатами, чиновниками та іншими учасниками схеми. 

Зокрема, за даними журналістів, до «команди» Комарницького, тобто тих, з ким розв’язують питання та називають «своєю людиною», можна віднести:

• заступника голови КМДА Петра Оленича;
• секретаря Київради Володимира Бондаренка;
• директора Департаменту містобудування і архітектури Олександра Свистунова;
• заступницю головного архітектора Валентину Святину;
• керівницю управління ландшафтної архітектури Світлану Липівську;  
• керівницю управління розвитку і планування території Тетяну Зайченко;
• директорку департаменту земельних ресурсів КМДА Валентину Пелих;
• директора КП «Київський інститут земельних відносин» Ігоря Долинського;
• в. о. керівника КП «Київгенплан» Дмитра Ликова;
• директора Департаменту транспортної інфраструктури КМДА Руслана Кандебора;
• директора КП «Інженерний центр» та голову земельної комісії Київради Михайла Терентьєва;
• заступника директора КП «Інженерний центр» Ярослава Федорука;
• директора комунальної фінансово-будівельної компанії «Житлоінвест» Віктора Погребного;
• директора КП «Спецжитлофонд» Володимира Шарія;
• заступників директора КП «Спецжитлофонд» Вадима Шпачука, Геннадія Короля, Юрія Леонова;
• заступника директора КП «Київблагоустрій» Олексія Мушту.

Всі перелічені імена, зазначив Денис Бігус, навіть не стосуються Київради. Це лише виконавча лінія КМДА.

Якщо говорити зокрема про Київраду, то «партнерами» Комарницького, як встановили журналісти, можна вважати фракції «Батьківщина» та УДАР. «Єдність» виявилась ситуативним «улюбленим» партнером, а «Слуга народу» – ситуативним «не дуже улюбленим» партнером. 

«З «ЄС» є проблеми, бо у них свої питання і свій порядок денний, тому там торгуються. «Голос» не згадується, з «Голосом» буде окремий сюрприз», – зазначив Бігус.

З «партнерів» Комарницького у Київраді розслідувачі в сюжеті виокремили кількох людей, серед яких колишня співробітниця спецжитлофонду, а зараз депутатка Київради Олена Марченко (фракція «Батькіщина»). На одному з фрагментів записаної розмови Марченко спочатку розповідає, як працюючи в Департаменті будівництва та житлового забезпечення КМДА «супроводжувала всі проєкти реставрації, реконструкції, будівництва з експертизами» щодо «Скляного мосту», Пейзажної алеї, Володимирської гірки, а тоді говорить про те, що депутаткою Київради її фактично призначили, бо так «треба» було Комарницькому.

Також у сюжеті відзначили:

• голову земельної комісії Київради Михайла Терентьєва, фракція УДАР;
• першу заступницю голови постійної комісії Київради з питань власності та регуляторної політики та депутатку з фракції «Батьківщина» Ганну Свириденко;
• першого заступника голови постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності та депутата з фракції «Батьківщина» Володимира Слончака;
• секретаря Київради Володимира Бондаренка.

Згідно з даними журналістів, левова частка записаних розмов присвячена детальному плану території (ДПТ) – документам, які визначають, під що можна використовувати землю. Завдяки ДПТ, промзону чи місце громадської забудови можна перетворити на місце чергового житлового кварталу в Києві. Зокрема, на одному із оприлюднених фрагментів розмов в. о. начальника Інституту Генплану Києва Дмитро Ликов розкриває таємниці вартості ДПТ. А вже у наступному фрагменті розмов депутатка Київради Марченко розповідає Комарницькому про обмін голосами за детальний план території.

«Голосування за ДПТ – це прям надійна стабільна валюта Київради. Всі знають, що винесення будь-якого земельного питання в залу завжди, ну от завжди, кимось оплачено», – зазначив Денис Бігус.

