"Я не міг перестати себе щипати": Дейв Батіста про роботу з Міллою Йовович

13 березня в український прокат виходить масштабне епічне постапокаліпсис-фентезі "У загублених землях" – фільм Пола В. С. Андерсона ("Оселя зла") за однойменною новелою Джорджа Р. Р. Мартіна, автора циклу "Пісня льоду та полум'я", який був знятий серіалом "Гра престолів". Р. Р. Мартіна, автора циклу "Пісня льоду і полум'я", за яким було знято серіал "Гра престолів". Події фільму розгортаються у світі постапокаліпсису, де залишки знайомих нам технологій переплітаються з магією. У цьому світі нащадки людей, які вижили після давньої невідомої катастрофи, живуть у Місті під горою, навколо якого лежать загублені землі — пустка, повна чудовиськ і небезпек. Королева цього міста звертається до відьми Грей Еліс (Мілла Йовович), щоб та виконала її бажання і допомогла отримати силу перевертня. Щоб це зробити, відьма має вирушити у загублені землі. Її провідником стає суворий стрілець Бойз (Дейв Батіста), і разом вони вирушають у подорож, яка назавжди змінить їх обох.

В ексклюзивному інтерв'ю Фокусу актор розповів про роботу з Міллою Йовович у темному фентезі.

Дейве, розкажіть який він — ваш герой у фільмі "У загублених землях"?

Бойз — мисливець і найманець, що має свої таємниці. Він вільний духом – звір, стрілець, гравець і п'яниця. Грати його дуже весело. Коли ми вперше зустрічаємо Бойза, він трохи бабій, але я думаю, що це він просто намагається так розважатися. Але ж насправді шукає іншого – когось рівного собі, і я думаю, він це знаходить, коли супроводжує Еліс до втрачених земель. Він стає одержимий нею, і вона теж відчуває до нього почуття. У них є зв'язок. Але водночас вони обидва приховують щось одне від одного.

Чим вас привабив цей проєкт?

Я – великий шанувальник жанру фентезі, тому одразу захопився цією історією. У нас тут є перевертні, вампіри, демони. Я люблю це. Але що мені особливо сподобалося, так це те, що "У загублених землях" по суті вестерн, а я завжди хотів знятися у вестерні. Я навіть сказав своїм агентам, що шукаю саме вестерн. І ось вони посилають мені сценарій із запискою, що це не зовсім вестерн, але читається як вестерн. Мені сподобалося з першого слова — особливо мій персонаж, який нагадував Клінта Іствуда. А ще мене заінтригувала сама історія — вона одночасно і весела, і темна, і закручена. Далі я почав один за одним дивитися фільми Пола — і одразу ж був вражений його відчуттям візуального ряду й атмосфери. І, звісно, я багато років був великим шанувальником роботи Мілли. Насправді, у наш перший знімальний день я не міг перестати себе щипати, бо не міг повірити, що знімаюся з Міллою Йовович (усміхається).

Мілла виявилася чудовою партнеркою. З нею дуже приємно працювати. Мені здається, що у нас є природна хімія, хоча ми ніколи раніше не зустрічалися. Нам було легко взаємодіяти, а це дуже важливо, коли знімаєшся на зеленому екрані.

Ви знімалися на "зеленому екрані" в багатьох проєктах із фантастичними світами — у "Дюні", у "Сторожових галактиках". Чим відрізнялися зйомки "У загублених землях"?

Це правда, я зовсім не проти працювати у фільмах, де багато спецефектів. Я справді досить багато займався цим у фільмах Marvel: працював із "зеленим екраном", грав сцени з тенісними м'ячами та невидимими людьми. Я все це робив і досить добре вмію використовувати свою уяву. У мене з цим немає проблем. Але на майданчику "У загублених землях" було трохи простіше, ніж зазвичай.

Пол придумав використовувати "рушій" Unreal Engine з комп'ютерних ігор, прив'язаний до фізичних камер у реальному світі. Завдяки цьому ми знімали на "зеленому екрані" і водночас мали можливість у режимі реального часу бачити, який вигляд матиме фільм після додавання всіх спецефектів. Це справді унікальний досвід, Пол придумав щось неймовірне.

Ви з таким захопленням говорите про роботу Пола В. С. Андерсона. А самі ніколи не замислювалися про кар'єру режисера?

Насправді думаю про це просто зараз, і в найближчому майбутньому збираються зосередитися саме на режисурі. Річ у тім, що я абсолютний контролер, тому я хочу режисувати. Я хочу керувати майданчиком, і я хочу створювати свої власні фільми.

А як же акторство?

Якщо чесно, я почуваюся нереалізованим як актор. У мене є цілі щодо певних сфер – я намагаюся бути актором від А до Я, хочу бути в кожному жанрі. І є ще кілька жанрів, у які я не потрапив, кілька пунктів, які я не помітив. А також ще не отримав ту роль, яка була б настільки глибокою, драматичною, зворушливою, як мені хочеться. Я попри все ще дуже захоплений акторством.

Ви прийшли в акторство з реслінгу та культуризму. А як свого часу вирішили зайнятися цим суворим спортом?

У старшій школі я був ізгоєм, інтровертом. Просто не знав, де моє місце… Я від природи був атлетичним, але я не виріс зі спортом. Я відкрив для себе єдиноборство, коли був учнем третього класу старшої школи, і… так сталося, що в мене це стало добре виходити. Але це — ремесло, якого потрібно вчитися. І я вчився. У мене виходило все краще і краще, і потім я почав цим справді насолоджуватися. Але насправді внутрішньо я ніколи не відчував себе спортсменом — всередині завжди був актором. Але мені заважала моя сором'язливість: я не міг вийти зі своєї шкаралупи і виступати. Мене завжди зачаровували театральні діти. Я думав, що вони чарівні, і я хотів бути одним із них, якби тільки не боявся. Я не був боязким, але був просто інтровертом. І сором'язливим, сором'язливим… Я думаю, це моя природа.

То що ця природа змінилася, коли ви подорослішали?

Напевно, ні. Я просто прийняв свої почуття. Коли я став старшим, я просто з цим змирився. І мені стало добре. Зараз я спокійно говорю про це, але мені було соромно зізнаватися, що в мене була соціальна тривожність, що мені було некомфортно поруч із великою кількістю людей.

Навіть зараз я хотів би сказати: "Сьогодні я не буду сором'язливим. Я піду на прем'єру з червоною доріжкою і в мене не буде тривоги". Але це неправда – я піду, але тривога все одно буде. Це щось неконтрольоване. Тепер я знаю, що мені буде некомфортно, і я це визнаю, і мені з цим ОК. Хотілося б, щоб я відкрив це для себе раніше.

Раніше Фокус писав, що KRYLATA розповіла в ексклюзивному інтерв'ю про Нацвідбір на Євробачення-2025 і пісню "STAY TRUE" як відображення надії. Видання також поговорило з групою Ziferblat про конфлікти, сімейну справу і другу спробу на Євробаченні.