Припинення вогню не буде, війська РФ готують ривок до 9 травня – Жданов

План Трампа про припинення вогню з тріском провалився, але тиснути на Путіна він не буде, вважає полковник запасу Олег Жданов.

Україна погодилася на припинення вогню, на якому наполягає Дональд Трамп. А от Росія у відповідь на ці заклики традиційно відповідає ультиматумами – мовляв, вона підтримає ідею про припинення бойових дій, але тільки якщо це допоможе усунути "причини кризи", а, по суті, Кремль вимагає капітуляції України. Втім, Трамп вважає, що Путін усе ж таки піде на реалізацію його плану, який передбачає припинення вогню.

Військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов в інтерв'ю Главреду розповів, чому план Трампа провалився, і припинення вогню не буде, що робитимуть США щодо Росії і Путіна далі, чому російські війська можуть почати відступати найближчими місяцями, коли ЗСУ почнуть контрнаступ, а також чому найближчі два місяці будуть складними для України.

Чи буде, на ваш погляд, встановлено режим припинення вогню? Чи помітна реальна готовність сторін до цього? Адже і в нас, і в росіян ця згода супроводжувалася деякими "якщо": ми згодні, якщо це не означатиме заморожування конфлікту, Москва – якщо це допоможе усунути причини війни.

Так, усе так, але при цьому Путін не називає цих причин. А головною причиною, на його думку, є наявність української державності.

Взагалі, ідея про припинення вогню – це утопія на сьогоднішній день. Адже без втручання третьої сторони як посередника, всі ці розмови ні про що. Тим паче, на прес-конференції Путін чітко дав зрозуміти, що позиція Російської Федерації незмінна: якщо зупиняти вогонь, то назавжди, а, крім того, це має усунути першопричини війни. А фактично це означає, що ми маємо підписати Стамбульський договір. Тому що першопричина в розумінні Росії – це наявність нашої державності.

Дивіться відео, в якому Олег Жданов розповів про провал плану Трампа про припинення вогню:

Путін хоче, щоб Україна була нейтральною. А статус нейтральності потягне за собою скорочення української армії – нейтральній державі немає сенсу утримувати сильну і численну армію. Також залишаються й інші пункти: денацифікація у вигляді допуску проросійських партій до виборів в Україні, закріплення російської мови як вільної мови спілкування в нашій країні, а в перспективі як другої державної, тощо.

Зараз цікаво спостерігати за Трампом. Адже Трамп у цейтноті. Американська делегація 9 годин узгоджувала з Україною свою позицію, було два раунди переговорів, із перервами. У підсумку все узгодили, і ми погодилися навіть на забаганку Сполучених Штатів – припинення вогню на 30 днів.

А Путін усе це обламав однією фразою: якщо припиняти вогонь, то назавжди, і з усуненням першопричини. А усунення першопричини – відмова України від територій.

Ви говорите, що припинення вогню неможливе без участі третьої сторони. Якого роду участь це має бути, щоб припинення вогню відбулося? Тобто, що в цій ситуації мають зробити США і Трамп зокрема, щоб припинення вогню, на якому вони так наполягають, стало реальністю?

Усе дуже просто: щоб припинення вогню стало реальністю, потрібна третя сторона, яка гарантуватиме дотримання цього режиму. Також потрібна організація, яка стане на лінії розмежування і моніторитиме ситуацію на полі бою.

США відмежовуються від цього. Трамп одразу сказав, що Штати не нададуть Україні ні гарантії безпеки, ні, тим більше, війська. А тоді хто?

Давайте згадаємо вересень 2014 року, Мінськ-1. Тоді для припинення вогню було створено Спільний центр контролю і координації (СЦКК). Плюс для ведення моніторингу приїхала ОБСЄ. Щоправда, пізніше з'ясувалося, що місія ОБСЄ повністю укомплектована колишніми силовиками Російської Федерації. Росія під виглядом того, що ці люди добре знають мову і будуть легко спілкуватися, нашпигувала нам тут розвідку, цілу агентурну мережу свою. І лише 2018 року ми змогли домогтися переформатування місії ОБСЄ. Але це вже деталі.

