Військовослужбовець сяде за ґрати: суд обрав вирок водію, який збив 17-річного хлопця на переході

Йому загрожує 9 років за гратами із позбавленням права керувати авто.

Військовослужбовець сяде за ґрати. Районний суд Житомира обрав вирок водію, який на пішохідному переході збив 17-річного Валерія Розбицького 3-го грудня 2024-го року. ТСН неодноразово розповідала як тривав розгляд цієї справи. 

Про те скільки часу тривала судова тяганина, і який вирок усе ж присудили кермувальнику, кореспондентка ТСН Ірина Кондрачук розповіла в сюжеті.

Це вже четверте засідання у цій справі. Обвинувачений щораз просить суд про звільнення з-під арешту в обмін на повернення до війська. Клопотання зачитує його адвокат.

“Якщо суд змінить запобіжних захід та обвинувачення повернеться до бойових побратимів, то на фронті зможе принести користь не лише державі, але й потерпілій стороні, допомагаючи щомісячно фінансово”, – каже адвокат обвинуваченого Андрій Бурун.

 Але клопотати про подібне, за законом, може виключно прокурор. Який цю ініціативу вкотре не підтримав. Бо військова служба обвинуваченого судовий розгляд може призупинити.
 
“Із дня смерті мого сина пройшло три місяці і тиждень, і досі ніхто не покаявся”, – каже мати загиблого Олена.
 
Ледь стримує емоції Олена, мати загиблого Валерія Розбицького. Йому назавжди 17.
  
Хлопчина мріяв вступити у військовий інститут, одягнути однострій, як вітчим і рідний дядько. Йому легко давалося вивчення іноземних мов. Того страшного вечора, 3-го грудня 2024 року, Валерій поспішав до репетитора з польської. Але на пішохідному переході, що поруч із будинком його дідуся й бабусі, хлопця збила автівка. Від отриманих травм серце юнака зупинилося у реанімації наступного ранку.

 
За кермом волонтерського позашляховика сидів Василь Онопрійчук, військовослужбовець 72-ї бригади. До Житомира тоді приїхав у відпустку. І надвечір, під час знеструмлень у місті, сів за кермо напідпитку. Без посвідчення водія.
 
“У мене стоїть перед очима обличчя моєї дитини в труні, ви це розумієте? Це не кожен, це взагалі пережити неможливо”, – каже мати.

У відповідь Василь Онопрійчук береться за голову і намагається вичавити із себе бодай якісь слова.
 
“Вибачаюся. Я щиро каюся. Я б з удовольствієм поставив себе на місце цього хлопця. Валєри”, – каже Василь Онопрійчук.
 
Суддя вислуховує обидві сторони, опісля йде до нарадчої кімнати, і за годину повертається з вироком:
 
“Суд ухвалив Онопрійчука Василя Володимировича визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення”.
 
Йому загрожує 9 років за гратами із позбавленням права керувати авто. На запитання: чи подаватимуть апеляцію, Василь Онопрійчук та його адвокат відповіді не дають.
  
Також суд зобов’язує військовослужбовця сплатити моральну компенсацію матері загиблого у розмірі півтора мільйона гривень.

 
“Дев'ять років – це я так розумію максимальний термін, який можна було дати, я навіть сподівалася на менше. Скажу чесно, це не поверне життя мого сина. Це все одно замало: моє життя, життя моєї дитини”, – каже мати загиблого.
 
Змучена судами і пережитим горем матір, навіть, після вироку, каже, справу контролюватиме й далі.
 
“Продовжувати буду слідкувати за тим, як він відбуватиме покарання. Щоб він і надалі сидів”, – каже Олена.
 
Її найбільший страх, що Василь Онопрійчук таки звільниться достроково, обмінявши покарання на військову службу.

• 1250 пожеж за добу: на згарища в Україні перетворилися понад тисячу гектарів полів, лук і навіть лісів