Договорнячок зворотної індустріалізації

6 лютого президент Росії заявив, що пора припинити надмірний набір студентів до вищих навчальних закладів. Відповідне доручення він озвучив під час засідання Ради з науки та освіти. Стенограма є на сайті Кремля.

Одразу врахуємо один момент. Те, що ви читаєте зараз, американські think tank уже знають моїми стараннями. Бо ці дані важливі не лише для нас, а й для західних еліт, які можуть завищити очікування від Росії. Щоб нам не викручували руки, про реальні проблеми у ворога треба доповідати партнерам максимально вчасно.

Отже, повертаємось до основної теми. За словами Путіна, слід скоротити набір на ті спеціальності, які не відповідають потребам економіки та ринку праці. Ще він наголосив, наскільки важливо запобігати підготовці фахівців цих галузей у непрофільних закладах освіти. Мовляв, це може призводити до низької якості навчання молодих спеціалістів.

Ця тенденція з’явилась не зараз. Вона триває понад рік. Це те, що зазвичай називають «зворотна індустріалізація». Тобто процес, у рамках якого економіка країни відходить від високотехнологічних виробництв, повертаючись до менш технологічних і більш трудомістких галузей.

У даному разі зміна зумовлена зменшенням частки високотехнологічних секторів. Але ж нічого не зникає просто так, правильно? Натомість зростає зайнятість у сферах, що потребують низькокваліфікованої (ручної) праці. Тобто пора на завод. Коли у тебе країна зав’язана на війні та реваншизмі, за верстатом хтось буде більш потрібний, ніж у модному офісі.

За оцінками аналітиків, після початкового падіння обсягів виробництва та валової доданої вартості якраз і може розпочатися етап «зворотної індустріалізації». Виглядає це так. Там, де щось робити намагалась сама Росія, простіше віддати завдання на аутсорс (тобто імпортозаміщення). І розвивати у себе менш передові технології.

Звісно, технічна й економічна ефективність такої продукції може бути нижча порівняно із сучасними аналогами. Але хіба це когось там хвилює?

Передумови для таких новин були й до слів Путіна. 2024 року російське промислове виробництво мало нерівномірну динаміку. За даними Центру макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування (ЦМАКП), після зростання у першому кварталі та різкого стрибка у травні, у другій половині року спостерігалася негативна корекція.

У липні обсяги виробництва скоротилися на 0,8% порівняно з попереднім місяцем. У червні — на 1,5%. У грудні 2024 року було зафіксовано суттєве збільшення випуску промислової продукції, але переважно завдяки оборонно-промисловому комплексу та фармацевтиці. Тобто те, що живить фронт. Зате цивільні галузі завмерли у стагнації.

У таких секторах, як нафтопереробка, металургія та машинобудування, зростання відбувається стрибкоподібно. Без стабільної тенденції.

Основні ризики для промисловості у 2025 році так і формувались. Вони включають обмежені темпи пожвавлення поза ОПК, зниження внутрішнього споживчого попиту, проблеми з імпортом обладнання і технологій. А також кадровий дефіцит, який стримує розширення виробництва. Згідно з оцінками ЦМАКП, 2024 року 40% підприємств назвали нестачу кадрів ключовою проблемою своєї галузі.

Ситуація на ринку праці погіршує становище. Рівень безробіття досяг історичного мінімуму — 2,5%. Коефіцієнт напруженості (кількість безробітних на одну вакансію) знизився до 0,6. Тільки радіють цьому лише ті, хто безробіття рахує виключно за відсотками та галочками у статистиці.

Бо безробіття немає не від крутих вакансій, які всіх задовольнили. Конкуренції за вакансію немає не через розмаїття пропозицій. На цьому моменті балачки про відсотки як найважливішу складову економіки зазвичай варто припиняти.

Проблема у них дійсно є. Найгостріший дефіцит кадрів відчувається у промисловості, будівництві, транспорті та сфері ІТ. При цьому зберігається структурний дисбаланс: економіка потребує фахівців із технічною освітою (інженерів, зварювальників, операторів ЧПК, технологів). Тоді як випускники переважно мають гуманітарний профіль — економістів, юристів, менеджерів, які не затребувані у промисловості.

