Звільнили прямо в залі суду: вбитий виявився живим, а «довічники» вже відсиділи 20 років

Унікальну справу довелося розглядати Оболонському районному суду Києва – про «труп, який ожив». Вирок теж вражаючий -  троє засуджених до довічного покарання отримали волю просто в залі суду. Всі відбули за гратами по 20 років, і тепер виходить, що 5 із них пересиділи несправедливо. Більше про цю неймовірну історію дізнавалася журналістка Коротко про.

Нападали на валютників та скуповували зброю

Ініціатор перегляду давньої справи в матеріалах суду зветься Особа_15. У кримінальному світі ця людина не була якоюсь авторитетною постаттю. Звичайний учасник звичайної банди, якими у 90-ті роки повнилася Україна, і Крим зокрема. Завдяки серіалам і детективам та доба вже дещо романтизована, хоча нічого насправді романтичного в ній не було. Жадоба, нажива, жорстокість  і цинічне ставлення до людського життя - ось основні прикмети тих часів.

З матеріалів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, які містяться у вироку Оболонського районного суду, можна зробити висновок, що восени 1996 року в Євпаторії сформувалося угрупування, до якого входили як кримчани, так і уродженці інших областей, що потяглися на «ситий» півострів після відбування різних покарань. Усіх об’єднувало бажання полювати на гроші. Перший епізод, у якому фігурує, зокрема, Особа_15, стосується нападу на бар, який був також ще й тіньовим обмінником валют, і місцем скупки краденого.

Розбійники спершу представилися бармену працівниками відділу боротьби з економічними злочинами, показали фальшиві посвідчення, а потім просто побили бармена, забравши виторг у гривнях і 7000 доларів США.

Чим банда промишляла рік - невідомо, але навесні 1997-го вона спробувала себе в ролі крадіїв авто. Змовники добули скромненький ВАЗ,  розібрали його  на запчастини та вкрали колеса від ще одного авто. Тим часом готувалися до більшого.

У березні того ж року землі колишнього військового полігону біля озера Сиваш в Джанкойському районі передали під підсобне господарство Азовському лікеро-горілчаному заводу. Двоє членів угрупування влаштувалися туди на роботу охоронцями, поступово до них підтяглися подільники. Один з охоронців, що фігурує як Особа_19 (а загалом у справі більше 150 осіб, включаючи обвинувачених і потерпілих), завів на території господарства овець і найняв доглядальників, які також були втягнуті в кримінал. У період з квітня по серпень кошара перетворилася на справжній арсенал зброї. Господар стягнув сюди два автомати АК 74 та АК 74-У з глушником, шість пістолетів, гранату РГД-5 з двома запалами і 1570 патронів різного калібру. Також тут була перевалочна база макової соломки.

Випадковий постріл, смертельна доза і попіл у воронці від вибуху

Заразом кошара правила за місце, де господар з приятелями влаштовували п’янки. Одну з таких вечірок організували на початку липня 1997-го. Горілка розливалася аж до ранку, коли двоє добряче підпилих хлопців посперечалися через рушницю і почали її перетягувати один у одного. Хтось випадково натиснув на гачок, куля влучила в чоловіка, який зазирнув у двір через шум. Поранення виявилося смертельним.

Дізнавшись про інцидент, господар кошари наказав приховати всі сліди. Убитого вивезли на Сиваш, прив’язали до стовпів, по яких плететься виноград, і втопили.

Все б зійшло з рук, якби долею зниклого безвісти не стурбувалася його сім’я. До поліції не зверталися. Брат загиблого сам вирішив з’ясувати, що й до чого. У матеріалах суду він фігурує як Особа_22. Запам’ятаймо цей номер, бо саме ця особа вирішила долю трьох "довічників". У вироку 2004 року "22-й" проходить як жертва злочину, у вироку 2024-го визнається живим. Повернемось до фактів, які встановили кримські слідчі і суд. 

У вересні 1997-го Особа_22 почав шукати можливості потрапити до підсобного господарства при лікеро-горілчаному заводі. Господареві кошари це дуже не сподобалось, і він  і змовився з Особою_15, що треба покінчити з небажаним свідком. Вбивство готували заздалегідь – знайшли на колишньому полігоні стару воронку від вибуху, накидали туди покришок від коліс, заготували каністри з бензином, залучили ще двох співучасників. Місцевому «хіміку» замовили приготувати з макової соломки передозовану порцію опію, до наркотика примішали ще й аптечний препарат.

