Класичний гамбіт Москви: як Путін уникає важких рішень щодо України

У відповідь на пропозицію про 30-денне припинення вогню в Україні Володимир Путін демонструє характерний для нього стиль – ухильну відповідь із згадкою "нюансів", що вимагають "ретельного вивчення". Це не стільки демонстрація несерйозного ставлення до миру, скільки прояв глибокого дискомфорту при необхідності швидко приймати складні рішення.

"При всій своїй публічній маскулінності Путін відчуває дискомфорт при прийнятті складних рішень, особливо коли його змушують швидко реагувати", пише оглядач Марк Галеотті для The Sunday Times.

Для Путіна поточна ситуація представляє складну дилему. Відхиливши пропозицію про припинення вогню, він ризикує викликати невдоволення Трампа. Прийнявши її – спровокувати гнів впливових ультранаціоналістів, які можуть радикалізувати ветеранів, що повертаються, заявивши про "зраду".

На думку оглядача, є ознаки того, що Путін не виключає можливість угоди. Нещодавнє перекидання сил з Донбасу на Курський напрямок може свідчити про прагнення забезпечити відсутність російських територій під українським контролем у разі заморожування ліній фронту.

"Згода на 30-денну угоду ні до чого не зобов'язує Путіна, але це зменшить імовірність того, що Трамп почне вважати його, а не президента Зеленського, головною перешкодою на шляху до миру", - пише Галеотті.

Багато російських чиновників вважають, що довгострокова мета Путіна – встановлення впливу над Києвом – досяжна політичними методами. Повне військове завоювання України наразі неможливе.

У Москві існують побоювання щодо майбутньої політики Трампа. Незважаючи на нинішню риторику, у свій перший президентський термін він займав більш жорстку позицію до Росії, ніж Обама.

"В оточенні Путіна пам'ятають, що у свій перший президентський термін Трамп зайняв більш жорстку лінію щодо Кремля, ніж Обама (у тому числі відправив в Україну протитанкову зброю Javelin і атакував союзника Росії Асада в Сирії крилатими ракетами). Занепокоєння викликає не стільки посилення економічних санкцій, скільки попередження Трампа про те, що він "рішуче розглядає" нові заходи до тих пір, поки не буде досягнуто угоди про припинення вогню і остаточний мир. На практиці можливості для ескалації без нанесення непропорційної шкоди західним економікам невеликі.", - зазначає оглядач.

Кремль бачить історичну можливість для формування альянсу з Вашингтоном проти Європи. Трамп, відомий своїм скептицизмом до ЄС, вступив у торговельну конфронтацію з європейським блоком. Одночасно Москва зображує європейців як підбурювачів війни.

Незважаючи на повний контроль над Росією, Путін проявляє політичну обережність. Кремль використовує ЗМІ для вивчення громадської думки щодо різних варіантів дій. Водночас, різні групи впливу намагаються впливати на президента через публічні дискусії. В міру звуження кола довірених осіб і ускладнення доступу до лідера, одним із небагатьох каналів впливу стає дайджест преси, який готується для Путіна.

Москва традиційно використовує тактику затягування переговорів, створюючи враження прихильності до угоди при фактичному її саботажі. Висуваючи додаткові умови, Путін також намагається формувати майбутні очікування.

"Це класичний гамбіт Москви — сповільнювати або зводити нанівець переговори, прискіпуючись до кожного пункту. Дипломати Путіна з кам'яним обличчям точно знають, як на практиці відкинути перемир'я, при цьому вдаючи, що вони віддані створенню непорушної угоди. Однак якщо російський лідер вирішить прийняти американо-українську пропозицію, то, намагаючись додати умови, Путін також сподівається сформувати майбутні очікування. За словами одного британського дипломата, "будь-які поступки зараз, наприклад, обмеження постачання зброї в Україну, Кремль просто прикишенить, а потім вимагатиме більшого, коли справа дійде до мирних переговорів"", - пише Галеотті.

Поява Путіна в Курську у військовій формі може свідчити про його впевненість у швидкому завершенні операції з витіснення українських військ з російської території – що є попередньою умовою для будь-якої угоди.

Навіть у Москві існує невизначеність щодо остаточного рішення президента. Є побоювання, що ризики з обох сторін можуть призвести до паралічу в прийнятті рішень.