У день народження Кобзаря на фронті загинув скульптор Тарас Шевченко

У день народження Кобзаря, 9 березня, на фронті загинув 25-річний скульптор і захисник Тарас Шевченко. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на повідомлення співробітника нацпарку Івана Русєва у Facebook.

Тарас Шевченко закінчив Одеський художній коледж ім. Грекова. На початку повномасштабного вторгнення РФ пішов захищати Україну разом з батьком Олександром.

У цивільному житті Тарас працював у національному природному парку «Тузлівські лимани».

«Не стало молодої, неймовірно світлої людини,  видатного скульптора Української Бессарабії. Його вбила війна, на яку для захисту країни він одразу пішов разом з батьком Олександром, як вторглась в нашу країну рашистська навала. Колись, на рекреаційній ділянці «Тузлівська Амазонія» у Національний природний парк «Тузлівські лимани» декілька років тому з'явився величний пелікан, по імені «Дедал». Арт-об'єкт зроблений з гіпсу, розміром реального птаха, що наглядно демонструє його велич. Потім Тарас ще зробив скіфську бабу і бабака. Дивовижні скульптури - пам'ять про неймовірно творчу і талановиту людину, яку вбила клята війна. Світла і вічна пам'ять», – написав Іван Русєв.

Раніше ми писали, що на війні помер поет, бойовий медик та лікар-кардіолог вищої категорії Володимир Воліков. Як інформує «Главком», про це написав побратим покійного захисника Олексій Сагаловський.

«Із великою скорботою змушений повідомити про те, що вчора перестало битися серце мого друга та побратима, співавтора пісень та відомого бойового медика Володимира Волікова. Хочу висловити щирі співчуття родині та друзям. Стільки ще планів було, як же так, Воліков…», – написав Сагаловський.

Ще один побратим Володимира зазначив, що смерть поета наступила внаслідок поранення.

«Я досі не можу осягнути це. Ми бачились ще декілька днів тому, коли Льоша був в Києві на вихідні. Я хочу запам’ятати його таким живим і легким, яким він був в той день. Льоша ніколи не говорив зайвого і ніколи не жалівся. В ньому була така щирість і гідність, що поряд з ним мені завжди було трохи соромно за себе», – розповіла Катерина Григоренко.