Вікторія Муха: За три роки у Києві до ПЦУ перейшли лише чотири парафії Московської церкви

У другій частині інтерв’ю з головою постійної комісії Київради з питань культури, туризму та інформаційної політики Вікторією Мухою читайте про долю музею Булгакова, мурал Залужного, який довелося стерти, сумну конфесійну карту столиці та непереймований об’єкт у самому центрі столиці, який, на думку депутатки, має вигляд справжньої провокації.

У першій частині розмові з Вікторією Мухою йшлося про гідне вшанування пам'яті захисників та захисниць та нові правили, які для цього запровадило місто.

Як виконується закон «про заборону Московської церкви» у столиці. Чи маєте ви статистику, скільки парафій вже пройшли перевірку і як цей процес триває? Яка вона конфесійна карти Києва станом на 2025 рік?

Повноваженнями перевіряти релігійні організації наділена експертна комісія Державної служба України з етнополітики та свободи совісті. Департамент культури міста здійснює реєстрацію змін до статутів релігійних організацій, зокрема, у випадку добровільних переходів.

За три роки повномасштабного вторгнення лише чотири релігійні громади в Києві змінили канонічну приналежність і перейшли з УПЦ (МП) до ПЦУ. Усі ці переходи відбулись у 2023 році. Станом на сьогодні невідомо про жоден новий перехід громад, який відбувся би у 2024-му, зокрема після прийняття закону.

На сьогоднішній день в контексті згаданого закону – серед близько 1300 релігійних об’єднань та організацій у столиці 313 – Української православної церкви, що прибрали приставку «Московського патріархату», включаючи 267 громад, 14 монастирів та три вищі духовні навчальні заклади, продовжують діяти. Для порівняння: у ПЦУ ці цифри менші – 241 організації, включаючи 192 громади, 10 монастирів та три вищі духовні навчальні заклади.

Музей Булгакова. Що вирішило місто щодо цього закладу, який провокує запеклі суперечки?

Зазначу, що окрім музею порушувалось також питання пам’ятника та меморіального знаку Булгакову. Пам’ятник Булгакову – відповідно до рішення Київської міської влади – підлягає усуненню з публічного простору. До речі, його балансоутримувач так і знайшовся. Але бажання забрати пам’ятник виявила донька скульптура.

Так що пам’ятник буде знесено, у музеї ж наразі змінена експозиція, змінено акценти й він, як влучно зазначив на той час директор Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, може бути єдиним музеєм у світі, що скаже всю повноту правди про Булгакова.

Залишиться поки і меморіальна дошка, адже є побоювання фахівців, що через особливості встановлення та розташування її демонтаж може пошкодити фасад історичної будівлі.

Але хочу звернути вашу увагу на те, що музей і пам’ятник – не найбільш чутливі аспекти, пов’язані з переосмисленням імперського і радянського минулого.

У самому серці Києва досі спокійно існує консерваторія імені Чайковського. Попередниця Національної музичної академії — Київська консерваторія з'явилася лише в 1913 році, через 20 років після смерті композитора, а ім’я його отримала у 1940 році під час відзначення Москвою 100-річного ювілею Чайковського. Отже, будь-які припущення щодо безпосередньої ролі Чайковського в заснуванні закладу безпідставні, а присвоєння його імені київській консерваторії є частиною імперської політики, спрямованої на русифікацію та нав’язування культурного впливу.

Сьогодні ж це виглядає абсурдно. Національна музична академія імені Чайковського розташована на Майдані Незалежності – місці, яке стало символом боротьби за незалежність та свободу. Тут відбувалась Революція Гідності, тут зараз прощаються з воїнами, полеглими у російсько-українській війні. І наявність досі імені Чайковського, що є символом російської культури у світі, має вигляд провокації.

У міста є важелі впливу на цю ситуацію?

Академія належить до сфери управління Міністерства культури. Київрада ще у лютому 2024 року звернулася до Мінкульту, оскільки після набуття чинності закону «про деколонізацію» це виключно їхня компетенція. І це залежить виключно від їхньої волі.

