Пам'ятаємо те, чого ніколи не було: вчені розповіли, як у нас з'являються вигадані спогади

Наш мозок є найскладнішою структурою у відомому нам Всесвіті, а також неймовірно ефективним сховищем різноманітної інформації та спогадів. Однак іноді туди проникають події, які ми ніколи не заставали, і на це є причина.

Пам'ять часто розглядається людьми як надійний запис минулого, ментальний архів, де моменти зберігаються і витягуються з точністю до дрібниць. Однак дослідження свідчать про протилежне: спогади не тільки хибні, а й дуже податливі, їх можна змінити або навіть повністю сфабрикувати. Ця тривожна реальність порушує інтригуюче питання про те, чи може хтось навмисно впровадити помилковий спогад у свідомість іншої людини. Саме це і спробували з'ясувати вчені, пише BBC Science Focus.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Феномен колективного неправильного запам'ятовування, відомий як "ефект Мандели", дозволяє поглянути на ненадійність людської пам'яті. Термін, запроваджений дослідницею Фіоною Брум у 2009 році, виник через широко поширені, але невірні спогади про смерть Нельсона Мандели у 1980-х роках, хоча насправді він помер у 2013 році.

Важливо Позбавлені мозку, але не пам'яті: як рослини можуть роками пам'ятати деякі події

Подібні помилки трапляються і в повсякденному житті — від спотворених цитат із фільмів до невірно згаданих подій дитинства. Професор Кетрін Лавдей з Вестмінстерського університету порівнює цю розбіжність із приготуванням їжі — двоє людей можуть почати з одних і тих самих інгредієнтів, але в підсумку отримати абсолютно різні страви.

За її словами, пам'ять — це реконструктивний процес, а не ідеальний запис. Прогалини заповнюються за допомогою особистих знань та уяви, що призводить до тонких або значних спотворень.

Наукові дослідження показують, наскільки легко можна маніпулювати пам'яттю. Наприклад, парадигма Діз-Родігера-Макдермотта (ДРМ) демонструє, як люди помилково згадують слова, які стосуються представленого списку, наприклад, вважають, що слово "Різдво" було серед таких слів, як "ялинка" і "подарунок", хоча воно ніколи не згадувалося, йшлося в дослідженні, опублікованому в журналі Journal of Visualized Experiments.

Візуальна пам'ять також сприйнятлива до обману — люди часто не помічають змін у знайомих зображеннях, наприклад, змін у символах відомих брендів. Ще більше занепокоєння викликають експерименти, що базуються на дезінформації, коли учасники вірять у те, що з ними сталися вигадані події.

У дослідженні "Загубився в торговельному центрі",, людей помилково переконували, що в дитинстві вони загубилися в торговельному центрі, і цей спогад підкріплювали довіреними членами сім'ї, які повідомляли додаткові (але невірні) подробиці.

Однак не всі експерти згодні з тим, якою мірою можна навіяти помилкові спогади. Професор Кріс Брюїн з Університетського коледжу Лондона проаналізував дослідження пам'яті і дійшов висновку, що, хоча люди можуть неправильно запам'ятовувати події або деталі, повне спотворення основних життєвих подій залишається рідкістю.

Він стверджує, що найуспішніші спотворення пам'яті пов'язані з тим, що надійні джерела надають правдоподібні деталі, спрямовують уяву і підсилюють сфабрикований спогад. Більш екстремальні спотворення, такі як помилковий спогад про інвазивну медичну процедуру, виявилося набагато складніше викликати.

Технологічні досягнення дали змогу відрізнити реальні спогади від помилкових. Функціональна магнітно-резонансна томографія показала, що гіпокамп бере участь у диференціації типів пам'яті, проте результати залишаються непереконливими.

Однак дослідження з відстеження руху очей подають надії — роботи доктора Алекса Кафкаса з Манчестерського університету показують, що за зміною розміру зіниці можна визначити, чи є спогад справжнім або сфабрикованим. Проте в реальних умовах відрізнити справжні спогади від помилкових, як і раніше, непросто.

Хоча ідея про ненадійність пам'яті може бути не такою вже й непохитною, це не зовсім недолік, вважають учені. Пам'ять покликана бути адаптивною, дозволяючи людям витягувати сенс, а не зберігати вичерпні записи подій. Щоб підвищити точність запам'ятовування, дослідники рекомендують використовувати прийоми уважності, документування і контекстуального пригадування.

Записування ключових деталей одразу після події, асоціювання спогадів із фізичними жестами або навіть повторне звернення до фотографій може допомогти зміцнити справжні спогади. Зрештою, хоча жодна пам'ять не є непогрішною, усвідомлення її недосконалості може сприяти більш гнучкому і критичному підходу до спогадів про минуле.

Раніше Фокус писав про виявлення рідкісного гена, що дає надію на лікування хвороби Альцгеймера. Відкриття колумбійця, який десятиліттями не піддавався хворобі Альцгеймера, незважаючи на генетичну схильність, призвело до інтригуючих відкриттів у нашому розумінні цього захворювання.

Також Фокус писав про сім простих звичок, що поліпшують роботу мозку. Від щоденної навігації вулицями до спілкування з підлітками — мільйони щоденних активностей непомітно покращують його продуктивність.

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не містить порад, які можуть вплинути на ваше здоров'я. Якщо ви відчуваєте проблеми, зверніться до фахівця.