Зростаюча загроза: російське шпигунське кубло в Бельгії

Російського дипломата Дмитра Йорданіді, якого РФ відкликала з Бельгії через підозри у шпигунстві, номіновано на посаду глави белградської місії ОБСЄ, найбільшої європейської організації з безпеки. Багатьом його колегам із посольства Росії в Брюсселі пощастило менше: через свою шпигунську діяльність вони були оголошені персонами нон-грата.

Один із них, до того, як стати дипломатом, працював у Службі спеціального контролю ГРУ, що спеціалізується на сейсмічному та інфразвуковому моніторингу через супутники, інший – служив у спецназі ГРУ в Центрі “Сенеж”, третій мешкав у гуртожитку “Консерваторії ГРУ” на вулиці Народного Ополчення в Москві.

Росія висунула кандидатуру Дмитрія Йорданіді, колишнього заступника глави місії Організації з безпеки і співробітництва в Європі в Боснії та Герцеговині, який має великий досвід роботи на Балканах, на посаду керівника місії організації в Сербії, згідно з внутрішніми документами ОБСЄ, отриманими журналістами Радіо Свобода.

Його кандидатура висунута на тлі звинувачень з боку США і європейських урядів у зв’язку зі “шкідливою” діяльністю Росії в європейському регіоні, 57 країн якого є членами ОБСЄ.

55-річний Йорданіді, як нам вдалося дізнатися, був одним із щонайменше 20 російських дипломатів, які без розголосу залишили Бельгію через підозри Державної служби безпеки Бельгії (VSSE) в їхній причетності до шпигунства. Це випливає з отриманого Радіо Свобода списку висланих, складеного бельгійською розвідкою і незалежно підтвердженого трьома західними розвідувальними джерелами в рамках спільного розслідування Радіо Свобода, сайту EUobserver, бельгійської газети De Morgen, тижневика Humo і французької газети Le Monde.

Джерела з кількох розвідувальних агентств підтвердили, що 20 ймовірних шпигунів зі списку, які до цього не були публічно названі, дійсно були змушені покинути Бельгію. Одне з джерел охарактеризувало це як частину “генерального прибирання” після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.

Бельгійський ультиматум

Йорданіді, якого бельгійська розвідка ідентифікувала як особу, пов’язану зі Службою зовнішньої розвідки (СЗР), є єдиним дипломатом із цієї двадцятки, якого не оголосили персоною нон грата під час чистки шпигунів. Як говорить джерело в розвідувальному співтоваристві, Росія відкликала Йорданіді після того, як Бельгія дала зрозуміти: інакше вона оголосить його персоною нон грата. Цей статус є “чорною міткою” для дипломата і робить вкрай скрутною його подальшу кар’єру в будь-якій іншій країні.

Тепер Москва намагається повернути Йорданіді до Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), міжнародної організації, яка до вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року відіграла важливу роль у моніторингу російської агресії в Україні та спробах посередництва між Москвою та Києвом.

Згідно з документом, отриманим “Радіо Свобода”, зараз Дмитра Йорданіді занесено до списку з восьми кандидатів на пост глави місії ОБСЄ в Сербії. Термін подання заявок закінчився 1 грудня 2024 року. Серед інших кандидатів – представники Греції, Італії, Австрії, Канади, Італії та Словаччини. На цю посаду висунуто ще одного росіянина, Олексія Лиженкова.

Росія також висунула кандидатуру Йорданіді на пост глави Програмного офісу ОБСЄ в столиці Киргизстану, Бішкеку, і на аналогічну посаду в програмному офісі організації в столиці Казахстану, Астані.

Як пише у соціальній мережі X дослідник російського впливу в Європі, очільник Центру демократичних принципів у Відні Антон Шеховцов, Росія наразі активно працює над посиленням свого впливу в трьох країнах ОБСЄ: Сербії, Казахстані та особливо в Киргизстані. За словами Шеховцова, про це свідчить кількість російських номінацій на посади керівників у програмних офісах ОБСЄ в Белграді, Астані та Бішкеку.

“Зазвичай держава висуває одного кандидата – або жодного, якщо вона мало зацікавлена у впливі на конкретний програмний офіс. Коли держава висуває кількох кандидатів, це сигналізує про сильний інтерес до тієї чи іншої країни”, – пише Шеховцов, зазначаючи, що Росія висунула по два кандидати на посади керівників офісів ОБСЄ у згаданих вище країнах.

ОБСЄ заявила в електронному листі Радіо Свобода, що процес найму на всі три посади ще триває і що організація не може коментувати це питання, посилаючись на конфіденційність.

Призначення на ці позиції здійснюються чинним головою ОБСЄ, зараз це міністр закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен. У процесі відбору кандидатів вона має проконсультуватися з високопоставленими діючими і колишніми посадовими особами ОБСЄ, а також із країнами, що приймають відповідні місії, сказала Радіо Свобода прессекретарка ОБСЄ Александра Тейлор.

