Чи є медіа інклюзивними й чому журналістика стає жіночою професією

На початку березня відбулася презентація результатів анкетування 492 медіа «Гендерний профіль українських медіа», проведеного Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення у співпраці з ГО «Жінки в медіа» та Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики.

Це анкетування проводили вдруге й цього разу охопили ширше медійне поле, оскільки, крім аудіовізуальних медіа (телебачення, радіо та медіа, що мають ліцензію на теле- та радіомовлення) участь в опитуванні взяли друковані та онлайн-медіа. Усього було зібрано 492 анкети від медіа, у яких загалом працює 8900 співробітників і співробітниць. Це приблизно вдвічі більше, ніж протягом 2023 року.

У презентації взяли участь відповідальна секретарка Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Олена Ніцко, урядова уповноважена з питань гендерної політики України Катерина Левченко, голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Ярослав Юрчишин, аналітикиня дослідження, членкиня ГО «Жінки в медіа» Зоя Красовська. Модерувала захід голова ГО «Жінки в медіа», членкиня Комісії з журналістської етики Ліза Кузьменко.

Завантажити повний текст результатів анкетування можна за посиланням.

Ліза Кузьменко

Презентація гендерного профілю відбулася в рамках проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», який виконується Українським жіночим фондом за підтримки Європейського Союзу.

Першою під час презентації взяла слово відповідальна секретарка Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Олені Ніцко. Вона розповіла, що коли гендерний профіль визначався вперше, в редакціях існував певний опір, бо колективи не розуміли, з якою метою проводиться це дослідження.

«Вони думали, що потім підуть, можливо, якісь санкції або зауваження від регулятора. Ми пояснювали, що це робиться, щоб зрозуміти, яким чином влаштована наша медійна галузь, хто в ній працює, наскільки враховуються ідеї та думки різних сторін. І дуже важливо, що сьогодні компанії вже це розуміють», — каже Олена Ніцко.

За її словами, у таких дослідженнях зацікавлені і європейські партнери та регулятори. Деяких навіть дивує, що подібні проєкти проводяться в Україні під час повномасштабної війни: «Ми їм пояснюємо, що в рамках цієї дійсно страшної ситуації, коли мобілізація впливає на гендерну рівність у наших компаніях, коли історично склалася так, що оператори, відеоінженери, технічні працівники — зазвичай чоловіки, які сьогодні вже у лавах ЗСУ, на їхні місця прийшли жінки. І вони сприймаються абсолютно природно. Тобто для жінок ця робота не є якоюсь надскладною. Вони зайняли місця наших воїнів».

Окрім того, дослідження показало, як гендерний баланс впливає на контент. Зокрема, Олена Ніцко відзначила позитивні зміни у медіа, які створюють програми для дітей, та рекламі, де вже менше прояву дискримінації та експлуатації жінок.

Олена Ніцко

Ліза Кузьменко додала, що дуже важливо працювати системно у зв’язці: держава, медіа, громадське суспільство, бо тільки тоді можна буде досягти таких потужних результатів.

Урядова уповноважена з питань гендерної політики України Катерина Левченко сказала, що впровадження гендерної рівності, як і будь-які демократичні перетворення — це довгий шлях, і разом із досягненнями відкриваються нові проблеми.

«Сьогоднішня ситуація у світі та її вплив на Україну якраз дуже добре демонструє, як потрібно плекати всі надбання і розуміти, що демократія зворотна, і тільки в наших руках її майбутнє, — каже Катерина Левченко. — Кожен такий інструмент як Гендерний профіль українських медіа — це дуже класний барометр, навігатор. Він дає нам дані, які говорять про реальний стан, тож наші виступи та наша політика базуються на валідованих і верифікованих даних».

Також вона розповіла, що нещодавно разом із віцепрем’єркою з питань європейської інтеграції, міністеркою юстиції Ольгою Стефанішиною та посолкою ЄС в Україні Катаріною Матерновою презентувала Європейський індекс гендерної рівності. Його розраховували за методикою Європейського інституту гендерної рівності. З’ясувалося, що вісім країн Європейського Союзу перебувають нижче, ніж Україна.

«Показники й більш активне включення жінок — це не просто про справедливість і про те, що не може бути сфер, які обмежені для представників або представниць певної статі. Це про те, щоб кожен і кожна в суспільстві могли реалізувати себе в тій сфері, в якій готові реалізовувати, і щоб не було перешкод у цьому», — каже Левченко.

