Таємниця спадщини пенсіонерки: скромна секретарка залишила мільйони

Мешканка британського міста Вітстабл, 98-річна Гільда Леві, залишила після своєї смерті 2022 року значний статок, про який ніхто з її оточення не підозрював. Ця скромна жінка, яка все життя пропрацювала секретарем, заповідала 1,4 мільйона фунтів стерлінгів місцевим благодійним організаціям. Про це пише Daily Star.

З опублікованого заповіту стало відомо, що вона передала по 500 000 фунтів стерлінгів Друзям лікарні Кента і Кентербері та організації Age UK, а також по 200 000 фунтів стерлінгів Друзям охорони здоров'я Вітстабла і лондонській очній лікарні Мурфілдс. При цьому самі благодійні організації раніше не були знайомі з Леві й були здивовані її щедрістю.

Історія Гільди Леві виявилася не менш дивовижною, ніж її вчинок. Виявилося, що вона була єврейською біженкою, яка врятувалася від нацистського режиму. Родом із Кельна, у дитинстві вона втратила всю сім'ю під час Голокосту і прибула до Англії наприкінці 1930-х років. Там вона отримала статус натуралізованого громадянина і побудувала нове життя.

Дослідженням її біографії зайнялася місцева генеалогиня-аматорка Джулі Гант, яка витратила багато часу на відновлення деталей долі Гільди. Вона з'ясувала, що Леві закінчила навчальні заклади в Англії, здобула кваліфікацію секретаря і працювала в різних організаціях, включно з Бюро з присудження премій герцога Единбурзького.

Попри свою зовнішню скромність, Гільда, ймовірно, успадкувала статки від свого дядька Германа Хехта, який розбагатів у США на торгівлі кавою. Після його смерті 1951 року значна частина його статків перейшла родичам, включно з Гільдою.

Останні роки життя Леві провела в будинку для літніх людей у Манчестері, де і померла.

Раніше Фокус повідомляв, що жінку посадили до в'язниці після того, як вона "поговорила" зі знімком Ісуса. Рішення суду було ухвалено після того, як кілька християнських груп подали в поліцію скарги на Рату Талісу за звинуваченням у богохульстві.

Також стало відомо, що нова дружина чоловіка викинула відеокасети з покійною дружиною. Чоловік зберігав записи впродовж 16 років, плануючи показати доньці в день її 18-річчя, щоб вона змогла побачити і почути свою матір, яку не пам'ятала через її ранню смерть.