Відірвати Росію від Китаю: чи має адміністрація Трампа ефективну стратегію - ЗМІ

Протягом трьох років кровопролитної війни Росії проти України Москву в її агресії негласно підтримує Пекін – такою є вже усталена думка експертів і політиків Заходу, які неодноразово закликали Китай обмежити або припинити цю підтримку.

У відповідь керівництво Китаю заявляє, що воно прихильне до миру і поважає територіальну цілісність інших країн. Проте Пекін жодного разу не засудив відкрите вторгнення Росії до України, як це зробила більшість країн-членів ООН. Очевидно, що військово-дипломатичне партнерство Китаю та Росії – від спільних польотів бомбардувальників до голосувань у Раді безпеки ООН – серйозно допомогло Кремлю у подоланні міжнародної ізоляції, пише Голос Америки.

У США про те, що Росія обрала Китай головним партнером на міжнародній арені, кажуть уже давно: ще у квітні 2012 року конгресмен-республіканець від Каліфорнії Дана Рорабахер у своєму виступі перед урядовою Комісією з моніторингу американо-китайських економічних відносин казав: "Наразі курс Росії, схоже, збігається з китайським, але США слід працювати над тим, щоб це змінити, і це може бути засновано на спільних з Росією інтересах у сфері безпеки як на Близькому Сході, так і в Азії в цілому... США повинні тягнути Росію на Захід, а не штовхати її в обійми Китаю. А потім додати російський Далекий Схід у коло американських друзів у Тихоокеанському регіоні".

Експерти у Вашингтоні фактично дійшли консенсусу з приводу того, що партнерство Китаю та Росії несе у собі загрозу для інтересів США у всьому світі.

Але якщо за адміністрації Джо Байдена Вашингтон намагався налагодити стратегічний діалог з Китаєм, то тепер пріоритетом команди Трампа може бути відновлення зв'язків з Росією: зовсім недавно президент США підняв імпортні мита на товари з Китаю вдвічі, а про Росію заявив, що з нею "дуже добре" йдуть переговори. Своєю чергою, Путін нещодавно говорив про потенційні спільні проєкти зі США в галузі металів, видобутку рідкісноземельних елементів та освоєння Арктики.

Деякі спостерігачі розглядають цю риторику Трампа через призму тих самих спроб послабити зв'язки Росії та Китаю, і одним із засобів для цього послаблення може бути відновлення американо-російських економічних зв'язків.

Експерт із ринкових ризиків і дослідник економічних зв'язків Заходу та Росії Чарльз Гекер каже, що в бізнесі США є компанії, як американські, так і європейські, які повернуться до Росії, і серед них знайдуться такі, які зроблять це одразу після того, як буде знято санкції:

"Ці компанії, як правило, мають велике прагнення до роботи на ринках з високим ризиком, і вони мало звертають уваги на неприємні деталі ведення бізнесу за кордоном. Для таких компаній головна перешкода для повернення до Росії – це, очевидно, лише санкції. Інші компанії враховуватимуть багато інших факторів, і тому їхнє повернення до Росії буде повільнішим".

Чарльз Гекер вважає, що при ослабленні санкцій США щодо Москви Європа може стати перед необхідністю переглянути свій курс: "У Європі, насправді, прагнення компаній повернутися до Росії сильніше, ніж у США, і особливо це прагнення сильним є в Німеччині - Берлін був головним торговельно-економічним партнером Москви в Європі, і деякі німецькі компанії продовжують і зараз мати справу з Москвою - просто вони це роблять через Казахстан, Киргизстан та інші країни. Якщо американські санкції з Росії будуть зняті, а європейські санкції залишаться незмінними, компанії в Європі будуть дуже розсерджені і заявлять, що з ними поводяться несправедливо".

При цьому, зазначає експерт, Китаю не загрожує залишитися без російських нафти і газу, а отже, і справжнього економічного розмежування з Москвою: "Саме в енергетичному плані Європа, я думаю, остерігатиметься знову потрапляти в залежність від Росії, принаймні у тих масштабах, які ми бачили до повномасштабного вторгнення. І, таким чином, Китаю навряд чи варто побоюватися, що Росія може серйозно переорієнтувати постачання своїх вуглеводнів із китайського напрямку на європейський".

Дослідники організації Filter Labs нещодавно випустили невелику доповідь із рекомендаціями конкретних дій в інформаційному середовищі. Один із авторів цього дослідження, медіа-аналітик Анненберзької школи Університету Південної Каліфорнії Василь Гатов наголошує, що на побутовому, громадському рівні взаємна недовіра китайців та росіян досить сильна: "Китай не сприймає Росію як надійного, безпечного та рівноправного партнера. Росія анексувала Амурську область біля Китаю. Росія взяла щодо Китаю цілком собі колоніальну політику протягом ХІХ – початку ХХ століття. Тому розглядати історичні тертя як уразливість, як на мене, цілком можна".

Також Василь Гатов констатує, що "фактична економічна присутність Китаю в Росії зараз незрівнянна ні з Європою, ні з Америкою до того, як Росія напала на Україну, були введені санкції, і ці бізнеси пішли: вона в рази менша, хоча з боку Кремля було очікування, що китайські бізнесмени замістять своїми інвестиціями ті європейські і американські бізнеси, які пішли з ринку".