Київрада звернулася. І що вам відповіли? Який результат?

Результат? За понад рік жодних дій щодо однієї з інституцій, якою опікується міністерство в столиці…

Натомість холодним душем для багатьох митців стала фактична заборона виїзду їм за кордон. З одного боку, на всеукраїнських форумах лунають заяви про важливість культурної дипломатії та збереження уваги світу до України. З іншого – через три роки повномасштабного вторгнення єдиним рішенням виявилась анонсована за кілька днів заборона виїзду митців.

Домовленості з іноземними колегами? Вони неважливі. Анонсовані виступи, вистави, продані квитки? На це не зважають. І це в той час, коли Росія активно просуває свою культуру за кордоном, формуючи потрібний їй образ. Складається враження, що в обох випадках – як з перейменуванням академії, так і виїздом митців – простіше не робити або забороняти, ніж шукати ефективні рішення. Дуже сподіваюсь, що ситуація зміниться найближчим часом.

Знесення пам’ятника російському фізіологу Івану Павлову. Критики оцінили цю подію так: борці з комунізмом знищили пам’ятник затятому антикомуністу. За знесення його говорить, щоправда, те, що Павлов не мав жодного відношення до Києва. Ваша думка з цього приводу?

Перш за все, пам’ятники ми не нищимо, а усуваємо з публічного простору. Пам’ятник Павлову переміщений до Державного музею авіації України імені Антонова, де вже зберігаються інші демонтовані об’єкти.

Це засилля пам’ятників, пам’ятних знаків та назв вулиць на честь російських або радянських видатних осіб мало на меті знищення української ідентичності, тотальну русифікацію та прищеплювання комплексу меншовартості: якщо відомий вчений, лікар чи митець, то, звісно ж, – росіянин.

За життя Павлов дійсно критикував більшовицьку владу, але за іронією долі перетворився на ідол радянської та російської науки. Хочу підкреслити: не обов’язково всі постаті, пам’ятники яким усуваються з публічного простору, є «поганими». Вони просто є недоречними, якщо ми прагнемо розвиватись як незалежна держава і шанувати свою історію. Бо чому на території київської лікарні має стояти пам’ятник людині, яка не має відношення до Києва, але є російським фізіологом?

«Деякі мурали, навіть незаконні, не піднімається рука стерти»

Війна та сучасність так чи інакше відтворюються і в муралах, які відкриваються в Києві. Недавній скандал із зображенням Єрмака або Залужного засвідчив, що у цій сфері кожен і досі робить, що хоче. Чому це так?

Якщо йдеться про мурали на честь згаданий постатей, то всі вони з’явилися без дотримання відповідних правил або до їх ухвалення. До речі, на запровадження правил розташування муралів був великий запит від киян та підтримана електронна петиція після низки ініціатив, що викликали значний суспільний резонанс, активне обговорення у соцмережах та ЗМІ, навіть обурення серед містян.

Київрада першою серед українських міст затвердила порядок створення муралів, яким передбачено створення комісії з погодження ескізів та локацій муралів. І якби «скандальні» мурали проходили розгляд комісії, багатьох з них могло би просто не бути, адже більшість у комісії становлять представники професійного середовища – культурознавці, архітектори, культурологи, урбаністи.

Власне, зараз ми вже переживаємо другу хвилю появи муралів – за час повномасштабної війни ініціатив їх створення значно побільшало. Але, на жаль, не завжди ініціатори враховують, що окрім бажання та можливості, йдеться про публічний простір історичного міста, про гармонійне розміщення та якісне художнє оформлення твору образотворчого мистецтва, про власне повагу до Києва та киян. Окремо зазначу, що не допускається нанесення муралів на об’єктах культурної спадщини, наявність рекламної компоненти чи іншого забороненого законодавством контенту.

