Як Путін використовує Лукашенка у великій грі

Три причини візиту 70-и річного білоруса до кремлівського царя.

Україна погодилася на тридцятиденне перемир'я. У Вашингтоні заявили про швидку зустріч їхніх представників із московським керівництвом. Спецпосланець Президента Дональда Трампа Стів Віткофф найімовірніше перебуває дорогою до Москви, його літак вилетів з Катару.

І у цей же час Володимир Путін терміново викликає Олександра Лукашенка до себе на килим. Запрошення надійшло два дні тому – якраз по завершенні американсько-українських переговорів.

Примітно так само, що попередній візит був ще до «виборів 2025» року. Тобто Москва демонструвала прохолодне ставлення до людини, яка заявила про початок його нового терміну президентства у Білорусі.

До описаного набору фактів можна додати ще кілька тез, які свідчать про те, що Москва обирає місце і час виходячи зі своїх завдань:

• Прессекретар Путіна і представники МЗС Російської Федерації вже заявили, що Путін, найімовірніше, озвучить свою позицію щодо входу в перемир'я російсько-української війни саме на пресконференції з Лукашенком.
• Візит «першої особи» може стати приводом для раптової «зайнятості» ключових переговірників в оточенні Путіна. Тобто Віткоффу, можливо, доведеться «почекати», а про вимоги РФ він дізнається буквально за кілька хвилин до зустрічі – з трансляції брифінгу Путіна і Лукашенка.
• Пєсков заявив, що на Лукашенка очікують «дуже-дуже субстантивні переговори».

Виникає природне питання про цілі і характер даного візиту.

І я тут бачу відразу три ключових напрямки. Кожне з яких має можливий результат у сфері реалізації політичних завдань Кремля на найближчий час. Почати варто з далеких від внутрішньобілоруських тем:

Китайський фактор

Олександром Лукашенком і його найближчим оточенням ще на початку 2025 року був анонсований офіційний візит до Пекіна. Який поки не відбувся. І якщо перше перенесення було викликане об'єктивними причинами (скажімо так, показаннями медиків), то відсутність інформації про запрошення піднебесну протягом усього лютого і першої декади березня може свідчити про чергову спробу офіційного Мінська саботувати виконання умовного «домашнього завдання» від Пекіна.

Хоча, заради справедливості, деякі зрушення є. Шлях і із запізненням, але проведена ротація уряду. Де прем'єром стала людина, старт кар'єри якої можна пов'язати з негласною підтримкою «земляка» від покійного міністра Макея. Крім того, візит Лукашенка до Москви до візиту до Пекіна є демонстрацією пріоритетності відносин.

Примітно, що Сі мав намір грати у ту ж гру – запросити Лукашенко у Пекін ще до «виборів 2025». Тобто продемонструвати свій інтерес і його присутність у Білорусі. На цьому тлі для Кремля вкрай важливо укласти низку угод з Олександром Лукашенком які можуть стати проблемою у білорусько-китайських відносинах.

Наприклад, такими можуть бути угоди про поглиблення співробітництва митних органів. Своєчасно, враховуючи, що РФ останні місяці починає затримувати транзит низки китайських товарів. Підключення до схеми Білорусі не стільки важливо з практичної точки зору (вагони все одно йдуть через РФ), як з політичної.

Адже факт затримання з надуманої причини хоча б одного вантажу – вже проблема для Мінська. Другий напрямок – суто політичний. Путін вкотре може використовувати Лукашенка як лякало для країн ЄС і США. Наприклад, риторикою про розміщення ядерної зброї, виставленням вимог про «роззброєння НАТО» і так далі. А це чутливі теми для Китаю (особливо ядерна зброя).

Американський фактор

Спроби офіційного Мінська знайти точки дотику США, особливо активність що виходить за рамки узгоджених з Москвою напрямку лякає Володимира Путіна. Включення Сполучених Штатів Америки у білоруську повістку, поряд з уже зафіксованим інтересом і Китаю, може створити конфігурацію при якій Росія ризикує втратити у впливі на Білорусь. Аж до умовного «узбецького» або «азербайджанського» кейсів. Тому для Кремля вкрай важливо продемонструвати повну залежність Лукашенка. Бажано у зв'язці з приниженням представника Трампа.