Зниження рівня безробіття частково пояснюється активним набором до Збройних сил РФ на контрактній основі: за підсумками 2024 року контракти з Міністерством оборони уклали майже 450 тис. осіб, іще 40 тис. приєдналися до добровольчих формувань. Але що тій економіці до справ Міноборони? Промисловість Росії зіткнулася з подвійним викликом: нестача кваліфікованих кадрів гальмує розвиток виробництва, ще й дисбаланс на ринку праці лише посилює проблему.

Гострим кутом став перехід школярів із 9-го до 10-го класу. Батьки по всій країні скаржаться, що через запровадження нових стандартів і посиленого конкурсного відбору багато дітей змушені залишати школу та йти до коледжів, де отримання освіти часто пов’язане з додатковими фінансовими витратами.

За даними РБК, у низці регіонів (наприклад, у Челябінській області) відмови в зарахуванні до 10-х класів стали звичним явищем. Це пов’язано із застосуванням індивідуальних критеріїв, таких як вимога високого середнього бала та результати внутрішнього конкурсу.

У деяких випадках, як зазначають фахівці, навіть за наявності вільних місць школи активно «витісняють» учнів, пропонуючи їм альтернативні варіанти навчання в коледжах. Місце є, твоїй дитині місця немає. Не подобається? Шукай, де краще. Головне, звали куди-небудь зі своїм чадом.

Така практика знайшла відображення і в матеріалах телеграм-каналу «Батьки Москви»: там відкрито обговорюють, що у разі відмови в переведенні до 10-го класу батьки змушені звертатися до департаментів освіти. Або навіть подавати скарги до прокуратури, щоб забезпечити своїм дітям право на безкоштовне здобуття середньої загальної освіти.

Якщо раніше вступ до вишу вважали самоціллю, то тепер питання звучить інакше. Навіщо всім школярам прагнути до 10-го класу, якщо результати іспитів не гарантують нічого? Система відбору стає дедалі жорсткішою.

Статистика свідчить про зниження частки учнів, які переходять до 10-го класу. 2000 року було 67%, 2022-го стало 48%. І це ще не межа, бо процес триває. Прогнозують подальше скорочення кількості учнів, що має якось корелюватися з потребами ринку праці.

Зміни в освітній сфері відображають прагнення РФ відповісти на запити своєї нинішньої економіки — зменшити кількість спеціалістів із застарілими компетенціями та спрямувати молодь у більш затребувані професії. Проте все це радикальні кроки, як у випадку з відмовою від роботи в Маріуполі чи в процесі переведення школярів до 10-го класу.

Такі заходи відбуваються не просто так. Вони демонструють, наскільки складно провести глибоку реформу в системі, де економічні реалії постійно суперечать освітнім принципам. Ось вам два посилання, перше і друге.

Зміни неминуче супроводжуються конфліктами інтересів, де одні сторони наполягають на жорстких заходах, а інші — на захисті прав громадян і гарантуванні безпеки. Про це пишуть і The Insider, і вже згаданий РБК.

Що далі? У листопаді Держдума може розглянути законопроект про пом’якшення допуску неповнолітніх до шкідливих і небезпечних робіт. Нині після закінчення середнього спеціального навчального закладу вони не можуть, наприклад, піти працювати в лабораторію чи на промислове підприємство.

Автор ініціативи — голова думського Комітету з праці, соцполітики та справ ветеранів Ярослав Нілов — скаржиться на проблему, пов’язану з працевлаштуванням молодих спеціалістів із середньою спеціальною освітою. Як правило, такі кадри закінчують навчальні заклади у 17 років. Але на виробництва з підвищеним ризиком вони влаштуватися не можуть.

Депутат відвідав технікум, який готує зварювальників і плиточників. Його випускники не можуть працевлаштуватися за спеціальністю одразу після закінчення. На думку Нілова, необхідно внести зміни до Трудового кодексу. Кабмін зможе встановлювати особливості працевлаштування підлітків до 18 років, які освоюють або вже освоїли програми середньої професійної освіти. Але за умови проходження медичного огляду, навчання правилам охорони праці та під керівництвом досвідченого наставника.

У матеріалах, наданих ТАСС сервісами «Работа.ру» та «Сберподбор», наведено дані про те, що кожен десятий роботодавець (11%) наймає підлітків. При цьому 66% компаній залучають до праці підлітків віком 17–18 років, 17% — молодих людей 15–16 років, а ще 17% працедавців зазначають, що вік кандидата вже не є вирішальним фактором.