У призначений день Особу_22 привезли до кошари і сказали, що брат скоро прийде. Щоб не нудно було сидіти, запропонували вколотися наркотиком. Чоловік був не байдужий до таких «розваг», тому сам ввів собі смертельно небезпечну дозу, після чого забився у судомах. Не чекаючи кінця, його добили двома ударами. Тіло привезли до заготованої «печі», спалили, попіл викинули в Сиваш. Згодом ще раз зачистили місце злочину.

З часом криміналісти знайдуть у воронці рештки згорілих кісток і дійдуть висновку, що вони належали чоловікові віком 30-50 років. Особі_22 на момент спалення виповнився 31 рік.

Пістолет передавали з рук у руки, щоб усі "замазалися кров’ю"

І знову не все було гаразд. Тепер стурбувався батько двох зниклих синів і теж почав рватися в кошару. З батьком також вирішили розправитися.

Для батька приготували ту саму воронку з шинами. Запросили до підсобного господарства під комерційним приводом – розпорядитися 500 стаканами макової соломки, яка ніби туди надійшла. Чоловікові пропозиція припала до душі, він прийшов у кошару, але пити разом з усіма за успіх операції відмовився. Мовляв, діло є діло.

Можливо, батька теж хотіли отруїти, але тепер довелося міняти сценарій. Особа_15 (нагадаємо, що це заявник на перегляд судового вироку) випустив в гостя 5 куль з пістолета Макарова. Перезарядив його і передав господареві кошари. Той всадив у жертву змови ще 5 куль і передав ще третьому учаснику події, який зробив 4 постріли. П’ятий присутній зробив контрольний постріл в голову. Тіло спалили, попіл кинули в Сиваш.

Чи була це остання кров на рахунку банди, чи ні, невідомо. В підґрунтя обвинувачення лягли тільки підтверджені свідченнями, явками з повинною та підказками факти. А вони стверджують, що до моменту, коли почалися арешти, «колектив» з кошари набув ознак стійкого організованого злочинного угрупування (ОЗУ), яке продовжувало розростатись.

У різних епізодах фігурують особи під різними номерами, а це означає, що в ОЗУ були організатори, діяла розвідка, між виконавцями злочинів розподілялися ролі, був транспорт і постачальники зброї. Змовники робили нальоти групами по чотири – п’ять учасників на одну адресу.

Катували, не жаліючи ні жінок, ні дітей

Восени 1997 року ОЗУ запланувало пограбування колишньої головної бухгалтерки Азовського лікеро-горілчаного заводу. Розвідка донесла, що на подвір’ї у жінки закопана трилітрова банка з грошима та коштовностями. Щоб полегшити пошук скарбу, зловмисники запаслися металошукачем. Були заготовані також маски зі спортивних шапочок та гумові рукавички.

Пошуки на присадибній ділянці нічого не дали. Тоді бандити увірвалися в хату, зв’язали господарку та її сестру і почали вимагати гроші. Як аргумент застосували розпечену праску, що її прикладали до стоп бухгалтерки.

Не витримавши болю, жінка вказала, що схованка біля собачої будки. Здобиччю стали 69 000 доларів США, 143 золоті монети царської чеканки, 4 золоті ланцюжки. Покидаючи хату, розбійники прихопили деякі особисті речі її мешканців, не погребували і автомагнітолою за  150 гривень. 

Розвідка працювала, ОЗУ розширювало коло учасників і  географію. У листопаді 1998 року бандити винесли з дому жителя селища Первомайського дорогу мисливську зброю та коштовності. У грудні вирушили у Красногвардійське. Тут  мали на прицілі підприємця, у якого розраховували взяти 100 000 доларів, але спіймали облизня. Господаря вдома не було, його побита і перелякана дружина мала всього 90 гривень.

Джанкойські «орли» залишили свій слід не тільки в Криму, а і в інших регіонах України. Полювали за наводкою на приватні будинки, де мали бути гроші. Зазвичай спершу кидали отруєне м’ясо собакам, а потім вривалися на подвір’я, били та катували, не жаліючи ні жінок, ні дітей.

Та всьому приходить кінець.  На початку січня 1999 року кілька членів угрупування вирушили в село Шелюги біля Мелітополя. Мали приціл на підприємця, який нещодавно купив новий будинок і якого вважали багатієм. Взяли ПМ з бойовими патронами, обріз рушниці та традиційно отруту для собак. Скавчання одного із псів і розбудило господаря.

Побачивши біля воріт п’ятьох хлопців  у масках, чоловік не розгубився – засадив найближчому ліхтарем в обличчя так, що той випустив обріз. Сили були нерівні, підприємця повалили на землю. Перебуваючи під ударами, він зловчився вхопити обріз і поранив одного зі злочинців у ноги.

Пораненого відправили до лікарні, клубок почав розмотуватися.  Були викриті та арештовані, зокрема, всі учасники подій в кошарі.