Головні перешкоди пов’язані не з законодавством, яке, на її думку, в Україні абсолютно не дискримінаційне, а з соціальними структурами, які не дають гармонійно реалізовувати політику поєднання професійних і сімейних обов’язків через слабкий розвиток соціальної сфери, а тепер і через її велике руйнування. Тому економічне відновлення пов’язане з соціальним захистом та інфраструктурою, яка допоможе робити суспільство інклюзивним і включати всіх до процесів прийняття рішень.

Наприкінці свого виступу Катерина Левченко вручила подяку Лізі Кузьменко від урядової уповноваженої за лідерство, наполегливість і плідну працю в утвердженні гендерної рівності та захисті прав жінок в Україні до 140-річчя жіночого руху. Таку ж подяку вона попросила передати голові Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ользі Герасим’юк.

Катерина Левченко

Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин сказав, що питання гендерної рівності та включеності різних категорій українського суспільства в різноманітні процеси — це не міжнародний тренд або вимога європейських партнерів, а логічний етап розвитку українського суспільства. Він підкреслив важливість розвитку української сімейної політики та батьківства, що наразі стосується переважно жінок.

«Я пам’ятаю ще період, коли ми добивалися, щоб чоловіки просто мали право бути присутніми при пологах, бо знаходилися дивні пояснення, що це якось заважає жінці. Експертні дослідження показували, що це не так. І зараз це тотальна практика. В суспільстві, яке перебуває в стані небезпеки, завжди є велика спокуса відкотитися на рівень традицій, на рівень “так робили завжди, нащо нам щось нове”», — каже Юрчишин.

Він подякував авторам дослідження, які, на його думку, формують нову нормальність, де жінка, яка досягає професійного шляху — це не людина, яка обов’язково має занедбати родину або відповідати іншим стереотипам.

«У мене є колежанки, до яких долучаються активно і колеги, які пріоритетом поставили питання захисту прав людини у сфері рівності. Ця дискусія традиційно йде дуже складно, зважаючи на певну стереотипізацію, яку ми успадкували від Радянського Союзу.

Я переконаний, ми точно знайдемо спільне бачення, як нам покращити ситуацію з гендерним балансом, як нам удосконалити механізм рівності в різних сферах: і в політиці батьківства, і в соціальній політиці. Як нам показати ветеранам, родинам військових, родинам полонених, родинам тих, хто зник безвісті, що їм треба інтегруватися, що суспільство з відкритими обіймами допоможе їм там, де потрібна допомога. Просто помітить те, що треба помітити, а можливо промовчить там, де треба промовчати, бо це теж ознака дорослості», — сказав Ярослав Юрчишин.

Ярослав Юрчишин

Результати дослідження презентувала аналітикиня, членкиня ГО «Жінки в медіа» Зоя Красовська.

За її словами, для того, щоб розуміти, наскільки можна довіряти відповідям опитаних медіа, цьогоріч дослідники включили в анкету питання про те, чи редакції мають штатний розпис. Це дало б зрозуміти, чи людина, яка заповнює анкету, рахує по пам’яті чи спирається на якісь документи. Виявилося, що три чверті опитаних редакцій мають штатний розпис.

Загалом 58% усіх працівників медіа — це жінки. Зоя Красовська припустила, що кількість жінок у медіа зростає, можливо, і через те, що чоловіки, які працювали раніше в компаніях, пішли у військо.

Цьогоріч дослідники виокремили дві категорії керівників: люди, які керують медіа повністю, і люди, які керують різними підрозділами в медіа. Тут, за словами аналітикині, простежується тенденція, що люди творчих професій, які створюють контент, пишуть тексти, просувають ці тексти, займаються дистрибуцією, що пов’язано безпосередньо з ключовою функцією медіа — це в основному жінки.

Щодо різних типів медіа, то Зоя Красовська сказала, що в деяких випадках кількість журналісток складає до 80%. Але серед головних керівників медіа кількість жінок і чоловіків — переважно 50 на 50.

Зоя Красовська

«Я би не хотіла робити однозначних висновків про те, що жінок не допускають до управління чи щось інше, — каже Зоя Красовська. — Мені здається, що тут можуть бути дуже глибинні питання, зокрема культури жіночого лідерства, яку можна досліджувати. Але і торік, і цього року ми бачимо цю дуже суттєву відмінність в тому, що в керівництві ніби рівність і баланс, але якщо спускатися на більш низові рівні, де працівники не можуть приймати рішення, тим більше там представлені саме жінки».

