Без шансів для Трампа: яке майбутнє обирає для себе Гренландія

"Ми заслуговуємо на те, щоб до нас ставилися з повагою, і я не думаю, що це те, чим займався американський президент з часу, коли він обійняв свою посаду".

Таку заяву гренландський прем’єр-міністр Муте Буруп Егеде зробив, реагуючи на плани Дональда Трампа приєднати Гренландію до США.

А ще – ця заява була зроблена за лічені дні до виборів, на яких нечисленні мешканці найбільшого острова планети обирали місцевий парламент.

І якщо на попередніх виборах домінували економічні проблеми і способи поліпшення добробуту громадян, то нині "тінь Трампа" створила дещо інший настрій.

Зростання конкуренції між великими державами в Арктиці, географічне розташування Гренландії та її сировинні ресурси підвищили привабливість острова в очах американського президента.

А відтак вибір керівництва Гренландії, як і вибір ним союзників, може мати далекосяжні наслідки.

Між автономією та незалежністю.

Гренландія, колишня колонія, а нині автономна територія Королівства Данія, отримала право мати свій парламент у 1979 році.

А законом про самоврядування від 2009 року гренландський народ був визнаний міжнародним правом як народ, що має право на самовизначення.

Тобто у випадку, якщо мешканці Гренландії, майже 90% яких складають гренландські інуїти, вирішать проголосити незалежність, уряд у Копенгагені перешкод не чинитиме, як було, наприклад, у випадку Іспанії та Каталонії.

Нинішній політичний устрій Гренландії часто характеризують як "суміш самоуправління та повної незалежності".

Зокрема, місцевий уряд має законодавчі та адміністративні повноваження у низці сфер, які впливають на повсякденне життя гренландців.

Це стосується, наприклад, корпоративної сфери, бухгалтерського обліку та аудиту, сировинної сфери, авіації, приватного, сімейного та спадкового права, імміграції та прикордонного контролю.

А з 2012 року єдиною офіційною мовою на острові визнано гренландську.

З іншого боку, Гренландія не приймає самостійних рішень, коли йдеться про державну конституцію, громадянство, Верховний суд, зовнішню, оборонну та безпекову політику, а також валютну та грошово-кредитну політику.

Натомість щорічно острів отримує від Данії щедру субсидію у розмірі понад 500 мільйонів євро на цілі "соціальної держави" – при населенні острова в менше ніж 57 тис.

осіб це складає більш ніж 17 тисяч євро на душу населення.

На іншій шальці терезів – гіркі спогади колоніального минулого, такі як, наприклад, спроби Данії контролювати народжуваність інуїтів Гренландії чи соціальний експеримент з гренландськими дітьми, за який вибачалася чинна прем’єрка Метте Фредеріксен.

Важливість острова.

Під час нинішньої кампанії представники офіційного Копенгагена демонстративно підкреслювали своє невтручання у вибір гренландців, стверджуючи у відповідь Трампу, що острів не продається і що його долю мають право вирішувати лише його мешканці.

Втім, у ЗМІ можна було зустріти висловлювання опозиційних політиків, які попереджали і про втрату субсидії, і про втрату громадянства Данії, а відтак і ЄС.

Авжеж, незалежність Гренландії означатиме втрати для Данії.

І це не лише абстрактне відчуття "співжиття і взаємодії", про яке говорив глава МЗС Данії Ларс Льокке Расмуссен.

І не потенційні прибутки від ресурсів Гренландії, які самі гренландці досі не горіли бажанням видобувати – поклади рідкісноземельних мінералів там сусідять з радіоактивним ураном, шкідливим для місцевого довкілля; в результаті гренландські депутати у 2021 році заблокували підтримуваний ЄС видобуток.

Болісною для Данії буде втрата місця у Арктичній раді – адже Копенгаген нині має його лише завдяки своїй колишній колонії.

Ларс Льокке Расмуссен визнає, що така втрата була б навіть ганебною.

"Ми засідаємо в Арктичній раді насамперед тому, що це в інтересах тієї частини королівства, яка називається Гренландія.

І, звичайно, в інтересах усього людства, щоб Арктика була під контролем", – каже міністр.

Проте не менш важливою Гренландія є і для Сполучених Штатів.

Адже у Вашингтоні щонайменше тричі розглядали можливість купівлі острова: у 1867 році, відразу після завершення Другої світової війни, і зараз.

Ближче до кінця виборчої кампанії в Гренландії Трамп спробував підкупити гренландців "пряником", обіцяючи інвестувати мільярди доларів, щоб створити нові робочі місця і зробити жителів острова настільки багатими, "як вони й уявити не можуть".

Лише за те, що вони вирішать "стати частиною найбільшої нації у світі".

Проте ніхто не гарантує, що американський президент не повернеться у діалозі про купівлю Гренландії до тактики "батога" (яку його адміністрація, як там прямо визнають, застосовує і до України).

Незалежність, але коли?.