Першою ініціативою, яку погодила комісія, був мурал на вулиці Нижній Вал, 51 з назвою «Мудрий панує над зірками», що збігається з гаслом українських військових-розвідників та є вшанування роботи ГУР.

Якщо з’являється «незаконний мурал», хто його має замальовувати?

Привести будівлю до первісного вигляду має ініціатор. На деякі мурали, які з’явилися з порушенням процедури, просто не піднімається рука. Це – ті, де зображені загиблі захисники. Їх, до речі, 19. З них 12 – загальних образів, а решта сім – «портретних». При цьому рішення Київради містить рекомендацію здійснювати меморіалізацію загиблих у російсько-українській війні у колективній формі або через відображення збірного образу. Адже в будинку може мешкати не одна родина, яка втратила когось на війні. Важливо уникати та попереджати конфліктні ситуації, які вже виникали при перейменуванні вулиць.

А мешканці будинку мають право голосу?

Так, звісно. Для розміщення муралу потрібна письмова згода власника або балансоутримувача будівлі, а у випадку житлових будинків – більшості співвласників житлового будинку, підтверджена у письмовій формі відповідною обслуговуючою/керуючою компанією.

Яким чином було вирішено проблему мурала Залужного на території інтернату для особливих дітей?

Цього муралу на сьогодні немає. Він з’явився до затвердження правил без згоди самого Валерія Залужного, наскільки мені відомо. Більше того, судячи з документів, ініціаторка ввела в оману керівництво закладу, адже домовленість була про розпис стін казковими героями. А після того, як був намальований Залужний, до інтернату почалося паломництво людей, які хотіли побачити мурал, і це створило додаткові проблеми для закритого закладу.

Повертаючись до мурала із зображенням Єрмака. Цей випадок підпав під внутрішнє розслідування – хто, як і для чого його виконав?

Зображення проіснувало надто недовго, тому власне і розслідувати ніхто нічого не встиг. Єдине, що можу підтвердити: жоден з муралів на честь високопосадовців комісію не проходив.

«Минулого року у муніципальних театрах побувало пів мільйона глядачів»

Сексскандал у муніципальному Молодому театрі. Чи долучалася профільна комісія Київради до розгляду питання відсторонення режисера Андрія Білоуса і чи вважаєте ви потрібним це рішенням?

Перш за все, хочу зазначити, що комунальні заклади культури мають бути простором, де відносини повинні будуватися виключно на засадах професіоналізму, взаємоповаги та дотримання етичних норм. Будь-які прояви харасменту, дискримінації чи принизливі дії є неприпустимими.

Департаментом культури в межах повноважень розпочато внутрішнє вивчення обставин та ініційовано внесення змін до контрактів з керівниками комунальних закладів культури щодо їх доповнення обов’язковими пунктами стосовно дотримання норм етичної поведінки в колективі, а також положеннями про протидію насильству в будь-яких його формах із визначенням відповідальності за такі дії.

За дорученням заступниці Київського міського голови Ганни Старостенко була створена комісія з метою перевірки інформації. За фактом можливих неправомірних дій відкрито кримінальне провадження, і щодо його перебігу актуальна інформація наявна у правоохоронних органів.

Дуже цікава тенденція: попри війну у столиці по-справжньому кипить культурне життя. Чи вдається місту в такий скрутний період розвивати цю сферу?

Почну з того, що попри усі виклики, нам вдалося зберегти існуючу мережу комунальних закладів культури, які усі відновили роботу до вересня 2022 року і працюють сьогодні. Мережа навіть збільшилась на один заклад шляхом реорганізації «Аптеки-музей» з районного комунального підприємства у заклад культури, підпорядкований Департаменту культури міста.

Під час повномасштабного вторгнення розпочав роботу «Краків» – колись нефункціонуючий кінотеатр, який перетворився на сучасний культурний кластер на Русанівці. Нагадаю, капітальний ремонт «Кракова» завершено наприкінці 2021-го і відкриття планувалось на кінець лютого-початок березня 2022 року. Але розпочалося повномасштабне вторгнення, і відкрили сучасний мультифункціональний простір вже у 2023 році. Окрім кінопоказів, тут проходить різноманітні події – від концертів, театральних вистав та циркових виступів до літературних вечорів, художніх виставок та презентацій.