І що було тоді? Техніку відвели з лінії фронту і поставили на майданчики там, де її верифікували за серійними заводськими номерами. Але вже за тиждень росіяни влаштували "каруселі": вдень танки були на стоянці, вночі вони опинялися на передовій і лупили по наших позиціях. І що ми робили у відповідь? Згадайте це ганебне явище, коли ми скотчем заклеювали газовідвідні трубки на автоматах наших солдатів, щоб вони не стріляли у відповідь.

Крім того, ми пережили 24 перемир'я. І жодного з них не дотримувалися, навіть за наявності ОБСЄ (СЦКК розвалився практично відразу).

Що ще ми отримали? Між Мінськом-1 і Мінськом-2 ми втратили ще 1,5 тисячі квадратних кілометрів: усе почалося з 32-го блокпоста і закінчилося втратою Донецького аеропорту.

Усе це яскравий приклад того, що таке припинення вогню без гарантій безпеки і без посередника. Усе це ми відчули на власній шкурі.

А що в цій ситуації може зробити Трамп щодо Росії і Путіна? Адже, по суті, Трамп бачить, що план, який він хотів реалізувати, не втілиться в життя.

Цей план провалився повністю, з тріском.

Трамп сам сказав, що він може зробити. Він може порвати Російську Федерацію на фашистський хрест. Він же сказав, що може ввести такі санкції, що Росії буде дуже боляче.

Це поки що лише слова. А чи є реальна готовність діяти так?

Давайте почнемо зі слів. Трамп сам оголосив усьому світу, що може запровадити санкції проти Росії, але він не хоче і не буде цього робити. Тобто він заздалегідь дає гарантії Путіну, що санкції не введе.

Згадайте його головну заяву, яка пролунала перед переговорами. Коли Трампа запитали, що буде, якщо Київ не виконає вимоги, він відповів: ми повністю припинимо постачання озброєння. Тобто санкції проти України США готували. А коли Трампа запитали, що буде, якщо Путін не піде на припинення вогню, він сказав: війна продовжиться, будуть і далі гинути молоді люди. От і все, що Трамп збирався зробити щодо Росії.

Реально Трамп може змусити РФ піти на припинення вогню. Штати сьогодні можуть позбавити Росію щоденної валютної виручки за вуглеводні. Вони можуть накласти ембарго на російські товари на зовнішньому ринку. У США достатньо важелів впливу на Російську Федерацію.

Але ви думаєте, що ці важелі не будуть задіяні?

Ніколи. Трамп же сказав про це чітко і ясно. Він сказав, що не хоче і не буде вводити санкції проти Російської Федерації.

Я дуже боюся, що наступний раунд переговорів може полягати в тиску на нас. Трамп діє точно так само, як Путін. Кажуть, що Путін – його кумир, і Трамп хоче організувати в Штатах таку саму безроздільну владу, як у Путіна в Росії. А Путін же завжди будь-який компроміс і будь-яку поступку сприймає як слабкість, як програш. Я боюся, щоб цього не зробив Трамп, щоб він не почав сприймати наші поступки як слабкість і не продовжив тиск на наше керівництво – мовляв, ви ж уже поступилися і погодилися на перемир'я, давайте поступайтеся ще в чомусь, щоб Путін погодився.

А Путін буде просто продовжувати стояти на своєму. До речі, треба віддати йому належне, Путін у своїй риториці твердий як кремінь і ні на йоту не змінив своїх вимог щодо нашої країни. Жодна вимога не змінилася: як у лютому 2022-го він оголосив мету "СВО", так на сьогодні він і стоїть на тих самих позиціях, на тих самих вимогах.

На ваш погляд, чи може Путін погодитися на "гібридне" припинення вогню, тобто припинити вогонь лише в повітрі або на морі? Чи, наприклад, гармати замовкнуть лише на фронті, чи Росія припинить ракетні та дронові атаки? Тобто чи може щось одне бути застосоване і подане Росією як принципова згода на припинення вогню, чи Путін навіть не намагатиметься грати і робити вигляд, що це припинення вогню діє?

