Безвізові знущання над українцями. Що, знову?

Від Євросоюзу прийшла звістка: безвізовому режиму з Україною бути. Можновладці вже почали вітати одне одного з перемогою в соціальних мережах. Можна було б разом із ними порадіти, але де ж привід для радості?

Такий собі Комітет постійних представників від імені Ради ЄС схвалив ідею безвізового режиму з Україною. Чудово. Але! Лише за умови запуску в Євросоюзі нового механізму, власне, призупинення безвізового режиму з іншими країнами. Я не кажу вже про те, що всі внутрішні процедури з ухвалення безвізового режиму з Україною не схвалені. Чи є в когось розуміння, коли в ЄС домовляться про посилений механізм призупинення безвізових поїздок? Немає. То чи не передчасно ми радіємо?

Звичайно, в тих катастрофічних умовах, у яких сьогодні опинилися українці, навіть найменше досягнення (нехай і таке, що стосується далеко не кожного українця) – привід привітати одне одного. Не поділяю позицію тих політиків, які у всьому бачать лише найгірше. Але питання з безвізовим режимом від ЄС уже реально перетворилося на знущання. Це якісь безвізові тортури.

Гадаєте, безпідставно присікуюся до всіх, на чиїй вулиці псевдосвято? Тоді кілька нагадувань. У грудні минулого року ми святкували схвалення звіту в ЄС про виконання Плану дій візової лібералізації. У квітні цього року святкували звернення Єврокомісії до Європарламенту. Потім у вересні святкували голосування рішення в одному з комітеті Європарламенту. Припускаю, що кілька приводів для святкування міг пропустити. Я вже не кажу про численні святкування з нагоди чергових заяв-обіцянок про те, що ось-ось українці поїдуть до ЄС без віз – перші такі знущальні обіцянки почалися ще в часи Ющенка, потім перейняв естафету Янукович.

Боюсь, що на цьому передчасні святкування не скінчаться. Зрештою, може вийти так, що коли буде справді безвізовий режим, то вже ніхто і не повірить – так усі стомилися від передчасних радощів і безпідставних обіцянок! Я навіть не знаю, хто більше знущається з українців – Євросоюз, який, якби хотів, то давно вже дозволив би безвізові поїздки, чи влада, яка обманює своїх громадян.

Європейців я, утім, розумію: вони захищають себе, свої інтереси. Але я не розумію українських можновладців, які не вміють цього робити. Ще і прикривають свої тотальні невдачі фіктивними досягненнями. Невже не видно, що українці стомилися від порожніх балачок? Невже не зрозуміло, що українці все чудово бачать?

Коли буде безвізовий режим, тоді і відсвяткуємо. І я буду серед перших, хто привітає і український народ, і всіх, хто долучився до події. А поки що – працюйте, шановні, більше працюйте, а не змагайтеся в обіцянках!

Головне ж - дайте собі відповідь: а що робити з тими майже 40% молодих людей, які, згідно з недавнім опитуванням, хочуть виїхати з України*. І половина з них – через бажання заробити заради матеріального добробуту. І що кожен із вас зробив (не пообіцяв!), аби українці мали можливість достойного життя?