Приємно бачити, що простір вирує життям і має неабияку популярність серед культурних локацій міста. Перетворення інших столичних кінотеатрів на мультидисциплінарні культурні центри передбачено рішенням Київради, однак не відбувається так швидко, як би хотілося, адже зараз фокус уваги – на допомозі ЗСУ, відновленні постраждалих внаслідок російських атак закладів, облаштуванні укриттів та безбар’єрному доступі.

Так, унаслідок масованих ракетних ударів російської федерації по Києву постраждав ряд закладів культури. Це Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків і Київська картинна галерея на Терещенківській, Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Микола Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького, Літературно-меморіальний музей-квартира П.Г. Тичини, Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв і Міська спеціалізована молодіжна бібліотека. Будівля Київської малої опери, що розташована на Лук’янівці, зазнала пошкоджень тричі.

З метою відновлення зазначених об’єктів із бюджету міста Києва виділені кошти: 2022 рік – 2,14 млн грн.; 2023 рік – 39,45 млн грн.; 2024 рік – 34,42 млн грн. У 2022 році коштом бюджету Києва були відновлені приміщення Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв; Міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки; Літературно-меморіального музею-квартири П.Г. Тичини та частково Київської малої опери. У 2024 році завершені роботи з відновлення будівлі Національного музею «Київська картинна галерея». У 2025 році виконання робіт з відновлення будівель буде продовжено, на що з бюджету Києва виділено 33,91 млн грн.

Як Київ працює над безбар’єрністю у сфері культури?

Питання безбар’єрності та доступності дуже актуальне зараз, враховуючи зростання кількості людей з інвалідністю. Місто працює над впровадженням стандартів безбар’єрності з метою забезпечення рівних можливостей для усіх жителів Києва та створення комфортного середовища для кожного відвідувача. Проте складність полягає в тому, що багато будівель розташовані в пам’ятках, а окремі – в орендованих приміщеннях.

На теперішній час фізично доступними є Київський національний академічний театр оперети, Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва, Київський академічний драматичний театр на Подолі, Київський академічний театр ляльок, згаданий Культурний кластер «Краків» та Музейно-виставковий центр Музею історії міста Києва.

Крім того, минулого року проведено навчання з базових навичок жестової мови для працівників культури, участь у якому взяли близько 150 представників музеїв, бібліотек, театрів, мистецьких шкіл та культурних центрів.

Як взагалі формується «бюджет на культуру» після повномасштабного вторгнення? За «залишковим принципом», як казали колись чи інакше?

Після 24 лютого 2022 року бюджет на культуру Києва, як і всієї країни, пройшов серйозну трансформацію. У перші місяці повномасштабного вторгнення фінансування культури скоротили до 40% від помісячного плану асигнувань. Це було необхідним кроком в умовах невизначеності та мобілізації ресурсів на критичні потреби міста. Проте вже з червня фінансування почали відновлювати – до 60%, а з вересня 2022 – повернули до планових показників.

З 2023 року місто знаходило можливість фінансування галузі, що свідчить про усвідомлення її стратегічного значення в умовах війни. Якщо у 2022 році на заклади культури, підпорядковані Департаменту культури, було виділено 833,8 млн грн, то у 2023-му ця сума зросла майже на 160 млн грн, а у 2024-му – вже перевищила 1,1 млрд грн. На 2025 рік передбачено ще більше – 1,47 млрд грн. Це вже не залишковий принцип, а системна підтримка культурної сфери, у тому числі збереженні культурної спадщини. Адже окрім заробітних плат 11 тис. працівникам галузі та часткового фінансування комунальних видатків, кошти виділяються на ремонтно-реставраційні роботи в закладах, які постраждали від російських обстрілів, облаштування укриттів, а також оновлення обладнання та альтернативних джерел електропостачання.