Саме тому зустріч Путіна Лукашенка, найімовірніше, буде причиною затримки зустрічі Стіва Віткоффа зі своїми російськими візаві. Американського посланця змусять почекати не конкретизуючи терміни очікування. При цьому нові вступні у вигляді «побажань» Кремля за умовами перемир'я, будуть озвучені за кілька хвилин до початку російсько-американської зустрічі.

Другий напрямок по якому буде тиснути – синхронізація зовнішньої політики на американському напрямку. І тут, як сказано вище, Лукашенко можуть просто використовувати для озвучування низки тез, неприємних (або образливих) для Трампа. Путін виходить «не при чому», а можливі контакти (і домовленості) Мінська і Вашингтона, як мінімум, відкладаються.

Є і важлива як для США, так і для КНР тема – калійні добрива.

На перший погляд, суто економічне питання. Але нещодавно я вже робив тематичний огляд: РФ втрачала частку світового ринку, але після 2022 року (у рамках зернової угоди) домоглася умов коли російський калій не під санкціями, а білоруський під. Що дозволяло тиснути на Мінськ з метою контролю його експорту (або об'єднання активів). Це давало б Москві можливість контролю 40% світового ринку добрив.

Але Мінськ, у рамках діалогу зі США, може запропонувати до розробки поки простоюють (але готові до роботи) потужності, наприклад, «Славкалія» – активу, яким до кінця 2024 володів Михайло Гуцерієв. Ця ж пропозиція – увійти у капітал – Мінськ може зробити і для Китаю.

Друга опція – СП по спільному збуту добрив. У разі такої угоди, особливо у разі приєднання до неї Китаю, Росія втрачає можливості визначати ціни на світовому ринку калійних добрив. А так само втрачає можливість використовувати тему добрив просування своїх інтересів державах Африки. І нарешті при такій угоді для Сполучених Штатів Америки буде безглуздо продовжувати режим виключення з санкцій для російських добрив. Тобто General License #6 стає предметом шантажу Москви з боку Вашингтона.

У разі ж якщо Російська Федерація отримує контроль над білоруською калійною галуззю, Кремль де-факто управляє 40 відсотками світового ринку. Природно, Лукашенко буде чинити опір подібному варіанту. Питання лише у тому наскільки вистачить у нього сил. А показове втягування Олександра Лукашенка у риторику щодо російсько-української війни і форматів мирних переговорів, що супроводжується різкою і грубою риторикою щодо США і європейських країн, істотно ускладнить можливості офіційного Мінська з проведення самостійної політики як на західному, так і на східному напрямках.

Вирішення власне білорусько-російських питань. У цьому зацікавлений Лукашенко у цьому зацікавлений і Путін. У першу чергу мова йде про підписання документів ще більш прив'язують білоруську економіку до російської. Для Олександра Лукашенка це надія зберегти обсяги попиту на російському ринку в умовах політики бюджетної економії у самій Російській Федерації.

Для Володимира Путіна це можливість не дозволити офіційному Мінську ефективно намагатися шукати балансири російського економічного впливу. І, нарешті, питання кадрової політики у Республіці Білорусь. Низка останніх призначень в уряді явно не викликають захоплення у Кремлі. Як і поступова втрата впливу «силовим блоком» на процеси всередині країни. Відповідно є сенс тиснути на Лукашенка для корекції кадрових призначень відповідно до інтересів Путіна.

В іншому хід візиту можна буде назвати черговим. Обмін запевнень вічної любові ряд підписаних, але не ратифікованих документів, одкровення про необхідність побудови нового світопорядку. Для Кремля головне продемонструвати, що Білорусь безповоротно перебуває в його орбіті впливу.

Для Лукашенка не посваритися з Путіним і залишити собі можливості самостійного пошуку рішень на білорусько-американському і білоруському Китаї білорусько-китайському напрямку.