Легкі гроші за теракт і підпал авто. Як московські куратори вербують українських підлітків

З неймовірним цинізмом ворог намагається використовувати проти нас наших же дітей. Вибухи в Івано-Франківську - чергове тому свідчення: довірившись кураторам із ФСБ, школярі самі стали їхніми жертвами. Чому російські спецслужби залучають до терактів підлітків і як можна цьому перешкодити – у матеріалі Коротко про.

Податливий матеріал

Увечері 11 березня двоє хлопчаків звично простували центром Івано-Франківська в напрямку залізничного вокзалу. Вони не здогадувались, що роблять останні кроки у своєму житті. Бомба розірвалася просто у них в руках. 17-річний юнак загинув на місці, його 15-річному супутнику відірвало обидві ноги. Зараз травмований у реанімації в дуже важкому стані. Від уламків саморобного пристрою постраждали випадкові перехожі – 20-річний хлопець та 23-річна дівчина. Через короткий проміжок часу ще один вибух пролунав у одному з помешкань багатоквартирного будинку.

За версією СБУ, саморобні пристрої в дію привели люди зі спецслужби РФ, які загітували неповнолітніх до вчинення терактів. Вибухову речовину і дві замасковані під термоси бомби приятелі виготовили на орендованій квартирі, яку оплатив їхній куратор. Приятелі спокусилися на обіцяну винагороду – 1700 доларів, а натомість втратили все. Бо якщо 15-літній юнак і виживе, йому загрожує до 15 років в’язниці.

- РФ шукає різних способів, як можна нашкодити Україні. ФСБ вираховує осіб з проросійською позицією, роздуває невдоволення зростанням цін. Байдуже що, головне - знайти, за що зачепитися, щоб втягти людину в підривну діяльність проти своїх же. Підлітки - податливий матеріал, тому що вони завжди потребують грошей, а коли йдеться про такі великі суми в доларах, не звітують собі у тому, що їх можуть обманути і навіть фізично усунути, - каже військовий експерт, колишній співробітник СБУ Іван Ступак.

Експерт зазначає, що російські спецслужби переслідують дві мети. Перша очевидна – посіяти страх, паніку, дестабілізувати суспільство. Друга прихована – комерційно-корупційна. Куратори з Росії не тільки ведуть своїх агентів на смерть або у в’язницю, а й можуть на цьому заробляти.

- Ті гроші, які обіцяють за виконання завдань, реальні. Вони бюджетуються і виділяються спецслужбам на оперативну роботу, зокрема вербування агентури, - пояснює Ступак. -  Це виглядає приблизно так: якийсь майор ФСБ пише, що запланував ряд спецоперацій на території України, звітує, що перерахував завербованим диверсантам гроші у криптовалюті, а реально кошти розподіляються по кишенях учасників оборудки. Ніхто не перевірятиме, чи заплатили в Україні якомусь палію, чи ні. А якщо поділяться з начальством, то взагалі питань не виникне.

Не тільки гроші, а й адреналін

У листопаді минулого року до суду була передана справа 17-річного одесита, який кинув у Вінницький ТЦК та СП дві пляшки із «коктейлем Молотова». Юнаку загрожує до 15 років в’язниці. Ціна ризику – 80 000 гривень, які обіцяв куратор. Масову кампанію по втягуванню українців у такі акції – паління автівок військових, кидання саморобних бомб у ТЦК - росіяни розгорнули з травня 2024-го, коли набув чинності новий закон про мобілізацію. Велика частина тих, кого вдалося завербувати, виявилися підлітками.

Технологія така: у телеграм або в тікток розкидаються пропозиції роботи, незалежно від віку, а потім у приватному листуванні розкривається її зміст.

- Насамперед, звичайно, грають роль гроші, однак для підлітків також важливий адреналін – вчинити щось «круте». Якщо у дорослого до бажання заробити можуть додаватися якісь ідеологічні міркування, то у підлітків - також. Тільки навпаки. Наприклад, дорослий, який згоджується вчинити диверсію, усвідомлює, що шкодить своїй країні і армії. А підлітка можна вмовити, що він допомагає швидше закінчити війну або покарати воєнкомів, які роблять щось незаконне, - зазначає психолог Інна Ковальська. – Ми не знаємо, чим керувалися хлопці з Івано-Франківська, окрім бажання отримати легкі гроші. Але і школа, і сім’я мусять працювати над тим, щоб убезпечити інших дітей від таких пасток.

