"Це не почесний полон": захисник Маріуполя відверто розповів, як знищували місто та про теракт в Оленівці

Українці пригадали трагедію Маріуполя та як все відбувалось три роки тому.

Минуло три роки з дня трагедії в маріупольському драмтеатрі. У неділю з квітами, лампадками і дитячими іграшками люди вийшли в середмістя одразу кількох міст України, щоб вшанувати пам'ять понад тисячі українців, які загинули 16 березня 2022 року в самому центрі тоді вже охопленого вогнем Маріуполя, а саме в будівлі драматичного театру, де вони переховувались від російських бомб.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.

16 березня о десятій ранку ворог скинув на будівлю, яка з двох боків була позначена величезними словами російською "ДІТИ", одразу дві авіабомби. За приблизними підрахунками в той момент там були 1000-1200 людей. Всі вони загинули. На акції в Києві, Івано-Франківську та Одесі зібрались здебільшого ті, хто в ті дні теж рятувався від російських авіанальотів у Маріуполі або ще за день до трагедії переховувався в драмтеатрі.

Березень 2022 року для Маріуполя став одним з найкривавіших місяців в новітній історії. 86 днів тривала облога міста. Боронили його найкращі підрозділи і самі мешканці. Згадуючи ті події, кореспондентка ТСН Мар'яна Бухан поспілкувалась з захисником Маріуполя Сергієм Овчаренком на псевдо "Добряк", який для оборони міста приїхав з-за кордону і полетів туди гелікоптером, а ще з місцевим жителем Анатолієм Волошиним, який допомагав українським військовим.

Сергій Овчаренко на псевдо "Добряк" служити в "Азов" пішов ще у 2014. За п'ять років звільнився. На цивільному житті наполягала наречена Вікторія. В момент повномасштабного вторгнення Сергій був на роботі за кордоном. Швидко зібрав речі, приїхав в Україну і одразу у складі розвідки одним з гелікоптерів полетів в уже обложене місто.

"У нас було загалом чотири вертольоти, два з боєприпасами, а два з десантом", - каже він.

Вже наступного дня "Добряк" зрозумів всю відчайдушність свого кроку. За всі 86 днів до виходу в так званий "почесний полон" Сергій не отримав жодного поранення. Каже, при всьому жаху, що відбувався в Маріуполі загалом і на "Азовсталі" зокрема, страху там він навіть не відчував.

"Напевно, страшніше було тим людям, які 24 лютого зайшли в бункер і вийшли тільки під час виходу з полону. Тим людям набагато страшніше було. Дуже сильно прилітало, що стіни сходилися в бункері", - каже він.

Анатолій Волошин - один з тих, про кого каже "Добряк". Він жив в Маріуполі, працював бульдозеристом і був пастором однієї з протестантських церков. На початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем копати окопи на передовій. На початку березня був поранений. А вже наступного дня ворожі снаряди полетіли і по шпиталю, Анатолій отримав друге поранення.

"Я встав, живіт був розрізаний, бо дивились, що там мене які поранення. Осколок прилетів і зупинився недалечко від серця", - каже чоловік.

Анатолія перевезли на "Азовсталь". Туди ж всередині квітня передислокувались і всі захисники Маріуполя. "Добряк" згадує, перед тим, як вийти в так званий "почесний полон" на 3-4 місяці, хлопці в бункерах "Азовсталі" знищували все, що могли.

"Тоді ж там все, що було, ми розбирали, просто розкидали по всьому там, вкінці ми просто обливали все бензином, солярою. Вже там розстрілювали рації", - каже Сергій Овчаренко, захисник Маріуполя.

А далі була Оленівка і теракт в одному з бараків.

"Забирають хлопців, і трапляється теракт. І тоді ти розумієш, що це не почесний полон", - каже Сергій Овчаренко, захисник Маріуполя.

Анатолія в тюрмі росіяни тримали 295 днів. Сергій в полоні провів втричі більше часу - 848 днів. Весь час його полону за звільнення Сергія в Україні боролись мама і наречена. Зокрема, щотижня вони виходити на акції в підтримку військовополонених. І дочекались.Вже за три місяці після виходу з полону Сергій і Вікторія одружились.

Сергію вже оновили зір, прооперували коліна, він реабілітується і разом з Вікою мають величезні плани.