Кримський "знайда"

Вирок по банді Апеляційний суд АРК виніс наприкінці січня 2004 року. Виконавці вбивств отримали довічне, інших членів банди за розбійні напади засудили до 14-15 років. Після виходу з в’язниць засуджені поверталися вже до окупованого Криму. Там один із тих, хто звільнився, і зустрів Особу_22, про що повідомив братові Особи_15.

Кілька років "довічник" Особа-15 добивався перегляду справи, але від судів була відмова. Як пише «Судовий репортер»,  в’язневі зрештою вдалося знайти адвоката, який колись працював у правоохоронних органах Луганської області та мав знайомих в кримській окупаційній адміністрації. Завдяки цим звʼязкам юрист встановив місце перебування «покійника, що ожив», отримав свідчення та документи, що підтверджують його особу.

Зокрема, записав відео, на якому Особа_22 стверджує, що у 90-х його сім’я перебралася з Криму до Придністров’я, брат з батьком досі живуть у Тирасполі, а сам він повернувся на півострів у 2014-му. Всі вбивства чоловік назвав вигаданими. Портретна експертиза, проведена для Оболонського райсуду, та документи, засвідчені в Криму, підтвердили ідентичність "знайди" з Особою_22.

Можуть вимагати моральну компенсацію

Закон та емоції ідуть різними шляхами. Математика проста: за одне вбивство належить 15 років, за два – довічне. Скільки не кради при цьому і не убивай. Якщо одне вбивство скасоване, то і вирок кримського суду теж. За вироком Оболонського всі отримали 15 років.

- Обвинувачених судили законом України, і тепер вони мають повне право подавати до Держави Україна позов про моральну і матеріальну шкоду за несправедливе обвинувачення і несправедливий суд, - зазначає адвокат Олексій Сиротін. – Зайвих п’ять років у в’язниці для "довічників", тобто в умовах надсуворого режиму, можна оцінити в астрономічні суми. Вітчизняні суди, напевне, з цим не погодяться, але Європейський суд з прав людини може стати на бік позивачів.

У матеріалах кримського суду йдеться про явки з повинною, які написали джанкойські «кошарники», але їх судили  за старими кодексами.  За новими ККУ і КПК зізнання на досудовому слідстві не мають значення. «Засуджений ОСОБА_15 суду показав, що умисного вбивства ОСОБИ_22 не вчиняв. Під час здійснення досудового розслідування обмовив себе, оскільки до нього співробітниками правоохоронних органів були застосовані погрози та насильство», - йдеться у вироку Оболонського суду Києва.  Матеріали кримінальної справи, звісно, не досліджувалися, оскільки знаходяться в архівах на окупованій території.

Що саме відбулося у цій напівмістичній історії родом з 90-х, можна тільки гадати. Жодна з версій, на думку нашого консультанта - ветерана МВС Олега Левинського, не видається реалістичною.

Версія 1: Підстава

- В 90-ті був, без перебільшення, хаос. Купа банд, купа «глухарів», тобто нерозкритих злочинів. Цілком можна припустити, що вбивства у Джанкойському районі на звинувачених у бандитизмі навісили, щоб поліпшити статистику. Хоча дивний той факт, що ініціатор перегляду справи заперечує тільки одне вбивство, а не два. А по фабулі справи вони мають причинно-наслідковий зв’язок, оскільки йшлося про приховування першого неумисного убивства.

Колишній оперативник зауважує, що в матеріалах справи немає експертизи по ДНК, хоча у братів була жива мати.

- Тоді це була рідкість, експертизу по ДНК проводили у виняткових випадках. Рештки обгорілих кісток належали чоловікові від 30 до 50 років. Це міг бути прах як сина, так і батька, але вирішили, що – сина. Хочу також нагадати, що слідство по вбивствах вела прокуратура, а не поліція.

Версія 2: Двійник

- Якби про таке говорили у 90-х, ще можна було б припустити. Сьогоднішні технології портретної експертизи виключають, що підміна могла бути непомічена, - переконаний експерт.

Версія 3: Схованка

Крайнє припущення – Особі_22 потрібно було сховатися, тому вбивство вигадали або інсценували. Мати (це є в матеріалах суду) говорила, що не заявляла про зникнення сина. Посилалася на те, що він перебував під адміннаглядом після відбування покарання за наркотики, і довга відсутність могла мати  негативні наслідки.

- Це версія для фантастичного серіалу, де під маскою сільського наркомана ховається якийсь агент-007 і співагенти кладуть своє життя, щоб його прикрити. Насправді бандити ніколи не візьмуть на себе вбивство з якихось благородних мотивів, - каже експерт.