Також медіа-експерт робить зі свого дослідження висновок, що стратегічні інтереси Китаю та Росії не є єдиними: "Вони, безумовно, перетинаються, але не можна сказати, що ці країни йдуть у ногу в одному напрямку. Вони дуже різні, у них дуже різний геополітичний фокус, дуже різна політична філософія – у Китаю вона набагато старша. І вона суттєво менш опортуністична, особливо якщо ми порівнюємо із сьогоднішньою Росією. Ну, і Китай поки що очевидно не розглядає застосування сили як інструмент впливу на своїх сусідів".

Директор Берлінського центру Карнегі та фахівець з Китаю Олександр Габуєв впевнений, що "Росія сприймає США не як суперника за світове панування, а як екзистенційну загрозу, як смертельну загрозу, з якою треба боротися, і Китай у цьому випадку союзник у цій боротьбі".

При цьому Кремль, на думку Габуєва, розуміє, що Китай стає набагато сильнішим гравцем, ніж Росія, і не кладе всі яйця в один кошик. Проте нині Захід загалом і Вашингтон зокрема не можуть запропонувати Москві щось настільки привабливе, щоб Кремль погодився розмежуватися з Пекіном: "Без зміни політики, яка б призвела до усунення причин того, чому Росія та Китай зближуються, тобто без фундаментального перегляду західного підходу до обох країн, дуже складно собі уявити, як можна вбити реалістичний клин між ними просто інформаційними засобами. Росія і Китай хотіли б докорінного перегляду цієї політики: Москва хотіла б вибудовувати відносини з Європою так, як вона вважає за правильне, а Китаю дозволяють мати велику сферу впливу в Азії, включаючи примусове об'єднання з Тайванем на умовах Пекіна. Це, звичайно, поки що не проглядається".

Також експерт вказує на те, що спробу США пом'якшити відносини з Росією і цим послабити її зв'язки з Китаєм буде сприйнято – і вже сприймається – в Європі вкрай негативно.

"Те, що Трамп намагається зблизитися з Росією, відірвати Росію від Китаю, можливо, ціною здачі України – це для європейців якраз червона лінія і найбільший виклик, на який вони реагують проведенням своєї політики, яка виражена приблизно так: "Для нас Росія – екзистенційна загроза, тому, з Америкою чи без Америки, ми маємо намір її стримувати нарощуванням військових витрат, самостійною підтримкою України тощо".

"Багато залежить від того, як Трамп намагатиметься вирішувати українську кризу з Путіним. Ми подивимося, наскільки європейці справді будуть готові зміцнювати свою обороноздатність без США, чи через якийсь час вони прямуватимуть у фарватері американської політики, можливо, зміцнюючи свою обороноздатність, але не так сильно допомагаючи Україні", - підсумовує Олександр Габуєв.

Однак не всі у Вашингтоні вважають, що Китай є стратегічним противником США, і одним із тих, хто не дотримується однозначної позиції з цього питання, може бути президент Дональд Трамп.

Про це говорить експерт з Китаю Міжнародної кризової групи Елі Вайн: "З одного боку, у Вашингтоні існує двопартійний консенсус і цей консенсус також переходив від адміністрації до адміністрації з приводу того, що Китай є основним стратегічним суперником США на міжнародній арені. З іншого боку, я хотів би зазначити, що лінія президента Трампа є, мабуть, найбільшим відхиленням від цього консенсусу. Трамп називав Сі Цзіньпіна "дорогим другом" і казав, що разом США та Китай можуть вирішити будь-яку проблему у світі".

"Дональд Трамп вважає, що його особисті зв'язки із Сі можуть бути основою для перезавантаження американо-китайських відносин у наступні чотири роки. Він явно не бачить у Сі Цзіньпіні противника, скоріше він вважає його партнером у можливій угоді в результаті переговорів. Тобто, на рівні Конгресу та радників Трампа Китай залишається противником США, але якщо Трамп вважає по-іншому, то зрештою я очікую, що політика піде відповідно до бажань саме Трампа. Ми поки що живемо менше двох місяців за його другого президентського терміну – все ще може змінитися", - каже Елі Вайн.

Крім того, як зазначає експерт Міжнародної кризової групи, у Трампа наростає ще одна проблема у відносинах із Китаєм:

"Якщо ви здатні залучити на свій бік у суперництві з Китаєм дедалі менше партнерів, то ваша переговорна позиція слабшає. У той час як Китай зміцнює свій вплив в Індо-Тихоокеанському та інших регіонах, США зараз атакують митами своїх головних торгових партнерів та розривають трансатлантичні зв'язки. Це змушує союзників США в Азії переглядати свій погляд на надійність США як союзника. І мене турбує те, що, агресивно діючи проти своїх партнерів та союзників, Трамп за столом із Сі матиме явно менший важіль впливу".

Елі Вайн вважає, що останні висловлювання Пекіна про готовність до "будь-якої війни" зі Сполученими Штатами, а також заяви, що США відповідають Китаю "злом на добро", означають бажання Пекіна вже зараз прямо дати зрозуміти Трампу, що Сі Цзіньпін не потерпить спроб примусити його до якихось поступок за допомогою силових дій в економіці:

"Китай, незважаючи на його внутрішні проблеми, зараз міцніше почувається на міжнародній арені, ніж тоді, коли Дональд Трамп розпочинав своє перше президентство у 2017 році. І Ван Ї, головний дипломат Китаю, особисто спостерігав на Мюнхенській конференції з безпеки цього року, як буквально руйнується трансатлантична єдність. Менше партнерів – слабший важіль тиску, і переговори з Китаєм можуть стати однозначно двосторонніми. Я думаю, це дає Пекіну привід не поступатись тиску адміністрації Трампа, бачачи, як вона стає дедалі самотнішою у світі".