Серед видів діяльності, які виконують неповнолітні, на першому місці опинилася адміністративна робота (33%). За нею йде кур’єрська діяльність (22%). Третє місце за популярністю посіли роздрібна торгівля, робота промоутером, офіціантом і бариста (по 11% для кожної категорії).

Своєю чергою, дані РІА свідчать про те, що відсоток успішного складання іспитів значно зріс за останні роки. З одного боку, збільшення цього показника може вказувати на покращення якості підготовки школярів. Але з іншого — викликає питання щодо ступеня складності іспиту.

Високий процент складання може свідчити про те, що чинна система тестування не завжди здатна адекватно диференціювати знання учнів. А це вже може негативно позначитися на підготовці майбутніх спеціалістів.

Інтерес до проблеми посилюється завдяки матеріалам «Інтерфаксу». Там зазначено, що в рамках реформування процедури проведення іспитів запроваджено нові механізми контролю. Суворіший нагляд за процесом перевірки результатів, а також посилення відповідальності екзаменаторів за точність і об’єктивність оцінювання.

Формально зміни спрямовані на усунення можливих помилок під час підрахунку балів, що має підвищити достовірність підсумкових результатів і забезпечити рівні умови для всіх учасників. А як буде насправді, ви бачите за тенденціями. Хтось має поступитись місцем та слухняно бігти на завод.

Ще одне джерело — довідка, опублікована на сайті російського освітнього управління. Вона детально роз’яснює порядок проведення державної підсумкової атестації та процедури прийому учнів до освітніх закладів.

Документ містить рекомендації щодо оформлення результатів іспитів і методики підрахунку балів. Це мотивує школи дотримуватися «справедливого» розподілу місць у 10-х класах. Роз’яснення актуальні у світлі поточних реформ, оскільки саме вони будують правову основу для переходу до атестації по-новому.

Особливу увагу приділено й питанню, пов’язаному з переходом школярів із 9-го класу. Стаття Сергія Гур’янова в «Известиях» під заголовком «Зайві люди? Чому школярів не пускають у 10-й клас» акцентує увагу на нових критеріях відбору. Вони вимагають високого середнього бала в атестаті та успішного складання внутрішніх конкурсних іспитів.

Результат легко передбачити. Навіть учні із задовільними результатами позбудуться права продовжити навчання в загальноосвітніх класах. У результаті багатьох школярів змушують переходити до коледжів. А там освітні програми часто є платними й вимагають додаткових витрат із боку батьків.

Дані, опубліковані на порталі Mel, доповнюють картину. Батьки скаржаться на те, що посилений конкурсний відбір у 10-х класах стає нормою в низці регіонів. Навіть за наявності вільних місць школи часто пхають альтернативні варіанти з переведення до коледжів. А навіщо ж вам середня освіта за рахунок держави? Державонька воює та хоче платити лише тим, хто воює (або допомагає воювати).

Таким чином, зміни в процедурах прийому до 10-го класу — це частина масштабної стратегії з модернізації освітньої системи Росії. З одного боку, реформи спрямовані на підвищення об’єктивності та якості оцінки знань учнів, а з іншого — породжують нові виклики, пов’язані з посиленням конкурсних критеріїв і ризиком обмеження доступу до безкоштовної освіти.

Так держава намагається синхронізувати освітні стандарти зі своїми реальними потребами. Однак тихцем це провернути не вдалось. Процес реформування викликає суперечки серед педагогів, батьків і експертів, підкреслюючи складність досягнення балансу між ефективністю освітньої системи та захистом прав громадян.

Російська влада вміє гарно ламати громадян через коліно. Їй до такого не звикати. Інша річ, що частенько Кремль намагається цих громадян обманути, а вже коли не виходить — вмикає силовий варіант розв’язання проблеми.

Усе це в сукупності з новими методами призову до армії новобранців — розширення переліку допустимих хвороб для служби, таких як сифіліс і шизофренія, можливість призову протягом усього року на основі старих медичних даних та інше — свідчить про те, що російське суспільство й держава загалом відходять від постіндустріальної економіки до індустріальної.

Тобто з рекрутчиною, експлуатацією праці та обмеженнями щодо здобуття освіти. Що важливо для нас? Дані явно вказують на російські проблеми з технологіями та економікою. І нам це важливо врахувати раніше, ніж зрозуміють партнери.