Також серед опублікованих записів, є діалог Комарницького, Терентьєва та Бондаренка щодо того, які питання потрібно винести на голосування під час сесії Київради. Зокрема, в розмові її учасники визначають порядок винесення питань, а також називають прізвища таких забудовників як Вагіф Алієв та Іванов. Загалом діалог стосується того, що Бондаренко, Комарницький та Терентьєв обговорюють, за чиї питання просили, аби ті потрапили на голосування.

«Але все, що було вище – це приклади ситуації, коли хтось прийшов і попросив порішати за свою ділянку. А основу бізнесу складає все ж таки дещо інше. Знайти ділянку оформити її на себе. А далі залежить, якщо вона велика, то її можна передати забудовникам «піджака», якщо не дуже велика, то збудувати щось своє, наприклад, якийсь магазин на продаж. І з цих розмов стає зрозуміло, що з Київрадою все простіше, ніж з пошуком ділянок. Київ все ж таки добряче потріпало за ці роки, а відповідно у Комарницького є ціла програма «пошук» не в сенсі софт, а в сенсі менеджерському, організаційному», – зазначив Бігус.

Про одну із таких схем йдеться на ще одному опублікованому фрагменті розмови між Комарницьким та Терентьєвим. За даними журналістів, менеджер Комарницького щодня опрацьовує сотні ділянок, обираючи з них найперспективніші. Однак він звісно не сам їздить містом, інформацію йому постачають всі учасники групи. І в цьому контексті Денис Бігус виділив особливе місце Петру Оленичу. Останній, як випливає із записів, має передавати інформацію про земельні ділянки Терентьєву. Інший фрагмент розмови стосується того, як Комарницький розповідає Леонову про вказівку, контролювати долю цікавих об'єктів та земельних ділянок, яку він дав Оленичу.

Водночас сам Оленич, як про те свідчать записи, не соромиться запитувати у директорки Київзему Пелих про те, чи можна «пропонувати клієнту» певну земельну ділянку.

«Функцій в нього (Оленича) дуже багато, як і в Київзему. Але для простоти я зведу до двох речей: перша виловлювати хороші ділянки по місту, або віджимати хороші ділянки, або примушувати до співробітництва власників хороших ділянок. Тут вже знаєте, як піде. У Київзему вистачає адміністративних методів впливу», – зазначив Бігус.

Друга ж задача Київзему, за словами журналіста, – це «маркетинг, розвиток клієнтської бази». Полягає він у тому,  що заявки на землевідводи блокуються, аж поки ті, хто намагаються оформити землю не прийдуть домовлятись. Ну або поки не прийдуть в Київзем з'ясовувати, а чого все затихло, і потім вже до них підійдуть і пояснять з ким треба домовлятись.

Зокрема, на одному із записів директорка близької до Комарницького земельної компанії просить тримати заявки на землю в Київземі так довго, аби заявники прийшли домовлятись. На що Комарницький відповів, що треба просто поставити свого переговорника прямо в Департаменті земельних ресурсів. Тобто згідно із записами розмов, офіс Комарницького просто керує Департаментом земельних ресурсів КМДА. Щоправда, і в Київземі, за даними журналістів, панують свої порядки, встановлені не «смотрящим», які також вимагають хабарів.

Після так званої програми «пошук» та голосування Київради, як йдеться в розслідуванні, починається жонглювання щодо відбілювання землі, потрібної для забудови. Зокрема, ділянку або об'єкти, які на ній вже зводяться перекидають з одного товариства обмеженої відповідальності на інше – «чисте». Про що свідчить відповідний запис розмови бухгалтерки підконтрольної Комарницькому компанії Юлії Франчук та менеджерки «смотрящого» Олени Богославської. А вже на іншому записі та ж таки Богославська, Мушта та ще один менеджер «смотрящого» Влад Цимбал обговорюють створення підставних компаній для оформлення земельних ділянок.