Так він уже й не грає. Путін уже дав відповідь на це запитання і сказав, що ніяких тимчасових припинень вогню – тільки постійне.

Посудіть самі, навіщо Путіну урізати самого себе. Щоб загнати Трампа в глухий кут і змусити його тиснути на Україну за тією схемою, яку я описав вище, Путін сказав Штатам: якщо ви хочете тимчасове припинення вогню, то припиніть постачати Україні озброєння, а Україна, зі свого боку, має припинити мобілізацію. Ви ж розумієте, що ми потім ніколи не відновимо мобілізацію, вона і так у нас триває зі скрипом і скандалами тощо. Це нездійсненна вимога.

З іншого боку, навіщо Путіну стріляти самому собі в ногу, навіщо припиняти вогонь, наприклад, на морі? Адже так він одразу прибирає вплив ракет Калібр і випадає з вогневого тиску на нашу країну. Навіщо йому припиняти удари по території нашої країни? А як він буде нас шантажувати і тиснути на нас, щоб ми підписали капітуляцію на його умовах? Тобто, пішовши на це, Путін позбудеться вогневих можливостей тиску на нашу країну. Він же не збирається цього робити.

Якщо припинення вогню не буде, то на що в найближчій перспективі здатна Росія, її війська, до чого нам слід готуватися? До нових наступальних операцій, чи все-таки вони будуть змушені взяти паузу? В інших інтерв'ю ми з вами не раз говорили про стан російської армії, про те, що, в принципі, наступати далі їй проблематично. Що тоді буде на фронті, якщо вогонь не припиняється?

Я думаю, що на фронті поки що не буде жодних змін. Російські війська будуть і далі намагатися тиснути так само, як вони зараз метушаться між оперативними напрямками, намагаючись виявити найслабший, щоб там зосередити зусилля. Тиснути на всьому фронті для них стає проблематично і важко. Тому вони будуть вибирати.

При цьому буде максимальний інформаційний і політичний тиск, щоб змусити нас підписати довгостроковий мир.

А так, Путін діятиме за принципом "вб'юся, але не зупинюся". Хіба що в Росії спрацює якийсь внутрішній запобіжник, і еліта зрозуміє, що якщо зараз Путіна не зупинити, то завтра просто може впасти фронт.

У якийсь момент російський фронт справді може обвалитися, і бійці побіжать. Тож оперативна пауза – це не бажання Путіна, а реальна неминучість для Росії на сьогоднішній день, з огляду на стан економіки Російської Федерації і стан армії РФ. Уже все, Росія вже минула своє плато, далі у неї попереду тільки спад. І що довше вона тягне з війною, то сильніший спад.

Тож Путін опинився перед дилемою. Адже зупинитися він не може. Колись у 2022 році я наводив приклад, як ловлять крокодила. Крокодил не вміє повзати назад. Йому встромляють у горло гострий кілок і впирають його в якусь перешкоду. У підсумку крокодил сам себе насаджує на цей кілок. Так от, Путін діє точно так само: за повного розуміння того, що коїться в економіці та фінансах РФ, зупинитися він не може.

Тому я не думаю, що на фронті будуть якісь зміни.

Зараз, якщо ми повністю підемо з Курської області, Росія перекине своє угруповання військ звідти на Харківський напрямок. Або ж намагатиметься штурмувати Сумську область, щоб розтягнути наші резерви і спробувати на основному фронті створити загрозу прориву. Підкреслюю, навіть уже не прорив, а лише загрозу прориву.

А втрата нами контролю над частиною Курської області наскільки зараз імовірна? Чи вона вже неминуча?

Найімовірніше, вона вже неминуча. Нам тепер теж треба визначитися, чи продовжувати Курську операцію. Адже зараз ми призупинили просування російських військ. Нам потрібно визначитися: якщо ми продовжуємо утримувати частину території Курської області, значить, нам потрібно вводити туди резерви; якщо виходимо – нам частину військ доведеться залишити в Сумській області, щоб утримати територію і не допустити входження російських військ на Сумщину і відкриття вже третього фронту. Виходить, у Харківській області – це як другий фронт, а в Сумській – може бути третій. Для нас це буде важко.