З одного боку, є пріоритети воєнного часу, а з іншого – розуміння, що культура є фундаментом нашої національної ідентичності та стійкості суспільства, а її підтримка – це інвестиція у майбутнє.

Як театральний бум позначився на доходах муніципальних театрів?

Київ насправді сьогодні переживає справжній театральних ренесанс. У репертуарах столичних театрів з’являється все більше постановок українських та зарубіжних класиків, а також творів сучасних українських авторів. Люди потребують живого мистецтва, емоцій, які допомагають переживати складні часи.

Лише у 2024 році комунальні театри міста представили понад 80 прем’єр і зіграли більше 4 тис. вистав, які відвідали близько пів мільйона глядачів.

Додам, що у 2024 році найбільше доходу від діяльності отримали Театр оперети – 58,5 млн грн та Молодий театр – 68 млн грн. У першу чергу ці кошти спрямовуються на нові постановки, підтримання матеріально-технічної бази, оплату експлуатаційних видатків тощо. Частина цих коштів, безумовно, йде на стимулювання роботи працівників театрів, оскільки з бюджету міста театри фінансуються близько 65% від потреби.

У Києві – не впевнена, що такий механізм є у інших містах – існує механізм поворотної фінансової допомоги для створення нового культурно-мистецького продукту. Це безвідсотковий кредит, яке місто видає муніципальним театрам та іншим закладам культури. Виділені з бюджету міста кошти після здійснення постановки та продажу квитків повертаються до бюджету. І неймовірно, що цей механізм дієвий і працює навіть під час війни. Наші заклади повертають кошти і знову подають заявки на отримання поворотної допомоги. При цьому заявок навіть більше, аніж ми передбачили коштів.

Минулого року відповідна комісія затвердила виділення коштів на чотири таких проєкти – «Аліса у Задзеркаллі» Київ Модерн Балету, «Фальстаф» Київської опери, «Берегиня» театру «Берегиня» та костюми для нових концертних програм Українського академічного фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина».

У столиці десятки бібліотек? Чи відвідують їх кияни?

Так. Звичайно, тут багато що залежить від самої бібліотеки.

У місті діє мережа зі 139 муніципальних бібліотек, і деякі з них, до речі, також постраждали, наприклад, «Молода гвардія». Крім коштів на утримання та покращення матеріально-технічної бази, ми виділяємо ресурс на оновлення бібліотечного фонду, бо читачі йдуть, по-перше, за сучасною літературою, а, по-друге, за україномовною. Єдиним роком, коли ми не профінансували закупівлю книжок, був все той таки 2022 рік. Потім фінансування відновилося, а деякі муніципальні бібліотеки перетворилися на справжні сучасні культурно-освітні хаби.

Ми ставили за мету мати по бодай одній сучасній бібліотеці у кожному районі. Також предметом наших гордощів є Центральна бібліотека для дітей імені Шевченка. Її фонд ми доповнили ще й зібранням настільних ігор, а загалом там проводять ще й різноманітні заходи.

Також з метою популяризації української мови на базі муніципальних бібліотек Києва створена та активно розвивається мережа розмовних клубів. Так, якщо у 2023 році працювало 50 розмовних клубів та курсів, які охопили близько 9 тис. відвідувачів, то у 2024 році працювало вже 68 розмовних клубів та курсів, які охопили 24 тис. відвідувачів.

Загалом наша мета зараз – приєднати Київ до креативних міст ЮНЕСКО, заявити про нього як про місто музики. Львів та Одеса вже є частиною мережі, вони є містами літератури, а Київ довго визначався з напрямком і обрав музику, хоча це не заважає реалізовувати і крос-секторальні проєкти. Аргументи на користь музики полягали у тому, що музика є більш універсальним культурним кодом і залучає ширші кола публіки.

Микола Підвезяний, Наталія Лебідь, «Главком»