«Найбільший прибуток приносять ділянки, які потім передаються забудовникам під житло. Землю ніхто не віддає, але дозволяють на ній будувати. Для забудовників виходить такий собі сервіс під ключ», – пояснив Бігус.

Умови співпраці між компанією-забудовником та офісом Комарницького теж потрапили на записи. В одній із таких розмов згадується понятійний документ, він же «понятійка», який за даними журналістів, є тим, на чому дійсно тримається будівництво в Києві. Адже ТОВ – це фіктивні компанії з підставними людьми, про які всі знають. Але має бути папір, на якому справжні організатори пропишуть свої умови, обов'язки, частини прибутку. Таким «документом» і є «понятійка».

Ще одним важливим елементом бізнесу Комарницького, як вказано у розслідуванні, є такий собі трансфер грошей. Тобто, коли місто за державні гроші купує у забудовника квартири ще на стадії котловану або тільки оформленої землі. Однак ціна така, ніби Київ купує вже готові квартири, а не на стадії котловану. 

Зокрема, схема із житловим будівництвом виглядає приблизно так: Київзем шукає ділянки, Київрада голосує за них, київський бюджет інвестує в будівництво. А на виході 33% маржі отримує Комарницький. І це, як наголосив Денис Бігус, узагальнено описаний лише один з видів бізнесу. 

Однак, йдеться у розслідуванні, ця схема не була б можливою без Департаменту КМДА з містобудування та архітектури, який видає забудовникам містобудівні умови та обмеження. Відповідний документ визначає висотність та щільність забудови, а також навколишню інфраструктуру. І на одному із записів Комарницький саме обговорює із народним депутатом від забороненої ОПЗЖ та забудовником Дмитром Ісаєнком хабар за видачу містобудівних умов та обмежень.

Водночас журналісти з’ясували, що особливу роль у «київських справах» відіграє голова виконавчого комітету партії УДАР Артур Палатний. Бігус зазначає, що на записах із кабінету Комарницького Палатний трапляється лиш один раз. Але це тому, що за даними журналістів, коли Комарницькому треба з ним поговорити, то саме «смотрящий» йде до голови виконкому УДАРу, а не навпаки. Офіс Палатного всього кількома поверхами нижче за офіс Комарницького. І на одному із записів «смотрящий» як раз запитує свою секретарку чи «не звільнився сусід», а та своєю чергою з’ясовує це питання. І до цього ж «сусіда», як з’ясували журналісти, носять перелік земельних ділянок, які хочуть віджати. До нього ж ходять і через голосування у Київраді, і аби закрити питання із першим заступником голови остійної комісії Київради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин Віктором Грушком. При цьому офіс Комарницького, як йдеться у розслідуванні, виконує для «сусіда» з п'ятого поверху такі собі сервісні функції. Наприклад, збирає і систематизує інформацію щодо найбільш пафосних ділянок.

Що стосується міського голови Віталія Кличка, то він, як і представники офісу президента, згадуються на записах епізодично. Хоча для міського голови, як зазначив Бігус, навряд чи було новиною щось із того, що опублікувало НАБУ.

«Однак не він підселив від початку ці бактерії в бульйон. Комарницького не існувало б, якби не ОП і, якби прослуховування НАБУ охоплювали не останні пару років, а туди їх, ріку у 2019, то ми чули б і Тищенка, і Єрмака, і Татарова, і багато інших персонажів з офісу президента», – додав Бігус.

Що насправді відбувається в Києві? Як корупційним схемам, закладеним за часів Черновецького, вдалося не тільки вижити, а й розвинутися? Чи вдасться НАБУ здійснити ціннісний прорив у столиці, чи ми спостерігаємо чергову політичну виставу відбирання столиці у Кличка на користь Банкової? Редакторка відділу внутрішньої політики Інна Ведернікова поговорила з багатьма людьми в правоохоронних органах, столичній і центральній владі і спробувала дати відповіді у статті «Корупція в Києві. Хто замовив НАБУ бек-офіс Комарницького та до чого тут Банкова?»