Директор київської гімназії «Либедь» Алевтина Багинська також згодна, що школа і сім’я мають доповнювати одна одну.

- У сім’ї найчастіше керуються оцінками «погано» і «добре», але це не завжди впливає, бо у дітей ще немає достатнього рівня усвідомлення наслідків своїх вчинків і відповідальності. Тому ми йдемо на упередження.  Є плани щодо профілактики різних протизаконних вчинків, є оперативні ситуації, які ми також включаємо в процес – запрошуємо працівників ювенальної превенції, батьків, які мають юридичну освіту або працюють в правоохоронних органах, підключаємо психолога, готуємо матеріали для класних керівників. Розділ про кримінальну відповідальність неповнолітніх є в курсі «Правознавство», - каже педагог.

Швидких рецептів не буває

Підлітки – це особливі люди, які  здатні все побачити навиворіт, замість осуду і відрази відчути цікавість. Про заборону телеграма і тіктока, які використовує ворог, дискутують не перший рік. Головний експерт групи «Молодіжна політика» в коаліції «Реанімаційний пакет реформ» Юрій Юзич вважає, що це дасть тільки тимчасовий ефект. Він бачить проблему в іншому:

- Мало хто знає, що найбільш системний документ по військово-патріотичному вихованню в Україні – досі чинний – підписаний зрадником Медведчуком. Що на болотах за останні 10 років системно збудували більше десятка загальнодержавних молодіжних рухів із фінансуванням в сотні мільйонів доларів щорічно… А що у нас? Менше 10 системних організацій, які є носіями цінностей та здатні їх формувати серед молоді, не стали - як хотілось - рухами. Вони скорочують свою діяльність. І головний виклик у них - не як створити нові осередки та залучити більше дітей до ціннісного виховання, а як знайти хоч якісь гроші, щоб організація могла продовжувати діяти бодай в штатному довоєнному режимі. У результаті – оціночно – у нас більше 95% підлітків соціальні егоїсти. І вакуум легко заповнюється простими московськими наративами та грошима.

Експерт з молодіжної політики звертає увагу на досвід європейських країн, де немає війни:

- В умовній Норвегії 80% молоді включені в суспільне життя, а залучення решти 20% дотягують грантами на активності із незалученими. Ще раз – гранти не є там основним інструментом. Основну роботу роблять молодіжні мережі, побудовані більше сотні років тому, зі своїми ендавментами (фінансовий фонд, який створюють спонсори для неприбуткових організацій. - Ред.), будинками для молоді і навчальними польовими центрами. В одній Великобританії біля 500 000 скаутів, а ще десь 250 000 кадетів… У Франції одних лише молодіжних працівників під чверть мільйона і щорічно готуються десятки тисяч нових.

Щодо невеличкої Естонії, то, за інформацією Юрія Юзича, там на 300 000 неповнолітніх віком від 6 років припадає більше 6000 молодіжних працівників і близько 1000 молодіжних центрів. Окрім цього, 3000 працівників в режимі повної зайнятості займаються залученням молоді на ринок праці. В усіх трьох пострадянських балтійських країнах діють великі парамілітарні молодіжні мережі, які  фінансуються з державного бюджету, а керівників організацій призначає міністр оборони.

Юрій Юзич вважає, що вже зараз потрібно запустити гроші в інституційну підтримку організацій, які працюють,  серйозно вкластися у Всеукраїнську військово-патріотичну гру  «Джура», яка має керуватися не заступником Міносвіти, а мінімум бойовим полковником від Міноборони, розгорнути по цих напрямках потужну соціальну кампанію.

- На жаль, на цьому список швидких рецептів вичерпується. Бо навіть московити із своїми бездонними ресурсами на війну створювали інструменти й запускали молодіжні загальнодержавні мережі упродовж останніх 10 років, вкладаючи сотні мільйонів доларів щорічно, - підсумовує Юрій Юзич.