Зверніть увагу на те, що сьогодні робить російський генштаб. Росіяни організовують спроби прориву нашого кордону диверсійними групами. Це фактично ті самі штурми малими групами, які застосовуються противником на лінії фронту. І ми змушені створювати рейдові загони, які будуть витрачати ресурси і час на пошуки цих ДРГ і знищувати їх. Ми, як ви розумієте, в цьому випадку розтягнемося вздовж усього кордону, і в нас не вистачить жодних сил і засобів.

Ще одне уточнення. Вище ви сказали, що Путін діятиме за принципом "вб'юся, але не зупинюся". Як довго, на ваш погляд, російська армія може "вбиватися" до того моменту, коли фронт може посипатися? На скільки приблизно її може вистачити?

На кілька місяців. Ще з осені минулого року говорилося, що приблизно на початку літа, тобто в червні, Російська Федерація вийде на нульові запаси по броні. Припустимо, "Уралвагонзавод" може на рік випустити 200-220 танків, але ми ж на місяць можемо спалити до 300 російських танків, вибивши їх із бойового складу.

Тобто росіяни воюють тільки за рахунок ресурсу. І вже навіть пара сотень САУ, які підкине їм Північна Корея, не врятують ситуацію.

Боєприпасів, на жаль, у Росії достатньо. Росія сьогодні виробляє приблизно 2 мільйони на рік, а, крім того, приблизно 3-4 мільйони дає їм Північна Корея. Хоча, найімовірніше, це робить Китай: я сумніваюся, що Північна Корея вже третій рік могла б у таких кількостях видавати Росії боєприпаси, тому, найімовірніше, все це китайські запаси.

А після закінчення цих двох місяців, про які ви говорите, російська армія перейде в оборону, чи дійсно станеться обвал фронту? Я намагаюся зрозуміти, наскільки критична для російських військ ситуація в разі продовження війни нинішньої інтенсивності?

Ситуація може набути навіть не критичного, а катастрофічного характеру для Росії. Критична ситуація настане, на мій погляд, десь у травні. Російські війська вже сьогодні пересіли на колісну техніку, на цивільний транспорт, тобто на неброньовані машини.

Так, наприклад, наші бригади кажуть, що на Краматорському напрямку, в районі Часова Яру, з жовтня минулого року не бачили російських танків. БМД-шки (бойові машини десанту, – ред.) ще зустрічаються, тому що там воює російська десантна дивізія і намагається штурмувати Часів Яр, але танки – ні. До речі, росіяни вже понад рік штурмують Часів Яр. Понад рік! І за рік вони просунулися всього на 5 кілометрів – перейшли канал і зайшли в місто, і все. Вони спробували прорватися там на БМД, але ми спалили всю цю колону і влаштували затор на переході через канал. А танків там не бачили взагалі.

Так і на скільки вистачить Росії, її військ? Чим далі, тим більше колісної неброньованої техніки бере участь у боях.

Тому я думаю, що травень буде критичним.

Хоча в політичному плані Путін намагатиметься витиснути максимум до травня – представити нас у чорному кольорі, дегуманізувати, влаштувати якісь провокації на фронті, щоб переконати Трампа натиснути на нас і примусити до підписання.

А на фронті поки що буде те саме. Зараз російські війська метушаться між кількома напрямками: активізувалися Сіверський, Лиманський, Торецький і Покровський напрямки. Навіть у Запорізькій області, на Гуляйпільському та Оріхівському напрямках, де, крім позиційних боїв, нічого більше не було, знову йдуть активні бойові дії. Росіяни шукають-шукають слабке місце. Якщо генштаб РФ розцінить якийсь напрямок найслабшим, там і буде головний удар російських військ, але якийсь іще напрямок вони зроблять напрямком другого удару. До 9 травня війська РФ спробують зробити якийсь ривок, тому що Путіну треба щось сказати з трибуни.

То все-таки що буде змушена робити Росія, коли досягне ось цього критичного (або катастрофічного) для себе рівня – це буде глуха оборона чи обвал фронту?

Ні, на жаль, різко це не станеться (обвалення фронту, – ред.). У російському генштабі теж сидять не дурні, інакше б вони три роки не наступали.

