Чи була середньовічна броня куленепробивною?

Наскільки міцними були обладунки

Точний час початку й закінчення середньовічного періоду є предметом дискусій. Дати цього періоду припадають приблизно на період між 500 і 1500 роками нашої ери. Хоча цей період традиційно асоціюється з Європою, деякі історики також відносять його до Близького Сходу та Китаю. Порох уперше був вперше винайдений у Китаї, можливо, близько 1200 років тому. Зброя, що використовувала порох, поступово поширилася Євразією і почала використовуватися в Європі ще до 14 століття. Це означає, що вже у Середньовіччі обладунки могли зіткнутися з випробуванням кулею, повідомляє 24 Канал з посиланням на LiveScience.

Щоб відповісти на цей виклик, по всьому світу розроблялися різні типи обладунків. Найвідомішим є пластинчастий обладунок, який складався зі з'єднаних між собою металевих пластин, що покривали все тіло людини. Пластинчасті обладунки вперше були використані в Європі у 13-му столітті й стали домінуючою формою захисту в 15-му столітті. Але лицарі нечасто стикалися з вогнепальною зброєю в ті часи.

Вогнепальна зброя дійсно була присутня з 13 по 15 століття, але використовувалася набагато рідше [ніж у пізніші століття],
– каже Джонатан Таварес, куратор відділу прикладного мистецтва Європи імені Емі та Пола Карбоне в Чиказькому інституті мистецтв.

Але навіть якщо зустрічі лицарів з вогнепальною зброєю були рідкістю, їхні обладунки все ж могли запропонувати деякий захист від кулі. Розуміючи це, зброярі почали розробляти методи збільшення початкової швидкості кулі, дальності, потужності та інших характеристик. Але й виробники броні не сиділи, склавши руки: вони почали цілі технологічні перегони, намагаючись виготовити міцніший і досконаліший захист.

Що ж ми маємо у підсумку? Можна сказати, що все залежало від того, чи були обладунки відносно новими, чи була вогнепальна зброя трохи старішою або меншою за конструкцією. Вогнепальна зброя середньовіччя не могла випускати кулі так швидко і часто, як це роблять сучасні пістолети. Більшість пістолетів того часу не змогли б пробити першокласну броню. Але хороший обладунок був доступний далеко не кожному воїну.

Випробування

Дослідники провели кілька випробувань обладунків, які датуються трохи пізнішим періодом після Середньовіччя. Наприклад, у 2017 році команда, що працювала над телепрограмою "Nova", створила репліку нагрудника кінця 16-го століття та вогнепальну зброю того часу. В епізоді під назвою "Таємниці Сяючого Лицаря" вони встановили, що пластина здатна зупинити кулю.

Сьогодні бронежилети, які носять військові, часто призначені для захисту від куль. Сучасні види бронезахисту, такі як бронежилети, є ефективними, оскільки вони сповільнюють швидкість, допомагають поглинати удар і розподіляють його силу. У Середньовіччі броня не була такою досконалою, і схоже, що більшість обладунків, які могли б зупинити кулю, були розроблені або наприкінці періоду Середньовіччя, або вже після нього. Наприклад, існує багато прикладів обладунків 16 і 17 століть, як для піхоти, так і для кавалерії, які, можливо, успішно зупиняли свинцеві кулі зі зброї з чорним порохом, каже Джонатан Таварес.

У той час як європейські зброярі намагалися не відставати від виробників обладунків, зброярі в Китаї цього не робили. Середньовічні китайські обладунки, схоже, не змінилися у відповідь на вогнепальну зброю. Броня, здатна захистити від куль, коштувала дорого, а армії в середньовічному Китаї, як правило, включали в себе величезну кількість солдатів з бідних верств населення.