“Ми дотримуємося суворого процесу відбору для всіх наших позицій в ОБСЄ, включно з керівниками місій”, – каже Тейлор. В ОБСЄ не змогли сказати, коли будуть відомі результати конкурсу.

Західні офіційні особи неодноразово звинувачували Москву в саботажі роботи Віденської штаб-квартири ОБСЄ та в зловживанні принципом консенсусу в організації, зокрема й у випадках, пов’язаних із повномасштабною війною Росії проти України – найбільшим та найкровопролитнішим конфліктом у Європі з часів Другої світової війни.

Через протидію Росії Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні була закрита після повномасштабного вторгнення Москви в Україну в лютому 2022 року. Ця місія пропрацювала вісім років після того, як Росія анексувала Крим і підтримала озброєних проросійських сепаратистів у Донбасі.

Як показало розслідування Радіо Свобода в березні 2023 року, після початку повномасштабної війни проти України Росія направляла своїх дипломатів, висланих країнами ЄС за підозрою в шпигунстві, до посольства в Сербії, країни, президент якої Олександр Вучич прагне зберегти традиційно міцні зв’язки з Москвою. У грудні 2023 року ми також дізналися, що одним зі спостерігачів на парламентських виборах у Сербії від ОБСЄ був Олександр Студеникін – російський дипломат, висланий 2022 року з Бельгії за “незаконні та підривні дії проти інтересів і безпеки ЄС”.

Влітку 2024 року Парламентська асамблея ОБСЄ, яка сприяє діалогу між державами-учасницями, закликала керівництво організації ініціювати відповідні обговорення та перевірки, щоб позбутися руйнівного впливу Росії.

Публічний слід Йорданіді в бельгійській столиці був мінімальним. Він прибув туди того ж 2023 року за кілька місяців перед тим, як його відкликали. Цей “бельгійський період” ймовірного співробітника СЗР контрастує з його дипломатичною кар’єрою, переважно пов’язаною з Балканами.

Публічно доступні дані показують, що 2009 року Йорданіді обіймав посаду першого політичного секретаря в російському посольстві в Сараєво, а кілька років по тому очолив польовий офіс ОБСЄ в Баня-Луці – адміністративному центрі Республіки Сербської, автономії у складі Боснії і Герцеговини. Пізніше Йорданіді обійняв посаду заступника глави Місії ОБСЄ в Сараєво, і, вочевидь, залишив цю посаду в другій половині 2022 або на початку 2023 року. Джерело в ОБСЄ згадує, що Йорданіді поїхав із Сараєво до Бельгії.

У травні 2013 року Йорданіді сидів між президентом Росії Володимиром Путіним і міністром закордонних справ Сергієм Лавровим під час їхньої зустрічі з тодішнім президентом Сербії Томіславом Ніколічем у літній резиденції президента Росії в Сочі. На зустрічі також був присутній Александр Вучич, нинішній президент Сербії, на той час – міністр оборони і перший віцепрем’єр.

Дмитро Йорданіді (третій праворуч) на зустрічі Володимира Путіна і Томіслава Ніколича

Ні Йорданіді, ні російське посольство в Брюсселі не відповіли на наші запити про коментарі, як і Державна служба безпеки Бельгії.

Розвідники на велосипедах

Серед 19 інших російських дипломатів, занесених до складеного бельгійською розвідкою списку ймовірних шпигунів разом з Йорданіді, був Олександр Ковальчук, який офіційно обіймав посаду радника в російському посольстві в Брюсселі.

Реєстраційні дані про місце проживання, які просочилися в мережу, вказують, що Ковальчук був прописаний за адресою: Москва, вулиця Народного Ополчення, 50 – це та ж сама адреса, що й у Військової академії Міністерства оборони Росії. Академія широко відома як “Консерваторія ГРУ”.

У списку ймовірних шпигунів-дипломатів також значиться Сергій Черепанов, який обіймав посаду другого секретаря в російському посольстві в Брюсселі. Згідно з російськими державними записами, які витекли в мережу, раніше він працював в Академії Ракетних військ стратегічного призначення в Москві і був зареєстрований за адресою, пов’язаною з військовою частиною 46179. Це Служба спеціального контролю ГРУ, яка спеціалізується на сейсмічному та інфразвуковому моніторингу через супутники в рамках 12-го Головного управління Міноборони, що відповідає за ядерну безпеку.

Адреса проживання іншого видвореного російського дипломата, Дмитра Замогильних, який працював у технічному персоналі посольства, пов’язана з військовою частиною 92154, підрозділом спецпризначенців ГРУ у закритому військовому містечку “Сенеж” у Солнєчногорську.

