Чому перемир'я неможливе? Росія хоче диктувати умови, а не шукати мир

Як бачимо, ініціатива досить швидко назад повернулася у США, і далі почала задіюватися «колода карт». У вигляді рішень повернути Україні військову допомогу і включити додаткові банківські обмеження проти РФ (непродане рішення про винятки).

Мабуть, для США було важливо зрозуміти всю проблематику ситуації, і Кремль у цьому допоміг, якщо так можна сказати, продемонструвавши свою реакцію на цілком конкретну пропозицію України-США-Європи перемир'я на 30 днів.

А реакція ця полягає у тупиковості підходу РФ: адже зрозуміло ж, що в умовах кардинально полярних позицій сторін наполягати на політичній угоді з урахуванням виключно російської позиції, і при цьому ще й апелювати до «законності інтересів», як сказав Ушаков – це повний глухий кут.

Цей підхід ще раз підкреслив, що війна Росії проти України – це не війна за якусь частину територій. Це прагнення РФ визначати те, якою має бути Україна. Саме тому викочується зараз (і викочувався раніше) весь свідомо нереалізований перелік вимог – від НАТО, демілітаризації і до гуманітарної політики. А якщо ні – то, значить, Україну у логіці Кремля треба знищити.

При такому підході перемир'я (яке виходить з того, що сторони, припиняючи вогонь, демонструють прагнення знайти мирне рішення або, як мінімум, перевести війну в невійськове русло і вийти на наступний переговорний етап), звичайно ж, не вписується в логіку дій РФ. Що і потрібно було довести.

Американська адміністрація, думаю, і далі буде зберігати лояльний публічний тон (навіть незважаючи на те, що спецпредставник Віткофф прочекав вісім годин перед зустріччю у Мск, у той час як Путін і Лукашенко разом з муміфікованою публікою про щось говорили, тобто, «спали»).

Але дії Трампа, якщо він все ще хоче домогтися проміжного результату до 100 днів, можуть бути іншими. Це не Україну, а Росію треба перевести у ситуацію, щоб там переключився тумблер на інший режим – від запиту на війну до запиту на мир.