Напередодні виборів опитування показували, що більшість гренландців виступають за незалежність, однак не мають спільної думки, коли це може статися і як це позначиться на їхньому добробуті.

Тож не дивно, що з обіцянками запуску відокремлення від Данії виступили чотири з п’яти партій, що пройшли до парламенту.

У 31-місному гренландському парламенті вона матиме лише два мандати, не маючи можливостей істотно впливати на процеси.

А от результати виборів для партій, що є прихильниками незалежності, виявилися геть протилежними.

Січневе опитування прогнозувало перемогу чинній партії влади "Інуїт атакатігііт" ("Спільнота людей"), лідером якої є згаданий вище Муте Буруп Егеде і сестринською партією якої в Данії є нині опозиційні "Зелені ліві".

Політсила виступає за економічно і політично незалежну Гренландію, але ще не запропонувала плану, як цього досягти, тому обіцяла не поспішати з відповідним плебісцитом.

Тиск ззовні і той факт, що відбувається, по суті, розпад західного світового порядку, який існував протягом 80 років, змусив Егеде під час виборчої кампанії обіцяти сформувати уряд широкої єдності в Гренландії, навіть якщо його партія отримає більшість голосів.

"Якби це залежало від мене, я вважаю, що ми в цій країні зобов'язані сформувати широку коаліцію, зважаючи на тиск ззовні і наші протиріччя з Данією", – заявляв він.

Однак несподівано очікування партії не справдилися і на фініші виборчої гонки вона виявилася лише третьою з трохи більше 21% голосів.

Тепер представництво цієї партії впаде з 12 до 7 мандатів.

Ще більше падіння, з 10 до 4 мандатів, зазнала соціал-демократична партія "Сіумут" – один із найбільш послідовних прихильників незалежності Гренландії.

У Данії її партнером є партія чинної прем'єрки Метте Фредеріксен.

Тож такий провал, серед іншого – удар і по ній.

Натомість переможцем стала правоцентристська партія "Демократіт" ("Демократи") – вона отримала майже 30% голосів (на попередніх виборах – 9%).

Такий успіх став сюрпризом навіть для лідера "Демократів", 33-річного Єнса-Фредеріка Нільсена.

І це не дивно, зважаючи, що січневі опитування прогнозували їм лише третє місце.

Ця партія, яка в Данії співпрацює з опозиційним "Ліберальним альянсом", історично скептично ставиться до незалежності, натомість підтримуючи розширену автономію у складі королівства.

І хоча у своїй передвиборчій програмі "Демократи" все ж передбачили незалежну Гренландію з вільною ринковою економікою, у партії застерігають від передчасних дій, щоб захистити людей і економіку від потенційного зниження рівня життя.

І нарешті, дуже показовим стало друге місце популістів з "Налерак" ("Точка орієнтації") – єдиної політсили, яка явно демонструє бажання розширеної співпраці зі Сполученими Штатами.

За неї віддали голоси 24,5% виборців, внаслідок чого представництво партії зросте з 4 до 8 депутатів.

Проте і вони не підтримують ідеї Трампа про входження Гренландії до складу США.

Але, в порівнянні з іншими, наполягають на негайному голосуванні за незалежність, що може ускладнити їм шлях до коаліції.

Адже в цілому три чверті гренландців проголосували за партії, що пропонують не поспішати з проголошенням незалежності.

"Трималися разом у час великого інтересу ззовні".

Коментуючи ситуацію у день виборів, глава МЗС Данії наразі каже про "повне розуміння" бажання гренландців відокремитися, але, за його словами, зростаючий інтерес американців до острова не слід сприймати легковажно.

"Я також думаю, що останні кілька тижнів підкреслили, що бути повністю самим, а отже, повністю суверенним, важко у світі, в якому ми живемо", – каже Ларс Льокке Расмуссен.

Завуальовані і явні погрози Трампа, ділові пропозиції, неодноразові обіцянки багатства на острові здебільшого сприймалися як пряме втручання у вибори і як загроза.

Зокрема, і лідер партії-переможниці називав постійне втручання Дональда Трампа абсолютно неприйнятним, а натяки американського президента на Гренландію як товар – абсолютно огидними.

Хоча він, на відміну від нинішніх партій влади, є більш відкритим до розвитку бізнесу на острові….

А тому переможцям виборів доведеться знайти такий компроміс, який, з одного боку, відповідав би сподіванням гренландців про незалежність, а з іншого – не дав підстав Трампу посилити тиск на острів.

Непросте завдання для невеликого суспільства, яке несподівано виявилося в епіцентрі політичного тайфуну.

І одночасно – справжнє випробування для гренландських політиків на політичну зрілість.

"Гренландія потребує, щоб ми трималися разом у час великого інтересу ззовні.

Існує потреба в єдності, тому ми будемо вступати в переговори з усіма", – обіцяє лідер партії-переможниці.

Авторка: Іванна Костіна,.

журналістка "Європейської правди".