Пам’яті старшого сапера Дмитра Тарака

Попри «несерйозний» позивний був мужнім і відданим

Дмитро був із тих мужніх людей, які у перші ж дні повномасштабного російського вторгнення вишиковувалися у черги до військкоматів. Разом із братом, заледве встигнувши повернутися зі столиці, яку вже нещадно обстрілювали загарбники, вони пішли добровольцями до війська.

Загалом у Дмитра двоє старших братів. Хлопці виросли у мальовничому селі Балки Барського району на Вінничині. Вони завжди були дружніми, стояли горою один за одного.

Дмитро навчався у школі міста Бар, з дитинства захоплювався футболом, плаванням, любив проводити час у лісі, збираючи гриби, а також рибалити. Батьки розповідають, що хлопець був активним, життєрадісним і цілеспрямованим, завжди підтримував друзів та родину.

Після школи вступив до Барського ПТУ, де вивчився на маляра-штукатура і плиточника-облицювальника, а згодом закінчив ліцей.

Власне, надалі життя мало б йти за звичним сценарієм. Але Україна тоді вже чотири роки воювала. Тому у 2018 році Дмитро підписав контракт зі Збройними Силами України - служив на посаді водія у військовій частині А0853. Три роки, проведені в армії, загартували його, змінили погляди на життя.

Після служби Дмитро спробував реалізуватися у цивільному житті і поїхав працювати до Києва, де разом із батьком займався будівельними роботами. Там їх застав початок повномасштабної війни. 26 лютого 2022 року Дмитро разом із братом Артуром повернулися додому, а вже 27 лютого обоє були в ТЦК.

Дмитро пройшов військовий вишкіл у Черкасах. Тоді його перевели до військової частини А7015 на посаду старшого сапера. Побратими називали його «Малиш». Але попри такий несерйозний позивний свої обов’язки він виконував із відданістю та мужністю. І навіть коли під час одного з бойових завдань отримав контузію, швидко повернувся до побратимів.

Мама героя згадує, що Дмитро, перебуваючи на передовій, ніколи не розповідав рідним про труднощі, втрати чи якісь негаразди.

«На всіх фото та відео, які він нам надсилав, Дмитро завжди був усміхненим. Він ніколи не розповідав ніяких деталей. Просто писав: «У мене все добре, не хвилюйтеся», - згадує жінка.

«Малиш» був не лише надійним сапером, а й вірним другом, на якого завжди можна було покластися. Його побратими згадують, що він ніколи не залишав нікого в біді, завжди підтримував бойовий дух, навіть у найважчі моменти. А їх випадало на долю захисника чимало.

31 січня 2024 року старший сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини А7015 Дмитро Тарак загинув під час бойової операції в населеному пункті Іванівка Куп'янського району Харківської області…

Загибель Дмитра стала великою втратою не лише для його родини, а й для всього його підрозділу.

«31 січня 2024 року при виконанні бойового завдання загинули двоє моїх хлопців. Двоє моїх друзів, з якими воювали пліч-о-пліч майже два роки. Жахлива втрата для підрозділу, сімей, країни. Для мене ваші життя завжди були важливішими за власне, але цього виявилось недостатньо. Не вберіг. Старший сапер, солдат Дмитро «Малиш» Тарак. Все, що вам потрібно знати про нього, це те, що перші дні повномасштабного вторгнення 2022 року він провів у черзі до військкомату. В Діми залишилися батьки й брати. Мав за честь служити з тобою. Назавжди в строю!» - написав у соцмережі побратим героя Дмитро Сінчук.

Батьки Дмитра Тарака розповіли, що він мріяв про мирне життя після війни. Будував плани на майбутнє, прагнув створити міцну родину зі своєю коханою дівчиною Мариною. Вони мріяли про власний дім, дітей, щасливе сімейне життя разом. Але цим мріям збутися не судилося…

Нині справу свого молодшого брата Дмитра продовжує Артур Тарак: захищає Україну на передовій, воюючи за двох.