Що стосується вікових груп, то в дослідженні було виокремлено три вікових категорії: люди до 35 років, до 60 і люди пенсійного віку. Загальна тенденція з минулого року теж зберігається: чим молодша вікова група, тим більше там жінок. Чим старша вікова група, тим більше там чоловіків.

Зоя Красовська розповіла, що цього року дослідники уточнювали, скільки серед усіх співробітниць і співробітників людей, які поєднують одну або більше посад. Зібрані дані показали, що більшість тих, хто поєднує дві або більше посад — це жінки: 67%, а серед чоловіків — 33%.

Також у медійників питали про навчання і підвищення кваліфікації, тож серед загальної кількості в різних групах жінки частіше беруть участь у підвищенні кваліфікації, ніж чоловіки.

«Такий суперечливий, напевно, результат — ми побачили, що застосування соціальних політик нерівне, бо частіше вони застосовуються щодо жінок. Тобто можна сказати, що жінки нібито отримують більше преференцій. Наприклад, відпустка по догляду за дитиною — це та категорія, яку суттєво більше надають жінкам, ніж чоловікам. Але тут питання в тому, наскільки це є бажанням сім’ї чи просто необхідністю, тому що так розподілені традиційно ролі в родині», — каже аналітикиня.

За її словами, для дослідників було відкриттям, що часто соціальна політика взагалі не передбачена в медіа. Деякі медіа мають політики гендерної рівності й загалом базові речі, як відпустка по догляду за своїм здоров’ям чи соціальний пакет. Але в деяких випадках у редакціях це передбачено для жінок і не передбачено для чоловіків.

Однак дослідниця каже, що дані, які вони отримали, мають на меті не стільки акцентувати увагу на нерівності й проблемах, скільки привернути увагу керівників до того, щоб ці політики в редакціях були чітко означені, чітко сформульовані й усі працівники медіа мали однаковий до них доступ.

Що стосується ветеранських політик, то 72% редакцій сказали, що вона не здійснюється. У багатьох відповідях вказувалося, що у них просто немає таких працівників і тому не передбачені політики. Але 20% указали, що мають практики лікування поранених військових і надають підтримку їхнім родинам або родинам загиблих.

Щодо працевлаштування ветеранів бойових дій, то тільки 8% медійників відповіли, що вони мають певні преференції при працевлаштуванні. Але, за словами Зої Красовської, це питання теж треба досліджувати глибше, адже невідомо, скільки людей повертаються працювати в медіа.

«Це опитування також мало освітню функцію, щоб звернути на це увагу медіа. Багато редакцій мають ветеранську політику, але несистемну. Очевидно, що треба бути готовими того, щоби повертати людей у цивільне життя і надавати можливість тим, хто хоче, повернутися в професію, якою займалися до участі в бойових діях», — розповіла Зоя Красовська.

На зустрічі були також присутні деякі представники медіа, які розповіли про власний досвід роботи з ветеранами. Зокрема директор департаменту управління людськими ресурсами Суспільного Андрій Конопляник розповів, що вони залучають підтримку ГО «Центр зайнятості вільних людей» і Veteran Hub, а також почали впроваджувати практики й інструменти, які можуть покращити шлях реінтеграції ветеранів до робочих процесів і до цивільного життя загалом. У співпраці з партнерами Суспільне проводить тренінги для працівників і керівників, де інформують, як уникати тригерних питань під час спілкування та взаємодії з ветеранами.

А менеджер соціальних проєктів Starlight Media, ветеран Гліб Стрижко розповів, що влітку 2024 року у них з’явилась ідея створити принципи дружнього до ветеранів бізнесу. За основу вони взяли Women's Principles, які так само реалізовуються в Starlight Media вже багато років.

Ці 12 принципів — це своєрідний гайд, який різні компанії можуть реалізовувати у себе. За словами Стрижка, для розробки гайду були залучені три сторони: бізнес, держава і громадський сектор. Станом на 10 березня вже 31 компанія підписалася під виконанням принципів, серед яких Starlight Media, 1+1 Media, Work.ua, «Київстар» і Vodafone.

Ці принципи містять вимірюваність і підзвітність, тобто компанія бере на себе зобов’язання проводити опитування, щоб розуміти, що працює, а що ні, і публічно звітувати про це, вшанування пам’яті та підтримку ветеранського бізнесу.

Фото: Геннадій Кравченко, «Жінки в медіа» та скриншоти з трансляції «Укрінформу»