Кілька висланих співробітників посольства Росії в Бельгії залишили сліди свого перебування в цій країні в додатку для занять спортом Strava.

Так, свої тренування в цьому застосунку регулярно публікував Сергій Гуділін, який працював у посольстві “технічним співробітником”. Під час своїх велопрогулянок в околицях бельгійської столиці Гуділін фотографував військові об’єкти, наприклад, радіолокаційну станцію Бертем, “ключовий об’єкт національної оборони та управління повітряним рухом” Бельгії. Як випливає з акаунта його дружини у “ВКонтакте”, у 2011-2015 роках сім’я жила в Італії.

Гуділін кілька разів ставив у додатку позначки “подобається” тренуванням ще одного співробітника посольства Росії в Бельгії, Максима Царькова, який, як випливає з отриманого нами списку, працював там третім секретарем і був співробітником СЗР. Останню поїздку на велосипеді в околицях Брюсселя Царьков здійснив 7 вересня 2023 року, а вже 6 грудня катався на лижах у Москві.

Деякі вислані співробітники посольства Росії в Бельгії вже знайшли нову роботу в інших російських дипломатичних місіях. Так, Андрій Кузнєцов, колишній у Брюсселі торговим представником, який, за даними розвідки, був співробітником СЗР, нині займає таку саму посаду в посольстві Росії в Малайзії, а колишній аташе брюссельського посольства Олександр Вискребенцев, який теж, ймовірно, працював на зовнішню розвідку, зараз є аташе посольства РФ у Таїланді.

Запити, надіслані на зазначені в записах електронні адреси Ковальчука, Черепанова, Замогильних, Царькова, Гуділіна і Вискребенцева, залишилися без відповіді. Чинних контактів Кузнєцова у відкритих джерелах або базах, що витекли в мережу, ми не знайшли.

Зростаюча загроза

20 імовірних російських шпигунів, список яких вивчило “Радіо Свобода”, покинули Бельгію 2023 року. Крім них, раніше були вислані також 48 членів російських делегацій при ЄС і НАТО, які базувалися в Брюсселі. Одного з таких людей, Дениса Павлова, як з’ясувало “Радіо Свобода” у грудні 2023 року, перевели з представництва РФ при ЄС на роботу до Африки, щоб налагоджувати стосунки з представниками силових відомств Центральноафриканської республіки після смерті Євгена Пригожина.

“Бельгія хоче зберегти нормальні дипломатичні відносини з Росією, але не може дозволити використовувати ці відносини з метою шпигунства”, – заявив у відповідь на наше прохання про коментар прессекретар Міністерства закордонних справ Бельгії П’єр Стеверлінк.

З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року країни НАТО загалом вислали приблизно 700 російських дипломатів, включаючи ймовірних шпигунів. Однак західні експерти попереджають, що загроза з боку Москви продовжує еволюціонувати.

“Ми спостерігали деяке зниження спроможності [російських спецслужб] проводити деструктивні розвідувальні операції в наших країнах, але тепер цю діяльність відновлено”, – сказав у розмові з журналістами EUobserver Джеймс Аппатурай, заступник генерального секретаря НАТО з інновацій, гібридних дій та кібербезпеки.

Аппатурай зазначив, що Росія переключила увагу на онлайн-вербування, дедалі активніше залучаючи до диверсійної діяльності злочинні угруповання і людей, які нічого не підозрюють.

“Завербовані в такий спосіб часто навіть не усвідомлюють, на кого працюють”, – каже Аппатурай. – Вони здійснюють підпали, пускають під укіс потяги, атакують майно політиків – за всім цим стоїть російська розвідка”.

Німецький журнал Der Spiegel повідомив минулого місяця, що, за даними німецьких слідчих, серію актів вандалізму проти автомобілів у країні фінансував російський замовник, її виконували під прикриттям екологічного активізму.

Прокуратура в німецькому місті Ульм повідомила про затримання чотирьох підозрюваних у причетності до більш ніж 100 актів вандалізму, під час яких у вихлопні труби автомобілів заливали монтажну піну. Серед затриманих виявилися вихідці з Румунії, Сербії, Боснії і Герцеговини.

У січні прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск звинуватив Росію в плануванні терактів проти незазначених цілей з використанням повітряного транспорту після двох інцидентів у Литві та Великій Британії, під час яких на складах без видимої причини загоріли посилки, відправлені через компанію DHL.

“Я не буду вдаватися до подробиць, але можу лише підтвердити обґрунтованість побоювань, що Росія планувала акти повітряного терору не тільки проти Польщі, а й проти авіакомпаній по всьому світу”, – заявив Туск на прес-конференції.

Автор: Марк Крутов, Карл Шрек, Сергій Добринін, Рійн Альяс

Джерело: Радіо Свобода