Я думаю так: у травні генштаб РФ буде тупо переводити війська в глуху оборону. Тобто противник перейде в стратегічну оборону. При цьому ми можемо почати контрнаступальні дії. Йдеться не про масштабний контрнаступ, а про контрнаступальні дії на окремих ділянках фронту. І цей переломний момент наростатиме, шальки терезів поступово схилятимуться на наш бік.

За найоптимістичнішим прогнозом, російські війська почнуть відступати в червні. Особливо якщо у нас підтягнеться авіація. Якби була авіація, ми б ще 2023 року вийшли на узбережжя Азовського моря. Без підтримки з повітря спроби такого просування будуть просто сточуванням власних військ об оборонні рубежі росіян.

Тож російські війська можуть почати відступати на окремих ділянках у червні. Ну, а коли фронт починає відступати, можуть бути такі самі ситуації, як були в нас з Авдіївкою і з Бахмутом. Від Бахмута ми більш-менш поступово відступали, а в Авдіївці були провали: спочатку Авдіївка, потім Очеретине, і так росіяни дійшли аж до Покровська.

Важливий момент – логістика. Ми воюємо на своїй території, і в нас уся логістика тут. А росіянам треба ще довезти все необхідне – якщо підтягнуться ракети чи авіація, ми зможемо зробити так, що в російських солдатів не вистачатиме навіть патронів.

Утім, є і зворотний бік медалі – політичне керівництво РФ наполягатиме тримати фронт усіма силами. А в російському генштабі запитуватимуть: "А де ресурси, якими силами тримати фронт? На жигулях, мотоциклах і на китайських баггі? На чому фронт тримати?". А там уже як у Кремлі вирішать – табакерка, подушка чи щось інше. Тому що вождя не зупинити – вождя можна тільки усунути.

Тобто російський відступ може бути, скажімо так, стрімким? Ми зможемо просуватися досить швидко завдяки тому, що російська армія буде виснажена?

Так, з одного боку, може початися наше досить швидке просування.

Але, з іншого боку, може бути і повільне просування, тому що росіяни закопуються дуже добре, і вибивати їх із цих нір буде складно. Та й "лінія Суровікіна" нікуди не поділася: російські війська на неї сядуть, коли будуть відходити.

Тому темпи просування фронту на нашу користь залежатимуть від вогневих засобів у нас: якщо будуть вогневі засоби, то ми вирішуватимемо завдання успішно; якщо ні, то – піхотою багато не вирішиш, до того ж піхоти у нас набагато менше, ніж у Росії.

Повернімося до ініціатора ідеї про припинення вогню – Трампа. Виходить, Трамп, побачивши провал свого плану, просто вмиє руки і скаже "хлопці, воюйте далі, як воювали", і все? Тобто всі його миротворчі потуги на цьому припиняться?

Він сказав: якщо Путін не погодиться, то війна просто продовжиться.

Однак у Трампа величезні проблеми: йому потрібно показати якісь досягнення американському народові, тому що поки що інфляція зростає, ціни зростають, у США настає бардак і хаос – це треба чимось перекрити. Чим Трамп може це перекрити? Заявою про те, що він врятував Європу від великої війни і змусив сторони припинити вогонь.

За великим рахунком, після відмови Путіна Трампу вже байдуже, якими будуть підсумки цієї війни: чи буде це заморожування, чи перемир'я. Тому Трамп буде тиснути. І я боюся, що тиснути він буде насамперед на нас. Адже, судячи з того, як він ставиться до Путіна, Трамп боїться навіть грубе слово про нього сказати. Тому вони у всіх документах прибрали слово "вторгнення", а Росію не називають "агресором" – Росія має вигляд "білої і пухнастої". Читаєш такі документи і думаєш: напевно, якби Україна не спровокувала Росію, так і війни б не було.

Я боюся, що найближчі пару місяців будуть дуже важкими для нас – на нас будуть просто як катком наїжджати, змушуючи йти на поступки, щоб просто припинити вогонь, неважливо, на яких умовах, де стоїмо, щоб "просто перестали стріляти". Загалом, Мінськ-1.